Постанова

від 12.12.2024 по справі 380/3757/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року Справа № 380/3757/24 пров. № А/857/21156/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідач Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання Гладкій С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОСВІТ ЗАХІД» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 липня 2024 року (суддя Сподарик Н.І., м.Львів, повний текст складено 15 липня 2024 року), -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОСВІТ ЗАХІД» (далі ТОВ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі Головне управління) в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т.1 а.с.52) просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.02.2024 №№№4539/13-01-07-05; 4530-13-01-07-05, 4532/13-01-07-05 (далі ППР №№4539, 4530,4532, оскаржувані ППР, відповідно).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 9 липня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги відповідач вказує, що судом невірно розрахована сума судового збору, яка підлягає до стягнення з відповідача. Зазначає, що прийнятий судом до уваги наказ ТОВ від 01.01.2024 №01/01/24-П (далі Наказ) не повинен братись судом до уваги, оскільки такий був наданий лишу до суду, і він був відсутній під час перевірки та під час формування звітності. Окрім того, вищезгаданий наказ складений 01.01.2024, що не відповідає періоду який перевірявся під час проведення перевірки. Також зауважує, що наданий позивачем акт списання падежу птиці, не можна вважати належним доказом цих обставин. оскільки у ньому не вказано причину падежу птиці. Зазначає, що під час перевірки контролюючим органом повністю підтверджено допущені позивачем порушення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що падіж птиці в межах затверджених технологічних норм є частиною господарської діяльності і при обліку включається до собівартості продукції, а тому висновки відповідача про порушення підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі ПК) є безпідставними і необґрунтованими.

Такі висновки суду першої інстанції, по суті спору, відповідають встановленим обставинам справи, однак вказане рішення суду не може бути залишено без змін, з таких міркувань.

Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ТОВ зареєстроване Кам`янка-Бузькою районною державною адміністрацією Львівської області 07.03.2017, взято на податковий облік в контролюючих органах 07.03.2017, станом на 08.11.2022 перебуває на обліку в Головному управлінні, основним видом діяльності є КВЕД 01.47 розведення свійської птиці.

У період з 03.01.2024 по 11.01.2024 посадовими особами Головного управління проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання податкового законодавства при декларування за жовтень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 18.01.2024 №1942/13-01-07-05/41197234 (далі Акт).

Так, як встановлено Актом, перевіркою достовірності відображених ТОВ показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість за період червень-жовтень 2023 року встановлено:

що на формування показників відображених у ряд. 1.1 кол.Б «Операції на митній території України, що оподатковують за ставко 20% Декларацій з податку на додану вартість за період червень-жовтень 2023 року у загальній сумі 318028 грн мало вплив здійснення операцій із реалізації курей бройлера та курячого посліду з підстилкою.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період червень-жовтень 2023 року не встановлено заниження або завищення задекларованих ТОВ показників у рядку 1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів».

Перевіркою своєчасності, достовірності і повноти визначення показників у рядку 4.1 «Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 199.1 статті 199 Кодексу за операціями, що оподатковуються за: основною ставкою Декларацій з податку на додатну вартість за період червень-жовтень 2023 року встановлено заниження підприємством податкового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 193490 грн в тому числі: за вересень 2023 року 154236,00 грн, за жовтень 2023 року 39254 грн, внаслідок встановлених наступних порушень:

списання ТОВ падежу птиці за жовтень 2023 року в кількості 9621 кг згідно акту списання №СпТ-3108 від 05.10.2023 на загальну суму 196268,40 грн. Вказана кількість курчат списана на витрати поточного року та відображена згідно з даними бухгалтерського обліку підприємства наступними проведеннями: Дт 947 Кт 201 списання собівартості курчат та інші витрати.

Списання падежу птиці в жовтні 2023 року в кількості 9621 кг на загальну суму 196268,40 грн, є витратами, що не забезпечують отримання підприємством економічних вигод, а отже не є господарською діяльністю підприємства.

Крім того, ТОВ на підставі наказу «Про проведення інвентаризації» від 30.09.202 №б/н, проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей (запасів) станом на 30.09.2023. За її результатами складено акт інвентаризації від 30.09.2023 №б/н відповідно до якого встановлено недостачу курей бройлера загальною вагою 38204,00 кг на суму 771 181,60 гривень. Результати проведеної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей підприємством не відображені в бухгалтерському обліку. Підприємством не проведено нарахування податкового зобов`язання по ПДВ та не відображено в складі податкового зобов`язання в декларації по ПДВ за відповідний період. Податкова накладна підприємством не виписувалася в ЄРПН та не реєструвалася. Перевіркою встановлено наявність нестачі товарів, в зв`язку з чим вони не можуть використовуватися в межах господарської діяльності та підлягають списанню по даних бухгалтерського обліку. При цьому, підприємство не нарахувало податкові зобов`язання по ПДВ з вартості ТМЦ який не використаний в господарській діяльності і не склало зведену податкову накладну та не зареєструвало в ЄРПН у встановлені терміни.

Також контролюючий орган стверджує, що ТОВ не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну за вересень 2023 року на загальну суму ПДВ -154236,32 грн, за жовтень 2023 року на загальну суму ПДВ - 39253,68 гривень.

Відтак, Актом зафіксовано порушення позивачем вимог:

пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК, в результаті чого підприємством занижено податкове зобов`язання всього на загальну суму 193490 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за жовтень 2023 року в сумі 101446 грн та завищення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації з податку на додану вартість) податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2023 року в сумі 92044 грн;

пункту 201.10 статті 201 ПК, ТОВ не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) податкові накладні за вересень 2023 року на сум ПДВ -154236,32 грн, за жовтень 2023 року на суму ПДВ 39253,68 грн.

На підставі Акту Головним управлінням 06.02.2024 прийнято:

ППР №4534, яким застосовано штраф на загальну суму 6800 грн;

ППР №4530, яким визначено податкове зобов`язання з ПДВ та зобов`язано сплатити суму податку у розмірі 92044 грн та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 23011,00 грн;

ППР №4532, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 101446 грн.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Згідно з пунктом 44.1 статті ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996-XIV), згідно з абзацом 11 статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з пунктом 189.1. ПК у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами підпункту «а» пункту 198.5 статті 198 ПК визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податків у інших платників товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Між тим, згідно приписів пункту 200.1 статті 200 ПК встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до положень пункту 200.4 статті 200 ПК при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

За змістом підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Недотримання учасниками господарської операції вимог цивільного або господарського законодавства щодо істотних умов договору під час його укладення не має безпосереднього впливу на результати податкового обліку. Значення для податкового обліку має факт господарської операції, її дійсний зміст, фінансовий результат та економічний ефект.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумною економічною причиною (діловою метою) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Розумна економічна причина (ділова мета) для цілей податкового обліку передбачає обов`язкову спрямованість господарської операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.

Поняття економічного ефекту в нормах ПК не розкрито, однак, виходячи із визначення господарської діяльності, наведеного в підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК та розуміння економічної доцільності, можна дійти висновку, що економічний ефект передбачає отримання доходу, зокрема у формі приросту (збереження) активів платника податків та/або їх вартості.

Разом з цим, не обов`язково щоб такий ефект спостерігався негайно після вчинення господарської операції. Також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі і операція може виявитися збитковою, що є природнім перебігом подій при здійсненні господарської діяльності.

Проте з визначеного ПК поняття ділової мети убачається, що обов`язковим є намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (принаймні за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненої в межах господарської діяльності платника податків. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції для цілей податкового обліку не можуть вважатися вчиненими в межах господарської операції.

Аналогічних висновків щодо застосування норм права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов і Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2019 року по справі № 0940/2484/18.

Водночас, в пункті 4 «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30» «Біологічні активи» (далі - Положення № 30), яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005 № 790 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.12.2005 за №1456/11736), вказано, що біологічні перетворення - процес якісних і кількісних змін біологічних активів; група біологічних активів - сукупність подібних за характеристиками, призначенням та умовами вирощування тварин або рослин; поточні біологічні активи - біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, а також тварини на вирощуванні та відгодівлі.

В пункті 17 Положення № 30 передбачено, що витрати, пов`язані з біологічними перетвореннями біологічних активів, визнаються витратами основної діяльності.

Втрати від падежу птиці слід враховувати в складі собівартості продукції по окремій статті «Непродуктивні витрати» (підпункт 3.19 Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Мінагрополітики від 18.05.2001 № 132; далі Методичні рекомендації).

Витрати на утримання худоби і птиці (без витрат на незавершене виробництво) на кінець року включаються до собівартості продукції тваринництва (підпункт 9.1 пункту 9 Методичних рекомендацій).

В пункту 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (далі П(с)БО 16) вказано, що до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Інші прямі витрати включаються до виробничої собівартості продукції відповідно до п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку витрати.

Обґрунтовуючи правомірність оскаржуваних ППР, Головне управління стверджує, що операції по списанню ТОВ птиці від падежу не є господарською діяльністю у розумінні ПК, оскільки не виконуються основні критерії останньої: реалізація товару/робіт/послуг та отримання доходу від даних операцій. Зазначає, що втрати, які поніс позивач, є понаднормативним убутком, у зв`язку з чим, у позивача виник обов`язок нарахувати податкові зобов`язання по податку на додану вартість, скласти податкову накладну та зареєструвати її у ЄРПН.

Так як видно з матеріалів справи, 12.04.2023 та 20.08.2023 позивачем закуплено в Приватного підприємство «Гові» 20900 та 47558 голів птиці відповідно , що підтверджено видатковою накладною від 12.04.2023 №ГО-0000124, ТТН від 12.04.2023 №93, видатковою накладною від 20.08.2023 №ГО-000304, ТТН від 20.08.2023 №244.

На підставі наказу про «Про проведення інвентаризації» від 30.09.2023 б/н проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей (запасів). За іі результатами складено акт інвентаризації від 30.09.2023 б/н відповідно до якого встановлено недостачу курей бройлера загальною вагою 38204 кг на суму 771181,60 грн.

Списання ТОВ падежу птиці (добовий молодняк курчат) в кількості 9621 кг на загальну сумі 196268,40 грн підтверджується актом списання №СпТ-3108 від 05.10.2023.

05.10.2023 згідно акту виконаних робіт, позивачем передано на утилізацію 4,0 тони падежу молодняку курчат Тульчинській філії Державного підприємства «УКРВЕТСАНЗАВОД».

Згідно видаткової накладної від 29.09.2023 №12 позивачем продано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фактум захід» частину курчат кількістю 14250 кг, згідно видаткової накладної від 05.10.2023 №13 - Товариству з обмеженою відповідальністю «Білий берег» в кількості 11515 кг та згідно видаткової накладної віл 09.10.2023 №14 - Товариству з обмеженою відповідальністю «Фактум захід» в кількості 4255,32 кг.

Залишок курчат було реалізовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фактум захід» в кількості 12100 кг відповідно до видаткової накладної від 13.12.2023 №16, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 26 станом на 13.12.2023.

З пояснень представника позивача, що були надані в суді першої та апеляційної інстанцій встановлено, що вартість падежу птиці включалась до вартості іншої відповідної кінцевої продукції, що реалізовувалась. Всі втрати (падежі)фіксуються операторами птахофабрики поденно і на основі них було здійснено перерахунок падежу. Падіж вимірювався кілограмами. Падіж по фермі складається у морозильні камери на території ферми, яка має площу 1600 кв.м. на території якої є кормосховище 75 кв.м. та склади 300 кв.м. Падіж зафіксований з закупленого у квітні 2023 року добового курчати в закупленого в Приватного підприємства «Гові» у кількості 20900 голів становив 18,5%. Загальний падіж 10630 кг. 20.08.2023 позивачем закуплено у того ж підприємства 47558 штук добових курчат. На протязі 2-3 тижнів падіж становив 2 %, що в кількості курчат становить 960 штук молодняку. При задусі, регулярному вимкненні електроенергії падіж збільшився до 16,4%. Понесені втрати становили 26518 кг, а загальні втрати по акту інвентаризації становлять 38204 кг.

Вирощені курчата були продані Товариству з обмеженою відповідальністю «Фактум захід» в кількості 11500 кг відповідно до видаткової накладної від 13.12.2023 №17 від 13.12.2023, 13400 кг відповідно до видаткової накладної №4 від 16.02.2024, 11600 кг відповідно до видаткової накладної №5 від 19.02.2024, а також ТзОВ «Білий берег» у кількості 14672,62 кг відповідно до видаткової накладної №18 від 18.12.2023 та відповідно до видаткової накладної №3 від 08.02.2024.

Вказане підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 26 та карткою рахунку 361.

Матеріали справи свідчать, що позивачем відповідна вартість втраченого поголів`я була включена до собівартості продукції, при цьому на думку контролюючого органу такі витрати повинні бути віднесені до складу інших операційних витрат.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з доводами позивача, що падіж тварин це невід`ємна частина звичайного технологічного процесу їх вирощування. Разом з тим, до собівартості продукції включаються лише втрати від падежу в межах технологічних нормативів вирощування тварин, який в обліковому аспекті слід вважати браком у виробництві. Втрати ж від падежу, який стався внаслідок стихійного лиха, суми, що підлягають відшкодуванню винними особами, та вартість одержаної сировини (шкур, технічного м`яса тощо) до собівартості не включаються.

Як було встановлено в суді апеляційної інстанції наказом директора ТОВ від 01.01.2023 №01/01/23-П було визначено норми технологічного падежу курчат бройлерних в межах 18,5 % від загальної кількості курчат. При температурі вище 30 град С плановий падіж може збільшитись до 24,2% (т.1 а.с.230).

Водночас, як вірно було наголошено відповідачем-апелянтом суд першої інстанції, в частині зазначення відповідних норм падежу курчат та документа, що це підтверджує безпідставно послався на Наказ, який не може бути взятий до уваги в межах спірних відносин, так як він прийнятий у інший період.

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно частини четвертої статті 77 КАС докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Зважаючи на викладені норми, апеляційний суд виходячи із принципу офіційності з`ясування всіх обставин справи, попри те, що суд першої інстанції послався на Наказ, який не є релевантним у спірних відносинах, приймає до уваги відповідний Наказ від 01.01.2023 №01/01/23-П, як такий, що є належним підтвердженням встановлення ТОВ нормативу падежу птиці за спірний період.

Таким чином, рішення суду з цих мотивів підлягає зміні.

Враховуючи наведені вище законодавчі положення, а також відсутність врегулювання на законодавчому рівні показників допустимого падежу сільськогосподарських тварин та птиці, позивач мав право відносити технологічний падіж в межах затверджених ним норм до собівартості виробництва. При цьому будь-які зауваження щодо перевищення позивачем показників технологічного падежу або непідтвердження наданими позивачем первинними документами обсягів такого падежу у контролюючого органу були відсутні.

Апеляційним судом відхиляються посилання скаржника на відсутність підстав для включення втрат від падежу птиці до складу собівартості виробництва через неотримання доходу, оскільки падіж молодняка птиці (в межах технологічних норм) є природною обставиною, яка в будь-якому разі присутня у технологічному процесі вирощування тварин і не залежить від особи, що провадить господарську діяльність, але такі втрати перебувають у безпосередньому зв`язку із отриманням доходу та відповідають положенням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК. Сама по собі відсутність доходу за результатами придбання та списання птиці не спростовує правильності відображення позивачем в податковому обліку наслідків таких операцій.

При цьому, ТОВ до суду апеляційної інстанції були надані документи, які підтверджують витрати пов`язанні із закупівлею, годівлею, лікуванням, реалізацією тощо птиці.

Як вірно, вказано судом першої інстанції втрати в межах норм слід вважати такими, що пов`язані із здійсненням господарської діяльності, що виключає застосування положень підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК.

Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 16 січня 2020 року по справі № 320/6241/18.

За змістом актів первинних документів, відбулася не втрата товарно-матеріальних цінностей, а понизилась кількість вихідної продукції.

При «пониженні кількості вихідної продукції» відбувається не зменшення кількості вирощеної/вироблено продукції, а відбувається зменшення ваги готової продукції.

Тобто, списання добового молодняку курчат, не може розглядатись як постачання товару у розумінні Розділу V «Податок на додану вартість» ПК.

При цьому варто зазначити, що як списання товарно-матеріальних цінностей, так і включення вартості втраченого товару до собівартості інших товарів, що реалізуються, призводить у кінцевому результаті до однакових податкових наслідків в частині визначення податку на прибуток.

Також варто звернути увагу на те, що підпункт «г» пункту 198.5 статті 198 ПК вимагає у платника ПДВ нарахувати податкові зобов`язання та скласти і направити у ЄРПН для реєстрації зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами які призначаються для їх використання або починають використовуватися в т.ч. в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Тобто, наведена норма жодним чином не зобов`язує платника податку вчинити аналогічні дії у випадку, якщо товар або його частина (тим більше природні втрати) не можуть бути використані в господарській діяльності в силу природних процесів, таких як, наприклад падежу птиці.

За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з доводами позивача про те, що втрати, що сталися у ході вирощення курчат, є природним убутком, у зв`язку з чим, у ТОВ не виникло обов`язку нарахувати податкові зобов`язання по податку на додану вартість, скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК.

Поміж тим, доводи скаржника про те, що не підлягають дослідженню документи, які були подані позивачем в суді першої та апеляційної інстанції, так як такі не були подані до перевірки, то апеляційний суд такі відхиляє, оскільки контролюючим органом не доведено, що в ході проведення перевірки ТОВ подало неповний обсяг документів, що вимагалися. До того ж, в Акті вказано, що під час проведення перевірки акти про ненадання (відмову від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації про відмову керівника платника податків або уповноваженої особи від підписання зазначених актів, про відмову від проведення інвентаризації не складались. Актом не зафіксовано відомостей, що позивач не надав тих чи інших документів.

За наведених обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для визнання правомірності прийняття оскаржуваних ППР.

Разом з тим, апеляційний суд приймає до уваги доводи скаржника про те, що позивачем при зверненні до суду з позовом не вірно обраховану суму судового збору у зв`язку з чим з Головного управління судом стягнено надмірну суду судових витрат в користь позивача.

Так, за подання позову позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 3349,51 грн, а не 9084 грн, як стягнуто судом з Головного управління.

Надмірно сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу за його клопотанням відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

Відповідно до частини четвертої статті 317 КАС зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 308, 310, 315-317, 321, 322, 325, 328 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 липня 2024 року змінити:

виклавши мотивувальну частину рішення суду в редакції цієї постанови;

абзац п`ятий резолютивної частини цього рішення суду викласти у такій редакції: «Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОСВІТ ЗАХІД» судовий збір в сумі 3349,51 гривень.».

В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим В. С. Затолочний

Повне судове рішення складено 20 грудня 2024 року.