Постанова

від 19.12.2024 по справі 804/7580/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 804/7580/16

адміністративне провадження № К/9901/41788/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Васильєвої І.А.

суддів: Юрченко В.П., Бившевої Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 року (головуючий суддя: Степаненко В.В.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 року (головуючого судді: Лукманової О.М., суддів: Божко Л.А. Кругового О.О.)

у справі № 804/7580/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпроммеханіка»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ТОВ «Укрпроммеханіка» (далі - позивач, товариство) звернулось до суду з позовом до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002862203, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 550974,00 грн., в тому числі штрафна санкція у розмірі 137744,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002882203, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на 297378,00 грн., в тому числі штрафна санкція у розмірі 74344,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р1» № 0002892203, яким зменшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість (податкового кредиту) у сумі 85000,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0002872203, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 275152,00 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ «Алекс Групп», ТОВ «Дельфа-Буг», ТОВ «Стройсіті», ТОВ «Моторба», ТОВ «Юнасіс», ТОВ «Інспайр-Трейд». Зазначив, що господарські операції із зазначеними контрагентами фактично відбулася, спричинили зміну активів та зобов`язань Товариства, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки гуртуються лише на припущеннях, наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 24.11.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017, позов задовольнив повністю, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 07.09.2016 року №0002862203, №0002882203, №0002892203 та №0002872203.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із зазначеними вище контрагентами позивача, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків, сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судами залишено поза увагою не підтвердження господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами з підстав: наявності негативної податкової інформації відносно зазначених контрагентів позивача; не підтвердження господарських взаємовідносин за результатами зустрічних перевірок таких контрагентів; відсутності деяких первинних документів в підтвердження здійснення господарських операцій; наявності недоліків у первинних документах; відсутності основних фондів, виробничих і трудових ресурсів у зазначених вище контрагентів позивача; наявності свідчень свідків, посадових осіб підприємств-контрагентів позивача про непричетність до діяльності підприємства, порушення кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205, частинами 1, 3 статті 212 Кримінального кодексу України відносно посадових осіб контрагентів позивача.

У касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22.08.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Указана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпроммеханіка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 18.08.2016 року №2533/04-63-14-02/37374555, у висновках якого встановлено порушення позивачем п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, що призвело до завищення доходу на загальну суму 425 000 грн.; п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат на загальну суму 3 485 967 грн.; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму 85 000 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового кредиту на загальну на суму 676 907 грн.

Не погоджуючись із висновками перевірки, позивач за вх. № 25350/10 від 26.08.2016 року подав заперечення до відповідача, який листом від 02.09.2016 року за №28684/10/04-63-14-02-18 надав відповідь про результати розгляду заперечень до акту перевірки від 18.08.2016 № 2533/04-63-14-02/37374555, що висновок акту відповідає вимогам чинного законодавства.

07 вересня 2016 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: форми «Р» № 0002862203, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 550 974,00 грн., в тому числі штрафна санкція у розмірі 137 744, 00 грн.; форми «Р» № 0002882203, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на 297 378,00 грн., в тому числі штрафна санкція у розмірі 74 344,50 грн.; форми «Р1» № 0002892203, яким зменшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість (податкового кредиту) у сумі 85 000,00 грн.; форми «В4» №0002872203, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 275 152,00 грн.

Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями з вказаними вище контрагентами, які, на думку контролюючого органу, не відбулися з підстав відсутності реального характеру господарських операцій. До таких висновків відповідач дійшов з підстав наявності негативної податкової інформації відносно контрагентів позивача, відсутності деяких первинних документів в підтвердження зазначених господарських операцій, відсутності у контрагентів позивача необхідних для здійснення господарської діяльності основних фондів, виробничих та трудових ресурсів, наявності кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів позивача.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 ПК України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).

Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, а первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, вирок щодо посадової особи контрагента, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правомірності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Як було установлено судами попередніх інстанцій і підтверджено матеріалами справи, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпроммеханіка» (покупець) та ТОВ «Алекс Групп» (постачальник) укладено договір №52/15 від 11.03.2015 року, відповідно до предмету якого постачальник передає, а покупець приймає і оплачує продукцію, далі товар, відповідно до специфікації до договору, яка є його невід`ємною частиною.

Згідно специфікації № 1, що підтверджена видатковою накладною від 24.04.2015 року № 244 та податковою накладною № 244 від 17.03.2015 року, поставлено товар - пружини 440910180, 440910181 на загальну суму 84 960,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 14 160,00 грн. Отримання товару було здійснено шляхом самовивозу директором підприємства позивача Голубенко М.В. на орендованому транспортному засобі згідно договору з ТОВ «ЮБК Інвестстрой» № 05/01 від 05.01.2015 року, виробник товару - ТОВ «ТЕХНОКАРТА» відповідно до сертифікату якості.

Отриманий від ТОВ «Алекс Групп» товар було реалізовано по зовнішньоекономічному договору №24/79 від 27.02.2015 року, укладеному з ТОВ «Комек Інжинірг ЛТД» (Казахстан), та експорт товару за вантажно-митною декларацією від 28.04.2015 року.

Таким чином, посилання в акті перевірки на відсутність товарно-транспортної накладної та довіреності є безпідставними, так само і відсутність П.І.Б. уповноваженої особи на постачання та отримання товару, оскільки від постачальника та покупця у видатковій накладній зазначено підписи директорів, повноважних осіб на отримання та постачання товарно-матеріальних цінностей.

Стосовно висновку в акті перевірки про невідповідність основного виду діяльності з характеристиками реалізованого товару ТОВ «Алекс Групп», Суди висновували, що відповідно до витягу з ЄДРПОУ станом на 22.01.2015 року, який отримувався позивачем в порядку проведення переддоговірної роботи, серед видів діяльності ТОВ «Алекс Групп» зазначено КВЕД 46.12 діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами.

11 березня 2015 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Дельфа-Буг» (постачальник) було укладено договір № 50/15, відповідно до якого постачальник зобов`язується виготовити і поставити, а покупець прийняти і оплатити обладнання згідно з специфікаціями.

На виконання умов договору складено належним чином специфікацію 1: підставка печі 464401036 - шт. 5, підставка подової газової печі 464401035 - шт. 10. Разом без ПДВ 425 000,00, в т.ч. ПДВ 85 000,00, разом з ПДВ 510 000,00.; видаткові накладні: № 1200 від 09.04.2015 на суму разом з ПДВ 510 000,00 грн.; податкові накладні № 269 від 11.03.2015 року на суму 118 125,00 грн., № 52 від 07.04.2015 року на суму 118 125,00 грн., № 53 від 09.04.2015 року на суму 273 750,00 грн.

Розрахунки з ТОВ «Дельфа-Буг» здійснювались грошовими коштами на загальну суму 236 250 грн. та шляхом переведення боргу відповідно до договору про переведення боргу № 09/04-15 від 09.04.2015 року з ТОВ «Дєталон» (код ЄДРПОУ 32232880) на суму 273 750,00 грн.

Отримання товару було здійснено шляхом самовивозу директором позивача Голубенко М.В. на транспортному засобі покупця ТОВ «Торговий Дім «ТММ-Енергобуд» за ТТН № 09/04-2015 від 09.09.2015 року, виробником товару відповідно до паспорту якості є ТОВ «Дніпроліт».

Відповідно до видаткової накладної № 6 від 09.04.2015 року, довіреності № 137 ТД та ТТН № Р08 від 09.04.2015 року товар відвантажено на ТОВ «Торговий Дім «ТММ-Енергобуд».

Посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність П.І.Б. уповноваженої особи на постачання та отримання товару як на порушення суд відхиляє, оскільки від постачальника та покупця у видатковій накладній зазначено підписи директорів, повноважних осіб на отримання та постачання товарно-матеріальних цінностей.

Суди правильно не погодились з твердженнями відповідача з приводу неможливості постачання ТОВ «Дельфа-Буг» товару, оскільки вони не ґрунтуються на фактичних даних та жодним чином не відображають неможливості виконання договорів на момент здійснення господарських операцій.

Так, на ТОВ «Дельфа-Буг» під час укладання договорів та їх реалізації працювало 7 осіб, належним чином подавалась звітність, підприємство було платником ПДВ, здійснювало види економічної діяльності, передбачені його статутом та даними з ЄДРПОУ.

Згідно договору № 2408 від 24.08.2014 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпроммеханіка» (замовник) та ТОВ «Стройсіті ЛТД» (проектувальник), замовник замовляє відповідне виконання робіт, а проектувальник приймає на себе зобов`язання виконати роботи згідно з умовами договору та додатків до нього для об`єкту у відповідності до завдання на проектування, вихідних даних. Результатом робіт проектувальника, які передаються замовнику є окремі листи - креслень, згідно з переліком вказаним у додатку 1, та пособника з експлуатації штовхоча металургійного ТМ - 16 у електронному примірнику та по запиту замовника у роздрукованому примірнику. Вартість договору складає 45 000 грн.

Факт виконання умов договору підтверджується актом № 302 від 30.01.2015 року та податковою накладною від 30.01.2015 року на суму 45 000,00 грн.

Також між позивачем (замовник) та ТОВ «Стройсіті ЛТД» (підрядник) було укладено договір № 45/15 від 14.01.2015 року про зобов`язання підрядника власними силами та на власний ризик виконати, а замовника прийняти роботи на ПСП «Шу Терновське» шахта «Самарська» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля». Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору підрядник має право наймати для виконання робіт осіб або компанії, за дії котрих він несе відповідальність. ТОВ «Стройсіті ЛТД» було найнято субпідрядника ЗАТ «Криворожцемремонт».

На виконання умов договору складено наступні акти здачі-приймання виконаних робіт та податкові накладні: акт № 676 та податкова накладна № 8 від 06.03.2015 року на суму 25 000,00 грн. з ПДВ; акт № 1163 та податкова накладна № 104 від 14.04.2015 року на суму 1 405 304,00 грн. з ПДВ; акт № 507 та податкова накладна № 234 від 25.02.2015 року на загальну суму 108 896,00 грн. з ПДВ.

Умовами договору № 46/15 від 15.01.2015року, укладеного позивачем (замовник) з ТОВ «Стройсіті ЛТД» (підрядник), було передбачено зобов`язання підрядника власними силами та на власний ризик виконати, а замовника прийняти роботи на ПСП «Шу Терновське» шахта «Західно - Донбаська» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля». Пунктом 2.1 вказаного договору підряднику було надано право наймати для виконання робіт осіб або компанії, за дії котрих він несе відповідальність. ТОВ «Стройсіті ЛТД» було найнято субпідрядника ЗАТ « Криворожцемремонт».

Виконання умов договору підтверджується наступними актами здачі-приймання виконаних робіт та податковими накладними: акт № 508 та податкова накладна № 235 від 27.02.2015 року на суму 15 000,00 грн. з ПДВ; акт № 791 та податкова накладна № 123 від 18.03.2015 року на суму 927 800,00 грн. з ПДВ; акт № 675 та податкова накладна № 7 від 06.03.2015 року на загальну суму 17 200,00 грн. з ПДВ.

Розрахунки з ТОВ «Стройсіті ЛТД» здійснювались грошовими коштами на суму 164 750,77 грн. та шляхом переведення боргу на суму 2 379 449,23 грн., укладання договору № 1702 від 17.02.2015 року з ТОВ «Дєталон» (код ЄДРПОУ 32232880) на суму 45 000 грн., договору № 07/04-15 від 07.04.2015 року з ТОВ «Дєталон» на суму 888 932,57 грн., договору № 14/05-15 від 14.05.2015 року з ТОВ «Дєталон» на суму 1 445 516,66 грн.

Суди попередніх інстанцій з`ясували, що всі креслення, розробки, схеми і документація, як результати виконаних робіт за договорами, укладеними з ТОВ «Стройсіті ЛТД», є наявними на підприємстві позивача, та були надані до суду.

Між ТОВ «Моторба» (комерційний агент) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпроммеханіка» (довіритель) було укладено Агентський договір № 1905 від 19.05.2014 року про зобов`язання комерційного агенту в порядку та на умовах договору за агентську винагороду надавати послуги довірителю із сприяння у вчиненні від імені та за рахунок довірителя правочинів, проводити комерційні інтереси довірителя у Республіці Казахстан з пошуку потенційних клієнтів (покупців). За виконання своїх обов`язків за цим договором довіритель зобов`язується сплатити комерційному агентові агентську винагороду в розмірі 3% від суми укладених договорів купівлі - продажу з потенційним покупцем.

На виконання умов вказаного договору складено (оформлено) акт здачі-прийняття робіт № ОУ-397 від 21.11.2014 року та податкову накладну № 397 від 21.11.2014 року на суму 40 741,08 грн., акт здачі-прийняття робіт № ОУ 398 від 28.11.2014 року та податкову накладну № 398 від 28.11.2014 року на суму 45 665,92 грн.

Результатом наданих агентських послуг було укладання договору з ТОВ «Комек Інжиніринг ЛТД» (Республіка Казахстан) № К-08/01-14 від 18.08.2014 року та експорт товару за вантажно-митною декларацією від 23.04.2015 року.

Також між ТОВ «Моторба» (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпроммеханіка» (замовник) було укладено договір на виконання робіт № 2101 від 21.01.2015 року про зобов`язання виконавця надати послуги по переробці 6 секції вінца. Договірна ціна роботи 947 800 грн., у т.ч. ПДВ 157 966,66 грн. З метою виконання договору виконавцю було надано право залучати третіх осіб.

Виконання умов договору підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт та податковими накладними: акт № ОУ-222 та податкова накладна № 222 від 10.03.2015 року на суму 834 000,00 грн. з ПДВ; акт № ОУ-223 та податкова накладна № 223 від 13.03.2015 року на суму 42 000,00 грн. з ПДВ; акт № ОУ-224 та податкова накладна № 224 від 16.03.2015 року на суму 71 800,00 грн. з ПДВ.

Розрахунки з ТОВ «Моторба» здійснювались шляхом переведення боргу на суму 947 800 грн. за договором № 05/04-15 від 08.04.2015 року з ТОВ «Дєталон».

Відповідно до розділу 1 та 3 договору № 2101 від 21.01.2015 року роботи виконувались на території цеху виробника ТОВ «АТЦ-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37663884) згідно договору на поставку продукції № 9 від 23.09.2014 року та договору на зберігання продукції на безоплатній основі від 09.01.2015 року.

В результаті виконаних робіт з наплавки, шліфування, притирання, загартування зубів готова продукція була експортована до Республіки Казахстан.

05 листопада 2014 року між ТОВ «Юнасіс» (виконавець) та позивачем (замовник) було укладено договір № 42/14 про зобов`язання виконавця надати послуги замовнику по обробці редукторів. З метою виконання договору виконавець вправі залучати третіх осіб.

На виконання умов договору складено (оформлено) наступні документи: акт здачі-прийняття робіт № 111 від 16.01.2015 року та податкова накладна № 97 від 16.01.2015 року на суму 58 000,00 грн.; акт здачі-прийняття робіт № 139 та податкова накладна № 137 від 08.12.2014 року на суму 45 000,00 грн.; акт здачі-прийняття робіт № 140 та податкова накладна № 138 від 09.12.2014 року на суму 35 500,00 грн.; акт здачі-прийняття робіт № 141 та податкова накладна № 139 від 10.12.2014 року на суму 20 000,00 грн.; акт здачі-прийняття робіт № 142 та податкова накладна № 140 від 11.12.2014 року на суму 42 500,00 грн.; акт здачі-прийняття робіт № 143 та податкова накладна № 141 від 12.12.2014 року на суму 42 500,00 грн.; акт здачі-прийняття робіт № 144 та податкова накладна № 142 від 12.12.2014 року на суму 42 500,00 грн.

Розрахунки з ТОВ «Юнасіс» здійснювались шляхом переведення боргу на суму 286 000,00 грн. відповідно до договору № 14/01-15 від 14.01.2015 року з ТОВ «Дєталон» шляхом безготівкових перерахувань.

Відповідно до розділу 1 та 3 договору №42/14 від 05.11.2014 року роботи виконувались на території цеху виробника ТОВ «АТЦ-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37663884) за договором поставки продукції № 9 від 23.09.2014 та договором на зберігання продукції на безоплатній основі від 09.01.2015 року. В результаті виконаних робіт з наплавки, шліфування, притирання, загартування зубів готова продукція була експортована до Республіки Казахстан та один з редукторів поставлено на ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

За договором № 47/15 від 15.01.2015 року, укладеним між ТОВ «Інспайр-Трейд» (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпроммеханіка» (замовник), виконавець зобов`язується надати послуги замовнику по доробки секції вінця з врахуванням використання власним матеріалів та робочої сили. З метою виконання наступного договору виконавець вправі залучати третіх осіб.

На виконання умов договору складено (оформлено) акт № 116 від 27.02.2015 року та податкову накладну № 116 від 27.02.2016 року на суму 38 200,00 разом з ПДВ. Розрахунки з ТОВ «Інспайр-Трейд» здійснювались шляхом переведення боргу на суму 38 200 грн. відповідно до договору № 12/03-15 від 12.03.2015 року з ТОВ «Дєталон» шляхом безготівкових перерахувань.

Відповідно до розділу 1 та 3 договору роботи виконувались на території цеху виробника ТОВ «АТЦ-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37663884) згідно договору на поставку продукції № 9 від 23.09.2014 року та договору на зберігання продукції на безоплатній основі від 09.01.2015 року. В результаті виконаних з робіт з наплавки, шліфування, притирання, загартування зубів готова продукція була експортована до Республіки Казахстан.

Судовими інстанціями також установлено, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів не може погодитися з твердженням відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами з підстав неналежного відображення таких операцій у податковому обліку контрагентами позивача, оскільки, як зазначалось раніше, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру понесених витрат та свого податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Верховний Суд не може погодитися з твердженням контролюючого органу про відсутність у контрагента позивача основних засобів, складських приміщень, виробничих активів, матеріальних ресурсів, управлінського або технічного персоналу, оскільки наведені доводи були досліджені судами попередніх інстанцій, надано їм відповідну оцінку.

Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей, руху активів, колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність доказів використання товару у господарській діяльності та неправомірність формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і доводи податкового органу про не підтвердження господарських операцій досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.

Судовими інстанціями установлено, що перевірка позивача проводилась на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.07.2016 року провадження № 1-кс/200/7047/16. Відповідно до ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.07.2016 року перевірка призначена за клопотанням слідчого відділу Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області в межах кримінального провадження № 12016040000000461.

Відповідно до наданої інформації Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області кримінальне провадження № 12016040000000461 розпочате 06.06.2016 року. Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 16.12.2016 року, кримінальне провадження № 12016040000000461 закрите у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Відповідно до пункту 36 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, у разі якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків" і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов`язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Судами встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті контролюючим органом до закриття кримінальної справи за реабілітуючими обставинами, а третє податкове повідомлення-рішення прийнято після прийняття вищевказаної постанови про закриття кримінальної справи що є порушенням п. 36 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.

Колегія суддів також дійшла висновку про неспроможність доводів скаржника про неврахування судами факту відкриття кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів позивача, а також пояснень директорів, які заперечували причетність до господарської діяльності підприємств-контрагентів, оскільки судами попередніх інстанцій надано оцінку зазначеними доводам відповідача та встановлено відсутність вироків, що набрали законної сили відносно посадових осіб контрагентів позивача за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України. Відповідачем під час розгляду справи не надано суду доказів в підтвердження установлення в межах вказаних кримінальних проваджень нереальності зазначених вище господарських операцій, фіктивності контрагентів, обізнаності позивача, тощо. Не надано доказів і в підтвердження правових наслідків дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, в питанні, чи мали місце протиправні дії (бездіяльність) позивача та чи вчинені вони позивачем.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у податковому обліку витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеними вище контрагентами. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 у справі №804/7580/16- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді: В.П. Юрченко

Л.І. Бившева