Постанова

від 18.12.2024 по справі 820/3870/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 820/3870/16

адміністративне провадження № К/9901/42252/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

судді - Юрченко В.П., Хохуляк В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (правонаступник Головне управління ДПС у Харківській області)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 року (Суддя: Панченко О.В.),

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 року (Судді: Дюкарєва С.В., Жигилій С.П., Перцова Т.С.),

у справі № 820/3870/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакерс» (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні системи пакування»)

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пакерс» (далі - позивач, ТОВ «Пакерс»), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду адміністративним позовом до Головного управління ДФС України у Харківській області, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.07.2016р. за № 0001161401, № 0001171401, № 0001181401, № 0001191401 (т. 1 а.с. 5-11).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 року адміністративний позов задоволено, скасовані податкові повідомлення-рішення від 05.07.2016р. за № 0001161401, № 0001171401, № 0001181401, № 0001191401 (т. 3 а.с. 10-21).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2016р. за № 0001191401 на суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 8 183 грн. 51 коп. (в т.ч. 6 546 грн. 81 коп. основного зобов`язання, 1636 грн. 70 коп. штрафних (фінансових) санкцій), та податкового повідомлення-рішення від 05.07.2016р. за № 0001181401 на суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2036 грн. 33 коп. Прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні зазначених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакерс" - відмовлено. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2016р. по справі № 820/3870/16 залишено без змін (т. 2 а.с. 82-95).

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив на правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на зафіксовані актом перевірки порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України, пп. 138.8.5, пп. 138.8.6, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, ст. 198, п. п. 201.6-201.8, 201.10 Податкового кодексу України, п. п. 11-14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Зокрема, скаржник посилався на завищення позивачем задекларованих показників у рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за 2014 рік на загальну суму 426 388 грн, внаслідок реалізації у 2014 році автомобіля за 200 000 грн (у т. ч. ПДВ 33 333 грн), який введений в експлуатацію 04.02.2014 року і обліковувався на субрахунку підприємства 105 «Транспортні засоби» рах. 10 «Основні засоби» (BMW X5 x Drive30d/F15, чорного кольору) нижче балансової вартості, встановленої на час його придбання (711666 грн). Контролюючим органом відхилені пояснення позивача щодо правомірності бухгалтерського обліку автомобіля нижче балансової вартості у зв`язку з пошкодженням автомобіля, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), оскільки під час перевірки позивачем не надано документів, які: встановлюють факт ДТП (протокол ДТП, витяги з ЄРДР, рішення суду); результати технічного огляду автомобіля; отримання доходу чи компенсації від страхування автомобіля на випадок ДТП. Крім цього, до перевірки не надано жодного путьового листа за даним автомобілем починаючи з 02.09.2014 року, тобто не встановлено факту його експлуатації з 02.09.2014. На запит контролюючого органу від 30.05.2016 року № 3152/10/20-40/14-01-17 щодо реалізації автомобілю нижче його балансової вартості, контролюючим органом на час прийняття акту перевірки, не отримано відповіді. Також, контролюючим органом наголошено, що позивачем із ТОВ «Баварія Моторс» укладено договір технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів від 24.07.2014 року № 14-23/01, проте до перевірки не надано жодного документу, який підтверджує факт звернення ТОВ «Пакерс» до ТОВ «Баварія Моторс» щодо виявлених несправностей автомбіля (BMW X5 x Drive30d/F15).

Крім цього, в порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України, П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 24 позивачем завищено інші витрати за 2015 рік, які впливають на визначення фінансового результату на суму 51 613 грн (обліковані за субрахунком 949), які не підтверджені первинними документами, зокрема по взаємовідносинам з ТОВ «Агенство ізоляції»; Астон; Епіцентр К; ФОП « ОСОБА_1 »; НІК.ЮЕЙ; ФОП ОСОБА_2 ; ТОВ «ТПК «Промімпекс»; Техно-сервіс Корпорейшен; ФОП ОСОБА_3 ; Харківський ОЛЦДСЕСУ; Харківський РВЕ; ГУ статистики у Харківській області; Професіонал; ФОП ОСОБА_4 .

Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «ПАКЕРС» відповідно до даних бухгалтерського обліку віднесено до собівартості наданих послуг заробітну плату та вирахування з заробітної плати лише працівників "Виробничого відділу". При цьому до складу собівартості наданих послуг не віднесена заробітна плата та вирахування заробітної плати працівників "Інженерного відділу" та "Складського відділу". Витрати на заробітну плату та вирахування із заробітної плати даного персоналу віднесено до складу адміністративних витрат. Отже підприємством фактично занижено собівартість наданих послуг.

Також, в ході перевірки позивачем документально не підтверджено реальність здійснення позивачем господарських операцій з підприємствами: ТОВ "Укрспецпроект" (код ЄДРПОУ 32562952), ТОВ "Імпрок" (код ЄДРПОУ 37431508), ТОВ "Компані Плаза" (код ЄДРПОУ 36226451), ТОВ "Торгово-виробниче об`єднання "Східбуд" (код ЄДРПОУ 34859198), ТОВ "НПО-5" (код ЄДРПОУ 21248856), внаслідок не надання до перевірки підтверджуючих первинних документів (контракти, договори, угоди, товарно-транспортні накладні), а також документів щодо здійснення навантажувальних та розвантажувальних робіт, оприбуткування товарно-матеріальних цінностей від вказаних контрагентів. Тоді, як за висновком контролюючого органу, відповідно до номенклатури ТМЦ, які постачались, її кількісних та якісних показників (габаритів, розмірів, ваги), для здійснення постачання даних ТМЦ необхідно залучення транспортних засобів. Також скаржник посилається на наявну податкову інформацію, яка містить факти неможливості надання наведеними контрагентами послуг/реалізації товару, в тому числі ТОВ «Пакерс». Враховуючи викладене, відповідач просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції повністю та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог і прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову (т. 3 а.с. 103-106).

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Пакерс" (код ЄДРПОУ 36429718) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 року, складено акт перевірки від 10.06.2016 за №292/20-40-14-01-08/36429718 (т. 1 а.с. 12-73), з висновками про порушення позивачем вимог:

- ст.ст. 138, 139, 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на суму 31 032 грн. та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за 2015 рік на суму 305 602 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 п. 198.3. п. 198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 394 909 грн., у т.ч. за червень 2013 року на суму 4 191 грн., за липень 2013 року на суму 6 292 грн., за серпень 2013 року на суму 24 752 грн., за вересень 2013 року на суму 3675 грн., за жовтень 2013 року на суму 26 296 грн., за листопад 2013 року на суму 13 511 грн., за грудень 2013 року на суму 13 003 грн., за січень 2014 року на суму 14046 грн. за лютий 2014 року на суму 6 293 грн., за березень 2014 року на суму 23 215 грн., за квітень 2014 року на суму 9 016 грн., за травень 2014 року на суму 22 575 грн., за червень 2014 року на суму 13 997 грн., за серпень 2014 року на суму 31 579 грн., за листопад 2014 року на суму 48 379 грн., за грудень 2014 року на суму 26 376 грн., за січень 2015 року на суму 107 713 грн. та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за період - грудень 2015 року з податку на додану вартість в загальній сумі 359 111 грн. (т. 1 а.с. 72).

Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження шляхом подання заперечень на акт від 10.06.2016 № 292/20-40-14-01-08/36429718 до Головного управління ДФС у Харківській області, які відповідачем листом від 01.07.2016 року залишені без змін (т. 1 а.с. 86 -100, 101-112).

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 05.07.2016 року:

-№ 0001161401, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на суму 305 602 грн (т. 1 а.с. 74)

-№ 0001171401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за 2015 рік на суму 31 032 грн (т. 1 а.с. 75);

-№ 0001181401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 359 111 грн (т. 1 а.с. 76);

-№ 0001191401 яким визначено до сплати суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 493 636, 25 грн, а саме: збільшено суму податку на додану вартість на 394 909 грн та застосовані штрафні санкції в розмірі 98 727, 25 грн. (т. 1 а.с. 77).

Задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 05.07.2016 № 0001161401 та № 0001171401 та № 0001181401 (в частині 357 074, 67 грн), № 0001191401 (в частині 491 599,92 грн) суди попередніх інстанцій, посилаючись на вимоги Положення (стандарт) бухгалтерського обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, далі - П(С)БО (16 "Витрати", 7 "Основні засоби", п. 6 П(С)БО 28 "Зменшення корисності активів"), дійшли висновку про правомірність віднесення залишкової вартості автомобіля, що зменшив свою корисність через пошкодження (внаслідок дорожньо-транспортної пригоди), до інших операційних витрат, як витрат від псування цінностей. Відтак з боку ТОВ "Пакерс" відсутні порушення ст.ст. 138, 139 Податкового кодексу України, як наслідок відсутнє завищення витрат за 2014 рік у сумі 426 388,00 грн. Отже ТОВ "Пакерс" правомірно було прийнято рішення та використано право на застосування коригувань фінансового результату на зазначену суму у 2015 році, тому за наслідками перевірки відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 31 032,00 грн., у т.ч. за 2015 рік на суму 31 032,00 грн та зменшив збитки підприємства за 2015 рік на суму 305 602,00 грн.

До того ж, посилаючись на Наказ ТОВ «ПАКЕРС» про облікову політику підприємства від 03.01.2013 року, а також враховуючи п.11, 13, 18 П(С)БО 16, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заробітна плата та вирахування із заробітної плати працівників «Інженерного відділу» та «Складського відділу», а також витати на оренду, не можуть бути віднесені до конкретного об`єкта витрат у відповідному періоді, а тому повинні були відноситись до складу собівартості наданих послуг ТОВ «ПАКЕРС» та акумулюватись на рахунку 90 «Собівартість реалізації». Враховуючи викладене, суди дійшли висновку про відсутність порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України та як наслідок заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 696 698 грн.

Також, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій з контрагентами ТОВ "Укрспецпроект" (код ЄДРПОУ 32562952), ТОВ "Імпрок" (код ЄДРПОУ 37431508), ТОВ "Компані Плаза" (код ЄДРПОУ 36226451), ТОВ "Торгово-виробниче об`єднання "Східбуд" (код ЄДРПОУ 34859198), ТОВ "НПО-5" (код ЄДРПОУ 21248856), внаслідок документального підтвердження реальності господарських операцій первинними документами.

Разом з тим, під час апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за липень 2013 року по взаємовідносинам із ПНВП "МІКРОТЕХ", за червень 2015р, за березень 2014 р. за січень 2015р. із ТОВ "ЕНЕРГОІНЖИНІРИНГ"., за листопад 2015р. із ТОВ "ВЮРТ-УКРАІНА", внаслідок відсутності податкових накладних, а також погодився з висновками акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту, внаслідок повторного включення до декларації з податку на додану вартість сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "ССП" (за червень 2013р. від 31.05.2013 №1, від 31.05.2013 №2, за січень 2014р. від 05.12.2013 №30).

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2016р. за № 0001191401 на суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 8 183 грн. 51 коп., та податкового повідомлення-рішення від 05.07.2016р. за № 0001181401 на суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2036 грн. 33 коп. Та відмовлено в задоволенні позовних вимог в наведеній частині.

Позивач з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 року (в частині відмовлених позовних вимог) до суду касаційної інстанції не звертався. Просив залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, враховуючи надіслані на адресу суду 06.06.2017 року заперечення на касаційну скаргу (т. 3 а.с. 138-149).

Отже, предметом касаційного перегляду в межах доводів касаційної скарги є рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2016 № 0001161401 (повністю), № 0001171401 (повністю), № 0001181401 (на суму 357 074, 67 грн), № 0001191401 (на загальну суму 485 452, 74 грн, з яких: за основним платежем - 388 362,19 грн, штрафні (фінансові) санкції - 97 090, 55 грн).

Переглянувши судові рішення межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог передчасними, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, проведеною контролюючим органом на підставі первинних документів та бухгалтерських рахунків перевіркою відображеного показника у рядку 05.1 "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) " Декларацій з податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 встановлено, що суб`єкт господарювання відображав витрати на придбання запчастин, електроенергії, послуг з оренди приміщень та обладнань. При цьому, контролюючим органом встановлено завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 05.1 "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) " на загальну суму 426 388 грн., у тому числі за 2014 рік на суму 426 388 грн.

Надаючи оцінку таким висновкам контролюючого органу, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Пакерс" (покупець) укладено з ТОВ "ТНС" (продавець) договір купівлі - продажу № 02/14 від 04.02.2014 року автомобілів BMW X5 x Driver30d/F15, чорного кольору, 2013 року та BMW X5 x Driver30d/F15, білого кольору, 2013 року (т. 1 а.с.113-114). Згідно акту приймання - передачі до договору № 02/14 від 04.02.2014 ТОВ "Пакерс" одержав у власність автомобіль BMW X5 x Driver30d/F15, чорного кольору, 2013 року та автомобіль BMW X5 x Driver30d/F15, білого кольору, 2013 року (т.1 а.с. 115).

За висновками судів попередніх інстанцій, даний автомобіль введено в експлуатацію 04.02.1014 р., та відповідно до бухгалтерської проводки К-р "15" - Д-т "10" віднесено до основних засобів підприємства. Балансова вартість даного автомобілю на час введення його в експлуатацію складала 711666 грн. При цьому від операцій придбання даного автомобілю ТОВ "ПАКЕРС" включено до складу податкового кредиту з ПДВ за лютий 2014 року 142 333 грн. У подальшому автомобіль згідно внутрішнього наказу по підприємству було закріплено за директором ТОВ "ПАКЕРС". Автомобіль згідно даних бухгалтерського обліку підприємства обліковувався на субрахунку 105 "Транспортні засоби" рахунку 10 "Основні засоби". На даний автомобіль нараховувалась амортизація - відповідно до даних бухгалтерського обліку (рахунок 13 сума нарахованої амортизації у 2014 році складала 118 611,10 грн.

Також 24 липня 2014 року між ТОВ "Баварія Моторс" (виконавець) та ТОВ "Пакерс" (замовник) укладено договір технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів № 14-23/01 (а.с. 144 - 146, т. 1).

Під час розгляду справи судами встановлено, що 09.09.2014 придбаний автомобіль BMW X5 x Driver30d/F15, чорного кольору, 2013 року за договором № 02/14 від 04.02.2014 пошкоджено внаслідок ДТП. За фактом ДТП розпочато досудове розслідування кримінальне провадження № 120141100700008, яке не завершено (станом на час розгляду судами попередніх інстанцій справи).

За висновками судів попередніх інстанцій, в межах зазначеного кримінального провадження призначено та проведено судову автотоварознавчу експертизу, за наслідками проведення якої судовим експертом Шишка П.Н. надано висновок судово - автотоварознавчої експертизи № 12656 від 05.01.2015, яким встановлено, що вартість автомобіля BMW X5 x Driver30d/F15, чорного кольору, 2013 року на дату дорожньо-транспортної пригоди становила 965 965,82 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля BMW X5 x Driver30d/F15, чорного кольору, 2013 року внаслідок пошкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди становить 1 014 991,82 грн. (а.с. 117-127 т.1).

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що внаслідок пошкодження автомобіля ТОВ "Пакерс" спричинено шкоду у розмірі 965 965,82 грн. Тобто, вартість автомобіля BMW X5 x Driver30d/F15 становила 0,00 грн.

Крім цього, судами попередніх інстанцій враховані пояснення позивача, що 17.12.2014 автомобіль виведено з експлуатації та обліку підприємства та переведено з Д-т "10" до К-ту "28", звідки автомобіль реалізовано, як товар у грудні 2014 року. На вищевказану дату залишкова балансова амортизація автомобіля складала 593 055, 00 грн.

У грудні 2014 року даний автомобіль реалізовано за 200 000,00 у т.ч. ПДВ 33 333,00 грн., що підтверджується довідкою - рахунком серії ВІА № 825165 та видатковою накладною " № 1 від 24.12.2014 (т.1 а.с. 142-143). Дану суму ТОВ "Пакерс" включено відповідно до складу доходу підприємства та податкових зобов`язань з ПДВ за грудень 2014 року.

Так, ТОВ «ПАКЕРС» за вищевказаною господарською операцією до складу витрат, що впливають на об`єкт оподаткування з прибутку підприємств (рядку 05.1) за 2014 рік включена сума 593 055,00 грн, відповідно до рахунку "94", а до складу доходу, що впливає на об`єкт оподаткування з податку на прибуток за 2014 рік включена сума 166 667,00 грн. відповідно до рахунку " 70".

Колегія суддів звертає увагу, що суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку правомірності бухгалтерського обліку транспортного засобу, керувались тим, що порядок формування податкових витрат визначено статтею 138 Податкового кодексу України, відповідно до якої, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст.138 Кодексу), інші витрати - визначаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку ( п.138.5 ст.138 Кодексу).

Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Кодексу, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств " Кодексу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі - П(С)БО 16).

Відповідно до п. 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Згідно до п. 20 П(С)БО 16 до інших операційних витрат включаються, зокрема, втрати від псування цінностей.

Відповідно до п. 4 П(С)БО 7 "Основні засоби" визначено, що зменшення корисності - витрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Пунктом з 1 П(С)БО 7 "Основні засоби" встановлено, що втрати від зменшення корисності об`єктів основних засобів включаються до складу витрат звітного періоду із збільшенням у балансі суми зносу основних засобів.

Пункт 32 наведеного стандарту визначає, що сума вигід від відновлення корисності об`єкта основних засобів, визнана відповідно до Положень (стандарту) бухгалтерського обліку 28 "Зменшення корисності активів", відображається визнанням доходу з одночасним зменшенням суми зносу об`єкта основних засобів.

Згідно до п. 6 П(С)БО 28 "Зменшення корисності активів" про зменшення корисності активів можуть свідчити, зокрема, такі ознаки як фізичне пошкодження активу.

За висновками судів попередніх інстанцій, реалізація автомобіля належного ТОВ "Пакерс" здійснена після зменшення його корисності та віднесення його балансової вартості до інших операційних витрат, в пошкодженому стані, оскільки подальша експлуатація автомобіля в пошкодженому стані не була можливою, а вартість відновлювального ремонту перевищує вартість автомобіля.

Суди попередніх інстанцій, керуючись вказаними вимогами П(С)БО (16 "Витрати", 7 "Основні засоби", п. 6 П(С)БО 28 "Зменшення корисності активів"), дійшли висновку про правомірність віднесення залишкової вартості автомобіля, що зменшив свою корисність через пошкодження (внаслідок дорожньо-транспортної пригоди), до інших операційних витрат, як витрат від псування цінностей. Відтак, за висновками судів попередніх інстанцій, з боку ТОВ "Пакерс" відсутні порушення вимог ст.ст. 138, 139, пп.140.4.2 п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України в частині завищення витрат за 2014 рік у сумі 426 388,00 грн та заниження об`єкту оподаткування з податку прибуток за 2015 рік на суму 426 388,00 грн.

За доводами касаційної скарги, спірним питанням в даному епізоді були висновки контролюючого органу на не надання позивачем під час перевірки підтверджуючих доказів, що встановлюють факт ДТП (протокол ДТП, витяги з ЄРДР, рішення суду); результатів технічного огляду автомобіля; отримання доходу чи компенсації від страхування автомобіля на випадок ДТП, а також факту його експлуатації з 02.09.2014 року (путьових листів за даним автомобілем починаючи з 02.09.2014 року).

Відсутність вказаних документів зафіксовано також актом перевірки (т. 1 а.с. 21), проте судами попередніх інстанцій не в повному обсязі надано оцінку таким доводам контролюючого органу, які також знайшли своє відображення в запереченнях на позовну заяву, апеляційній скарзі, та доводах касаційної скарги.

Однак суди попередніх інстанцій такі висновки контролюючого органу відхилили лише з посиланням на те, що відповідно до листа ТОВ "Пакерс" №29 від 07.06.2016 (вх. ГУ ДФС №5563/10 від 08.06.2016) було надано детальні пояснення щодо реалізації автомобілю нижче його балансової вартості, надано докази здійснення досудового провадження по факту ДТП за участю автомобіля, належного позивачу та разом із запереченнями на акт перевірки - до винесення відповідачем оскаржених податкових повідомлень-рішень було надано копію вищезазначеного висновку судово-автотоварознавчої експертизи № 12656 від 05.01.2015.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що позивачем будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження визначення бази оподаткування з реалізації автомобіля за ціною нижче його балансової вартості, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди не надано; також, матеріали справи не містять, а судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не витребувано: - постанову заступника начальника СВ Баришевського РВ ГУМВСУ в Київській області майора міліції Миколець Р.Г. від 19.10.2014 року за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014110070000857, а також матеріалів кримінального провадження № 120141100700008, на які посилаються суди попередніх інстанцій, оскільки за висновками судів попередніх інстанцій, за фактом ДТП розпочато досудове розслідування кримінальне провадження № 120141100700008, яке не завершено; - документів, підтверджуючих починаючи з 02.09.2014 року факт експлуатації транспортного засобу. Крім цього, матеріали справи не містять наказу, у відповідності до якого автомобіль було закріплено за директором ТОВ «ПАКЕРС» на який посилаються суди попередніх інстанцій, як і не містять лист ТОВ «Пакерс» №29 від 07.06.2016 (вх. ГУ ДФС №5563/10 від 08.06.2016), у відповідності до якого за висновками судів попередніх інстанцій ТОВ «Пакерс» було надано детальні пояснення щодо реалізації автомобілю нижче його балансової вартості, надано докази здійснення досудового провадження по факту ДТП за участю автомобіля, належного позивачу.

До того ж, колегія суддів звертає увагу, що висновок судового експерта складений 05.01.2015, тобто пізніше, ніж позивачем проданий транспортний засіб (у грудні 2014 року), на чому також наголошено контролюючим органом і в доводах апеляційної скарги, проте суд апеляційної інстанції також не надав оцінку таким доводам контролюючого органу.

В даному випадку, збитки були завдані товариству, на балансі якого перебував автомобіль, а не конкретній особі, що в свою чергу тягне для товариства певні наслідки, які повинні бути відображенні в податковому та бухгалтерському обліках та підтверджені документально. Отже потребують ретельного аналізу судами попередніх інстанцій в межах спірних правовідносин в частині висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог ст.ст. 138, 139, пп.140.4.2 п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України в частині завищення витрат та заниження об`єкту оподаткування з податку прибуток за 2015 рік на суму 426 388,00 грн.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до вимог статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Тому висновки судів попередніх інстанцій в цій частині є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а справу слід направити у відповідності до вимог статті 353 КАС України на новий розгляд до суду першої інстанції.

Стосовно доводів відповідача в частині не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з підприємствами: ТОВ "Укрспецпроект" (код ЄДРПОУ 32562952), ТОВ "Імпрок" (код ЄДРПОУ 37431508), ТОВ "Компані Плаза" (код ЄДРПОУ 36226451), ТОВ "Торгово-виробниче об`єднання "Східбуд" (код ЄДРПОУ 34859198), ТОВ "НПО-5" (код ЄДРПОУ 21248856), колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Пакерс" (покупець) та ТОВ "Укрспецпроект" (продавець) укладено договір поставки від 21 березня 2014 року № 2103-1 (т. 1 а.с. 165-167).

Відповідно п.п.1.1 п.1 вищезазначеного договору - продавець зобов`язується протягом дії даного Договору передавати Покупцеві Товар окремими партіями за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджуються Сторонами в накладних або рахунках, які є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його на умовах, установлених Договором. Положеннями п.п.3.1 п. 3 вищевказаного договору передбачено, ціна Товару, що поставляється, та умови оплати зазначаються з урахуванням ПДВ в рахунках - фактурах (видаткових накладних, специфікаціях до Договору або в інших аналогічних документах). Положеннями п.п. 4.4 п.4 договору передбачено, що датою поставки Товару вважається дата отримання Товару Покупцем, що засвідчує дата оформлення видаткової накладної і підпис представника Покупця. Відповідальність за збереження Товару та право власності переходить до Покупця в момент підписання видаткових накладних (п.п. 4.5 п.4).

12 січня 2016 року між ТОВ "Пакерс" та ТОВ "Укрспецпроект" укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 2103-1 від 21 березня 2016 року, відповідно до якої внесено зміни до п.7.2 п. 7 договору, а саме викладено в новій редакції "Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2016 року" (т. 1 а.с. 168).

На виконання умов договору ТОВ "Пакерс" прийняло товар, що підтверджується видатковими накладними (т. 1 а.с. 169-180, 181-182, 184-187, 190 -210, 212-249).

За висновками судів попередніх інстанцій, право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено податковою накладною оформленою підприємством ТОВ "Укрспецпроект" на суму придбаних товарно - матеріальних цінностей, що відповідає вказаним показникам у видаткових накладних та розрахункам коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, наявних в матеріалах справи (т. 2 а.с. 17-34, 41- 69).

До того ж, щодо взаємовідносин ТОВ "Пакерс" з контрагентом ТОВ "Компані"Плаза", судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Пакерс" прийняло товар від ТОВ "Компані"Плаза", що підтверджується видатковими накладними: № 296 від 11.03.2016 (а.с. 180 т.1), № 2361 від 26.12.2014 (т. 1 а.с. 218). Крім того, ТОВ "Пакерс" прийняло товар від ТОВ "ІМПРОК", що підтверджується видатковими накладними : № РН-0000039 від 15.05.2015, № РН-0000046 від 26.05.2015, № РН-0000049 від 08.06.2015 (т. 1 а.с. 183, 188-189).

Крім цього, судами встановлено, що 03 червня 2013 року між ТОВ "Пакерс" та ТОВ "НПО-5" укладено договір підряду № 7П (т. 1 а.с. 205). Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 вказаного договору, Підрядник зобов`язується виконати роботи з монтажу трубопроводів хладопостачання 4 машини за адресою в`їзд Орешкова 1А, п.г.т.Васищево, Харківська обл. Положеннями п.п. 1.2 п.1 договору передбачено, що обсяг виконання робіт визначається в кошторисі, який є невід`ємною частиною Договору. Робота виконується з матеріалів Підрядника (п.1.3.п. 1). Згідно п.п.2.1 п. 2, вартість робіт визначається кошторисною вартістю та складає суму: 54 409,00 грн. ПДВ 20% 10881,80грн. Всього 65 290,80грн. (Шістдесят п`ять тисяч двісті дев`яносто грн. 80 коп.) Термін виконання робіт - до 1 серпня 2013 р.

На виконання умов договору підряду № 7П від 03.06.2013 ТОВ "Пакерс" складено акти приймання виконаних робіт № 07/13 за червень 2013 року, №ОУ-0000070, № ОУ-0000108, № ОУ-0000130, № ОУ-0000174, № ОУ - 0000010, № ОУ -0000099, № СХІ-903656 (т. 2 а.с. 1-12).

Судами також встановлено, що право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено податковою накладною оформленою підприємством ТОВ "НПО -5" на суму виконаних робіт, а саме: № 7 від 14.02.2014 на загальну суму 2000,00 грн. в т.ч. сума ПДВ - 333,33 грн., № 8 від 19.02.2014 на загальну суму 7671,00 грн. в т.т. сума ПДВ - 1278,50 грн., № 28 від 12.06.2014 на загальну суму 1200,00 грн. в т.ч. 200,00 грн., № 77 від 11.09.2014 на загальну суму м1920,00 грн. в т.ч. сума ПДВ - 320,00 грн. (т. 2 а.с. 12-16).

За результатами оцінки первинних документів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що останні підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами за перевіряємий період, та відхилили доводи контролюючого органу про відсутність товарно-транспортних накладних, із посиланням на те, що товарно-транспортна накладна оформлюється лише при отриманні послуг з перевезення та не є обов`язковим документом, що свідчить про отримання товарно - матеріальних цінностей, а також відхилили посилання відповідача на наявну податкову інформацію, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника на податковий кредит в залежність від дії або бездіяльності його контрагентів.

Колегія суддів звертає увагу, що документи та інші дані, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

При цьому правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, необхідно встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок поставки, специфіку предмету поставки, обсяги і зміст поставки, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не в повному обсязі надано оцінку зафіксованим актом перевірки порушенням по взаємовідносинам із контрагентами, без дослідження суті укладених договорів, зокрема щодо постачання ТМЦ позивачу від контрагентів ТОВ «Укрспецпроект», ТОВ «Імпрок», ТОВ «Компані «Плазма», оскільки як в доводах касаційної скарги, так і в акті перевірки, запереченнях на позов та в доводах апеляційної скарги, контролюючий орган посилався на не надання до перевірки позивачем документів щодо здійснення навантажувальних та розвантажувальних робіт, оприбуткування товарно-матеріальних цінностей від вказаних контрагентів. Тоді, як за висновком контролюючого органу, відповідно до номенклатури ТМЦ, які постачались, її кількісних та якісних показників (габаритів, розмірів, ваги), для здійснення постачання даних ТМЦ необхідно залучення транспортних засобів.

За таких обставин, суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу контролюючого органу в межах її доводів, вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій по суті розгляду справи в цій частині передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи та без дослідження суті господарських операцій з контрагентами позивача в розрізі висновків акта перевірки.

Крім цього, в доводах касаційної скарги скаржником наголошено на зафіксованих актом перевірки порушеннях позивачем вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України, П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 24, внаслідок завищення інших витрат за 2015 рік, які впливають на визначення фінансового результату на суму 51 613 грн (обліковані за субрахунком 949), які не підтверджені первинними документами, зокрема по взаємовідносинам з ТОВ «Агенство ізоляції»; Астон; Епіцентр К; ФОП « ОСОБА_1 »; НІК.ЮЕЙ; ФОП ОСОБА_2 ; ТОВ «ТПК «Промімпекс»; Техно-сервіс Корпорейшен; ФОП ОСОБА_3 ; Харківський ОЛЦДСЕСУ; Харківський РВЕ; ГУ статистики у Харківській області; Професіонал; ФОП ОСОБА_4 .

Проте судами попередніх інстанцій не надано оцінку вищенаведеним порушенням, зафіксованим актом перевірки (т. 1 а.с. 25-28), на які контролюючий орган посилався як в запереченнях на адміністративний позов, так і в доводах апеляційної скарги, тоді, як останні покладені в основу визначення позивачу до сплати податку на прибуток в розмірі 9 290, 34 грн оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 05.07.2016 року № 0001171401 (т. 3 а.с. 2). Однак суд касаційної інстанції у відповідності до вимог статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

До того ж, в доводах касаційної скарги контролюючий орган, посилаючись на зафіксовані актом перевірки порушення вказує, що ТОВ «ПАКЕРС» відповідно до даних бухгалтерського обліку віднесено до собівартості наданих послуг лише заробітну плату та вирахування з заробітної плати лише працівників "Виробничого відділу". При цьому до складу собівартості наданих послуг не віднесена заробітна плата та вирахування заробітної плати працівників "Інженерного відділу" та "Складського відділу". Витрати на заробітну плату та вирахування з заробітної плати даного персоналу віднесено до складу адміністративних витрат.

Суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку таким висновком контролюючого органу дійшли висновку, що розмір адміністративних витрат підприємства формується із врахування номінальної виробничої спроможності підприємства, а не відносно фактичного обсягу наданих послуг в певному періоді, що залежить виключно від економічної кон`юнктури ринку послуг підприємства, на які підприємство не може впливати.

Також, суди попередніх інстанцій керувались тим, що згідно з пп. 14.1.228 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов`язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі - П(С)БО 16).

Відповідно до п. 11 П(С)БО 16 визначено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:- прямі матеріальні витрати; - прямі витрати на оплату праці; - інші прямі витрати; - змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Згідно наведеного положення П(С)БО 16, на виконання вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.1999 р., положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО), "Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств та організацій" та "Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань та господарських операцій підприємств і організацій", затвердженої наказом Мінфіну України № 291 від 30.11.1999 р., інших нормативно-правових актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку, складання й подання фінансової звітності, із метою дотримання в об`єднанні єдиної методики відображення в бухгалтерському обліку та звітності господарських операцій і порядку оцінювання об`єктів обліку ТОВ "ПАКЕРС" 03.01.2013 року затвердило Наказ про облікову політику підприємства (т. 2 а.с. 76-77).

Зазначеним наказом визначено склад статей калькуліяції виробничої собівартості та склад статей перемінних та постійних загальновиробничих витрат.

Саме на підставі затвердженої облікової політики здійснювався бухгалтерський, та, відповідно податковий облік результатів діяльності ТОВ "ПАКЕРС".

Так, відповідно до п.13 П(С)БО 16 визначено, що до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Згідно п. 18 П(С)БО 16 до адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заробітна плата та вирахування з заробітної плати працівників "Інженерного відділу" та "Складського відділу", а також витати на оренду, не можуть бути віднесені до конкретного об`єкта витрат у відповідному періоді. Таким чином, суди дійшли висновку, що оренда основних засобів та заробітна плата, вищевказаних працівників, повинні були відноситись до складу собівартості наданих послуг ТОВ "ПАКЕРС" та акумулюватись на рахунку 90 "Собівартість реалізації".

Колегія суддів звертає увагу, що питання бухгалтерського обліку витрат на оренду основних засобів не було доводом касаційної скарги. В доводах касаційної скарги скаржник наполягав на тому, що до складу собівартості наданих послуг не віднесена заробітна плата та вирахування із заробітної плати працівників "Інженерного відділу" та "Складського відділу", оскільки витрати на заробітну плату та вирахування із заробітної плати даного персоналу віднесено до складу адміністративних витрат, що свідчить про заниження собівартості наданих послуг.

Отже суди попередніх інстанцій, фактично погодились з висновком контролюючого органу, зафіксованим актом перевірки в частині того, що заробітна плата вищевказаних працівників, повинна відноситись до складу собівартості наданих послуг ТОВ "ПАКЕРС" та акумулюватись на рахунку 90 "Собівартість реалізації" (т. 1 а.с. 41).

Але дійшовши висновків про відсутність порушень позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України, суди попередніх інстанцій не врахували, що склад зафіксованого актом перевірки порушення обґрунтований відповідачем саме тим, що витрати на заробітну плату та вирахування із заробітної плати даного персоналу (працівників "Інженерного відділу" та "Складського відділу") повинні відноситись до складу собівартості наданих послуг ТОВ "ПАКЕРС" та акумулюватись на рахунку 90 «Собівартість реалізації», а не у складі адміністративних витрат. Отже, не надали оцінку доводам відповідача, чи призвело таке порушення до заниження собівартості наданих послуг, та як наслідок, заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість в цій частині, враховуючи висновки акта перевірки (т. 1 а.с. 41).

Разом із тим, за приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже суд касаційної інстанції приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог (про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2016 № 0001161401, № 0001171401, № 0001181401 (на суму 357 074, 67 грн), № 0001191401 (на загальну суму 485 452, 74 грн, з яких: за основним платежем - 388 362, 19 грн, штрафні (фінансові) санкції - 97 090, 55 грн), та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанцій в наведеній частині з підстав, викладених в цій постанові суду. В частині відмови в задоволенні позовних вимог постанова суду апеляційної інстанції не є предметом касаційного перегляду в межах доводів касаційної скарги у відповідності до статті 341 КАС України.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (правонаступник Головне управління ДПС у Харківській області), задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 року у справі № 820/3870/16 в частині задоволених позовних вимог. В цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 року у справі № 820/3870/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк