Постанова

від 06.02.2017 по справі 820/3870/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 р. Справа № 820/3870/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Мороз Є.В.

представника позивача - Олійник О.О.

представника відповідача - Потапенко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2016р. по справі № 820/3870/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакерс"

до Головного управління ДФС України у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пакерс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду адміністративним позовом до Головного управління ДФС України у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 05.07.2016р. за № 0001161401, № 0001171401, № 0001181401, № 0001191401.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакерс" - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 05.07.2016р. за №0001161401, №0001171401, №0001181401 та №0001191401.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 138.8.5, пп. 138.8.6, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, ст. 198, п. п. 201.6-201.8, 201.10 Податкового кодексу України, п. п. 11-14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що призвело до неправильного вирішення справи, з підстав та обставин викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на підставі направлень від 23.05.2016 № 2874,2875,2876,2877,2878,2879 виданих Головним управлінням ДФС у Харківській області, згідно із ст. 20, ст. 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Пакерс"(код ЄДРПОУ 36429718) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

Результати перевірки оформлені актом від 10.06.2016 за №292/20-40-14-01-08/36429718 (а.с. 12-73), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

- ст.ст. 138, 139, 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на суму 31032 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за 2015 рік на суму 305602 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 п. 198.3. п. 198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 394909 грн., у т.ч. за червень 2013 року на суму 4191 грн., за липень 2013 року на суму 6292 грн., за серпень 2013 року на суму 24752 грн., за вересень 2013 року на суму 3675 грн., за жовтень 2013 року на суму 26296 грн., за листопад 2013 року на суму 13511 грн., за грудень 2013 року на суму 13003 грн., за січень 2014 року на суму 14046 грн. за лютий 2014 року на суму 6293 грн., за березень 2014 року на суму 23215 грн., за квітень 2014 року на суму 9016 грн., за травень 2014 року на суму 22575 грн., за червень 2014 року на суму 13997 грн., за серпень 2014 року на суму 31579 грн., за листопад 2014 року на суму 48379 гри., за грудень 2014 року на суму 26376 грн., за січень 2015 року на суму 107713 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за період - грудень 2015 року, з податку на додану вартість в загальніші сумі 359111 грн. (т. 1 а.с. 72).

Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження шляхом подання заперечень на акт від 10.06.2016 № 292/20-40-14-01-08/36429718 до Головного управління ДФС у Харківській області (а.с. 86 -100 т. 1).

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 05.07.2016 року за № № 0001161401, № 0001171401, № 0001181401, № 0001191401(а.с. 74-77).

Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив їх до адміністративного суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не було доведено належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що податкові повідомлення - рішення відповідача від 05.07.2016 року за № 0001161401, № 0001171401, № 0001181401, № 0001191401 винесено з порушенням норм чинного законодавства України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів частково погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки суджень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Кодексу витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Приписами п.138.2 ст.138 Кодексу встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положеннями п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства мають бути фактично понесені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції та її відповідність дійсному економічному змісту такої операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, акти прийому-передачі, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається із матеріалів справи, проведеною контролюючим органом на підставі первинних документів та бухгалтерських рахунків перевіркою відображеного показника у рядку 05.1 "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) " Декларацій з податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 встановлено, що суб'єкт господарювання відображав витрати на придбання запчастин, електроенергії, послуг з оренди приміщень та обладнань. При цьому, контролюючим органом встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) " на загальну суму 426 388 грн., у тому числі за 2014 рік на суму 426 388 грн.

Так, ТОВ "Пакерс" (покупець) укладено з ТОВ "ТНС" (продавець) договір купівлі - продажу № 02/14 від 04.02.2014, відповідно до вказаного договору ТОВ "Пакерс"(а.с.113-114, т.1).

Згідно акту приймання - передачі до договору № 02/14 від 04.02.2014 ТОВ "Пакерс" одержав у власність автомобіль BMW X5 x Driver30d/F15, чорного кольору, 2013 року та автомобіль BMW X5 x Driver30d/F15, білого кольору, 2013 року (а.с. 15 т. 1).

Даний автомобіль введено в експлуатацію 04.02.1014р., та відповідно до бухгалтерської проводки К-р "15" - Д-т "10" віднесено до основних засобів підприємства. Балансова вартість даного автомобілю на час введення його в експлуатацію складала 711666грн. При цьому від операцій придбання даного автомобілю ТОВ "ПАКЕРС" включено до складу податкового кредиту з ПДВ за лютий 2014 року142333грн. у подальшому автомобіль згідно внутрішнього наказу по підприємству було закріплено за директором ТОВ "ПАКЕРС". Автомобіль згідно даних бухгалтерського обліку підприємства обліковувався на субрахунку 105 "Транспортні засоби" рахунку 10 "Основні засоби". На даний автомобіль нараховувалась амортизація - відповідно до даних бухгалтерського обліку (рахунок 13 сума нарахованої амортизації у 2014 році складала 118 611,10 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 09.09.2014 придбаний автомобіль BMW X5 x Driver30d/F15, чорного кольору, 2013 року за договором № 02/14 від 04.02.2014 пошкоджено внаслідок ДТП. За фактом ДТП розпочато досудове розслідування кримінальне провадження № 120141100700008, яке на теперішній час не завершено.

В межах зазначеного кримінального провадження призначено та проведено судову автотоварознавчу експертизу.

За наслідками проведення вказаної експертизи судовим експертом Шишка П.Н. надано висновок судово - автотоварознавчуої експертизи № 12656 від 05.01.2015, яким встановлено, що вартість автомобіля BMW X5 x Driver30d/F15, чорного кольору, 2013 року на дату дорожньо-транспортної пригоди становила 965 965,82 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля BMW X5 x Driver30d/F15, чорного кольору, 2013 року внаслідок пошкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди становить 1 014 991,82 грн. (а.с. 117-127 т.1).

Таким чином, внаслідок пошкодження автомобіля ТОВ "Пакерс" спричинено шкоду у розмірі 965 965,82 грн. Тобто, вартість автомобіля BMW X5 x Driver30d/F15 становила 0,00 грн.

Представником позивача у судовому засідання надано пояснення, що 17.12.2014 автомобіль виведено з експлуатації та обліку підприємства та переведено з Д-т "10" до К-ту "28", звідки автомобіль реалізовано, як товар у грудня 2014 року. На вищевказану дату залишкова балансова амортизація автомобіля складала 593 055, 00 грн.

У грудні 2014 року даний автомобіль реалізовано за 200 000,00 у т.ч. ПДВ 33 333,00 грн., що підтверджується довідкою - рахунком серії ВІА № 825165 та видатковою накладною " № 1 від 24.12.2014 (а.с. 142-143, т. 1). Дану суму ТОВ "Пакерс" включено відповідно до складу доходу підприємства та податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2014 року.

Крім того, 24 липня 2014 року між ТОВ "Баварія Моторс" (виконавець) та ТОВ "Пакерс" (замовник) укладено договір технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів № 14-23/01 (а.с. 144 - 146, т. 1).

Так, ТОВ "ПАКЕРС" за вище вказаною господарською операцією до складу витрат, що впливають на об'єкт оподаткування з прибутку підприємств (рядку 05.1) за 2014 рік включена сума 593 055,00 грн., відповідно до рахунку "94". Відповідно до складу доходу, що впливає на об'єкт оподаткування з податку на прибуток за 2014 рік включена сума 166 667,00 грн., відповідно до рахунку " 70".

Порядок формування податкових витрат визначено статтею 138 Податкового кодексу України, відповідно до якої, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст.138 Кодексу), інші витрати - визначаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку ( п.138.5 ст.138 Кодексу).

Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Кодексу у редакції, чинній з 1 січня 2015 року, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств " Кодексу.

Тобто, для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток слід керуватися правилами бухгалтерського обліку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі - П(С)БО 16).

Відповідно до п. 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Згідно до п. 20 зазначеного Стандарту до інших операційних витрат включаються, зокрема, витрати від псування цінностей.

Відповідно до п. 4 П(С)БО 7 "Основні засоби" визначено, що зменшення корисності - витрата економічної вигоди В сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування .

Пунктом з 1 П(С)БО 7 "Основні засоби" встановлено, що втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів включаються до складу витрат звітного періоду із збільшенням у балансі суми зносу основних засобів.

Пункт 32 наведеного стандарту визначає, що сума вигід від відновлення корисності об'єкта основних засобів, визнана відповідно до Положень (стандарту) бухгалтерського обліку 28 "Зменшення корисності активів", відображається визнанням доходу з одночасним зменшенням суми зносу об'єкта основних засобів.

Згідно до п. 6 П(С)БО 28 "Зменшення корисності активів" про зменшення корисності активів можуть свідчити, зокрема, такі ознаки як фізичне пошкодження активу.

Таким чином, реалізація автомобіля належного ТОВ "Пакерс" здійснена після зменшення його корисності та віднесення його балансової вартості до інших операційних витрат, в пошкодженому стані, так як подальша експлуатація автомобіля в пошкодженому стані не була можливою, а вартість відновлювального ремонту перевищує вартість автомобіля.

Аналізуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ТОВ "Пакерс" правомірно віднесено залишкову вартість автомобіля, що зменшив свою корисність через пошкодження в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, до інших операційних витрат, як витрат від псування цінностей, відтак з боку ТОВ "Пакерс" відсутні порушення ст.ст. 138, 139 Податкового кодексу України, як наслідок відсутнє завищення витрат за 2014 рік у сумі 426 388,00 грн.

Посилання податкового органу на те, що позивачем до перевірки не надано жодного документу, що встановлював факт ДТП, пошкодження автомобілю, путьового листа за даним автомобілем, починаючи з 02.09.2014, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до листа ТОВ "Пакерс" №29 від 07.06.2016 (вх. ГУ ДФС №5563/10 від 08.06.2016) було надано детальні пояснення щодо реалізації автомобілю нижче його балансової вартості, надано докази здійснення досудового провадження по факту ДТП за участю автомобіля, належного позивачу та разом із запереченнями на акт перевірки - до винесення відповідачем оскаржених податкових повідомлень-рішень було надано копію вищезазначеного висновку судово-автотоварознавчої експертизи № 12656 від 05.01.2015.

Крім того, в ході розгляду справи встановлено, що ТОВ "Пакерс" правомірно прийнято рішення та використано право на застосування коригувань фінансового результату на зазначену суму у 2015 році., оскільки внаслідок пошкодження автомобіля, віднесено до інших операційних витрат за результатами 2014 року на суму 426 388,00 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ "Пакерс" не порушувало вимог пп.140.4.2 п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України, та відсутнє порушення, яке могло призвести до заниження об'єкту оподаткування з податку прибуток за 2015 рік на суму 426 388,00 грн.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 року ТОВ "Пакерс" задекларовано податок на прибуток у розмірі 15923 грн.

Як зазначалося вище, в наслідок пошкодження автомобіля BMW X5xDrive30d/F15 було віднесено до інших операційних витрат за результатами 2014 року на суму 426 388,00 грн., ТОВ "Пакерс" правомірно було прийнято рішення та використано право на застосування коригувань фінансового результату на зазначену суму у 2015 році, таким чином перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 року безпідставно зазначено його заниження на загальну суму 31 032,00 грн., у т.ч. за 2015 рік на суму 31 032,00 грн. та зменшено збитки підприємства за 2015 рік на суму 305 602,00грн.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність порушення ТОВ "Пакерс" ст.ст. 138, 139, 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на суму 31 032,00 грн. та завищення від'ємного значення з податку на прибуток підприємтсва за 2015 рік на суму 305 602,00 грн., відповідно, про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2016 № 0001161401 та № 0001171401.

Щодо завищення позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на суму 611422 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 встановлено їх заниження на суму 696698 грн., у т.ч. липень 2013 року на суму 7045 грн., серпень 2013 року на суму 12562 грн., вересень 2013 року на суму 13159 грн., жовтень 2013 року на суму 13712 грн.. листопад 2013 року на суму 11041 грн., грудень 2013 року на суму 13003 грн., січень 2014 року на суму 13332 грн. лютий 2014 року на суму 1 1892 грн., березень 2014 року на суму 15153 грн., квітень 2014 року на суму 14488 грн., травень 2014 року на суму 16494 грн., червень 2014 року на суму 13797 грн., липень 2014 року на суму 16850 грн., серпень 2014 року на суму 14729грн., вересень 2014 року на суму 10863 грн., жовтень 2014 року на суму 18365 грн., листопад 2014 року на суму 18831 грн., грудень 2014 року на суму 104048 грн., січень 2015 року на суму 29196 гри., лютий 2015 року на суму 25683 грн., березень 2015 року на суму 26317 грн., квітень 2015 року на суму 27217 грн., травень 2015 року на суму 28801 грн., червень 2015 року на суму 27423 грн., липень 2015 року на суму 27403 грн., серпень 2015 року на суму 27560 грн., вересень 2015 року на суму 29848 грн.. жовтень 2015 року на суму 30358 грн., листопад 2015 року на суму 45579 грн., грудень 2015 року на суму 31 949,00грн.

Також, під час проведення перевірки встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "Пакерс" у перевіряємий період є надання послуг виробництва преформ з давальницької сировини та їх пакування. Перевіркою встановлено, що ТОВ "ПАКЕРС", відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємства та калькуляції собівартості наданих послуг не включено до складу собівартості наданих послуг суми витрат на оренду основних засобів, які використовуються у виробництві преформ та заробітна плата персоналу , пов'язаного з виробництвом.

Так, ТОВ "ПАКЕРС" у перевіряємий період відповідно до наступних договорів:

1) Згідно договору оренди обладнання №1 від 05.01.2015 року, укладеним з ТОВ "ССП", ТОВ "Пакерс" орендує машину для виготовлення преформ Husky HyPet 300 модель Р100/110Е120, серійний номер № 3603342. Розмір орендної плати складає 54 000 грн., у т.ч. ПДВ 9000 грн. (а.с. 147-149).

2) Згідно договору оренди обладнання №4 від 01.08.2013 року, укладеним з ТОВ "ССП", ТОВ "Пакерс" орендує машину для виготовлення преформ H usky HyPet 300 модель Р100/11 ОБ 120, серійний номер № 34294456. Розмір орендної плати складає 35 000 грн. у т.ч. ПДВ 5833,33 грн.(а.с. 151-154).

3) Згідно договору оренди обладнання №2 від 06.02.2013 року укладеним з ТОВ "ССП", ТОВ "Пакерс" орендує наступне обладнання: ваги на платформі; кондиціонер Greе; кран мостовий однобардочний; машина для миття полів; система відеонагляду; система штрих кодування; мобільна туалетна кабінка; установка фільтраційна рухома; машина для виготовлення преформ Husky GL 300PET-72 серійний номер № 2473433; машина для виготовлення преворм Husky IND 250PET P100/110 E120, серійний номер № 2176185; машина для виготовлення преворм Husky GL 300PET P100/110 E140, серійний номер № 2568051;кіоск трансформаторний з трансформатором ТССУ 1000-10/0,4, № 57295 з скриньками, кіоск трансформаторний з трансформатором ТССУ 1000-10/0,4 № 57295 з скриньками ; кіоск трансформаторний з трансформатором ТССУ 1000-10/0,4 №57297 з скриньками.

Розмір орендної плати складає 15000 грн. Додатковою угодою №2 від 01.06.2013 розмір орендної плати складає складає 18000 грн., у т.ч. ПДВ 3000 грн.

4) Згідно договору оренди обладнання №1 від 03.01.2013 року, укладеним з ТОВ "ТНС" , ТОВ "ПАКЕРС" орендує наступне обладнання: машина для виготовлення преформ Husky GL 300PET-7, серійний номер № 2473433; машина для виготовлення преформ Husky IND 250PET P100/110 E120, серійний номер № 2176185; машина для виготовлення преформ Husky GL300PET P100/110 E140, серійний номер № 2568051, машина для виготовлення преформ KRUPP Pet-O-Mat P50, серійний номер № 35541.

Розмір орендної плати складає 16000 грн. Додатковою угодою №2 від 01.06.2013 розмір орендної плати складає 18000 грн., у тч. ПДВ 3000 грн. Відповідно до вищевказаних договорів ТОВ "Пакерс" у перевіряємий період мало витрати на загальну суму 2 568 320,80 грн.

Також, ТОВ "ПАКЕРС" відповідно до даних бухгалтерського обліку віднесено до собівартості наданих послуг лише заробітну плату та вирахування з заробітної плати лише працівників "Виробничого відділу". При цьому до складу собівартості наданих послуг не віднесена заробітна плата та вирахування заробітної плати працівників "Інженерного відділу" та "Складського відділу". Витрати на заробітну плату та вирахування з заробітної плати даного персоналу віднесено до складу адміністративних витрат.

При цьому розмір адміністративних витрат підприємства формується із врахування номінальної виробничої спроможності підприємства, а не відносно фактичного обсягу наданих послуг в певному періоді, що залежить виключно від економічної кон'юнктури ринку послуг підприємства, на які підприємство не може впливати.

Згідно з пп. 14.1.228 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розділу ПІ Податкового кодексу України.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі - П(С)БО 16).

Відповідно до п. 11 П(С)БО 16 визначено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг)складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату пращ;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Згідно наведеного положення П(С)БО 16, на виконання вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.1999 р., положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО), "Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій" та "Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій", затвердженої наказом Мінфіну України № 291 від 30.11.1999 р., інших нормативно-правових актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку, складання й подання фінансової звітності, із метою дотримання в об'єднанні єдиної методики відображення в бухгалтерському обліку та звітності господарських операцій і порядку оцінювання об'єктів обліку ТОВ "ПАКЕРС" 03.01.2013року затвердило Наказ про облікову політику підприємства.

Зазначеним наказом визначено склад статей калькуліяції виробничої собівартості та склад статей перемінних та постійних загальновиробничих витрат.

Саме на підставі затвердженої облікової політики здійснювався бухгалтерський, та, відповідно. податковий облік результатів діяльності ТОВ "ПАКЕРС".

Так, відповідно до п.13 П(С)БО 16 визначено, що до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Згідно п. 18 П(С)БО 16 до адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Зважаючи на зазначене, заробітна плата та вирахування з заробітної плати працівників "Інженерного відділу" та "Складського відділу", а також витати на оренду, не можуть бути віднесені до конкретного відповідному періоді.

Таким чином, оренда основних засобів та заробітна плата, вищевказаних працівників, повинні були відноситись до складу собівартості наданих послуг ТОВ "ПАКЕРС" та акумулюватись на рахунку 90 "Собівартість реалізації".

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ "ПАКЕРС" не порушувало вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України, та ТОВ "ПАКЕРС" не було занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 696698 грн., у т.ч. липень 2013 року на суму 7045 грн., серпень 2013 року на суму 12562 грн., вересень 2013 року на суму 13159 грн., жовтень 2013 року на суму 13712 грн.. листопад 2013 року на суму 11041 грн., грудень 2013 року на суму 13003 грн., січень 2014 року на суму 13332 грн. лютий 2014 року на суму 1 1892 грн., березень 2014 року на суму 15153 грн., квітень 2014 року на суму 14488 грн., травень 2014 року на суму 16494 грн., червень 2014 року на суму 13797 грн., липень 2014 року на суму 16850 грн., серпень 2014 року на суму 14729грн., вересень 2014 року на суму 10863 грн., жовтень 2014 року на суму 18365 грн., листопад 2014 року на суму 18831 грн., грудень 2014 року на суму 104048 грн., січень 2015 року на суму 29196 гри., лютий 2015 року на суму 25683 грн., березень 2015 року на суму 26317 грн., квітень 2015 року на суму 27217 грн., травень 2015 року на суму 28801 грн., червень 2015 року на суму 27423 грн., липень 2015 року на суму 27403 грн., серпень 2015 року на суму 27560 грн., вересень 2015 року на суму 29848 грн.. жовтень 2015 року на суму 30358 грн., листопад 2015 року на суму 45579 грн., грудень 2015 року на суму 31 949,00грн.

З приводу висновку податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 57322 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, згідно висновку податкового органу, ТОВ "Пакерс" безпідставно включено наступні суми ПДВ за липень 2013 року від підприємства ПНВП "МІКРОТЕХ" (код за ЄДРПОУ 36375034) на суму 455,17 грн., за червень 2015р. на суму 1828 грн., за березень 2014р. на суму 851,67 грн., за січень 2015р. підприємство ТОВ "ЕНЕРГОІНЖИНІРИНГ" (код за ЄДРПОУ 36375034) на суму 334,8 грн., за листопад 2015р. підприємство ТОВ "ВЮРТ-УКРАІНА" (код за ЄДРПОУ 20010785) на суму 208,33 грн.

Під час дослідження первинних документів не було виявлено податкових накладних на підтвердження податкового кредиту від наведених вище підприємств.

Згідно з ст.198 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Згідно з ст. 201 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, а також передбачено умови, за яких платник податку отримає право на податковий кредит навіть при відмові продавця надати йому податкову накладну.

Тобто на дату, визначену ст. 201 ПКУ, продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а якщо ця вимога Закону не дотримана, отримувач товарів (послуг) вправі вимагати її надання, а у випадку відмови - звернутися зі скаргою на такого постачальника до органу податкової служби (її.201.10 ст.201 ПКУ).

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.7. ст. 201 ПКУ податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Таким чином, своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення контролю за своєчасним їх отриманням є обов'язком платника податку, і законодавством передбачено ряд можливостей для безперешкодної реалізації такого обов'язку.

Враховуючи те, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, та з урахуванням визначення, наданого пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за N 168/704 (далі - Положення N 88), податкова накладна відноситься до категорії первинних документів

Порядок реєстрації податкової накладної як вхідного первинного документа визначається з урахуванням правил, встановлених Положенням N 88, облік податкових накладних та їх передача (пересилання) повинні ґрунтуватись на правилах, які встановлені для відповідних бухгалтерських документів.

Відповідно до пункту 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.97 р. N 799 (далі - Порядок N 799), звіти, розрахункові документи і декларації (далі - звіти) приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю (далі - поштові відправлення) з позначкою "Звіт" та з рекомендованим повідомленням про вручення, податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Враховуючи зазначене, податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Таким чином, документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів, для платника податку - покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця, а саме зареєстровані відповідно до вимог Положення N 88 лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитка календарного поштового штемпеля та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції (за умови дотримання інших вимог Закону щодо формування податкового кредиту).

Отже, у разі отримання податкових накладних, в тому числі і тих, що виписані в різних податкових періодах, але отримані платником в поточному звітному періоді (податкові накладні, які було виписано у попередніх періодах), лише за наявності документального підтвердження такого запізнення, платник податку - покупець товарів (послуг) має право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

У відповідності до вимог передбачених п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що під час апеляційного розгляду справи представниками ТОВ "Пакерс" не заперечувався факт відсутності відповідних податкових накладних, тобто вказане порушення позивачем визнається.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу, що ТОВ "Пакерс" не мав права на формування податкового кредиту за липень 2013 року від підприємства ПНВП "МІКРОТЕХ" на суму 455,17 грн., за червень 2015р. на суму 1828 грн., за березень 2014р. на суму 851,67 грн., за січень 2015р. підприємство ТОВ "ЕНЕРГОІНЖИНІРИНГ" на суму 334,8 грн., за листопад 2015р. підприємство ТОВ "ВЮРТ-УКРАІНА" на суму 208,33 грн.

На вказані обставини суд першої інстанції не звернув уваги та не надав їм правової оцінки.

Крім того, під час проведення перевірки встановлено, що TOB "Пакерс" відповідно до наданих до Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області додатків 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)" до декларації з податку на додану вартість до складу податкового кредиту вдруге було включено одні й ті ж податкові накладні, а саме:

- за червень 2013р. податкову накладну від 31.05.2013 №1 на загальну суму 15000 грн., у т.ч. ПДВ на суму 2500 грн. отриману від ТОВ "ССП";

- за червень 2013 р. податкову накладну від 3 1.05.2013 №2 на загальну суму 10147.8 гри . у т.ч. ІІДВ на суму 1691,3 грн. отриману від ТОВ "ССП";

- за січень 2014р. податкову накладну від 05.12.2013 №30 на загальну суму 4283,2 грн., у т.ч. ПДВ на суму 713,87 грн. отриману від ТОВ "ССП".

Вказане порушення було також визнано позивачем пі час апеляційного розгляду справи, а тому колегія суддів погоджується з висновком податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту на зазначену суму внаслідок подвійного включення податкових накладних до складу податкового кредиту. Вказані обставини не були встановлені судом першої інстанції та правова оцінка зазначеному порушенню судом не надана.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення позивачем господарських відносин з підприємствами: ТОВ "Укрспецпроект" (код ЄДРПОУ 32562952), ТОВ "Імпрок" (код ЄДРПОУ 37431508), ТОВ "Компані Плаза" (код ЄДРПОУ 36226451), ТОВ "Торгово-виробниче об'єднання "Східбуд" (код ЄДРПОУ 34859198), ТОВ "НПО-5" (код ЄДРПОУ 21248856).

З цих підстав контролюючим органом зроблено висновки про те, що позивач неправомірно задіяв у складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Так, в силу пункту 198.3 зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А відповідно до положень пункту 198.6 статті 198 вказаного вище Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Пакерс" (покупець) та ТОВ "Укрспецпроект" (продавець) укладено договір поставки від 21 березня 2014 року за № 2103-1 (а.с. 165-167 т.1).

Відповідно п.п.1.1 п.1 вищезазначеного договору - продавець зобов'язується протягом дії даного Договору передавати Покупцеві Товар окремими партіями за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджуються Сторонами в накладних або рахунках, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його на умовах, установлених Договором.

Положеннями п.п.3.1 п. 3 вищевказаного договору передбачено, ціна Товару, що поставляється, та умови оплати зазначаються з урахуванням ПДВ в рахунках - фактурах (видаткових накладних, специфікаціях до Договору або в інших аналогічних документах).

Положеннями п.п. 4.4 п.4 договору передбачено, що датою поставки Товару вважається дата отримання Товару Покупцем, що засвідчує дата оформлення видаткової накладної і підпис представника Покупця. Відповідальність за збереження Товару та право власності переходить до Покупця в момент підписання видаткових накладних (п.п. 4.5 п.4).

12 січня 2016 року між ТОВ "Пакерс" та ТОВ "Укрспецпроект" укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 2103-1 від 21 березня 2016 року, відповідно до якої внесено зміни до п.7.2 п. 7 договору, а саме викладено в новій редакції "Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2016 року" (а.с. 162 т.1).

На виконання умов договору ТОВ "Пакерс" прийняло товар, що підтверджується видатковими накладними : № 39 від 13.01.2015, № 19 від 15.01.2015, № 28 від 19.01.2015, № 43 від 21.01.2015, № 37 від 21.01.2015, № 127 від 24.02.2015, № 129 від 24.02.2015, № 131 від 24.02.2015, № 203 від 23.03.2015, № 204 від 23.03.2015, № 150 від 02.03.2015, № 175 від 13.03.2015, № 253 від 03.04.2015, № 359 від 18.05.2015, № 360 від 18.05.2015, № 361 від 18.05.2016, № 380 від 25.05.2015,№ 381 від 25.05.2015, № 424 від 17.06.2015, № 432 від 18.06.2015, № 722 від 29.10.2015, № 720 від 29.10.2015, № 719 від 29.10.2015, № 718 від 29.10.2015, № 717 від 29.10.2015, № 716 від 29.10.2015, № 715 від 29.10.2015, № 714 від 29.10.2015, № 713 від 29.10.2015, № 721 від 29.10.2015, № 813 від 10.12.2015, № 837 від 16.12.2015, № 1300 від 22.10.2014, № 1356 від 03.11.2014, № 1379 від 07.11.2014, № 1514 від 02.12.2014, № 1557 від 15.12.2014, № 1593 від 23.12.2014, № 1268 від 16.11.2014, № 1274 від 10.10.2014, № 1238 від 08.10.2014, № 1231 від 07.10.2014, № 1220 від 03.10.2014, № 1195 від 29.09.2014, № 1035 від 28.08.2014, № 989 від 19.08.2014, № 937 від 08.08.2014, № 892 від 28.07.2014, № 664 від 11.06.2014, № 608 від 28.05.2014, № 584 від 26.05.2014, № 540 від 14.05.2016, № м503 від 30.04.2014, № 447 від 18.04.2014, № 401 від 08.04.2014, № 339 від 27.03.2014, № 309 від 20.03.2014, № 305 від 18.03.2014, № 194 від 25.02.2014, № 195 від 25.02.2014, № 164 від 19.02.2014, № 84 від 30.01.2014, № 2 від 08.01.2014, № 404-4 від 04.04.2013, № 1405-11 від 14.05.2013, № 506-4 від 05.06.2013, № 1207-5 від 12.07.2013, № 1209-1 від 12.09.2013, № 1209-2 від 12.09.2013, № 210-8 від 02.10.2013, № 1510-3 від 15.10.2013, № 2111-1 від 21.11.2013, № 2511-4 від 25.11.2013, № 2511-1 від 25.11.2013, № 912-6 від 09.12.2013, № 212-3 від 02.12.2013, (а.с. 1663-180, 181-182, 184-187, 190 -210, 212-249 т.1).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено податковою накладною оформленою підприємством ТОВ "Укрспецпроект" на суму придбаних товарно - матеріальних цінностей, що відповідає вказаним показникам у видаткових накладних та розрахункам коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 73 від 13.12.2013 загальна сума 627, 92 грн. в.т.ч. сума ПДВ - 104,65 грн., № 45 від 09.12.2013 загальна сума 1735,30 грн. в т.ч. сума ПДВ - 289,22 грн., № 32 від 05.12.2013 загальна сума 80,58 грн. в т.ч. сума ПДВ -13,43 грн., № 30 від 05.12.2013 на загальну суму 4283,20 грн. в т.ч. сума ПДВ - 713,87 грн., № 1 від 02.12.2013 на загальну суму 1021,68 грн., в т.ч. сума ПДВ - 170,28 грн., № 146 від 30.09.2013 на загальну суму 7158,40 в т.ч. сума ПДВ - 1193,07 грн, № 116 від 25.11.2013 на загальну суму 4565,92 грн. в т.ч. сума ПДВ - 760,99 грн. , № 102 від 21.11.2013 на загальну суму 244,10 грн. в т.ч. сума ПДВ - 40,68 грн., № 91 від 15.10.2013 на загальну суму 1979,75 грн. в т.ч. сума ПДВ - 329,96 грн., № 12 від 02.10.2013 на загальну суму 496,76 грн. в т.ч. сума ПДВ - 82,79 грн., № 39 від 06.09.2013 на загальну суму 1525, 00 грн, в т.ч. сума ПДВ - 254,17 грн., № 165 від 26.07.2013 на загальну суму 430,00 грн., в т.ч. сума ПДВ - 71,67 грн., № 89 від 12.07.2013 на загальну суму 4.082,00 грн. в т.ч. сума ПДВ - 680,40 грн., № 66 від 23.12.2014 на загальну суму 9101,00 грн. в т.ч. сума ПДВ - 1516,83 грн., № 45 від 15.12.2014 на загальну суму 759,00 грн. в т.ч. сума ПДВ - 126,55 грн., № 30 від 07.11.2014 на загальну суму 1462,50 грн. в т.ч. сума ПДВ - 243,75 грн., № 4 від 03.11.2014 на загальну суму 1825,20 грн. в т.ч. сума ПДВ - 304,20 грн., № 115 від 22.10.2014 на загальну суму 727,60 грн. в т.ч. сума ПДВ 121,24 грн., № 70 від 16.10.2014 на загальну суму 1127,35 грн. в т.ч. сума ПДВ - 187,89 грн., № 47 від 10.10.2014 на загальну суму 403.36 грн. в т.ч. сума ПДВ - 67,23 грн.№ 31 від 08.10.2014 на загальну суму 900,00 грн. в т.ч. сума ПДВ - 150,00 грн., №с 23 від 07.10.2014 на загальну суму 1087,99 грн. в т.ч. сума ПДВ - 181,33 грн., № 148 від 29.09.2014 на загальну суму 1236,00 грн. в т.ч. сума ПДВ - 206,00 грн., № 119 від 28.08.2014 на загальну суму 2988,75 грн., в т.ч. сума ПДВ - 498,13 грн., № 77 від 19.08.2014 на загальну суму 2547,90 грн. в т.ч. сума ПДВ - 424,65 грн. № 26 від 08.08.2014 на загальну суму 640,11 грн. в т.ч. сума ПДВ - 106,37 грн., № 138 від 28.07.2014 на загальну суму 1145,35 грн. в т.ч. сума ПДВ - 190,89 грн., № 37 від 11.06.2014 на загальну суму 1173,60 в т.ч. сума ПДВ - 195,60 грн., № 84 від 26.05.2014 на загальну суму 2444.71 грн. в т.ч. сума ПДВ - 407,45 грн., № 31 від 14.05.2014 на загальну суму 1211,65 грн. в т.ч. сума ПДВ - 201,44 грн., № 127 від 31.03.2014 на загальну суму 1957,50 грн., в т.ч. сума ПДВ - 326,25 грн, № 165 від 30.04.2014 на загальну суму 1341,70 грн. в т.ч. сума ПДВ - 223,62 грн., № 112 від 18.04.2014 на загальну суму 1835,76 грн. в т.ч. сума ПДВ - 305,96 грн., № 51 від 08.04.2014 на загальну суму 837,32 грн., в т.ч. сума ПДВ - 139,55 грн., № 77 від 20.03.2014 на загальну суму 309,35 грн. в т.ч. сума ПДВ - 51,56 грн., № 69 від 18.03.2014 на загальну суму 580,40 грн., в т.ч. сума ПДВ - 96,73 грн., № 104 від 25.02.2014 на загальну суму 1582,32 грн. в т. ч. сума ПДВ - 263,72 грн., № 101 від 25.02.2014 на загальну суму 4200,00 грн. в т.ч. сума ПДВ - 700,00 грн., № 76 від 19.02.2014 на загальну суму 2353,20 в т.ч. сума ПДВ - 392,20 грн., № 3 від 08.01.2014 на загальну суму 220,70 грн. в т.ч. сума ПДВ - 36,78 грн., № 30 від 05.12.2013 на загальну суму 4283,20 грн. в т.ч. сума ПДВ - 713,87 грн. № 242 від 24.12.2014 на загальну суму 82 000,00 грн. в т.ч. сума ПДВ 13 66,67 грн. (а.с. 17-34, 41- 69 т.2).

З приводу факту транспортування суд першої інстанції вірно зазначив, що частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом - Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Отже, товарно-транспортна накладна оформлюється лише при отриманні послуг з перевезення та не є обов'язковим документом, що свідчить про отримання товарно - матеріальних цінностей.

Таким чином, відсутність товарно-транспортної накладної не є підставою для не включення суми податку на додану вартість із вартості придбання товару до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, адже зазначене включення здійснюється на підставі відповідних належним чином оформлених видаткових та податкових накладних, які в розумінні Закону №966, відповідають її вимогам.

Також відповідно до листа Міндоходів України від 19.09.2013 №11569/6/99-99-22-01-03-15/112 транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Пакерс" з контрагентом ТОВ "Компані"Плаза", судом встановлено, що ТОВ "Пакерс" прийняло товар від ТОВ "Компані"Плаза", що підтверджується видатковими накладними: № 296 від 11.03.2016 (а.с. 180 т.1), № 2361 від 26.12.2014 (а.с. 218 т.1).

Крім того, ТОВ "Пакерс" прийняло товар від ТОВ "ІМПРОК", що підтверджується видатковими накладними : № РН-0000039 від 15.05.2015, № РН-0000046 від 26.05.2015, № РН-0000049 від 08.06.2015 (а.с. 183, 188-189 т. 1)

03 червня 2013 року між ТОВ "Пакерс" та ТОВ "НПО-5" укладено договір підряду № 7П (а.с. 205 т.1).

Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 вказаного договору, Підрядник зобов'язується виконати роботи з монтажу трубопроводів хладопостачання 4 машини за адресою в'їзд Орешкова 1А, п.г.т.Васищево, Харківська обл.

Положеннями п.п. 1.2 п.1 договору передбачено, що обсяг виконання робіт визначається в кошторисі, який є невід'ємною частиною Договору. Робота виконується з матеріалів Підрядника (п.1.3.п. 1)

Згідно п.п.2.1 п. 2, вартість робіт визначається кошторисною вартістю та складає суму: 54 409,00 грн.ПДВ 20% 10881,80грн. Всього 65 290,80грн. (ПІістдесят п'ять тисяч двісті дев'яносто грн. 80 коп.) Термін виконання робіт - до 1 серпня 2013 р.

На виконання умов договору підряду № 7П від 03.06.2013 ТОВ "Пакерс" складено акти приймання виконаних робіт № 07/13 за червень 2013 року, №ОУ-0000070, № ОУ-0000108, № ОУ-0000130, № ОУ-0000174, № ОУ - 0000010, № ОУ -0000099, № СХІ-903656 (а.с. 1-12 т. 2).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено податковою накладною оформленою підприємством ТОВ "НПО -5" на суму виконаних робіт, а саме: № 7 від 14.02.2014 на загальну суму 2000,00 грн. в т.ч. сума ПДВ - 333,33 грн., № 8 від 19.02.2014 на загальну суму 7671,00 грн. в т.т. сума ПДВ - 1278,50 грн., № 28 від 12.06.2014 на загальну суму 1200,00 грн. в т.ч. 200,00 грн., № 77 від 11.09.2014 на загальну суму м1920,00 грн. в т.ч. сума ПДВ - 320,00 грн. (а.с. 12-16 т. 2).

Посилання відповідача в акті перевірки на підставі податкових інформацій щодо нереальності господарських операцій між ТОВ "Делтана" та контрагентами ТОВ "Укрспецпроект", ТОВ "Імпрок", ТОВ "Компані"Плаза", ТОВ "Торгово-виробниче об'єднання"Східбуд", ТОВ "НПО-5", судом першої інстанції обгрунтовано не взято до уваги, оскільки в ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що укладені угоди мали реальний характер (роботи були отримані і оплачені), відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочину відповідало волі сторін договору (юридичних осіб).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд дійшоввисновку, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Водночас, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Посилання відповідача на витяги з податкової інспекції - судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дії або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, податкові повідомлення-рішення відповідача від 05.07.2016р. за № 0001191401 в частині донарахування позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 8183 (вісім тисяч сто вісімдесят три) грн. 51 коп., в т.ч. 6 546 (шість тисяч п'ятсот сорок шість) грн. 81 коп. основного зобов'язання, 1636 (одна тисяча шістсот тридцять шість) грн. 70 коп. штрафних (фінансових) санкцій, та податкове повідомлення-рішення від 05.07.2016р. за № 0001181401 на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2036 (дві тисячі тридцять шість) грн. 33 коп. відповідають вимогам чинного законодавства, щодо решти донарахованих підприємству зобов'язань колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правомірність їх прийняття відповідачем не доведена, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакерс" про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2016р. за № 0001191401 на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 8183 (вісім тисяч сто вісімдесят три) грн. 51 коп., в т.ч. 6 546 (шість тисяч п'ятсот сорок шість) грн. 81 коп. основного зобов'язання, 1636 (одна тисяча шістсот тридцять шість) грн. 70 коп. штрафних (фінансових) санкцій, та податкового повідомлення-рішення від 05.07.2016р. за № 0001181401 на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2036 (дві тисячі тридцять шість) грн. 33 коп., підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а тому підстав для його скасування колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Харківській області - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2016р. по справі № 820/3870/16 - скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакерс" про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2016р. за № 0001191401 на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 8183 (вісім тисяч сто вісімдесят три) грн. 51 коп., в т.ч. 6 546 (шість тисяч п'ятсот сорок шість) грн. 81 коп. основного зобов'язання, 1636 (одна тисяча шістсот тридцять шість) грн. 70 коп. штрафних (фінансових) санкцій, та податкового повідомлення-рішення від 05.07.2016р. за № 0001181401 на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2036 (дві тисячі тридцять шість) грн. 33 коп.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні зазначених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакерс" - відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2016р. по справі № 820/3870/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13.02.2017 р.