Постанова

від 19.12.2024 по справі 420/583/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2024 року

Київ

справа №420/583/24

адміністративне провадження №К/990/40997/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №420/583/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року (головуючий суддя Скрипченко В. О., судді: Осіпов Ю. В., Турецька І. О.),

ВСТАНОВИВ:

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 12 березня 2024 року, прийнятим в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував рішення Головного управління ДПС в Одеській області про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18 вересня 2023 року № 9568458/44983024, № 9568459/44983024, № 9568460/44983024, № 9568461/44983024, № 9568462/44983024, № 9568463/44983024. Зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 31 липня 2023 року № 36, № 46, № 49, №51, №52, №53, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ» датою їх подання на реєстрацію (а.с.111-123).

Копія рішення суду першої інстанції була доставлена в Електронний кабінет Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС, відповідач) 13 березня 2024 року о 21:46 (а.с.126).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС 12 квітня 2024 року поштою подало апеляційну скаргу (а.с.128-142).

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 травня 2024 року залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши апелянту протягом десяти днів з дня вручення йому копії цієї ухвали надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 13626 грн (а.с.149-150).

Копія цієї ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 24 травня 2024 року о 12:23, про що складено довідку про доставку електронного листа (а.с.151).

Ухвалою від 02 липня 2024 року П`ятий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу повернув скаржнику (а.с.162-163).

Мотивував таке рішення тим, що станом на 02 липня 2024 року ГУ ДПС не виконало вимоги ухвали суду від 23 травня 2024 року, документ про сплату судового збору до матеріалів справи не долучило.

Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 02 липня 2024 року о 17:52, про що складено довідку про доставку електронного листа (а.с.165).

24 липня 2024 року ГУ ДПС через підсистему «Електронний суд» повторно подало апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року. Документ про сплату судового збору відповідач до апеляційної скарги не долучив, проте, просив суд поновити йому строк на апеляційне оскарження. Мотивував такі вимоги тим, що первинна апеляційна скарга була подана у межах строку, встановленого процесуальним законом, проте, була повернута з огляду на несплату судового збору. Зауважив, що ненадання документа про сплату судового збору зумовлене обставинами обмеженого фінансування. Вважав, що має право на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою, яке відбулось у межах строку, встановленого частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (а.с.168-191).

Ухвалою від 12 вересня 2024 року П`ятий апеляційний адміністративний суд відмовив в задоволенні клопотання ГУ ДПС про поновлення строку на апеляційне оскарження. Залишив апеляційну скаргу без руху, надавши апелянту десятиденний строк на усунення її недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням інших поважних підстав для його поновлення (а.с.195-198).

Ухвала суду вмотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції було отримане ГУ ДПС ще 13 березня 2024 року, проте, апеляційну скаргу подано лише 24 липня 2024 року. Апеляційний суд зауважив, що повернення раніше поданої апеляційної скарги не означає можливість повторного звернення до суду апеляційної інстанції у будь-який час після такого повернення. При цьому суд зазначив, що при повторному зверненні до суду з апеляційної скарги судовий збір так і не було сплачено. Водночас, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною причиною пропуску цього строку.

Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 12 вересня 2024 року о 23:47, про що складено довідку про доставку електронного листа (а.с.199).

20 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС подало клопотання, в якому просило поновити строк на апеляційне оскарження та продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги. За змістом вказаного клопотання апелянт доводив, що вжив усіх можливих дій задля оскарження рішення суду першої інстанції, а саме подав апеляційну скаргу у межах строку, визначеного КАС України, чим засвідчив своє бажання здійснити належне апеляційне оскарження означеного рішення. Звернув увагу суду, що ним було вжито дії, спрямовані на сплату судового збору і найближчим часом очікується відповідне платіжне доручення. В іншій частині клопотання було вмотивоване доводами, що вже наводились ГУ ДПС при поданні апеляційної скарги повторно (а.с.204-208).

Ухвалою від 26 вересня 2024 року П`ятий апеляційний адміністративний суд відмовив в задоволенні клопотання ГУ ДПС про визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року (а.с.209-212).

В обґрунтування такого рішення апеляційний суд зазначив, що вперше подана апеляційна скарга залишалась судом без руху з наданням відповідного строку на сплату судового збору. Проте, скаржник вимоги суду в частині сплати судового збору не виконав, що слугувало підставою для повернення апеляційної скарги. Апеляційний суд наголосив на відсутності у ГУ ДПС об`єктивних і непереборних обставин, які б перешкоджали реалізації його прав на момент первинного звернення із скаргою. Суд зауважив, що відсутність фінансової можливості сплатити судовий збір не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. Суд апеляційної інстанції виснував, що пропущений у цій справі строк апеляційного оскарження не є співмірним із процесуальним строком, визначеним КАС України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Скаржник вказує, що первинна апеляційна скарга була подана із дотриманням строку на апеляційне оскарження, встановленого статтею 295 КАС України. Просить врахувати, що усунути недоліки в строк, встановлений КАС України, не було можливості через недостатність коштів на рахунках, що зумовлено обмеженим фінансуванням державних органів. Звертає увагу, що належним чином користувався наданими йому процесуальними правами, в тому числі, реагуючи на попередню ухвалу про повернення апеляційної скарги. Наполягає, що ним було вжито усіх заходів задля належного подання апеляційної скарги. Скаржник зауважує, що право суб`єкта владних повноважень на повторне звернення з апеляційною скаргою має темпоральні межі, встановлені нормою частини другої статті 299 КАС України. Наводить посилання на практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 21 листопада 2024 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом норм процесуального права.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не є перешкодою для здійснення касаційного перегляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС у період з 12 березня 2024 року (дати ухвалення рішення судом першої інстанції) по 26 вересня 2024 року (дату відмови у відкритті апеляційного провадження) двічі зверталось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами (12 квітня 2024 року; 24 липня 2024 року). Проте, у жоден з указаних разів відповідач не долучив до апеляційної скарги документ про сплату судового збору у будь-якому розмірі.

Вперше подана апеляційна скарга залишалась судом без руху з наданням відповідного строку на сплату судового збору. Проте у наданий судом строк недоліки апеляційної скарги усунуті не були, що обґрунтовано слугувало підставою для її повернення. При цьому слід звернути увагу, що у спірному випадку ГУ ДПС взагалі проігнорувало вимоги ухвали суду від 23 травня 2024 року. Касаційна скарга не утримує жодних доводів в частині підстав ігнорування ГУ ДПС вимог суду, викладених в ухвалі про залишення без руху первинно поданої апеляційної скарги. Це свідчить про недобросовісність відповідача в реалізації наданих йому процесуальних прав.

До повторно поданої апеляційної скарги ГУ ДПС знову як не долучило документ про сплату судового збору, так і не навело жодних пояснень щодо причин його відсутності.

При цьому суд касаційної інстанції визнає відсутніми підстави вважати, що повторне звернення до суду із апеляційною скаргою відбулось без надмірних зволікань. Так, копія ухвали про повернення апеляційної скарги була отримана ГУ ДПС 03 липня 2024 року (з урахуванням правил, встановлених частиною шостою статті 251 КАС України), тоді як вдруге апеляційну скаргу було подано до суду лише 24 липня 2024 року, тобто через 21 день. Характер недоліку скарги, факт його неусунення при поданні повторної скарги, термін її подання у сукупності із періодом, що сплинув від початку строку апеляційного оскарження, в цьому випадку не дають підстав для висновку про добросовісну реалізацію ГУ ДПС права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою.

У касаційній скарзі скаржник обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження саме обставинами відсутності у нього коштів на сплату судового збору та доводить, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував сукупність вжитих ним заходів задля отримання відповідного фінансування. Разом з тим, як уже зазначалось, з огляду на невиконання вимог ухвали про залишення вперше поданої апеляційної скарги без руху наведені скаржником обставини не можуть свідчити про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Доводи про відсутність коштів на сплату судового збору з огляду на обмежене фінансування наведені скаржником в загальному, без долучення належних та допустимих доказів, які б підтверджували ці обставини. Зокрема, і суду апеляційної інстанції, і касаційному суду ГУ ДПС доводило, що ним вжито усіх заходів, спрямованих на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, і відповідна оплата очікується найближчим часом. Разом з тим, за час, що минув з подання апеляційної скарги вперше (12 квітня 2024 року) по дату відмови апеляційним судом у відкритті апеляційного провадження (26 вересня 2024 року) та який складає понад п`ять місяців, відповідна сплата судового збору так і не була проведена ГУ ДПС.

При цьому усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Довід скаржника про незастосування апеляційним судом практики Європейського суду з прав людини при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження також підлягає відхиленню. Як зазначає указаний Суд, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.

Посилання скаржника на частину другу статті 299 КАС України як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження також є безпідставними, оскільки ця норма імперативно встановлює граничний (присічний) строк на апеляційне оскарження судового рішення суб`єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб`єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів. Не встановлює ця норма і наявність у суб`єктів владних повноважень безумовного права протягом року оскаржувати судове рішення без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Сукупність обставин у цій справі вказує на те, що ГУ ДПС у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Отже, така поведінка суб`єкта владних повноважень не може бути визнаною сумлінною, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.В. Хохуляк