Постанова

від 19.12.2024 по справі 120/7702/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 120/7702/24

касаційне провадження № К/990/37336/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Закарпатської митниці (далі - Митниця) на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13.06.2024 (суддя Вільчинський О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2024 (головуючий суддя - Драчук Т.О., судді - Смілянець Е.С., Полотнянко Ю.П.) у справі за позовом Командитного товариства «Бізнес гарант» (ПП «ВІП Бізнес» і Компанія) (далі - Товариство) до Закарпатської митниці про визнання протиправними та скасування вимог,

У С Т А Н О В И В:

Товариство звернулося до суду із позовом до Митниці, у якому просило визнати протиправними та скасувати вимоги Митниці про сплату митних платежів від 21.05.2024 № UA305130/2024/0004, №UA305130/2024/0006 та № UA305130/2024/0005.

Одночасно з позовною заявою Товариством було подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії вимог Митниці про сплату митних платежів № UA305130/2024/0004 від 21.05.2024, №UA305130/2024/0006 від 21.05.2024 та № UA305130/2024/0005 від 21.05.2024.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що Товариство 08.12.2021 видало фінансові гарантії №826652-U20-63003 на суму 38500000,00 грн, №826653-U20-63004 на суму 38100000,00 грн, №826654-U20-63005 на суму 38700000,00 грн. Згідно вказаних гарантій Товариство зобов`язалося сплатити суму митних платежів в розмірі, не більшому, ніж визначено гарантією, у випадку порушення ТОВ «Плазол» митного режиму «поміщення товарів у митний режим переробки за межами митної території України ст. 164 МК України». ТОВ «Плазол» мало право на поміщення товарів в режим переробки за межами митних території України як Комісіонер на підставі Договору комісії від 08.09.2021 №101/21-14, який було укладено між ТОВ «ПЛАЗОЛ» (Комісіонер) та Публічним акціонерним товариством «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «УКТАТНАФТА» (Комітент). Додатками №1 від 08.09.2021 та №2 від 08.09.2021 до Договору комісії передбачено, що загальна кількість Каталізатора, призначеного для переробки, складає 58456,900 кг. На виконання Договору комісії №101/21-14 від 08.09.2021 ТОВ «Плазол» (Замовник) було укладено Контракт №620097791 від 18.11.2021 з Heraeus Deutschland GmbH Co. KG (Виконавець), згідно п. 1.1. якого Замовник постачає Виконавцю відпрацьований каталізатор риформінгу, що містить платину та реній (надалі каталізатор). Вказаний у Контракті товар (відпрацьований каталізатор риформінгу) відправлено на адресу Heraeus Deutschland GmbH Co. KG (Німеччина) 08.12.2021 згідно митних декларацій № UA305130/2021/036103, № UA305130/2021/036104, № UA305130/2021/036105 у митному режимі «переробка за межами митної території України». Згідно умов даного Контракту, ТОВ «Плазол» (Замовник) постачає Heraeus Deutschland GmbH Co.KG (Виконавець) відпрацьований каталізатор риформінгу в кількості приблизно 58500,00 кг, що містить платину та реній.

Згідно листа Митниці №7.7-1/28-13-01/13/4093 від 21.05.2024, скерованого на адресу Товариства, ТОВ «Плазол» не дотрималось умов митного режиму переробки за межами митної території України, не повернуло у встановлені митним органом терміни продукти переробки на митну територію України, внаслідок чого Митницею направлено Товариству вимоги про сплату митних платежів.

Товариство зазначає, що навіть у разі задоволення позову про скасування вимог Митниці, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звертається до суду, оскільки позивачу доведеться ініціювати судові процедури з метою відновлення статусу гаранта, а ймовірне скасування вимоги відповідача у судовому порядку не стане підставою для автоматичного поновлення його статусу гаранта. Крім того, вказує, що Митниця матиме безумовне право на звернення до суду з позовом про стягнення коштів за оскаржуваними вимогами.

Заявник вважає, що наслідком реалізації вимог митного органу, у випадку несплати визначених у вимогах сум, є можливість застосування процедури примусового стягнення в порядку, встановленому податковим законодавством, а також безумовне подальше обмеження наступної діяльності Гаранта щодо прийняття ним гарантій визначених такою Угодою. Переконаний, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача у разі звернення стягнення в примусовому порядку та внесення до програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи відповідної відмітки.

Отже, на переконання Товариства, наслідком забезпечення позову стане тимчасове унеможливлення настання несприятливих для позивача наслідків, забезпечення ефективного захисту або поновлення прав або інтересів позивача у разі задоволення позовних вимог та виключатиме необхідність подальшого ініціювання як адміністративних процедур з метою відновлення статусу суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю так і звернення до суду за захистом порушених прав.

Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 13.06.2024, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2024, заяву Товариства про забезпечення позову задовольнив: зупинив дію вимог Митниці про сплату митних платежів від 21.05.2024 № UA305130/2024/0004, №UA305130/2024/0006 та № UA305130/2024/0005 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Митниця оскаржила ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13.06.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2024 до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 10.10.2024 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи невідповідність ухвалених у справі судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій нормам процесуального права, Митниця посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми частини другої статті 150 та частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 140/9311/23, від 14.02.2024 у справі № 600/3430/23-а, від 14.12.2021 у справі № 240/16920/21, від 15.04.2022 у справі № 440/6755, від 13.07.2022 у справі № 240/26736/21, від 27.04.2023 у справі № 140/8127/22, у справі № 140/9311/23 від 29.11.2023 та у справі № 120/4221/24 від 02.07.2024 щодо підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Скаржник вказує, що судами не враховано, що з огляду на предмет позову та засоби доказування такого забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення, індивідуального акту відповідача - вимог Митниці про сплату митних платежів, буде фактично вирішенням справи по суті до постановлення рішення у даній справі, без дослідження всіх належних та допустимих доказів, без заслуховування сторін та без надання сторонам можливості подати до суду належні та допустимі докази в обґрунтування їхньої правової позиції щодо предмету спору.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін з підстав того, що зупинення дії оскаржуваних вимог про сплату митних платежів не є вирішенням спору по суті, а фактично є відтермінуванням сплати грошових коштів Товариством до надання судами оцінки правомірності виставлення таких вимог. Також, Товариство вказує, що зупинення діяльності позивача, яка відбудеться внаслідок арешту майна у межах вартості відповідних сум, що виставлені до сплати гаранту за оскаржуваними вимогами, матиме наслідком неможливість виконання взятих на себе перед контрагентами зобов`язань та припинення діяльності Товариства, адже діяльність щодо гарантування митних платежів є єдиною діяльністю позивача і іншою діяльністю він не має права займатися в силу вимог Митного кодексу України.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.12.2024 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 18.12.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Положеннями частин першої - третьої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, Верховний Суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи скаржника про недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, порушення яких, є підставою для скасування судових рішень.

В свою чергу, у справі, що розглядається, суди встановили, що Товариством у відповідності до укладеного із ТОВ «Плазол» договору №U20-63 від 08.12.2020 про надання послуг з надання фінансових гарантій у вигляді електронного та/або паперового документу з метою забезпечення дотримання вимог митного режиму «Переробка за межами митної території України» 08.12.2021 були видані наступні індивідуальні (одноразові) фінансові гарантії: №826652-U20-63003 на суму 38500000,00 грн, №826653-U20-63004 на суму 38100000,00 грн, №826654-U20-63005 на суму 38700000,00 грн.

Згідно листа Митниці від 21.05.2024 № 7.7-1/28-13-01/134093, скерованого на адресу Товариства, ТОВ «Плазол» не дотрималось умов митного режиму переробки за межами митної території України, не повернуло у встановлені митним органом терміни продукти переробки на митну територію України, з огляду на що Митниця виставила Товариству вимоги про сплату належної суми митних платежів за виданими гарантіями. Загальна сума виставлених вимог, що підлягає сплаті позивачем складає 113637470,82 грн.(37849155,44 грн. + 37645817,65 грн. + 38142497,73 грн.).

Відповідно до частини першої статті 162 Митного кодексу України переробка за межами митної території - це митний режим, відповідно до якого українські товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці за межами митної території України без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 310 Митного кодексу України гарантія є зобов`язанням гаранта щодо виплати на вимогу митного органу коштів у межах розміру гарантії та в порядку і строки, визначені цим Кодексом, у разі невиконання особою обов`язку із сплати митних платежів. Гарантії надаються митним органам у паперовій або електронній формі.

Частинами четвертою, п`ятою статті 315-1 Митного кодексу України встановлено, що індивідуальна гарантія вважається застосованою після завершення митного оформлення товарів. Гарантія не може бути застосована у випадках, визначених статтями 315-2, 315-3, частиною другою статті 315-4 цього Кодексу, а також за наявності відповідно до частини четвертої статті 317-2 цього Кодексу податкового боргу гаранта.

Відповідно до частини першої статті 317-2 Митного кодексу України у разі невиконання обов`язку із сплати митних платежів протягом строку, визначеного частиною третьою статті 317-1 цього Кодексу, митний орган, відповідальний за здійснення контролю сплати митних платежів, не пізніше трьох робочих днів складає та направляє гаранту, який видав гарантію, вимогу про сплату митних платежів разом з іншими документами щодо відповідної операції з товарами. У разі якщо протягом строку, визначеного частиною третьою статті 317-1 цього Кодексу, особа, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, частково виконала такий обов`язок, вимога про сплату митних платежів направляється гаранту на суму несплаченої частини митних платежів.

Частиною другою статті 317-2 Митного кодексу України передбачено, що гарант протягом 30 днів, наступних за днем отримання вимоги про сплату митних платежів відповідно до частини першої цієї статті, зобов`язаний перерахувати належну суму митних платежів до державного бюджету.

За приписами частини третьої статті 317-2 Митного кодексу України гарант має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів відповідно до глави 4 цього Кодексу. Таке оскарження не звільняє гаранта від обов`язку із сплати митних платежів, забезпеченого гарантією, у строки, визначені частиною другою цієї статті.

При цьому, положеннями частини четвертої статті 317-2 Митного кодексу України встановлено, що у разі несплати або неповної сплати гарантом суми митних платежів у строки, визначені цією статтею, несплачена сума митних платежів вважається податковим боргом гаранта та стягується в порядку та строки, визначені Податковим кодексом України.

Статтею 87 ПК України визначено, що погашення податкового боргу може відбуватися як за рахунок коштів, так і за рахунок майна та інших активів платника податку.

Частиною першою статті 316 Митного кодексу України встановлено, що Гарантом можуть виступати такі фінансові установи: 1) банки; 2) страховики, крім страховиків, які здійснюють страхування життя; 3) фінансові компанії, які мають право на провадження діяльності з надання гарантій.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 316 Митного кодексу України Гарант набуває право на провадження діяльності з видачі гарантій з моменту його внесення до реєстру гарантів, якщо він виконує умови, визначені частиною другою цієї статті. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, веде реєстр гарантів, забезпечує його регулярне оновлення та оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство (Гарант) уклало з Міністерством доходів і зборів України (Міндоходів) Угоду №7 від 27.01.2014 про надання фінансових гарантій органам доходів і зборів незалежним фінансовим посередником, пунктом 4.6 якої визначено, що у випадку несплати митного боргу гарантом на підставі отриманої вимоги орган доходів і зборів має право не тільки стягувати платежі у визначеному законодавством порядку, а й вносити до відповідного програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міндоходів відмітки, що унеможливлюють подальше прийняття від Гаранта гарантій до сплати ним заборгованості.

Аналогічні за змістом положення закріплені у частинах другій, четвертій статті 316-1 Митного кодексу України.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій розглянули доводи позивача, що суму, визначену у вимогах Митниці, позивачем неможливо буде сплатити внаслідок відсутності такого розміру коштів на рахунках Товариства і у випадку звернення стягнення Митницею дані дії призведуть до повного знищення господарської діяльності та зупинення підприємства. Крім того, у Митниці, враховуючи пункт 4.6 Угоди, буде право на внесення до програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міндоходів відмітки, що унеможливлюють подальше прийняття від позивача гарантій по іншим операціям, що повністю паралізує роботу Товариства.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача в разі звернення стягнення в примусовому порядку та внесення до програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міндоходів відповідної відмітки.

Наведені обставини свідчать про те, що в разі задоволення позовних вимог для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суди врахували, що подання адміністративного позову, а також відкриття провадження у справі не зупиняють дій та рішень суб`єкта владних повноважень. Відповідно до статті 154 КАС України, в порядку забезпечення позову, суд може ухвалою застосувати відповідні заходи забезпечення позову.

Належним видом забезпечення позову в даному випадку є зупинення дії вимог Митниці про сплату належної суми митних платежів за виданими гарантіями. Такий вид забезпечення позову відповідає заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаний з предметом спору, необхідний і достатній для забезпечення виконання судового рішення.

Аналогічний підхід було продемонстровано Верховним Судом при розгляді справи №802/907/18-а (постанова від 07.06.2022).

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

При цьому, Верховний Суд вказує, що посилання Митниці правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 29.11.2023 у справі № 140/9311/23, від 14.02.2024 у справі № 600/3430/23-а, від 14.12.2021 у справі № 240/16920/21, від 15.04.2022 у справі № 440/6755, від 13.07.2022 у справі № 240/26736/21, від 27.04.2023 у справі № 140/8127/22, у справі № 140/9311/23 від 29.11.2023 та у справі № 120/4221/24 від 02.07.2024, не є релевантними до обставин даної справи, оскільки пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження у обставинах, не подібних до обставин даної справи.

Таким чином, у межах здійсненого Верховним Судом касаційного перегляду судових рішень установлено, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву Товариства про забезпечення позову, правильно застосували норми права, що регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи викладене вище, касаційна скарга Митниці підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 13.06.2024 та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2024 - без змін.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закарпатської митниці залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13.06.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2024 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.Я.Олендер В.В. Хохуляк