Постанова

від 18.12.2024 по справі 826/5914/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року

м. Київ

справа №826/5914/18

касаційне провадження № К/9901/7450/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 (головуючий суддя - Земляна Г.В., судді - Ісаєнко Ю.А., Лічевецький І.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Логістік" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Логістік" (далі - позивач, платник, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Управління від 29.12.2017 №0035144001.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на проведення контролюючим органом перевірки та її оформлення з порушенням вимог чинного законодавства. Вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення з підстав неправильного визначення контролюючим органом партії товару, з якої було безпосередньо реалізовано алкогольні напої за цінами нижчими за мінімально оптово-відпускних, та як наслідок, неправильно визначену суму грошового зобов`язання за вчинене порушення.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 22.10.2018 у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що факт допуску платником до перевірки посадових осіб контролюючого органу нівелює правові наслідки можливих правових порушень, допущених цим органом при призначенні податкової перевірки. Контролюючим органом правомірно застосовано штрафні санкції з тих підстав, що позивачем було реалізовано товар за нижчою ціною.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 05.02.2019 апеляційну скаргу позивача задовольнив, скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення рішення Управління від 29.12.2017 №0035144001.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що контролюючий орган безпідставно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення вимог статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки контролюючий орган, приймаючи спірне рішення, не урахував партії товару, з яких було безпосередньо реалізовано алкогольні напої за цінами нижчими за мінімально оптово-відпускних цін, та як наслідок, неправильно визначив позивачу суму штрафу за вчинене порушення.

Управління оскаржило рішення суду апеляційної інстанції до Верховного Суду, який ухвалою від 21.03.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги контролюючий орган посилається на неврахування судом апеляційної інстанції фактичних обставин у справі, зокрема, встановленого в акті перевірки факту реалізації позивачем напоїв за ціною меншою, ніж встановлено законом. Скаржник наполягає на правомірності застосування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням фінансової санкції у вигляді штрафу за вказані порушення вимог Закону №481/95-ВР.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.12.2024 прийняв касаційну скаргу до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 18.12.2024.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірив повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, контролюючим органом 22.11.2017 проведено фактичну перевірку Товариства з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, суб`єкта господарювання, за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 102, за результатами якої складено акт від 27.11.2017 №26/2835/40/40208901 (далі - акт перевірки), яким встановлено факт реалізації горілки зі складу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 102, за цінами, нижчими за мінімальні оптово-відпускні ціни, встановлені постановою Кабінету Міністрів «Про встановлення мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30.10.2008 №957 (далі - Постанова №957, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), чим порушено вимоги статті 18 Закону №481/95-ВР.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2017 №0035144001, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 3832162,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що факт допуску платником до перевірки посадових осіб контролюючого органу нівелює правові наслідки можливих правових порушень, допущених цим органом при призначенні податкової перевірки.

Щодо правомірності застосування до платника штрафних санкцій за реалізацію алкогольних напоїв за цінами нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін, колегія суддів зазначає наступне.

Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон №481/95-ВР.

Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари; мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.

Розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв встановлений Постановою №957, згідно з додатком до якої, розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв роздрібна ціна, що застосовується на вермути та інші вина виноградні натуральні з додаванням рослинних або ароматизувальних екстрактів у скляній тарі місткістю 0,7 л, в іншій тарі місткістю 1 л (код УКТЗЕД 2205) становить 42,00 грн.

Відповідно до пункту 2 примітки до додатку до Постанови №957 мінімальна роздрібна ціна на вина у тарі місткістю менше ніж один літр розраховується як добуток затвердженої мінімальної ціни та місткості тари, поділений на 0,7.

Як установлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом встановлено факти реалізації горілки зі складу який розташований за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 102, за цінами, нижчими за мінімальні оптово-відпускні ціни.

Згідно з Розмірами мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, затвердженими Постановою №957 мінімально оптово-відпускна ціна за 1 літр 100-відсоткового спирту у товарі на «Горілка та лікеро-горілчані вироби, інші» складала 268,67 грн, а роздрібна ціна складає 397,76 грн.

Тобто алкогольні напої, зокрема, горілка: «Преміум Пшенична», «Преміум Срібна», «Преміум Відбірна», «Преміум Житня», 0,25 л мала коштувати 26,87 грн (267,67*0,25*0,4); «Преміум Пшенична» 0,5 л мала коштувати 53,74 грн (268,67*0,5*0,4); «Преміум Пшенична» 0,100 л мала коштувати 10,75 грн (268,67*0,1*0,4).

Факт реалізації вказаного товару за цінами, нижчими за мінімальні оптово-відпускні ціни, підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та не заперечується позивачем.

Разом з цим, позивач не погоджується із сумою застосованої штрафної санкції і вказує на те, що податковий орган неправильно встановив суму штрафної санкції, не визначив партію товару, з якої було безпосередньо реалізовано алкогольні напої за цінами, нижчими за мінімально оптово-відпускні, та, як наслідок, неправильно визначив суму грошового зобов`язання позивачу за вчинене порушення.

Відповідно до статті 17 Закону №481/95 до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Згідно Державного стандарту України 3993-2000 «Товарознавство. Термін та визначення» партія товару - це визначена кількість товарів одного або декількох найменувань, закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом.

Відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 26.06.2002 №2704/21-4317, яким роз`яснено поняття «отримана партія товару», визначеного статтею 17 Закону №481/95 отримана партія товару - це сукупність одиниць продукції одного або декількох найменувань, відвантажених або отриманих по одному товаросупровідному документу.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом спірним податковим повідомленням-рішенням застосовано до платника штрафну санкцію за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у сумі 3832162,00 грн.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що розмір штрафної санкції був розрахований відповідачем виходячи з вартості всіх партій алкогольних напоїв, отриманих платником за різними накладними та від різних постачальників за 2016-2017 роки, що не заперечується відповідачем та підтверджується наданим розрахунком.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що контролюючий орган, приймаючи спірне рішення, не встановив і не урахував партії товару, з яких було безпосередньо реалізовано алкогольні напої за цінами, нижчими за мінімально оптово-відпускних цін, та, як наслідок, неправильно визначив суму штрафу позивачу за вчинене порушення.

Так, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що в матеріалах справи містяться копії накладних з яких були реалізовані позивачем алкогольні напої, за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін, а саме: №ХА0811001 від 11.08.2017, №ХА0709003 від 09.07.2017 на загальну суму 165495,00 грн, що підтверджується наявними в справі копіями видаткових накладних, за якими реалізовано товар, що є вартістю партій товару, з розрахунку якої повинна визначатися сума штрафних санкцій відповідно до статті 17 Закону №481/95, та оборотно-сальдовими відомостями, які давали можливість податковому органу встановити партію товару з якої реалізовано продукцію.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про неправильне визначення контролюючим органом розміру фінансових санкцій за здійснене позивачем правопорушення.

Покликання скаржника на неможливість ідентифікації з якої отриманої партії товару реалізовано алкогольні напої за цінами нижчими за мінімально оптово-відпускних є необґрунтованими.

Колегія суддів враховує встановлені судом апеляційної інстанції обставини, зокрема, не надання контролюючим органом до суду доказів і доводів, які б підтверджували правомірність прийняття ним спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення розміру штрафної санкції позивачу.

У справі, що розглядається судом апеляційної інстанції встановлено, що наявними матеріалами справи не підтверджено факт реалізації позивачем всіх наявних в нього партій алкогольних напоїв за ціною, нижчою від встановлених мінімальних роздрібних цін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій у розмірі, визначеному контролюючим органом відповідно до статті 17 Закону №481/95-ВР.

Недоведення контролюючим органом обставин, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних сум штрафних санкцій не може свідчити про правомірність прийняття спірного рішення.

Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено неправильне визначення партії реалізації товару за цінами нижче за мінімально оптово-відпускних, внаслідок чого контролюючим органом не правильно визначено розмір штрафних (фінансових) санкцій, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції вказує, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідач у доводах касаційної скарги не спростовує висновків суду апеляційної інстанції, а контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно встановлення фактичних обставин у справі, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.А. Гончарова В.В. Хохуляк