Постанова

від 20.12.2024 по справі 560/2963/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2024 року

Київ

справа №560/2963/23

адміністративне провадження №К/990/42141/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 560/2963/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС НАФТА-ГАЗ» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС НАФТА-ГАЗ» на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року (головуючий суддя - Матущак В. В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року (головуючий суддя - Шидловський В. Б., судді: Боровицький О. А., Курко О. П.),

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС НАФТА-ГАЗ» (далі - позивач, ТОВ «ТРАНС НАФТА-ГАЗ») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС), у якому просило: визнати незаконними дії ГУ ДПС щодо проведення фактичної перевірки на підставі наказу від 27 грудня 2022 року №3309-П; визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС від 03 лютого 2023 року №1226/0901 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 688512,00 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що у наказі на проведення фактичної перевірки не зазначено, які саме порушення допустив платник податку, що могло бути підставою для проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України). В акті фактичної перевірки не зазначено, яку саме господарську одиницю було перевірено, тобто відповідач у даному випадку порушив вимоги підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами фактичної перевірки, оскільки невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки. Позивач зазначав, що 03 грудня 2021 року ТОВ «ТРАНС НАФТА-ГАЗ» подало заяву про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів. Оскільки операція з реалізації пального здійснена 06 грудня 2021 року, то, на переконання позивача, відсутнє порушення вимог підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України, а відтак і підстава для застосування відповідальності згідно з пунктом 117.3 статті 117 ПК України.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 06 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року, у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС НАФТА-ГАЗ» зареєстроване як юридична особа 10 листопада 2021 року за №1006731070001018789, основний вид діяльності « 46.71» - Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, та громадських формувань.

03 грудня 2021 року ТОВ «ТРАНС НАФТА-ГАЗ» подало заяву про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів та отримало Витяг з реєстру платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового.

На виконання наказу ГУ ДПС в Хмельницькій області від 27 грудня 2022 року №3309-П «Про проведення фактичної перевірки», на підставі підпункту 80.2.2, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 69.2 статті 69 ПК України проведено фактичну перевірку ТОВ «ТРАНС НАФТА-ГАЗ» (код ЄДРПОУ 44492847), про що повідомлено управляючого ТОВ «ТРАНС НАФТА-ГАЗ» ОСОБА_1 : вручено копію наказу №3309-П від 27 грудня 2022 року про проведення фактичної перевірки, надано направлення на проведення фактичної перевірки від 27 грудня 2022 року №5241 та №5240, в яких зазначено дату видачі, найменування служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, мета, вид, підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадових осіб, які проводитимуть перевірку, та пред`явлено службові посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Перевірка проводилась з 30 грудня 2022 року, за наслідками якої складено акт фактичної перевірки №228/22-01-09-01/44492847 від 05 січня 2023 року (далі - Акт фактичної перевірки).

В Акті фактичної перевірки зазначено, що суб`єкт господарювання - управляючий ТОВ «ТРАНС НАФТА-ГАЗ» ОСОБА_1 відмовився від підпису Акта фактичної перевірки та отримання другого примірника акта. Представники контролюючого органу склали відповідний акт за №11/22-01-09-01/44492847 від 05 січня 2023 року про відмову від підпису та отримання акта фактичної перевірки.

За наслідками проведеної перевірки ГУ ДПС прийняло податкове повідомлення-рішення №1226/0901 від 03 лютого 2023 року, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 688512,00 грн за порушення вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України - здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Суди встановили, що підставою для висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства стали такі обставини.

Згідно з квитанцією №2 від 03 грудня 2021 року, реєстраційний № 51737897, ТОВ «ТРАНС НАФТА-ГАЗ» подало заяву про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів та отримало Витяг з реєстру платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового.

03 грудня 2021 року між ТОВ «ТРАНС НАФТА-ГАЗ» (Покупець) і ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» (Постачальник) укладено договір №139-Г/21 поставки скрапленого газу, за умовами якого Постачальник зобов`язався у відповідності з замовленням передавати партіями у власність Покупцеві газ вуглеводневий скраплений паливний, а Покупець зобов`язався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору та (або) Додаткових угод до нього.

На виконання підпункту 2.3 пункту 2 Договору TОB «ТРАНС НАФТА-ГАЗ» 03 грудня 2021 року перерахувало ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» попередню оплату у сумі 688512,00 грн згідно з рахунком №ЦБ-26491 від 03 грудня 2021 року. Попередня оплата здійснена двома платіжними дорученнями від 03 грудня 2021 року № 4 у сумі 573760,00 грн та від 03 грудня 2021 року № 5 у сумі 114752,00 грн.

На загальну суму 688512,00 грн попередньої оплати була виписана податкова накладна від 03 грудня 2021 року № 661: обсяг постачання 573760,00 грн, ПДВ 114752,00 грн.

06 грудня 2021 року Позивач від Постачальника ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» отримав газ вуглеводний скраплений PN-EN 5В9:2019 УКТЗЕД 2711139700 м - об`ємом 34714 л згідно з акцизною накладною від 04 грудня 2021 року №3844, видатковою накладною №Н21-143251 від 04 грудня 2021 року на загальну суму 592746,24 грн в т. ч. ПДВ 98791,04 грн, та товарно-транспортною накладною (далі - ТТН) на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 25533 від 04 грудня 2021 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно з інформацією, яка міститься в ТТН № 25533 від 04 грудня 2021 року, у графі «дата та час виїзду з підприємства-вантажовідправника» зазначено, що це відбулось 04 грудня 2021 року об 11 год. 30 хв. Тобто вантаж відбув з точки відправлення саме 04 грудня 2021 року. Оскільки реалізація (переміщення) пального відбулась 04 грудня 2021 року, однак, позивач зареєструвався платником акцизного податку 03 грудня 2021 року, суди дійшли висновку про правомірність притягнення позивача до відповідальності у розмірі 100% вартості реалізованого пального або спирту етилового. Оскільки вартість реалізованого пального становить 688512,00 грн (ПН від 03 грудня 2021 року №661), то, за висновком судів, податкове повідомлення-рішення від 03 лютого 2023 року № 1226/0901 правомірно прийнято на суму 688512,00 грн.

Оцінюючи доводи позивача про порушення ГУ ДПС процедури проведення фактичної перевірки, суд апеляційної інстанції із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12 серпня 2021 року у справі № 140/14625/20, виходив з того, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального). Суд апеляційної інстанції зазначив, що у наказі від 27 грудня 2022 року №3309-11 та направленнях на проведення перевірки зазначено дату видачі, найменування служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, мета, вид, підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадових осіб, які проводитимуть перевірку, та пред`явлено службові посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки, що, відповідно, слугувало підставою для початку проведення такої перевірки. Також суди зазначили, що Кодекс не встановлює обмеження щодо максимального періоду, що може перевірятися з питань порушень вимог податкового законодавства, не пов`язаних з декларуванням, а також порушень вимог іншого законодавства. Але притягнути до відповідальності можна лише за порушення, вчинені в 1095-денний строк. Відрахунок цього строку йде від визначення суми штрафних санкцій, а тому в наказі на проведення фактичної перевірки вказано посилання на статтю 102 ПК України, що визначає строки давності та їх застосування.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, ТОВ «ТРАНС НАФТА-ГАЗ» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Касаційна скарга обґрунтована такими доводами:

1) суди попередніх інстанцій неправильно застосували вимоги пункту 80.2 статті 80 і пункту 81.1 статті 81 ПК України і не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 вересня 2021 року у справі №120/1431/20-а, від 12 жовтня 2021 року у справі №120/5729/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі № 500/1331/21. Скаржник звертає увагу, що за висновками Верховного Суду, наказ про призначення фактичної перевірки на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має містити: 1) визначення, яка саме інформація отримана податковим органом щодо наявних порушень з боку конкретного платника податків: 2) відомості, коли та ким така інформація, що слугувала підставою для призначення фактичної перевірки, була надана; 3) відомості, які є наявні докази отримання контролюючим органом такої інформації або звернення, які було зареєстровано у відповідному порядку. Лише за наявності зазначених умов наказ буде відповідати вимогам законодавства, а перевірка на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України буде правомірною. Дана норма ПК України має застосовуватись повністю, а не частинами. Тлумачення положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у інший спосіб може свідчити про недотримання податкового принципу, визначеного підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України. Суди врахували висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 140/14625/20, однак, на переконання скаржника, обставини такої справи не є тотожними із обставинами у справі № 560/2963/23. Більш того, за наслідками касаційного перегляду справу передано на повторний розгляд до суду першої інстанції, за результатами якого позовні вимоги задоволені. Позивач звертає увагу, що на даний час сформувалась стала судова практика, визначена зокрема у постановах Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 440/1262/21, від 08 вересня 2020 року у справі № 640/21536/19, від 11 травня 2023 року у справі № 500/5559/21 у питанні застосування норм права: підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 та пункту 81.1 статті 81 ПК України. В цій частині як на підставу для касаційного оскарження судових рішень позивач посилався на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України);

2) суд першої інстанції порушив норму процесуального права (частину дев`яту статті 79 КАС України) і не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07 липня 2022 року у справі № 120/4298/21-а, від 16 грудня 2020 року у справі № 500/1970/19, а суд апеляційної інстанції відповідні доводи залишив поза увагою і правовою оцінкою. Скаржник зазначає, що не отримував відзив на позовну заяву, а тому суд не повинен був враховувати ані його доводи, ані докази, які були додані до нього. Однак, судові рішення, фактично, дублюють відзив на позовну заяву, тобто, доводи і докази, надані позивачем, взагалі не перевірялися і не враховувалися. Також позивач зазначав, що відзив підписано не уповноваженою на це особою. В цій частині як на підстави для касаційного оскарження судових рішень позивач посилався на пункти 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України і вважав наявними підстави для скасування судових рішень і направлення справи для продовження розгляду або на новий розгляд відповідно до пунктів 1 і 4 частини другої статті 353 КАС України;

3) суди неправильно застосували норми матеріального права (підпункт 14.1.212 пункту 14.1 статті 14, пункт 117.3 статті 117 ПК України) за відсутності висновку Верховного Суду з питання їх правильного застосування у подібних правовідносинах. Так, відсутній висновок про те, чи вважається у розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізацією (переміщенням) пального здійснення попередньої оплати за пальне, а так само чи може вважатися базою для нарахування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 117.3 статті 117 ПК України саме розмір попередньої оплати, якщо фактична реалізація (переміщення) пального здійснена на іншу (меншу) суму. Також позивач не погоджується із визначеною судами датою реалізації пального. Так, суди визначили цю дату на підставі дати видаткової і акцизної накладних та ТТН, однак, позивач доводить, що фактична поставка відбулась саме 06 грудня 2021 року, що свідчить про відсутність порушень з боку позивача вимог податкового законодавства. В цій частині як на підставу для касаційного оскарження судових рішень позивач посилався на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Верховний Суд ухвалою від 12 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пунктів 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки зазначених доводів ТОВ «ТРАНС НАФТА-ГАЗ».

16 лютого 2024 року через підсистему «Електронний суд» від ГУ ДПС надійшов відзив на касаційну скаргу. Відповідач, посилаючись на безпідставність доводів і вимог касаційної скарги, просить у її задоволенні відмовити, а судові рішення - залишити без змін. Звертає увагу, що відзив на позовну заяву було направлено позивачеві на його офіційну електронну пошту, яку він самостійно вказав у позовній заяві. При цьому відзив було підписано особою, уповноваженою діяти від імені ГУ ДПС в порядку самопредставництва, на підтвердження чого було надано витяг з Єдиного державного реєстру.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Ключовими питаннями у цій справі, які складають межі перевірки судом касаційної інстанції правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, є: 1) перевірка правильності висновків судів щодо дотримання контролюючим органом процедури проведення фактичної перевірки; 2) перевірка правильності висновків судів щодо наявності в діях позивача складу правопорушення, за яке передбачена відповідальність пунктом 117.3 статті 117 ПК України; 3) перевірка правильності визначення судами дати реалізації пального в розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а також перевірка правильності обчислення розміру штрафних санкцій відповідно до пункту 117.3 статті 117 ПК України. Крім того, суд має надати відповідь на питання наявності/відсутності з боку судів порушення норм процесуального права, а у випадку наявності такого - чи тягнуть вони за собою наслідок у вигляді скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, таким підставам позову як порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки суд повинен надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства (постанова від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18).

Вирішуючи перше ключове питання у цій справі, колегія суддів виходить з того, що у наказі № 3309-П від 27 грудня 2022 року підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: «Керуючись п.п.20.1.10, п.20.1, ст.20, п.75.1 ст.75 та на підставі п.п.80.2.2, п.п.80.2.5, п.80.2, ст.80, п.69.2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI, з метою здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства під час провадження діяльності, пов`язаної з обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Також вбачається, що згідно з резолютивною частиною цього рішення наказано: « 1. Провести фактичну перевірку ТОВ «ТРАНС НАФТА-ГАЗ» (ПН 44492847) за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, с. Мар`янівка, Вокзальна, 1 з « 27» грудня 2022 року, тривалістю 10 діб. 2. Період діяльності, що перевіряється: згідно ст. 102 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI зі змінами та доповненнями…».

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Тобто, за висновками судів, у ГУ ДПС була наявна друга із передбачених у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України підстава для проведення фактичної перевірки. Висновків щодо наявності/відсутні фактичних підстав для проведення перевірки відповідно до пункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України судові рішення не містять.

Водночас наявні висновки Верховного Суду, які колегія суддів враховує відповідно до частини третьої статті 341 КАС України, викладені у постановах від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23, від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23, ухвалених у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду. У цих постановах Верховний Суд сформулював висновки, які мають забезпечити єдиний підхід у правозастосуванні (підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у взаємозв`язку із статтею 81 ПК України) під час розгляду подібних спорів.

Так, у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 Верховний Суд зазначив, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

Отже, у випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Судова палата акцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

У постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23 Верховний Суд підтримав усталену у судовій практиці позицію про те, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері. Така особливість зазначеного підпункту зумовлює обов`язок контролюючого органу у наказі про призначення перевірки поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.

З огляду на усталену і сформовану позицію Верховного Суду з питання застосування підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України і пункту 81.1 статті 81 ПК України, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій щодо дотримання ГУ ДПС процедури проведення перевірки є передчасними, адже суди повинні були не лише з`ясувати підстави, встановлені ПК України для призначення і проведення фактичної перевірки, але й встановити, яка саме фактична підстава для проведення такої мала місце конкретно у цій справі. Для цього суди попередніх інстанцій мали належним чином дослідити наказ на проведення перевірки, з`ясувати, яка саме з фактичних підстав для її проведення у ньому зазначена, а в подальшому - чи підтверджується ця фактична підстава відповідними доказами.

При цьому, на переконання колегії суддів, сформульований перед резолютивною частиною наказу текст, не дає підстав для однозначного висновку, що підставою для проведення перевірки слугувала саме друга з передбачених у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України підстава для проведення перевірки («здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального»).

Як вже зазначалося, у наказі містилося посилання також і на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, що залишено судами попередніх інстанцій поза увагою, а сформульована у наказі мета перевірки не може ототожнюватися з підставою для її призначення. Останнє випливає зі змісту пункту 81.1 статті 81 ПК України, який передбачає обов`язок зазначити в наказі на проведення перевірки як підставу для її проведення, так і мету.

Отже, в межах першого ключового питання колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права і не з`ясували всіх обставин, що мають значення для його правильного вирішення. Крім того, позивач у позовній заяві посилався на невідповідність наказу вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України з точки зору повноти інформації, зазначеної в ньому, щодо підстави для проведення фактичної перевірки. Однак, судові рішення, фактично, не містять правової оцінки цим доводам.

Водночас, суд вважає відсутніми підстави для скасування судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій ГУ ДПС щодо проведення фактичної перевірки на підставі наказу від 27 грудня 2022 року №3309-П. За змістом статті 5 КАС України вимога про визнання протиправними дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень (причина порушення прав) може бути заявлена лише одночасно з вимогою про зобов`язання суб`єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій або зобов`язати вчинити певні дії (захист порушених прав). Натомість, такої вимоги позивач не заявляв. За усталеною практикою Верховного Суду, після проведення перевірки (реалізації наказу як акта індивідуальної дії) права платника податків можуть порушувати лише наслідки проведення відповідної перевірки, зокрема, у вигляді прийнятих індивідуальних актів (податкові повідомлення-рішення або інші рішення). Відповідно, предметом оскарження в суді можуть бути саме рішення суб`єкта владних повноважень як такі, що дійсно впливають на обсяг прав, свобод та інтересів позивача.

Позивач на розгляд суду поставив питання правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, відповідно, окреме визнання протиправними дій контролюючого органу щодо проведення перевірки не можуть захистити права позивача.

Вирішуючи друге ключове питання у цій справі, колегія суддів виходить з такого.

Як вже зазначалося, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок ГУ ДПС про порушення позивачем підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України. Цей висновок суди попередніх інстанцій визнали таким, що відповідає дійсним обставинам, які були встановлені під час перевірки і не спростовані позивачем. Так, реєстрація позивачем як платником акцизного податку відбулась 03 грудня 2021 року, а реалізація пального - 04 грудня 2021 року. Як операцію з реалізації пального ГУ ДПС, а в подальшому і суди, розцінювали поставку пального від ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» на адресу ТОВ «ТРАНС НАФТА-ГАЗ» згідно з податковою накладною від 03 грудня 2021 року № 661, акцизною накладною від 04 грудня 2021 року №3844, видатковою накладною №Н21-143251 від 04 грудня 2021 року, товарно-транспортною накладною № 25533 від 04 грудня 2021 року.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, адже відповідно до пункту 117.3 статті 117 ПК України підставою для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності є виявлений факт здійснення ним операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 ПК України платником акцизного податку є особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), яка реалізує пальне або спирт етиловий.

Згідно з підпунктом 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового. Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Статтею 215 ПК України встановлено групи підакцизних товарів, порядок справляння та ставки акцизного податку.

Підпунктом 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що: отримані з інших акцизних складів/акцизних складів пересувних, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних; ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією; вироблені в Україні, реалізація яких є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 цього пункту, або не підлягає оподаткуванню, або звільняється від оподаткування, або оподатковується на умовах, встановлених статтею 229 цього Кодексу, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Згідно з пунктом 216.12 статті 216 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань щодо операцій, визначених у підпункті 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, є дата реалізації таких обсягів пального або спирту етилового.

Пунктом 231.1 статті 231 ПК України встановлено, що платник податку при реалізації пального зобов`язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального або спирту етилового та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

У постанові Верховного Суду від 21 квітня 2022 року у справі № 380/799/20 висловлено позицію про те, що Податковий кодекс України виділяє поняття «реалізації підакцизного товару (продукції)» та «реалізації пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу». Так, реалізація пального для цілей розділу VI «Акцизний податок» ПК України має місце, зокрема у випадку саме фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального. Натомість, в інших випадках підакцизний товар (продукція), в тому числі і пальне, вважається реалізованим внаслідок проведення будь-якої операції (серед іншого, згідно з договором купівлі-продажу, міни, поставки, іншими господарськими чи цивільно-правовими договорами), що передбачає відвантаження такого товару.

У постанові від 26 жовтня 2023 року у справі №420/11327/21 Верховний Суд виснував, що суб`єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції з пальним на митній території України, які визначені підпунктом 14.1.212 пункту 14.1. статті 14 ПК України, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу є платником акцизного податку, а тому має до початку здійснення таких операцій зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та в подальшому складати акцизні накладні на обсяги реалізації. Облік отриманого та витраченого (реалізованого) пального має вестись з метою виявлення об`єкта оподаткування акцизним податком, а саме: обсягів перевищення витраченого (реалізованого) пального над отриманим. При цьому якщо обсяги реалізованого (витраченого) пального не перевищують обсяги отриманого пального від інших платників акцизного податку, за які сплачено акцизний податок, то у платника податків не виникатиме і об`єкта оподаткування відповідно до підпункту 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 Кодексу. Такий облік можливий лише за умови реєстрації суб`єкта господарювання платником акцизного податку.

Зазначаючи в Акті фактичної перевірки про порушення позивачем підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України, ГУ ДПС не виявило факту реалізації позивачем пального в розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1. статті 14 ПК України, який зумовлює виникнення у позивача об`єкта оподаткування акцизним податком. Підставою для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 117.3 статті 117 ПК України став виявлений ГУ ДПС факт отримання ТОВ «ТРАНС НАФТА-ГАЗ» пального (скрапленого газу) від ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ». Обґрунтування дотичності операцій з прийняття (отримання) пального до операцій з його реалізації ані ГУ ДПС, ані суди попередніх інстанцій не навели. Однак, на переконання колегії суддів, такі операції не є тотожними ані в цілях визначення обов`язку з реєстрації платником акцизного податку, ані в цілях оподаткування таким податком. Виключно операція з реалізації пального в розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1. статті 14 ПК України є об`єктом оподаткування акцизним податком і створює для суб`єкта господарювання, який таку дію має намір вчинити, виникнення обов`язку з реєстрації платником акцизного податку, а в подальшому - реєстрації акцизних накладних, сплати акцизного податку, дотримання інших умов, які наведені у нормах ПК України. Склад правопорушення, за яке пункт 117.3 статті 117 ПК України передбачає фінансову відповідальність, полягає саме в тому, що особа, яка здійснила реалізацію пального, попередньо не зареєструвалася платником акцизного податку. Операція з отримання пального таких наслідків не несе.

Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12 листопада 2020 року у справі №818/1612/16, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що у ній також викладений висновок, що саме та особа (платник податку), яка планує здійснювати будь-які операції з пальним на митній території України, які визначені в абзаці другому підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України, має до початку здійснення таких операцій зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та в подальшому складати акцизні накладні на обсяги реалізації. Пунктом 117.3 статті 117 ПК України встановлено, що здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального. У такій справі зміст спірних правовідносин полягав у тому, що позивач передавав іншій особі пальне на виконання умов договору про надання послуг з проведення сільськогосподарських робіт. Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність тверджень контролюючого органу щодо обов`язку реєстрації позивача як платника акцизного податку, оскільки при здійсненні господарських операцій на виконання умов договорів реалізація пального позивачем не здійснювалась.

Водночас в межах конкретно цієї справи, реалізація пального дійсно мала місце, однак, особою, яка здійснила таку реалізацію, є ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» (Постачальник), а не ТОВ «ТРАНС НАФТА-ГАЗ» (Покупець, отримувач).

За встановленими у цій справі обставинами, позивач зареєструвався платником акцизного податку 03 грудня 2021 року, а після отримання пального від ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» ГУ ДПС не встановило обставин здійснення саме ТОВ «ТРАНС НАФТА-ГАЗ» будь-яких дій щодо його подальшої реалізації (згідно з Актом фактичної перевірки) в розумінні абзацу другого підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а тому підстави для притягнення позивача до відповідальності на підставі пункту 117.3 статті 117 ПК України відсутні.

Враховуючи такий висновок суду, колегія суддів позбавлена можливості вирішити третє ключове питання у цій справі позаяк відсутні обставини здійснення ТОВ «ТРАНС НАФТА-ГАЗ» операцій з реалізації пального. Визначення ж дати отримання позивачем пального не мають правового значення в контексті підстав, з яких позивача було притягнуто до фінансової відповідальності.

Доводи позивача про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, частини дев`ятої статті 79 КАС України хоча і заслуговують на увагу, однак, на переконання колегії суддів, не впливають на результат вирішення спору. Посилання позивача на недопустимість такого доказу як Акт про відмову від підпису і отримання акта фактичної перевірки, який було додано до відзиву на позовну заяву, не обумовлені взаємозв`язком зі змістом спірних правовідносин. При цьому за позицією скаржника, обставина відмови від підпису (про яку також зазначено в Акті фактичної перевірки) ним не заперечується.

Враховуючи висновки суду касаційної інстанції за наслідками касаційного перегляду справи щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає, що питання дотримання відповідачем процедури проведення перевірки як окремої підстави позову об`єктивно не може вплинути на результат вирішення спору. У зв`язку з цим направлення справи на новий судовий розгляд задля повного з`ясування фактичних обставин справи в межах першого ключового питання може бути проявом надмірного формалізму. Метою судового розгляду є ухвалення судового рішення, яке вирішить спір, що виник між сторонами, по суті позовних вимог.

З подібним підходом Верховний Суд розглянув справи №826/8058/17 (постанова від 27 січня 2022 року), №816/3945/15 (постанова від 16 грудня 2021 року).

Згідно зі статтею 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Оскільки судові рішення в частині визнання правомірним податкового повідомлення-рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, такі підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним і скасування податкового повідомлення-рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України). При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

Позивачем у цій справі в межах вимог майнового характеру сплачено судовий збір в таких сумах:

за подання позовної заяви - 10327,68 грн згідно з платіжними інструкціями №57 від 08 березня 2023 року (т. 1 а. с. 58) і №56 від 17 березня 2023 року (т. 1 а.с. 63);

за подання касаційної скарги - 20655,36 грн згідно з платіжною інструкцією №385 від 28 грудня 2023 року (т. 1 а.с.156).

За подання апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір в сумі 4026 грн згідно з платіжною інструкцією № 0.0.3091960153.1 від 12 липня 2023 року (т. 1 а. с. 99). За подання касаційної скарги позивач також сплатив 5368 грн згідно з платіжними інструкціями №344 від 15 листопада 2023 року (т. 1 а. с. 131). Водночас зазначений розмір судового збору відповідає розрахунку 150% і 200% від 2684 грн відповідно - тобто стосується оскарження судових рішень в частині позовної вимоги немайнового характеру. Отже, враховуючи висновок про правильність судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій контролюючого органу про проведення перевірки, зазначена сума судового збору не підлягає розподілу за наслідками касаційного перегляду.

Отже, загальна сума судових витрат по сплаті судового збору, яка підлягає розподілу у цій справі в межах вимог майнового характеру, становить 30983,04 грн, які і підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070171).

Керуючись статтями 139, 341, 345, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС НАФТА-ГАЗ» задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС НАФТА-ГАЗ».

Визнати незаконним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 03 лютого 2023 року №1226/0901.

В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС НАФТА-ГАЗ» (код ЄДРПОУ 44492847, місцезнаходження: 31310, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, село Мар`янівка, Чорноострівська ТГ, вул.Вокзальна, будинок 1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070171; місцезнаходження: 29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький(з), вул.Пилипчука, будинок 17) судові витрати на сплату судового збору в сумі 30983 (тридцять тисяч дев`ятсот вісімдесят три) грн 04 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева В.П. Юрченко