Рішення

від 19.12.2024 по справі 910/11860/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2024Справа № 910/11860/24Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/11860/24.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-1» (04071, м. Київ, вул. Кожум`яцька, буд. 16-а, кв. 4)

До Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27)

про стягнення 483 307,08 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-1» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 483 307, 08 грн, з яких 277 243, 12 грн основний борг, 48 789, 37 грн 3 %річних та 157 274, 59 грн інфляційних втрат за неналежне виконання умов Договору №5741/01 від 27.10.2009 в частині повної та своєчасної оплати вартості відпущеної електричної енергії за «зеленим тарифом» у жовтні 2021.

01.10.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 01.10.2024 для усунення недоліків позовної заяви.

03.10.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 01.10.2024.

23.10.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/11860/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13.11.2024 засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

15.11.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

20.11.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява з поясненнями.

20.11.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

27.11.2024 засобами поштового зв`язку від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

29.11.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

02.12.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

02.12.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

05.12.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2024, суд залишив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

27.10.2009 між Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-1» (ВАД) укладено договір №5741/01.

У випадку внесення змін до цього договору, вони мають бути оформлені у вигляді додаткової угоди (за підписами уповноважених осіб сторін та скріплені їх печатками (пункт 8.3. договору №5741/01 від 27.10.2009).

Сторони впродовж 2009-2024 років неодноразово укладали додаткові угоди до договору №5741/01 від 27.10.2009, якими вносили відповідні зміни до пунктів, додатків та змісту зазначеного договору.

Так, зокрема, додатковою угодою №125/01 від 30.06.2019, яка укладена між Державним підприємством «Енергоринок», Державним підприємством «Гарантований покупець» (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-1» (позивач; продавець), сторони дійшли згоди замінити в преамбулі слова «Державне підприємство «Енергоринок» на слова «Державним підприємством «Гарантований покупець».

Суд зазначає, що в тексті рішення, відображаються пункти договору №5741/01 від 27.10.2009 в редакції чинній на момент виникнення у сторін спірних правовідносин, а саме станом на жовтень 2021 року.

Згідно пункту 1.1. договору №5741/01 від 27.10.2009 в редакції додаткової угоди №956/01/20 від 31.03.2020, за цим договором продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Пунктами 2.3., 2.4., 2.5. договору №5741/01 від 27.10.2009 в редакції додаткової угоди №956/01/20 від 31.03.2020 встановлено наступне:

- продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановлені йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу (пункт 2.3.);

- продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України (пункт 2.4.);

- вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці (пункт 2.5.).

Відповідно до пункту 3.1. договору №5741/01 від 27.10.2009 в редакції додаткової угоди №956/01/20 від 31.03.2020, обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії.

31.10.2021 сторони підписали акт купівлі-продажу електричної енергії за жовтень 2021 року, відповідно до якого сторони підтвердили та зафіксували факт виробленої електричної енергії на суму 7 848 486, 70 грн з ПДВ.

У відповідності до пункту 3.2. договору №5741/01 від 27.10.2009 в редакції додаткової угоди №956/01/20 від 31.03.2020, розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.

Зі змісту пункту 3.3. договору №5741/01 від 27.10.2009 в редакції додаткової угоди №868/01/21 від 26.02.2021 вбачається, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Позивач стверджує, що на підставі пункту 10.4. Порядку НКРЕКП від 26.04.2019 №641 та постанови НКРЕКП №1117 від 09.09.2022 відповідач зобов`язаний був здійснити оплату за відпущену в жовтні 2021 року електричну енергію в строк до 15.09.2022 включно.

Згідно підпунктів 1, 2 пункту 4.2. договору №5741/01 від 27.10.2009 в редакції додаткової угоди №956/01/20 від 31.03.2020, гарантований покупець зобов`язаний купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію.

Однак, станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом відповідач здійснив часткову оплату за спожиту електричну енергію за жовтень 2021 року у розмірі 7 571 243, 58 грн.

Згідно пункту 4.1. договору №5741/01 від 27.10.2009 в редакції додаткової угоди №956/01/20 від 31.03.2020, продавець за «зеленим» тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції.

З огляду на зазначене, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 277 243, 12 грн, яку останній просить стягнути з відповідача та додатково позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 48 789, 37 грн і інфляційні втрати у розмірі 157 274, 59 грн, які позивач нарахував відповідачу на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

II. Предмет позову та підстави позову.

Предметом позову в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 483 307,08 грн (основний борг, 3% річних, інфляційні втрати).

Юридичними підставами позову є статті 173, 188, 193, 265 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 611, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, Закон України «Про ринок електричної енергії», Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затверджено постановою НКРЕКП №641 від 26.04.2019.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов договору №5741/01 від 27.10.2009 в частині своєчасної та повної оплати поставленої електричної енергії.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позивач на виконання умов договору №5741/01 від 27.10.2009 поставив відповідачу в жовтні 2021 року електричну енергію на суму 7 848 486, 70 грн, а відповідач в свою чергу здійснив лише часткову оплату за поставлену електричну енергію у загальному розмірі 7 571 243, 58 грн.

Таким чином, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за неоплачену поставлену електричну енергію у жовтні 2021 року у розмірі 277 243, 12 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача та додатково просить стягнути 3% річних та інфляційні втрати.

IV. Заперечення відповідача у справі.

Заперечуючи проти позовних вимог позивача, відповідач зазначає:

- що зобов`язання сторін в борговий період виникли під час дії воєнного стану, а тому на переконання відповідача в нього відсутні прострочення виконання зобов`язання, з огляду на положення наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та від 15.06.2022 №206 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом, якими врегульовано здійснення ДП «Гарантований покупець» розрахунків з виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом, в тому числі й з позивачем, на період дії воєнного стану в Україні;

- позивач неправильно розрахував 3% річних та інфляційні втрати;

- відповідач стверджує, що він звільнений від нарахувань на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, у зв`язку з форс-мажорними обставинами та висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладеними в постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23;

- з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 18.03.2021 у справі №902/417/18 просить зменшити розмір нарахованої суми 3% річних до 1 грн.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи підтверджено факт передання/поставки продавцем за «зеленим» тарифом електричної енергії ДП «Гарантований покупець», а відтак, і виникнення у останнього оплати поставленої електроенергії відповідно до Порядку № 614 від 26.04.2019 за спірний період?

- чи підтверджується наявними в матеріалах справи доказами факт здійснення відповідачем часткових оплат за поставлену позивачем електричну енергію за спірний період?

- чи підлягає до спірних правовідносин застосування норм наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206?

- чи правильно позивачем визначені періоди прострочення?

- чи правомірно позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати відповідачу?

- чи обґрунтовані доводи відповідача, що він звільнений від нарахувань 3% річних та інфляційних втрат?

- чи наявні підстави для зменшення розміру 3% річних?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

(1) Щодо основного боргу.

Договір, укладений між сторонами, є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання §5 Глави 54 Цивільного кодексу України та §3 Глави 30 Господарського кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії» (частина 1 стаття 265 Господарського кодексу України).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (частина 1 стаття 714 Цивільного кодексу України).

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина 2 стаття 714 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом (пункт 18 частина 1 стаття 4 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Як підтверджено матеріалами справи, 27.10.2009 між Державним підприємством «Енергоринок» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-1» укладено договір №5741/01.

Постановою Кабінету Міністрів України №324 від 17.04.2019 «Про утворення державних підприємств «Гарантований покупець» та «Оператор ринку» утворено Державне підприємство «Гарантований покупець» на базі філії Гарантований покупець Державного підприємства «Енергоринок» шляхом виділу майна, прав та обов`язків стосовно нього відповідно до розподільного балансу для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України №455 від 22.05.2019 затверджено статут «Гарантований покупець», у відповідності до пункту 5 якого підприємство утворено з метою забезпечення купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (у разі використання гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим «зеленим» тарифом відповідно до законодавства, а також отримання прибутку від провадження господарської діяльності.

Згідно додаткової угоди №125/01 від 30.06.2019 до договору №5741/01 від 27.10.2009 слова «Державне підприємство «Енергоринок» в договорі замінено на слова «Державним підприємством «Гарантований покупець».

Таким чином, згідно пункту 1.1. договору №5741/01 від 27.10.2009 в редакції додаткової угоди №956/01/20 від 31.03.2020, позивач за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а відповідач зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену позивачем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку №641, або Порядку №2804.

Гарантований покупець є учасником ринку електричної енергії та здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності зі здійснення функції гарантованого покупця, виданої постановою НКРЕКП №1217 від 25.06.2019.

Функції і повноваження Гарантованого покупця регламентуються Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядком № 641, що підлягають застосуванню тут та надалі в редакціях, що є чинними станом на момент виникнення спірних правовідносин у жовтні 2021.

Гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено зелений тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленим" тарифом або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби (частина 2 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами (частина 5 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього (пункт 3 частини 9 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

За умовами укладеного між сторонами договору №5741/01 від 27.10.2009 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, відповідачем були прийняті на себе зобов`язання із купівлі у позивача електричної енергії, виробленої за «зеленим» тарифом, фактично поставлені обсяги електроенергії підтверджуються даними комерційного обліку.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що сторони 31.10.2021 підписали акт купівлі-продажу електричної енергії за жовтень 2021 року, яким підтвердили факт виробленої позивачем електричної енергії на суму 7 848 486, 70 грн з ПДВ.

Слід зазначити, що за загальним правилом покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Водночас, закон містить застереження, що договором або актом цивільного законодавства може бути встановлений інший строк оплати (частина 1 стаття 692 Цивільного кодексу України).

Так, Закон України «Про ринок електричної енергії», наділяючи виробника електричної енергії правом на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію (пункт 2 частина 3 стаття 30), водночас містить припис, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за «зеленим» тарифом, порядок визначення вартості та сплати послуги за механізмом ринкової премії, що надається гарантованому покупцю суб`єктами господарювання, яким встановлено «зелений» тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначається порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором (частина 6 стаття 65).

Порядок купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджено постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, відповідно до пункту 10.1 якого (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу (пункт 10.4. Порядку №641 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У пункті 3.3. договору №5741/01 від 27.10.2009 в редакції додаткової угоди №868/01/21 від 26.02.2021 міститься застереження, що оплата електричної енергії здійснюється згідно з главою 10 Порядку №641 або главою 6 Порядку №2804.

В свою чергу, пунктом 6.3. Порядку №2804 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що після отримання від споживача за «зеленим» тарифом Акта протягом двох робочих днів після затвердження Регулятором вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок зі споживачем за «зеленим» тарифом із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового місяця з урахуванням авансових платежів.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує періоди необхідності здійснення відповідачем остаточної оплати нормами Порядку №641, а саме пунктом 10.4., а відповідач не заперечує проти цього.

Тому, строк остаточного розрахунку за поставлену позивачем відповідачу електричну енергію у жовтні 2021 року, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, сторони визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуг НКРЕКП) з посиланням на пункт 10.4. Порядку №641.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 стаття 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках виконання договору №5741/01 від 27.10.2009 мало місце постачання позивачем електричної енергії відповідачу у жовтні 2021, яке супроводжувалось підписанням акту купівлі-продажу електроенергії від 31.10.2021.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №1117 від 09.09.2022 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року.

Як вбачається з відомостей, які зазначені на офіційному веб-сайті НКРЕКП, постанова №1117 від 09.09.2022 була оприлюднена 12.09.2022 (https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-zatverdzhennya-rozmiru-vartosti-poslugi-iz-zabezpechennya-zbilshennya-chastki-virobnictva-elektrichnoyi-energiyi-z-alternativnih-dzherel-energiyi-nadanoyi-dp-garantovanij-pokupec-u-sich-2), а отже, з урахуванням пункту 10.4. Порядку №641 відповідач зобов`язаний був здійснити 100% оплату позивачу за отриману в жовтні 2021 електричну енергії у розмірі 7 848 486, 70 грн до 15.09.2022 включно.

Проте, відповідач здійснив лише часткову оплату у загальному розмірі 7 571 243, 58 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та платіжних інструкцій, а саме: 1) №164388_AD01А/817 від 13.10.2021 у розмірі 1 043 340, 18 грн; 2) №166327_АР03R/1591 від 25.10.2021 у розмірі 1 315 391, 00 грн; 3) №174827_АТ025/284 від 29.10.2021 у розмірі 253 603, 86 грн; 4) №172059_АТ01S/681 від 29.10.2021 у розмірі 730 156, 16 грн; 5) №185570 від 15.11.2021 у розмірі 1 496 264, 77 грн; 6) №258648 від 28.09.2022 у розмірі 1 061 493, 48 грн; 7) №261928 від 18.10.2022 у розмірі 1 160 351, 76 грн; 8) №18/10/2023316516_00000/а від 18.10.2023 у розмірі 3 772, 31 грн; 9) №20/10/2023317440_00000/0 від 20.10.2023 у розмірі 1 581, 05 грн; 10) №26/10/2023319363_00000/b від 26.10.2023 у розмірі 5 722, 71 грн; 11) №326082_00000 від 30.11.2023 у розмірі 5 092, 15 грн; 12) №332447_00000 від 28.12.2023 у розмірі 8 694, 69 грн; 13) №348143_00000 від 21.02.2024 у розмірі 25 663, 40 грн; 14) №387226_00000 від 30.08.2024 у розмірі 415 744, 15 грн; 15) №394274_00000 від 28.08.2024 у розмірі 44 371, 91 грн.

Відповідач не заперечує, що здійснював вищезазначені платежі.

Таким чином, не оплаченою залишилась сума у розмірі 277 243, 12 грн.

Проте, відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що зобов`язання по остаточній оплати за поставлену електричну енергію виникли під час дії воєнного стану, тому відповідач вважає, що в силу частини 8 статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії» до спірних правовідносин необхідно застосовувати накази Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» (далі - Наказ № 140) та № 206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» (далі - Наказ № 206), якими врегульовано здійснення ДП «Гарантований покупець» розрахунків з виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом, в тому числі й з позивачем, на період дії воєнного стану в Україні.

Суд зазначає, що на розгляді Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду перебувала справа №910/4439/23, яка є подібною з даною справою (№910/11860/24), зокрема, в справі №910/4439/23 одним з спірних періодів також був жовтень 2021 року та за підсумками розгляду якої, 21.06.2024 Верховним Судом винесена постанова.

В постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23 Об`єднана палата зазначила наступне:

- В свою чергу, надаючи правову оцінку змісту вказаних наказів, об`єднана палата висновує, що наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206, як і попередній наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140 ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.

- Оскільки, за висновками об`єднаної палати, положення Наказів №140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за Договором, укладеним з виробником електричної енергії за «зеленим» тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100% оплати за поставлену електричну енергію виробника за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності / відсутності на рахунках ДП «Гарантований покупець» коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палата Касаційного господарського суду у постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23 дійшов до наступного висновку: 1) Накази №140 та №206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641; 2) накази не звільняють ДП «Гарантований покупець» від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, частина 6 стаття 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).

З огляду на зазначені висновки Верховного Суду у справі №910/4439/23, Господарський суд міста Києва відхиляє доводи та аргументи відповідача та констатує, що вищезазначені накази не звільняють відповідача від обов`язку здійснити повний розрахунок за отриману від позивача електричну енергію в жовтні 2021 року.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 стаття 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України).

З огляду на все вищезазначене, судом встановлено:

- позивач поставив відповідача в жовтні 2021 року електричну енергію у розмірі 7 848 486, 70 грн;

- відповідач зобов`язаний був здійснити повну оплату за поставлену позивачем електричну енергію у жовтні 2021 року до 15.09.2022 включно на підставі пункту 10.4. Порядку №641 та постанови НКРЕКП №1117 від 09.09.2022 (оприлюднена 12.09.2022);

- протягом жовтня 2021 - серпня 2024 відповідач здійснив на користь позивача оплату за поставлену в жовтні 2021 електричну енергію у загальному розмірі 7 571 243, 58 грн.

- неоплаченою залишилась сума у розмірі 277 243, 12 грн.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач не надав до суду доказів здійснення оплати за поставлену позивачем електричну енергію у жовтні 2021 у розмірі 277 243, 12 грн.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, якими підтверджено та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем у вигляді не оплаченої суми за поставлену електричну енергію в жовтні 2021 по договору №5741/01 від 27.10.2009 становить 277 243, 12 грн, а тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості (основного боргу) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

(2) Щодо 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 48 789, 37 грн та інфляційні втрати у розмірі 157 274, 59 грн за період з 16.09.2022 по 10.09.2024.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог позивача в даній частині зазначає, що позивач неправильно розрахував 3% річних та інфляційні втрати, зокрема, позивач здійснює нарахування з урахуванням фактичних дат здійснення відповідачем часткових оплат.

Суд здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат зазначає, що він дійсно є неправильним, суд погоджується з запереченнями відповідача, що день фактичної оплати, в тому числі часткової не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних та інфляційних втрат. В частині зазначених тверджень є близькою позиція Верховного Суду, яка викладена в постановах від 20.06.2018 у справі №922/1008/16 та від 25.02.2020 у справі №910/2615/18.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за період, який заявлений позивачем з урахуванням часткових оплат зі сторони відповідача зазначає, що сума 3% річних складає 48 526, 59 грн, а інфляційних втрат 133 031, 89 грн.

Відповідач також стверджує, що він звільнений від нарахувань 3% річних та інфляційних втрат на підставі висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладеними в постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23 та наявності форс-мажорних обставин.

Однак, з вищезазначеної постанови не вбачається, що Верховний Суд дійшов до висновку щодо неправомірності стягнення 3% річних та інфляційних втрат, більше того, в зазначеній постанові Об`єднана палата залишила без змін рішення суду першої інстанції від 07.08.2023 та постанову суду апеляційної інстанції від 01.11.2023, в яких зокрема, суди дійшли до висновку щодо правомірності стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Твердження відповідача про наявність форс-мажорних обставин, а відтак, звільнення від відповідальності від порушення зобов`язань на підставі статті 617 Цивільного кодексу України, судом не беруться до уваги та відхиляються, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б в свою чергу підтвердили наявність обставини непереборної сили.

Так, відповідач всупереч Розділу 5 договору №5741/01 від 27.10.2009 в редакції додаткової угоди №956/01/20 від 31.03.2020, а саме пунктів 5.3., 5.4., приписів Закону України «Про торгово-промислові палати України» та висновків Верховного Суду щодо подібного питання, які викладені в постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 не надав до суду докази повідомлення позивача про виникнення обставин непереборної сили та на підтвердження наявності форс-мажорних обставини не надав відповідний документ ТПП України.

Також відповідач стверджує, що наявні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем 3% річних до 1 грн з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, які зазначені в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Водночас, вказуючи про можливість зменшення процентів річних Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 виходила з критеріїв розумності, справедливості та пропорційності з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів річних, розмір яких встановлено в договорі на рівні 40 % та 96 %, що за висновками Велика Палата Верховного Суду є явно невідповідним принципу справедливості. Тобто, у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про можливість зменшення процентів річних, що були встановлені сторонами в договорі у значно більшому розмірі, а ніж передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України та фактично процент річних на рівні 96 % майже повністю покривав основний борг.

В даній справі (№910/11860/24), сторонами не було погоджено іншого розміру процентів річних, аніж той, що визначено в статті 625 Цивільного кодексу України на рівні 3% річних.

Суд констатує, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 20.02.2023 у справі №910/15411/21), а саме від знецінення грошових коштів.

Отже, визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти повинні були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Обґрунтовуючи необхідність зменшення 3% річних позивач посилається на те, що він є державним підприємством, а стягнення вказаних нарахувань перетворюється з заходів стимулювання на непомірний тягар для державного підприємства.

Окрім цього, відповідач стверджує, що порушення зобов`язання не завдало збитків позивачу.

Однак, твердження відповідача всупереч приписів частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України не підтверджується жодними доказами, зокрема, відповідачем не надано підтверджень щодо майнового стану.

Окрім цього, в матеріалах справи наявний акт звірки розрахунків сторін станом на 31.03.2024, який підписаний між керівниками і головними бухгалтерами сторін, а отже, з урахуванням висновків Верховного Суду викладених у постановах від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 10.09.2019 у справі №916/2403/18, від 19.09.2019 у справі №910/14566/28, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17 такий акт є додатковим доказом в якому відповідач без заперечень визнавав борг станом на 31.03.2024 у розмірі 302 732, 91 грн.

Також суд звертає увагу, що даним рішенням, суд частково задовольняє стягнення 3% річних та інфляційних втрат

За таких обставин, суд не вбачає наявності підстав для зменшення розміру 3% річних.

Відтак, суд частково задовольняє вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 48 526, 59 грн та інфляційних втрат у розмірі 133 031, 89 грн.

VI. Розподіл судових витрат.

(1) Щодо судового збору.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки даним рішенням позовні вимоги задовольняються частково, в такому випадку суд покладає суму судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача 6 882, 03 грн судового збору, інша частина судового збору покладається на позивача.

(2) Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача.

Позивач на виконання вимог частини 2 статті 123 та пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України в позовній заяві зазначив орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 48 330, 71 грн.

20.11.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач просив стягнути з відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 48 330, 71 грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами 2-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5).

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).

З метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:

- копію ордера серії ВХ №1080148 від 25.09.2024;

- копію договору про надання правничої допомоги №01/08-2024/Е1 від 01.08.2024;

- копію додаткової угоди №1 від 01.08.2024 до договору про надання правничої допомоги №01/08-2024/Е1 від 01.08.2024;

- копію опису робіт (наданих послуг) від 19.11.2024 до договору про надання правничої допомоги №01/08-2024/Е1 від 01.08.2024;

- акт про надання послуг від 19.11.2024.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

01.08.2024 між Адвокатським об`єднанням «ПРІОРИТЕТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-1», як клієнтом (позивач) укладено договір про надання правничої допомоги №01/08-2024/Е1, за умовами якого Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво та інші, передбачені договором, види правової допомоги клієнту, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Згідно пунктів 4.1. та 4.4. договору про надання правничої допомоги №01/08-2024/Е1 від 01.08.2024, за надання правової допомоги за цим договором, клієнт зобов`язується сплачувати адвокатському об`єднанню гонорар, який встановлюється адвокатським об`єднанням за домовленістю з клієнтом із урахуванням складності справи та витраченого часу, і вказується в рахунках на оплату. Гонорар може бути і у вигляді фіксованої суми, або погодинної оплати та сплачується виключно за фактично надані послуги, відповідно до письмового рахунку адвокатського об`єднання, направленого на адресу клієнта, протягом двох банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку. За результатами надання правової допомоги складається акт про надання правової допомоги, який підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням правової допомоги та її вартість.

Відповідно до пункту 7.1. договору про надання правничої допомоги №01/08-2024/Е1 від 01.08.2024, всі зміни і доповнення до цього договору мають бути оформлені в письмовому вигляді підписані сторонами чи уповноваженими представниками.

10.08.2024 між Адвокатським об`єднанням «ПРІОРИТЕТ» та ТОВ «Енергія-1» укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги №01/08-2024/Е1 від 01.08.2024 за умовами якої Адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту правничу допомогу в ході здійснення позовної роботи щодо стягнення на користь ТОВ «Енергія-1» з Державного підприємства «Гарантований покупець» суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 483 307, 08 грн, за договором №5741/01 від 27.10.2009, в тому числі, забезпечити представництво прав та охороню вальних законом інтересі клієнта при розгляді даної справи судами.

Угода укладена з метою стягнення грошових коштів на суму 483 307, 08 грн у судовому порядку. Угода набирає чинності з моменту її підписання і діє до прийняття остаточного рішення у справі, а в частині розрахунків до їх повного здійснення (пункти 1.3. та 5.1. додаткової угоди №1 від 01.08.2024 до договору про надання правничої допомоги №01/08-2024/Е1 від 01.08.2024).

Згідно підпункту 2.1.3. пункту 2.1. додаткової угоди №1 від 01.08.2024 до договору про надання правничої допомоги №01/08-2024/Е1 від 01.08.2024, клієнт зобов`язаний оплачувати послуги адвокатського об`єднання в порядку, встановленому в розділі ІІІ цієї угоди.

У відповідності до пункту 3.1. додаткової угоди №1 від 01.08.2024 до договору про надання правничої допомоги №01/08-2024/Е1 від 01.08.2024, сторони погодили, що вартість послуг, які передують поданню позовної заяви, надаються при складанні та поданні позовної заяви, складанні інших процесуальних документів до суду першої інстанції та під час супроводження справи в суді першої інстанції становить 48 330, 71 грн, які підлягають сплаті клієнтом на користь адвокатського об`єднання протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішення суду першої інстанції.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частина 1 стаття 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, сторони додатковою угодою №1 від 01.08.2024 до договору про надання правничої допомоги №01/08-2024/Е1 від 01.08.2024 фактично узгодили фіксовану суму гонорару за надані послуги та узгодили, що оплата клієнтом погодженої суми здійснюється протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішення суду першої інстанції.

19.11.2024 Адвокатське об`єднання «ПРІОРИТЕТ» та ТОВ «Енергія-1» підписали опис робіт (наданих послуг) в якій зазначено наступне:

- 09.09.2024: здійснення правового аналізу наданих клієнтом документів, що стосуються предметі договірних відносин, порядку підписання акту наданих послуг, строків та порядку розрахунків - 4 год.;

- 10.09.2024: підготовка розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за договором №5741/01 від 27.10.2009 - 3 год.;

- 23.09.2024: підготовка проекту позовної заяви та формування додатків до позову - 4 год.;

- 26.09.2024: передання клієнту проекту позовної заяви з додатками та надання консультації щодо подання позову до Господарського суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС - 0,5 год.;

- 03.10.2024: підготовка та передання клієнту проекту заяви про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху - 1 год.;

- 25.10.2024; підготовка та подання до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС заяви про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді - 0,5 год.;

- 14.11.2024: здійснення правового аналізу відзиву на позовну заяву та пошук судової практики Верховного Суду з аналогічних правовідносин - 2 год.;

15.11.2024: підготовка та направлення до суду через підсистему «Електронний суд» відповіді на відзив - 3 год.

19.11.2024 сторони узгодили та підписали акт про надання послуг згідно з додатковою угодою №1 від 01.08.2024 до договору про надання правничої допомоги №01/08-2024/Е1 від 01.08.2024, в якому зафіксовано факт надання адвокатським об`єднання послуг по забезпеченню супроводження розгляду справи №910/11860/24, а клієнт прийняв такі послуги в повному обсязі.

Пунктом 2 вищезазначеного акту від 19.11.2024 встановлено, що вартість наданих послуг складає 48 330, 71 грн, що в свою чергу узгоджується з пунктом 3.1. додаткової угоди №1 від 01.08.2024 до договору про надання правничої допомоги №01/08-2024/Е1 від 01.08.2024.

Суд звертає увагу, що акт про надання послуг, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18.

Для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у статті 126 Господарського процесуального кодексу України та у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

В розумінні положень згаданих норм законодавства (зокрема, частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України), зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Скориставшись своїм правом, наданим господарським процесуальним законом, відповідач 02.12.2024 через систему «Електронний суд» подав до суду заперечення на заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в яких просив суд відмовити в задоволенні клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі або зменшити їх до 1 грн.

Так, відповідач мотивував свої заперечення неспівмірністю зі складністю даної справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих послуг.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.

Слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Позивачем у справі підтверджено понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 48 330, 71 грн.

Однак, вивчивши надані позивача докази понесених ним судових витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії частини 4 статті 126 та на підставі частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням заперечень відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх зменшення.

Суд констатує, що позовна заява містила недоліки в частині розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з чим суд постановив ухвалу про залишення позову без руху від 01.10.2024

Навіть після усунення недоліків позовної заяви, як встановлено в даному рішення, розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснений неправильно.

Також судом взято до уваги, що розгляд справи здійснювався в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, а сама справа є незначної складності.

За таких обставин, з огляду на вищезазначені обставини та з урахуванням ціни позову (483 307,08 грн), складністю справи (незначної складності), часткового задоволення позовних вимог, розмір витрат на надання професійної правничої допомоги, які просить стягнути позивач у розмірі 48 330, 71 грн в межах даної справи на переконання суду не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є не співмірним з предметом спору, складністю справи та ціною позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 48 330, 71 грн не відповідають критеріям, що визначені в частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, суд, з огляду на вище встановлені обставини, а також з врахуванням клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу, вважає справедливим зменшити розмір витрат на правову допомогу позивача, що покладається на відповідача, та покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн, що, на переконання суду, буде співмірним із складністю справи та ціною позову, а також з огляду на часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-1» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 483 307,08 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-1» (04071, м. Київ, вул. Кожум`яцька, буд. 16-а, кв. 4; ідентифікаційний код: 31597104) заборгованість у розмірі 277 243 (двісті сімдесят сім тисяч двісті сорок три) грн 12 коп., 3% річних у розмірі 48 526 (сорок вісім тисяч п`ятсот двадцять шість) грн 59 коп., інфляційні втрати у розмірі 133 031 (сто тридцять три тисячі тридцять одну) грн 89 коп., судовий збір у розмірі 6 882 (шість тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн 03 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000(десять тисяч) грн 00 коп.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 262, 78 грн та інфляційних втрат у розмірі 24 242, 70 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких