Ухвала

від 16.12.2024 по справі 308/8867/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 308/8867/18

провадження № 61-15681ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Хустського районного суду Закарпатської області

від 11 лютого 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду

від 15 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України

в Закарпатській області, Іршавського районного суду Закарпатської області

про усунення перешкод у користуванні власністю,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, Іршавського районного суду Закарпатської області, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, остаточно просила усунути перешкоди

у користуванні та володінні належним їй нерухомим майном - адвокатською конторою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

та земельною ділянкою розміром 0,0074 га, шляхом зобов`язання відповідачів:

- повністю демонтувати бетонну огорожу, яка улаштована між земельною ділянкою АДРЕСА_2 , на якій розміщена будівля Іршавського районного суду Закарпатської області,

та земельною ділянкою АДРЕСА_1 , яка перебуває у її користуванні;

- частково демонтувати огорожу з бетонного цоколя та решітчастих елементів,

що примикає до бетонної огорожі, яка перешкоджає доступу на земельну ділянку, що перебуває у її користуванні, починаючи від місця з`єднання огорож у напрямку до вул. Поштової на довжину 3,5 м;

- перенести електричний лічильник зі скринькою електричних автоматичних вимикачів, що установлені на бетонній огорожі, яка перешкоджає проходу

на земельну ділянку, що перебуває у її користуванні, пожежний ящик

для зберігання піску, лавку для сидіння;

- розібрати такі елементи благоустрою як мощення з бруківки та трав`яний газон, а також основу приблизно на 20 см, на яку вони улаштовані, і підняти вище планувальної позначки землі біля входу на земельну ділянку, що перебуває

у її користуванні, в межах, необхідних для забезпечення доступу на земельну ділянку;

- викорчувати дерево, посаджене безпосередньо поблизу бетонної огорожі,

яке перешкоджає доступу на земельну ділянку.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 11 лютого

2022 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду

від 15 жовтня 2024 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

24 листопада 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2., через підсистему «Електронний суд», звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Хустського районного суду Закарпатської області

від 11 лютого 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду

від 15 жовтня 2024 року, в якій представник заявниці, посилаючись

на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 11 лютого 2022 року

та постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах

з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі

ЦПК України.

Верховним Судом враховано, що Рішенням Конституційного Суду України

від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права

на судовий захист у малозначних спорах, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Зазначена справа є справою незначної складності та не належить до виключень

із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані

з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: предмет позову, складність справи,

а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку,

що ця справа є справою незначної складності, і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі «Азюковська проти України», заява № 47921/08,

від 09 жовтня 2018 року).

У касаційній скарзі представник заявниці посилається на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для заявниці виняткове значення.

Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи

в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані

із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо.

Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то Верховний Суд зазначає: у даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу,

має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.

Касаційна скарга не містить обґрунтованих аргументів, які б свідчили

про виняткове значення цієї справи для заявниці та про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет цього спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що посилання

в касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального

та порушення процесуального права фактично підтверджує незгоду особи,

яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваним судовим рішенням, та зводиться

до переоцінки доказів, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи

в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій

у межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано

на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно

до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах,

де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини,

якає джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після

їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення

у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною

та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez

de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня

1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2., подала касаційну скаргу на судові рішення у справі незначної складності,

що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження

у справі слід відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2, на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 11 лютого 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, Іршавського районного суду Закарпатської області про усунення перешкод у користуванні власністю, відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська