ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 613/620/21
провадження № 61-17463 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех»,
відповідачі: державне підприємство «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 19 грудня 2022 року у складі судді Сеник О. С. та постанову Харківського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю.,Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» (далі - ТОВ «НВДЦ «Агротех») звернулося до суду з позовом до державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» (далі - ДП «Богодухівський СГУКК»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про визнання правочинів недійсними.
Позовна заява обґрунтована тим, що наказом Фонду державного майна України від 27 березня 2018 року № 477 затверджено перелік об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2018 році, до якого увійшло і ДП «Богодухівський СГУКК». Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 24 квітня 2018 року № 895 прийнято рішення про приватизацію шляхом продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський СГУКК».
Відповідно до протоколу про результати електронного аукціону № UA-РS-2019-11-14-000051-2 від 16 грудня 2019 року ТОВ «НВДЦ «Агротех» є переможцем аукціону з продажу вказаного об`єкта малої приватизації.
19 грудня 2019 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях прийнято наказ № 01192 «Про прийняття рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації шляхом викупу».
10 січня 2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях і ТОВ «НВДЦ «Агротех» укладений договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський СГУКК», а 28 січня 2020 року складено та підписано акт приймання-передачі державного майна на виконання вказаного договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації.
Під час виконання умов вказаного договору купівлі-продажу позивачу стало відомо про розірвання директором ДП «Богодухівський СГУКК» без згоди органу приватизації договорів оренди землі з відповідачами, а саме: 03 грудня 2019 року із ОСОБА_12 (щодо двох земельних ділянок) і ОСОБА_2 (щодо двох земельних ділянок), 24 грудня 2019 року з ОСОБА_8 , 27 грудня 2019 року з ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , а 28 грудня 2019 року з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 і ОСОБА_7 (щодо двох земельних ділянок).
Вказувало, що директор підприємства діяла всупереч частини четвертої статті 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», якою передбачено, що з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства і до припинення приватизації без згоди органів приватизації такі підприємства, їх уповноважені органи управління не мають права вчиняти правочини, предметом яких є відчуження підприємством земельних ділянок та/або майнових прав на них та/або внаслідок яких може відбутися зменшення розміру земельної ділянки, що належить такому підприємству або перебуває в його користуванні. Вказане призвело до порушення законних інтересів переможця аукціону - покупця ТОВ «НВДЦ «Агротех», на користь якого на момент укладення оспорюваних угод було прийнято рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації, а тому укладені між ДП «Богодухівський СГУКК» і відповідачами, як власниками земельних ділянок, угоди про розірвання договорів оренди землі є недійсними.
Ураховуючи викладене, ТОВ «НВДЦ «Агротех» просило суд визнати недійсними угоди:
- від 03 грудня 2019 року про дострокове розірвання договору оренди землі, кадастровий номер 6320810100:03:002:0022, від 24 травня 2012 року, укладену між ДП «Богодухівський СГУКК» та ОСОБА_12 ;
- від 03 грудня 2019 року про дострокове розірвання договору оренди землі, кадастровий номер 6320810100:03:002:0023, від 24 травня 2012 року, укладену між ДП «Богодухівський СГУКК» та ОСОБА_12 ;
- від 03 грудня 2019 року про дострокове розірвання договору оренди землі, кадастровий номер 6320810100:03:003:0093, від 21 липня 2016 року, укладену між ДП «Богодухівський СГУКК» та ОСОБА_2 ;
- від 03 грудня 2019 року про дострокове розірвання договору оренди землі, кадастровий номер 6320810100:03:003:0094, від 24 грудня 2013 року, укладену між ДП «Богодухівський СГУКК» та ОСОБА_2 ;
- від 24 грудня 2019 року про дострокове розірвання договору оренди землі, кадастровий номер 6320810100:03:002:0147, від 30 січня 2014 року, укладену між ДП «Богодухівський СГУКК» та ОСОБА_8 ;
- від 27 грудня 2019 року про дострокове розірвання договору оренди землі, кадастровий номер 6320810100:03:002:0018, від 24 травня 2012 року, укладену між ДП «Богодухівський СГУКК» та ОСОБА_9 ;
- від 27 грудня 2019 року про дострокове розірвання договору оренди землі, кадастровий номер 6320810100:03:003:0001, від 12 вересня 2016 року, укладену між ДП «Богодухівський СГУКК» та ОСОБА_10 ;
- від 28 грудня 2019 року про дострокове розірвання договору оренди землі, кадастровий номер 6320810100:03:003:0016, від 18 серпня 2014 року, укладену між ДП «Богодухівський СГУКК» та ОСОБА_3 ;
- від 28 грудня 2019 року про дострокове розірвання договору оренди землі, кадастровий номер 6320810100:03:003:0043, від 18 серпня 2014 року, укладену між ДП «Богодухівський СГУКК» та ОСОБА_4 ;
- від 28 грудня 2019 року про дострокове розірвання договору оренди землі, кадастровий номер 6320810100:03:003:0022, від 18 серпня 2014 року, укладену між ДП «Богодухівський СГУКК» та ОСОБА_5 ;
- від 28 грудня 2019 року про дострокове розірвання договору оренди землі, кадастровий номер 6320810100:03:003:0047, від 09 вересня 2016 року, укладену між ДП «Богодухівський СГУКК» та ОСОБА_6 ;
- від 28 грудня 2019 року про дострокове розірвання договору оренди землі, кадастровий номер 6320810100:03:003:0112, від 26 червня 2017 року, укладену між ДП «Богодухівський СГУКК» та ОСОБА_7 ;
- від 28 грудня 2019 року про дострокове розірвання договору оренди землі, кадастровий номер 6320810100:03:003:0113, від 26 червня 2017 року, укладену між ДП «Богодухівський СГУКК» та ОСОБА_7 ;
- від 28 грудня 2019 року про дострокове розірвання договору оренди землі, кадастровий номер 6320810100:02:005:0151, від 24 грудня 2013 року, укладену між ДП «Богодухівський СГУКК» та ОСОБА_11 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 19 грудня 2022 року у задоволені позову ТОВ «НВДЦ «Агротех» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем обрано неналежний (неефективний) спосіб захисту прав - визнання недійсними правочинів, які сам позивач вважає недійсними в силу закону (нікчемними) та в позові не зазначено, які конкретно права (інтереси) позивача ТОВ «НВДЦ «Агротех» порушені відповідачами - власниками земельних ділянок.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Харківського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «НВДЦ «Агротех» задоволено частково.
Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 19 грудня 2022 року змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог й викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що угоди про розірвання договорів оренди землі укладені з відповідачами, є нікчемними правочинами згідно з частиною четвертою статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна». Оскільки ці правочини укладені не у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця, вони є оспорюваними правочинами.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про те, що орендовані земельні ділянки відповідачів увійшли до єдиного майнового комплексу (предмета приватизації та продажу), а тому права та інтереси позивача оспорюваними угодами про дострокове розірвання договору оренди землі не порушуються.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2023 року ТОВ «НВДЦ «Агротех» через свого представника - адвоката Рибак Я. В. подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 19 грудня 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року й ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 613/734/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідження зібраних у справі доказів, ненадання їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 613/620/21, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У лютому 2024 року матеріали цивільної справи № 613/620/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, досліджуючи зміст долучених до матеріалів справи доказів, не врахували, що умовами договору купівлі-продажу від 10 січня 2020 року чітко визначено, що покупець ТОВ «НВДЦ «Агротех» є правонаступником майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків ДП «Богодухівський СГУКК». Виключень щодо права оренди на землю умовами договору не визначено.
Також зазначає, що пунктом 13 частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» визначено, що єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу - усі види майна, призначені для діяльності підприємства, включаючи права на земельні ділянки. Тому вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що майнові права на землю (право користування землею) не входили до складу об`єкта приватизації.
Крім того, суди не врахували обставини, встановлені у справі № 922/89/20, у якій задоволено позов ТОВ «НВДЦ «Агротех» про визнання незаконними дій ДП «Богодухівський СГУКК», спрямованих на вчинення без згоди органу приватизації правочинів, предметом яких є відчуження підприємством права оренди земельних ділянок, що перебували в користуванні ДП «Богодухівський СГУКК», вчинених з дня прийняття рішення про його приватизацію. У цьому господарському спорі судами зроблені висновки щодо спірних правовідносин з укладення угод про розірвання договорів оренди землі, які, на думку заявника, мають бути враховані при розгляді справи, яка переглядається.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом Фонду державного майна України від 27 березня 2018 року № 447 затверджено перелік об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році, до якого включено ДП «Богодухівський СГУКК».
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 24 квітня 2018 року № 895 прийнято рішення про приватизацію шляхом продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський СГУКК».
В інформаційному повідомленні Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про проведення продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський СГУКК», яке було розміщене на електронному майданчику, зазначено, що ДП «Богодухівський СГУКК» орендує у приватних осіб земельні ділянки, загальною площею 494, 2163 га, за 117 договорами оренди. Зазначені земельні ділянки не обліковуються на балансі ДП «Богодухівський СГУКК» та не входять до складу єдиного майнового комплексу, що пропонується до продажу (а. с. 190-192, т. 1; а. с. 94-96, т. 2).
10 січня 2020 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (продавець) і ТОВ «НВДЦ «Агротех» (покупець) укладений договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський СГУКК». Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бінус О. О. та зареєстровано в реєстрі за № 10 (а. с. 34-42, т. 1).
Згідно з пунктом 1.1. договору купівлі-продажу від 10 січня 2020 року об`єкт приватизації ДП «Богодухівський СГУКК» включає в себе всі активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з матеріалами інвентаризації станом на 31 серпня 2019 року, за результатами якої складений зведений акт інвентаризації об`єкту малої приватизації ДП «Богодухівський СГУКК», затверджений Регіональним відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях 20 вересня 2019 року. До складу об`єкта приватизації не увійшло майно, що зазначено в інвентарному описі від 31 серпня 2019 року № 6.
Нерухоме майно, яке входить до складу об`єкта приватизації, належить Державі Україна, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (наведено перелік майна).
Перелік нерухомого майна, яке передається у власність покупцю, наведено у додатку до договору купівлі-продажу, що є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.2. договору).
Згідно з пунктом 1.3. договору купівлі-продажу від 10 січня 2020 року, земельні ділянки не входять до складу об`єкта приватизації, тому питання землекористування покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку після переходу до покупця права власності на об`єкт приватизації.
Згідно з пунктом 5.5. договору купівлі-продажу від 10 січня 2020 року, покупець є правонаступником майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків ДП «Богодухівський СГУКК», код за ЄДРПОУ 00387298, відповідно до законодавства України.
Згідно з пунктом 5.6. договору купівлі-продажу від 10 січня 2020 року, протягом одного року з моменту підписання акту приймання-передачі державного майна слід провести державну реєстрацію припинення юридичної особи - ДП «Богодухівський СГУКК».
Згідно з переліком нерухомого майна об`єкта малої приватизації ДП «Богодухівський СГУКК», який є додатком до договору купівлі-продажу від 10 січня 2020 року, у ньому відсутні права оренди земельних ділянок за договорами оренди, укладеними з фізичними особами (а. с. 43-44, т. 1).
На виконання вказаного договору 28 січня 2020 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях і ТОВ «НВДЦ «Агротех» підписано акт приймання-передачі державного майна (а. с. 45-46, т. 1), додатком до якого є перелік нерухомого майна об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський СГУКК» та перелік рухомого майна, що входить до об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський СГУКК», в яких відсутнє право оренди земельних ділянок, в тому числі тих, власниками яких є відповідачі по справі (а. с. 47-50, т. 1).
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 25 лютого 2020 року № 00434 вирішено припинити юридичну особу - ДП «Богодухівський СГУКК» (ідентифікаційний код 00387298); створено комісію з припинення юридичної особи, головою комісії призначено Брижань М. О.; визначено, що до комісії з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами ДП «Богодухівський СГУКК»; встановлено перелік заходів та дій, передбачених чинним законодавством, що пов`язані з припиненням ДП «Богодухівський СГУКК» (а. с. 53-55, т. 1).
26 лютого 2020 року відомості про перебування ДП «Богодухівський СГУКК» в стані припинення внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 29-33, т. 1).
Договором від 20 жовтня 2020 року внесено зміни до договору купівлі-продажу від 10 січня 2020 року щодо строку проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - ДП «Богодухівський СГУКК» (протягом двох років з моменту підписання акту приймання-передачі державного майна). Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бінус О. О. та зареєстровано в реєстрі за № 887 (а. с. 51-52, т. 1).
ОСОБА_12 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 6320810100:03:002:0022 і 6320810100:03:002:0023; ОСОБА_2 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 6320810100:03:003:0093 і 6320810100:03:003:0094; ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0016; ОСОБА_13 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0043; ОСОБА_5 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0022; ОСОБА_6 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0047; ОСОБА_7 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 6320810100:03:003:0112 і 6320810100:03:003:0113; ОСОБА_8 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:002:0147; ОСОБА_9 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:002:0018; ОСОБА_10 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:03:003:0001; ОСОБА_11 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6320810100:02:005:0151.
03 грудня 2019 року між ДП «Богодухівський СГУКК» та ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , 24 грудня 2019 року - між ДП «Богодухівський СГУКК» та ОСОБА_8 , 27 грудня 2019 року між ДП «Богодухівський СГУКК» та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , 28 грудня 2019 року між ДП «Богодухівський СГУКК» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 достроково розірвано договори оренди вказаних земельних ділянок (а. с. 87-100, т. 1).
Угоди про розірвання договорів оренди землі та акти прийому-передачі (повернення) земельних ділянок від імені ДП «Богодухівський СГУКК» підписані директором Тризною О. М., з накладенням печатки ДП «Богодухівський СГУКК», та фізичними особами-орендодавцями.
Згідно з листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 11 січня 2020 року № 20-05-00124 воно не надавало директору ДП «Богодухівський СГУКК» згоди на розірвання договорів оренди землі (а. с. 54, т. 1).
Згідно з відповіддю Регіонального відділення фонду державного майна по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 23 грудня 2020 року, земельні ділянки приватної форми власності, які орендуються державним підприємством, не є власністю підприємства та не обліковуються на балансі державного підприємства. В матеріалах інвентаризації майна ДП «Богодухівський СГУКК», станом на 31 серпня 2019 року відсутні інвентаризаційні описи із зазначенням земельних ділянок приватної форми власності, які орендуються ДП «Богодухівський СГУКК» (а. с. 206, т. 2).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Касаційна скарга ТОВ «НВДЦ «Агротех» задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення суддів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу - усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, включаючи права на земельні ділянки.
Стаття 28 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачає, що особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.
Ця норма Закону підлягає застосуванню в поєднанні з нормою частини другої статті 191 ЦК України (підприємство як єдиний майновий комплекс), в якій зазначається, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, приватизація - це майновий правочин, змістом якої є оплатне, частково оплатне або безоплатне відчуження державного та комунального майна. Згідно з приватизаційним законодавством, право власності на приватизований об`єкт переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
Подібні за містом висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року, справа № 473/1433/18.
У справі, яка переглядається, встановлено, що 10 січня 2020 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях і ТОВ «НВДЦ «Агротех» був укладений договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський СГУКК», а 28 січня 2020 року складено та підписано акт приймання-передачі державного майна на виконання вказаного договору купівлі-продажу.
Таким чином, в даних правовідносинах процедура приватизації державного майна завершена, жодна із сторін не ставила під сумнів правильність процедури приватизації. ТОВ «НВДЦ «Агротех», як особа яка придбала майно ДП «Богодухівський СГУКК», є правонаступником майнових прав вказаного державного підприємства.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач указував на те, що під час виконання умов договору купівлі-продажу від 10 січня 2020 року йому стало відомо про розірвання директором ДП «Богодухівський СГУКК» без згоди органу приватизації (як того вимагає Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна») договорів оренди землі з відповідачами, а саме:03 грудня 2019 року із ОСОБА_12 (щодо двох земельних ділянок) і ОСОБА_2 (щодо двох земельних ділянок), 24 грудня 2019 року з ОСОБА_8 , 27 грудня 2019 року з ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , а 28 грудня 2019 року з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 і ОСОБА_7 (щодо двох земельних ділянок).
Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).
Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
При цьому правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).
З огляду на зазначені приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
Таким чином, захисту у суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем.
При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.
Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про те, що орендовані земельні ділянки відповідачів увійшли до єдиного майнового комплексу (предмета приватизації та продажу), а тому дійшов правильного висновку про те, що права та інтереси позивача оспорюваними угодами про дострокове розірвання договору оренди землі не порушуються.
Судами встановлено, що в інформаційному повідомленні Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про проведення продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський СГУКК», яке було розміщене на електронному майданчику, було зазначено, що ДП «Богодухівський СГУКК» орендує у приватних осіб земельні ділянки, загальною площею 494, 2163 га, за 117 договорами оренди; зазначені земельні ділянки не обліковуються на балансі ДП «Богодухівський СГУКК» та не входять до складу єдиного майнового комплексу, що пропонується до продажу.
Отже до проведення аукціону з продажу об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський СГУКК» була надана повна інформація про об`єкт приватизації, у якій вказувалось, що орендовані земельні ділянки не входять до складу єдиного майнового комплексу, що пропонується до продажу, а тому є безпідставним посилання позивача на те, що укладення оспорюваних правочинів призвело до зменшення розміру земельних ділянок, які перебували у користуванні підприємства.
Суд апеляційної інстанції оцінив й інші надані позивачем докази, зокрема договір купівлі-продажу від 10 січня 2020 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях і ТОВ «НВДЦ «Агротех», у пункті 5.5. якого зазначено, що покупець є правонаступником майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків ДП «Богодухівський СГУКК» відповідно до законодавства України.
У пункті 1.3. цього договору визначено, що земельні ділянки не входять до складу об`єкта приватизації, тому питання землекористування покупець має вирішувати самостійно в установленому законодавством порядку після переходу до покупця права власності на об`єкт приватизації.
Таким чином умовами договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації ДП «Богодухівський СГУКК» визначено, що покупець ТОВ «НВДЦ «Агротех» є правонаступником майнових прав, крім права постійного користування земельною ділянкою; земельні ділянки не увійшли до складу об`єкту приватизації і питання землекористування потребують окремого вирішення в установленому земельним законодавством порядку після переходу до покупця права власності на об`єкт приватизації.
Також із відповіді Регіонального відділення фонду державного майна по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 23 грудня 2020 року встановлено, що земельні ділянки приватної форми власності, які орендувалися державним підприємством, не були власністю підприємства та не обліковувалися на балансі державного підприємства; в матеріалах інвентаризації майна ДП «Богодухівський СГУКК», станом на 31 серпня 2019 року інвентаризаційні описи із зазначенням земельних ділянок приватної форми власності, які орендуються ДП «Богодухівський СГУКК» відсутні.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, оцінивши усі надані стороною позивача докази на предмет їх належності, допустимості та достатності, та надавши їх відповідну правову оцінку, дійшов правильного висновку про те, що такі докази не доводять позицію позивача про порушення його прав оспорюваними угодами про розірвання договорів оренди землі, а тому дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про визнання їх недійсними.
Посилання у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій не враховані обставини, встановлені у справі № 922/89/20, у якій задоволено позов ТОВ «НВДЦ «Агротех» про визнання незаконними дій ДП «Богодухівський СГУКК», спрямованих на вчинення без згоди органу приватизації правочинів, предметом яких є відчуження підприємством права оренди земельних ділянок, що перебували в користуванні ДП «Богодухівський СГУКК», - є безпідставними. Судовими рішеннями у справі № 922/89/20 надана оцінка саме діям директора ДП «Богодухівський СГУКК» з точки зору їх відповідності Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна». Водночас у справі, що переглядається в касаційному порядку, позивач не оспорює процедуру приватизації чи порядку набуття або відчуження державного майна, предметом позову є визнання недійсними правочинів, вчинених фізичними особами - власниками відповідних земельних ділянок, які не були учасниками приватизаційної процедури, а тому відсутні підстави вважати, що зазначеними правочинами порушуються права та інтереси позивача.
Слід зазначити, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду (частина сьома статті 82 ЦПК України).
Доводи заявника, які спрямовані на необхідність переоцінки доказів у справі та незгоду із обставинами встановленими судами попередніх інстанцій, підлягають відхиленню з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Верховний Суд є судом права, а не факту. Встановлення фактичних обставин справи та надання оцінки доказам належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій як судів факту, в той час, як до повноважень суду касаційної інстанції належить перевірка правильності застосування судами попередніх інстанцій норм права.
Посилання у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 613/734/21, є помилковими, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначеній заявником у касаційній скарзі постанові.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, питання обґрунтованості висновків цього суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» залишити без задоволення.
Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 19 грудня 2022 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Харківського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 18.12.2024 |
Оприлюднено | 24.12.2024 |
Номер документу | 123948868 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Осіян Олексій Миколайович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні