Постанова

від 18.12.2024 по справі 638/1230/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 638/1230/23

провадження № 61-9797св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Яровенко Ольги Юріївни на постанову Харківського апеляційного суду від 18 червня 2024 року в складі колегії суддів Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.

в справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної військової адміністрації, Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - Харківська обласна рада, про визнання протиправним і скасування розпорядження про відсторонення від роботи та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним своє відсторонення з 12 березня 2022 року від виконання обов`язків за посадою генерального директора Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1» (далі - Обласна клінічна лікарня № 1) та скасувати розпорядження Харківської обласної військової адміністрації (далі - ХОВА) від 12 березня 2022 року № 04 ВК «Про тимчасове виконання обов`язків генерального директора Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

26 лютого 2024 року рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова позов задоволено.

Визнано протиправним відсторонення ОСОБА_1 з 12 березня 2022 року від виконання обов`язків за посадою генерального директора Обласної дитячої клінічної лікарні № 1 та скасовано розпорядження ХОВА від 12 березня 2022 року № 04 ВК «Про тимчасове виконання обов`язків генерального директора Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1». Стягнуто з ХОВА на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції керувався тим, що розпорядження ХОВА від 12 березня 2022 року № 04 ВК «Про тимчасове виконання обов`язків генерального директора Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1», яким відсторонено тимчасово до окремого розпорядження з 12 березня 2022 року ОСОБА_1 від виконання обов`язків за посадою генерального директора Обласної дитячої клінічної лікарні № 1 із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи, є незаконним та підлягає скасуванню. Позивачкою підтверджено факт порушення її прав, що полягає в незаконному відстороненні від роботи, призвело до моральних страждань, тривалості відновлення порушених трудових прав, позивачка докладала зусиль щодо відновлення своїх порушених прав в судовому порядку, тому вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню. Також зазначив про відсутність у відповідача повноважень на видачу такого розпорядження.

07 березня 2024 року додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова заяву представника Яровенко О. Ю. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення в справі № 638/1230/23. Стягнуто з ХОВА на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

18 червня 2024 року постановою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу ХОВА на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2024 року та додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 березня 2024 року задоволено.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Яровенко О. Ю. на додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 березня 2024 року залишено без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2024 року та додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 березня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні заяви представника Яровенко О. Ю. про ухвалення додаткового рішення в справі про стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що 10 березня 2022 року директор Департаменту охорони здоров`я ХОВА (далі - ДОЗ ХОВА) звернувся з листом на ім`я начальника ХОВА, з якого убачається, що ОСОБА_1 фактично не виконує свої обов`язки за займаною посадою, залишила ввірений заклад, працівників та пацієнтів, перебуває на території іншого регіону. Просив тимчасово відсторонити її від виконання обов`язків для забезпечення належного функціонування очолюваного нею медичного закладу.Доказів на спростування викладених у листі від 10 березня 2022 року обставин матеріали справи не містять. Розпорядженням від 12 березня 2022 року № 04 ВК «Про тимчасове виконання обов`язків генерального директора Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1» відсторонено тимчасово до окремого розпорядження з 12 березня 2022 року ОСОБА_1 від виконання обов`язків за посадою генерального директора Обласної дитячої клінічної лікарні № 1 із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи. Зазначене розпорядження видане з метою забезпечення безперебійного та сталого функціонування закладів охорони здоров`я на території Харківської області в умовах воєнного стану, а також забезпечення трудових та соціальних прав працівників закладів охорони здоров`я Харківської області. Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам. Розпорядження відповідача про відсторонення позивачки відповідає вимогам Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-IX). Указане розпорядження видане в межах компетенції, містить належне обґрунтування та мету фактичного призупинення дії трудового договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

04 липня 2024 рокупредставник ОСОБА_1 - адвокат Яровенко О. Ю. засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 18 червня 2024 року, в якій просить її скасувати, в частині скасування додаткового рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 березня 2024 року направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2024 року залишити в силі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі № 761/12073/18, від 03 червня 2020 року в справі № 205/4333/17, від 17 червня 2020 року в справі № 185/676/18, від 04 жовтня 2021 року в справі № 336/1368/20, щодо порядку та підстав відсторонення від роботи. Підстава відсторонення має обов`язково зазначатися, проте розпорядження від 12 березня 2022 року № 04 ВК такої підстави не містить. У матеріалах справи відсутні докази про те, що вона залишила заклад та не виконувала функції генерального директора. Щодо неї не проводилося службове розслідування.

Дії щодо відсторонення працівника може вчиняти виключно роботодавець, тобто Харківська міська рада. ХОВА не є її роботодавцем та не має повноважень відсторонювати її від роботи. Вона дізналася про оспорюване розпорядження лише 07 квітня 2022 року, з його змістом під розпис її не ознайомлювали.

Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах, а саме статей 7, 13 Закону № 2136-IX.

Орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у Верховному Суді становить 25 000,00 грн.

Позиція ХОВА

У відзиві на касаційну скаргу ХОВА зазначає, що законодавець не вимагає обов`язково зазначати підставою видачі розпорядження усе внутрішнє листування зі спірного питання. ОСОБА_1 фактично не виконує свої обов`язки за займаною посадою, залишила ввірений заклад, працівників та пацієнтів, перебуває на території іншого регіону. Позивачку відсторонено від роботи з метою забезпечення безперебійного та сталого функціонування закладів охорони здоров`я на території Харківської області в умовах воєнного стану, а також забезпечення трудових та соціальних прав працівників закладів охорони здоров`я Харківської області. Про таке відсторонення позивачку повідомлено за допомогою телефонного зв`язку, що узгоджується зі статтею 13 Закону № 2136-IX. Позивачку відсторонено зі збереженням заробітної плати, тобто її трудові права не порушені. Крім того, 04 квітня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади генерального директора Обласної дитячої клінічної лікарні № 1 та визнано таким, що втратило чинність, розпорядження від 12 березня 2022 року № 04 ВК «Про тимчасове виконання обов`язків генерального директора Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1».

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Харківської обласної ради від 18 грудня 2014 року № 1109-VI укладено контракт з ОСОБА_1 , головним лікарем (генеральним директором) Обласної дитячої клінічної лікарні № 1, строком на 5 років.

Рішенням Харківської обласної ради від 30 травня 2019 року № 1023-VIІ продовжено трудові відносини із ОСОБА_1 на посаді головного лікаря (генерального директора) Обласної дитячої клінічної лікарні № 1 строком на 5 років.

12 березня 2022 року ХОВА видано розпорядження № 04 ВК «Про тимчасове виконання обов`язків генерального директора Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1», яким відсторонено тимчасово до окремого розпорядження з 12 березня 2022 року, ОСОБА_1 від виконання обов`язків за посадою генерального директора Обласної дитячої клінічної лікарні № 1 із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.

Покладено тимчасово виконання обов`язків генерального директора з 12 березня 2022 року на ОСОБА_3 - заступника генерального директора лікарні.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.

Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Правові підстави відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим органом визначені статтею 46 КЗпП України, відповідно до частини першої якої відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; проведення службової перевірки роботодавцем, який віднесений до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та/або об`єктів чи операторів критичної інфраструктури; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. За змістом наведеної статті допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, передбачених певним нормативним документом. Оскільки законом визначено виключні підстави відсторонення, які не підлягають вільному тлумаченню, таке відсторонення можливе лише в межах закону, який регулює відповідні правовідносини. Отже, відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Такі висновки сформульовані в постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19), від 03 червня 2020 року в справі № 205/4333/17 (провадження № 61-45345св18), від 17 червня 2020 року в справі № 185/676/18 (провадження № 61-8219св19), від 04 жовтня 2021 року в справі № 336/1368/20(провадження № 61-10147св21), на які посилається заявник у касаційній скарзі, та висновки апеляційного суду в цій справі їм не суперечать.

Перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, визначений статтею 46 КЗпП України, не є вичерпним; положення цієї статті передбачають можливість його розширення, проте лише актами законодавства України.

Суди встановили, що відповідно до Статуту Обласної дитячої клінічної лікарні № 1, погодженого ДОЗ ХОДА та затвердженого головою Харківської обласної ради 23 березня 2020 року, лікарня належить до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Харківської області.

Пунктом 1.4 Статуту встановлено, що органом, що здійснює управління майном лікарні, є Харківська обласна рада. Галузеву політику та розвиток лікарні забезпечує Департамент охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації (далі - ДОЗ ХОДА).

Відповідно до пунту 4.1. Статуту поточне керівництво (оперативне управління) лікарнею здійснює її керівник - генеральний директор, який призначається на посаду на конкурсній основі шляхом укладання контракту та звільняється з посади рішеннями Харківської обласної ради в установленому законодавством порядку, та який відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерства охорони здоров`я України. Строк найму, права, обов`язки і відповідальність генерального директора, умови його матеріального забезпечення, інші умови найму визначаються контрактом, укладеним із Харківською обласною радою.

Пунктом 6.18 Статуту встановлено, що режим роботи лікарні визначає генеральний директор за погодженням з ДОЗ ХОДА.

Відповідно до пункту 6.19 Статуту у надзвичайних умовах лікарня працює згідно планів цивільної оборони, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, ДОЗ ХОДА.

Згідно з умовами контракту з керівником лікарні від 26 грудня 2014 року № 154 (зі змінами) генеральний директор у своїй роботі у межах питань, встановлених чинним законодавством України, керується Статутом та цим контрактом, підзвітний Харківській обласній раді.

Абзацом 15 підпункту 2 пункту 2.2. контракту встановлено, що генеральний директор зобов`язується погоджувати з галузевим ДОЗ ХОДА відрядження в межах України, а також невідкладно інформувати про свою тимчасову втрату працездатності. Також відповідно до контракту Харківська обласна рада має право звільнити генерального директора у разі закінчення строку дії контракту або на підставах, передбачених чинним законодавством України та контрактом (дострокове звільнення генерального директора відбувається у випадках порушення ним законодавства України та умов контракту); за порушення трудової дисципліни застосовувати до генерального директора дисциплінарні стягнення.

Відповідно до Положення про ДОЗ ХОДА, затвердженого розпорядженням голови ХОДА від 31 січня 2019 року № 41, ДОЗ ХОДА входить до складу ХОДА і в межах Харківської області забезпечує виконання покладених на нього завдань.

Пунктом 4 Положення визначено, що основними завданнями ДОЗ ХОДА є забезпечення реалізації у Харківській області державної політики у галузі охорони здоров`я, зокрема управління підзвітними та підконтрольними закладами, установами, підприємствами охорони здоров`я, які утримуються за рахунок коштів обласного бюджету.

Згідно з пунктом 5 Положення ДОЗ ХОДА відповідно до покладених на нього завдань здійснює організаційно-методичне керівництво комунальними закладами охорони здоров`я, спрямовує їх діяльність на ефективну реалізацію державної політики у сфері охорони здоров`я; забезпечує координацію та аналізує стан діяльності закладів охорони здоров`я Харківської області.

Відповідно до Статуту та контракту Харківська обласна рада призначає на посаду та звільняє з посади генерального директора лікарні у встановленому законодавством порядку, має право застосувати дисциплінарні стягнення.

Після введення в Україні воєнного стану Президент України видав Указ від 24 лютого 2022 року № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій», відповідно до якого в районах і областях України на базі існуючих районних і обласних державних адміністрацій були утворені районні та обласні військові адміністрації. Зазначені військові адміністрації були утворені для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» ХОДА набула статусу ХОВА з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до пункту 15 частини другої статті 15 Закону № 389-VIII військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із управління закладами освіти, установами освіти, закладами охорони здоров`я, культури, фізичної культури і спорту, надавачами соціальних послуг, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними, підлітковими закладами за місцем проживання; організації їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; організації надання ними послуг, зокрема соціальних.

З урахуванням наведених положень законодавства та Статуту лікарні ХОВА з 24 лютого 2022 року є належним органом управління Обласної дитячої клінічної лікарні № 1 та саме ХОВА підзвітний генеральний директор (ОСОБА_1.), що спростовує доводи касаційної скарги в цій частині.

ОСОБА_1 і в касаційній скарзі не заперечує, що з 03 березня 2022 року не перебувала на робочому місці в Обласній дитячій клінічній лікарні № 1.

10 березня 2022 року директор ДОЗ ХОВА, забезпечуючи реалізацію в Харківській області державної політики в галузі охорони здоров`я, звернувся з листом на ім`я начальника ХОВА, з якого встановлено, що ОСОБА_1 фактично не виконує свої обов`язки за займаною посадою, залишила ввірений заклад, працівників та пацієнтів, перебуває на території іншого регіону. Просив тимчасово відсторонити її від виконання обов`язків для забезпечення належного функціонування очолюваного нею медичного закладу в умовах активних бойових дій.

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб сайті лікарні (https://odkl.kh.ua/ua/publichnaya-informaciya), Обласна дитяча клінічна лікарня № 1є багатопрофільним педіатричним, спеціалізованим лікувальним закладом із 8 стаціонарними відділеннями, 5 центрами спеціалізованої амбулаторної медичної допомоги. Лікарня цілодобово надає спеціалізовану медичну допомогу дитячому населенню Харківської області та є клінічною базою Харківського Національного медичного університету.

Лікарня продовжила стаціонарний прийом хворих після подій 01 та 02 березня 2022 року, якими генеральний директор лікарні ОСОБА_1 обґрунтовує причини свого виїзду з м. Харкова. Тобто дитячий заклад охорони здоров`я потребував безпосередньої присутності та керівництва головного лікаря, яким є генеральний директор.

Враховуючи вказані обставини та з метою забезпечення безперебійного й сталого функціонування закладів охорони здоров`я на території Харківської області в умовах воєнного стану, а також забезпечення трудових та соціальних прав працівників медичного закладу, видано розпорядження ХОВА від 12 березня 2022 року № 04 ВК «Про тимчасове виконання обов`язків генерального директора Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1», яким відсторонено тимчасово до окремого розпорядження з 12 березня 2022 року ОСОБА_1 від виконання обов`язків за посадою генерального директора Обласної дитячої клінічної лікарні № 1 із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.

Цим же розпорядженням виконання обов`язків генерального директора лікарні було покладено на ОСОБА_3 (заступника генерального директора Обласної дитячої клінічної лікарні № 1), що додатково підтверджує нагальність дій щодо забезпечення функціонування дитячої лікарні в умовах воєнного стану.

Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 повідомлено телефонним дзвінком, про що ДОЗ ХОВА 15 березня 2022 року складено відповідний акт (т. 1, а. с. 212), та додатково 07 квітня 2022 року на електронну пошту (т. 1, а. с. 28-30), що позивачка визнає в касаційній скарзі.

Тобто до її відома доведено зміст розпорядження про відсторонення її від роботи.

Законодавець не встановив вимогу інформувати працівника про відсторонення від роботи під підпис. Крім того, ОСОБА_1 протягом усього періоду відсторонення перебувала за межами м. Харкова й території лікарні, що унеможливлювало вручення їй розпорядження від 12 березня 2022 року № 04 ВК особисто.

Крім того, за допомогою месенджерів у застосунках до мобільного телефону, зокрема WhatsApp, позивачка листувалася з працівниками лікарні (т. 1, а. с. 44-69), тобто визнала наведений спосіб спілкування як належний засіб електронної комунікації.

За змістом статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Апеляційний суд, встановивши фактичні обставини в справі, від яких залежить правильне вирішення спору, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, обґрунтовано виснував про те, що відсторонення позивачки від роботи проведено відповідно до вимог закону. Крім того, за позивачкою протягом усього періоду відсторонення зберігався середній заробіток.

Посилання заявниці на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування статей 7, 13 Закону № 2136-ІХ є безпідставними, оскільки такі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 01 червня 2023 року в справі № 149/1089/22, провадження № 61-292св23, від 08 травня 2024 року в справі № 359/5261/22, провадження № 61-5950св23, від 22 травня 2024 року в справі № 755/10764/22, провадження № 61-2034св24, від 24 квітня 2024 року в справі № 205/1329/22, провадження № 61-6154св23, від 06 серпня 2024 року в справі № 296/8012/22 (провадження № 61-8714св23), від 20 вересня 2024 року в справі № 444/2538/23 (провадження № 61-7113св24) та ін.

Інші доводи касаційної скарги на правильність постанови апеляційного суду не впливають та її не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Яровенко Ольги Юріївни залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 18 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська