Постанова

від 18.12.2024 по справі 501/489/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 501/489/23

провадження № 61-10699св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ»,

третя особа - Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області в складі судді Пушкарського Д. В. від 21 лютого 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду в складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М. від 30 травня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства Морський торговельний порт «Чорноморськ», в якому просить: поновити строк на оскарження наказу директора Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» за № 204/О-17 від 16 вересня 2022 року «Про припинення трудового договору»; визнати незаконним та скасувати наказ директора Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» за № 204/О-17 від 16 вересня 2022 року «Про припинення трудового договору» та звільнення з 27 вересня 2022 року контролера контрольно-пропускного пункту (КПП)2Р відділу охорони соціальних об`єктів Соціально побутової служби; стягнути з Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 27 вересня 2022 року по день ухвалення рішення у справі.

ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що оспорюваний наказ є незаконним, оскільки порушено порядок вивільнення при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці, що є підставою для визнання такого звільнення незаконним. Указує на те, що на день звільнення відповідачем не було запропоновано вакантні посади, які були вільні станом на 27 вересня 2022 рік. Відповідачем не було враховано питання щодо переважного права залишення позивачки на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 21 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження наказу директора Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» за № 204/О-17 від 16 вересня 2022 року «Про припинення трудового договору». Визнано незаконним та скасовано наказ директора Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» за № 204/О-17 від 16 вересня 2022 року «Про припинення трудового договору» та звільнення з 27 вересня 2022 року контролера контрольно-пропускного пункту (КПП)2Р відділу охорони соціальних об`єктів Соціально побутової служби ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 в ДП морський торговельний порт «Чорноморськ» на посаді контролера контрольно-пропускного пункту (КПП)2Р відділу охорони соціальних об`єктів Соціально побутової служби. Стягнуто з Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 27 вересня 2022 року по 21 лютого 2024 року в розмірі - 112 692,51 грн. Вирішено питання ро судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не виконано вимоги статті 42 КЗпП України, чим порушено порядок при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Відповідач належним чином не виконав обов`язок щодо надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які з`явились протягом двох місяців і які існували на день звільнення. Позивачкою доведено, що її звільнення було проведено у порушення вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 30 травня 2024 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» залишено без задоволення. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 лютого 2024 року - залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачем не надано належних доказів як в суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції щодо наявності чи відсутності вакантних посад на підприємстві протягом усього періоду попередження про майбутнє звільнення, пропонування їх, у тому числі й на час звільнення. Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про те, що відповідач порушив вимоги закону при звільненні позивачки за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, тому як не використав усіх можливостей по забезпеченню останньої роботою, не проінформував позивачку про всі вакантні посади.

Також апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про те, що відповідачем не виконано вимоги статті 42 КЗпП України, щодо надання порівняльного аналізу, щодо переважного залишення на роботі.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

22 липня 2024 року Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 лютого 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 травня 2024 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення, та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Підставою касаційного оскарження судових рішень Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19, від 08 червня 2022 року у справі № 465/5654/16-ц, від 10 червня 2022 року у справі № 500/4430/19, від 14 червня 2022 року у справі № 465/7570/18, від 23 червня 2022 року у справі № 761/43507/19, від 27 червня 2022 року у справі № 227/2755/20, від 29 червня 2022 року у справі № 461/2102/20, від 30 червня 2022 року у справі № 755/15477/20, від 20 липня 2022 року у справі № 695/2568/18.

Також підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів).

Касаційна скарга мотивована тим, що разом з попередженням про майбутнє звільнення, позивачці пропонувалось переведення на одну із наявних вакантних штатних одиниць, перелік робочих місць (посад) для заміщення працівниками підприємства станом на 27 червня 2022 року, який надавався до суду разом з попередженням. Однак позивачка не надала згоди на переведення на одну з наявних посад про що наявна відповідна відмітка на попередженні про майбутнє звільнення.

Після того як всі можливі заходи щодо працевлаштування позивачки були вичерпані, а причини необхідності скорочення чисельності працівників не відпали, позивачку наказом № 204/О-17 від16 вересня 2022 року було звільнено 27 вересня 2022 року.

Позивачкою не зазначено в чому конкретно виявляється незаконність наказу про її звільнення. Позивачка не зазначає конкретні порушення її трудових прав під час звільнення, а доводи позовної заяви зводяться до незгоди з наказами ДП «МТП «Чорноморськ» про зміни в організації виробництва і праці і змінами до нього, а також зазначає, що їй не пропонували вакантні посади вільні на 27 вересня 2022 року, відповідачем не було враховано питання щодо переважного права на залишення позивачки на роботі.

Зазначає, що під час звільнення позивачки, ДП «МТП «Чорноморськ» враховано кваліфікацію, продуктивність праці та стаж роботи позивачки в порту, остання не користується переважним правом на залишення на роботі, однак дані доводи не враховані судами попередніх інстанцій.

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не дотримано вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України не відповідають дійсності та обставинам справи.

Зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано об`єктивні обставини, які є істотними для цієї справи - об`єктивну відсутність у відповідача вакантних посад, які б відповідали кваліфікаційному рівню позивачки, її освіті та досвіду. Матеріали справи не містять доказів того, що в ДП «МТП «Чорноморськ» з 27 червня 2022 року по 27 вересня 2022 року існували вакантні посади, які не були запропоновані позивачці. Відповідач зазначав, що перелік вільних посад станом на 27 вересня 2022 року був незмінним та такий, який надавався разом з попередженням про майбутнє звільнення. Тобто, висновки судів попередніх інстанцій, викладені в оскаржуваних рішеннях, про те, що ДП «МТП «Чорноморськ» не запропоновано всі наявні вакантні посади протягом процедури вивільнення є передчасними та ґрунтуються на жодних доказах.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано справу № 501/489/23 з Іллічівського міського суду Одеської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_1 працювала в Державному підприємстві «Морський торговельний порт «Чорноморськ» контролером на контрольно-пропускному пункті (КПП) 2 Р в соціально побутовій службі у відділі охорони соціальних об`єктів.

24 червня 2022 року директором порту було видано наказ за № 84 «Про зміни в організації виробництва і праці та скорочення чисельності» відповідно до якого починаючи з 15 вересня 2022 року на підприємстві запроваджуються зміни в організації виробництва і праці шляхом скорочення чисельності в структурних підрозділах підприємства за списком згідно із додатками до цього наказу.

04 липня 2022 року позивачка ознайомлена з попередженням про майбутнє вивільнення.

16 вересня 2022 року директором порту було видано наказ за № 204/Щ-17 «Про припинення трудового договору», яким 27 вересня 2022 року ОСОБА_1 було звільнено за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності.

Установлено, що відповідач пропонував позивачці робочі вакансії для заміщення працівниками порту, які були вакантними станом на 27 червня 2023 року, тобто на день вручення позивачці повідомлення про майбутнє вивільнення.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП).

Згідно частини другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно (стаття 49-2 КЗпП України, тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

У частині другій статті 42 КЗпП України, зокрема, визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалішим безперервним стажем роботи на цьому підприємстві, в установі, організації. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Тлумачення статті 42 КЗпП України дає підстави для висновку, що переважне право на залишення на роботі при скороченні однорідних професій та посад визначається кваліфікацією і продуктивністю праці. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України, а також якщо це передбачено законодавством України. Застосування положень статті 42 КЗпП України можливе серед всіх працівників, які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частини перша, друга статті 367 ЦПК України).

У цій справі, установивши на підставі належних та допустимих доказів, що в ДП «МТП «Чорноморськ» дійсно мало місце скорочення штату працівників, зокрема, відбулось реальне скорочення посади контролера на контрольно-пропускному пункті (КПП) 2 Р в соціально побутовій службі у відділі охорони соціальних об`єктів, апеляційний суд дійшов висновку, що роботодавцем не дотримано порядок звільнення позивача з роботи, а саме, не виконано вимоги статті 49-2 КЗпП України щодо попередження позивачки про наявність усіх вакантних посад на підприємстві. В зв`язку із зазначеним апеляційний суд вважав, що звільнення позивачки відбулося з порушенням прав позивачки на працевлаштування внаслідок звільнення.

При цьому апеляційний суд виходив із того, що роботодавцем не дотримано порядок звільнення позивачки з роботи, а саме, не виконано вимоги статті 49-2 КЗпП України щодо запропонування останньої усіх вакантних посад на підприємстві, при цьому такий висновок зроблений без будь-яких доказів у справі, в тому числі, й даних штатних розкладів відповідача на час звільнення позивачки.

В судовому засіданні відповідач зазначав, що на час попередження про звільнення і до розірвання трудових відносин, на підприємстві було три вакантні посади, які були запропоновані позивачці і від яких вона відмовилась, про що надані відповідні докази. Без встановлення наявності інших вакансій у відповідача, можливості їх займати позивачкою, з висновком апеляційного суду про те, що на підприємстві були інші вакантні посади, ніж ти, які пропонувались позивачці, за вказаних обставин, погодитись неможливо, оскільки він не відповідає доказам у справі і є припущенням.

Апеляційний суд, поновлюючи позивачку на роботі, також виходив із того, що ДП «МТП «Чорноморськ», як роботодавець, під час вирішення питання про звільнення позивачки з роботи не здійснювало порівняння продуктивності праці і кваліфікації позивачки та інших працівників з однорідними посадами, не вирішувало питання також про те, хто із працівників має переважне право на залишення на роботі, чим порушило положення статті 42 КЗпП України.

При цьому апеляційний суд обмежився формальною констатацією, що роботодавцем не враховане переважне право позивачки на залишення на роботі, при цьому судом не перевірено і не встановлено, чи були на підприємстві у відповідача однорідні посади з посадою, яку обіймала позивачка, чи мала вона більш високу кваліфікацією і продуктивність праці, і тільки в разі скорочення посади в межах однорідних посад і рівних умовах продуктивності праці працівників, чи мала право позивачка перевагу в залишенні на роботі, відповідно до частини другої статті 42 КЗпП України.

Отже, враховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, конкретні доводи апеляційної скарги не перевірені, а докази, на які посилалося підприємство, не досліджені оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

З урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги розподіл судових витрат за касаційний розгляд справи підлягає здійсненню тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 30 травня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов