Ухвала

від 18.12.2024 по справі 922/444/24

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 грудня 2024 року

м. Київ

Справа № 922/444/24

Провадження № 12-66гс24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Уркевича В. Ю. ,

суддів Банаська О. О. , Булейко О. Л. , Воробйової І. А. , Гриціва М. І. , Губської О. А. , Єленіної Ж. М. , Короля В. В. , Кравченка С. І. , Кривенди О. В. , Мартєва С. Ю. , Пількова К. М. , Погрібного С. О. , Ступак О. В. , Ткача І. В. , Усенко Є. А. , Шевцової Н. В.

перевірила наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду

справи № 922/444/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Кіндрашівської сільської ради

про стягнення 2 116 244,56 грн

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

на рішення Господарського суду Харківської області від 14 травня 2024 року (суддя Хотенець П. В. ) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2024 року (головуючий суддя Медуниця О. Є. , судді Істоміна О. А. , Радіонова О. О. ) і

ВСТАНОВИЛА:

1. У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Кіндрашівської сільської ради (далі - Відділ освіти, відповідач), у якій просило стягнути з відповідача борг на загальну суму 2 116 244,56 грн, у тому числі: 1 448 145,34 грн основного боргу, 285 874,20 грн пені, 72 860,10 грн 3 % річних та 309 364,92 грн інфляційних.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу від 10 листопада 2021 року № 19-1117/21-БО-Т (далі - договір), нездійснення повної та своєчасної оплати вартості отриманого від позивача природного газу.

3. Господарський суд Харківської області рішенням від 14 травня 2024 року позов задовольнив частково. Стягнув з Відділу освіти на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» 1 448 145,34 грн основного боргу, 14 293,71 грн пені, 36 430,05 грн 3% річних, 154 682,46 грн інфляційних втрат. У решті позову відмовив.

4. Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріали справи свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 1 448 145,34 грн. Суд першої інстанції визнав обґрунтованими та арифметично правильними здійснені позивачем розрахунки 3 % річних, інфляційних втрат та пені. Водночас дійшов висновку про доцільність зменшення розміру пені на 95 % - до суми у розмірі 14 293,71 грн, а розміру 3% річних та інфляційних втрат - до 36 430,05 грн та 154 682,46 грн відповідно.

5. Східний апеляційний господарський суд постановою від 12 серпня 2024 року рішення Господарського суду Харківської області від 14 травня 2024 року у справі № 922/444/24 скасував частково, позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з Відділу освіти на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» 1 448 145,34 грн основного боргу, 14 293,71 грн пені, 36 430,05 грн 3% річних, 309 364,92 грн інфляційних. У решті позову відмовив. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 14 травня 2024 року у справі № 922/444/24 залишив без змін.

6. Суд апеляційної інстанції, враховуючи межі доводів та вимог апеляційної скарги, погодився із висновками місцевого господарського суду про доцільність зменшення розміру пені на 95 %, а саме до суми 14 293,71 грн, з огляду на окупацію Кіндрашівської громади Харківської області, а також зменшення належних до стягнення з відповідача відсотків річних до 36 430,05 грн, застосовуючи при цьому висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), щодо можливості за наявності виняткових обставин зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних.

7. Разом з тим суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції стосовно можливості зменшення розміру інфляційних втрат, оскільки нарахування інфляційних втрат є відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та їх розмір не підлягає зміні за домовленістю сторін, а порядок їх нарахування є чітко регламентованим.

8. У вересні 2024 року ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 14 травня 2024 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2024 року у справі № 922/444/24, у якій просило їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 271 580,49 грн пені та 36 430,05 грн 3% річних і прийняти в цій частині нове рішення - про задоволення позовних вимог.

9. Підставою касаційного оскарження ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» визначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

10. На обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:

-з питання щодо зменшення пені (застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України), викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 916/878/20, від 31 березня 2020 року у справі № 910/8698/19, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, від 04 лютого 2020 року у справі № 918/116/19, від 26 березня 2020 року у справі № 904/2847/19, від 23 вересня 2019 року у справі № 920/1013/18;

-з питання щодо зменшення 3 % річних (застосування статті 625 Цивільного кодексу України), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 лютого 2023 року у справі № 910/15411/21, від 15 червня 2023 року у справі № 921/94/21, від 31 травня 2023 року у справі № 914/2453/21, від 07 березня 2023 року у справі № 910/17556/21, від 03 лютого 2021 року у справі № 5023/10655/11 (922/1379/20), від 03 лютого 2021 року у справі № 5023/10655/11 (922/474/20), від 07 вересня 2021 року у справі № 927/184/13-Г (927/1074/20), від 24 червня 2021 року у справі № 904/3177/20, від 04 лютого 2020 року у справі № 918/116/19, від 04 жовтня 2019 року у справі № 915/880/18, від 26 вересня 2019 року у справі № 912/48/19, від 18 вересня 2019 року у справі № 908/1379/17, від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18.

11. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 17 вересня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», призначив розгляд касаційної скарги та надав відповідачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

12. Ухвалою від 13 листопада 2024 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду задовольнив клопотання ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та передав справу № 922/444/24 за касаційною скаргою ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Харківської області від 14 травня 2024 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2024 року у цій справі на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною четвертою статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

13. Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення в частині зменшення встановленого законодавством розміру відсотків річних (на 50 %), виходили з того, що у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила про можливість за наявності виняткових обставин зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних виходячи з принципів розумності та справедливості.

14. Суди першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, встановили, що між позивачем та відповідачем укладено договір, за умовами пункту 7.2 якого у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору споживач зобов'язується сплатити постачальнику, зокрема, 3% річних та інфляційні збитки, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

15. Виходячи із обставин цієї справи та беручи до уваги, що майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань (зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам), тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним для відповідача -бюджетної установи, дотримуючись розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, суди дійшли висновків про доцільність зменшення належних до стягнення з відповідача відсотків річних до 36 430,05 грн (тобто 1,5 % річних).

16. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.

17. Такий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила з урахуванням умов договору, згідно з яким сторони змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений покупцем, та дев'яносто шести відсотків річних від неоплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.

18. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зменшила погоджений сторонами у договорі розмір відсотків річних, надавши перевагу принципам розумності, справедливості та пропорційності відносно принципу свободи договору, з огляду на конкретні обставини справи.

19. Так, розглядаючи справу № 902/417/18, Велика Палата Верховного Суду врахувала, зокрема, той факт, що сума неустойки, штрафу і процентів річних перевищують майже в два рази суму прострочення та очевидно є неспівмірними, оскільки наслідки невиконання боржником зобов'язань вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, тобто виходила з виняткових обставин, встановлених саме у вказаній справі № 902/417/18.

20. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що обставини, встановлені у справі № 902/417/18, є винятковими (виключними), й таке зменшення розміру відсотків річних, як у справі № 902/417/18, здійснено Великою Палатою Верховного Суду за наявності таких виключних обставин саме у зазначеній справі та не може бути застосовано судами як «загальна практика» при розгляді в інших справах питання зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України на рівні мінімально визначеного розміру трьох процентів.

21. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості.

22. Відповідно до цієї норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

23. За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 жовтня 2019 року у справі № 915/880/18, від 26 вересня 2019 року у справі № 912/48/19, від 18 вересня 2019 року у справі № 908/1379/17 тощо).

24. Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

25. Отже, за висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

26. Вимагати сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).

27. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що зазначена норма передбачає, що три проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

28. Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти, визначені законом, є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань

29. Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

30. З огляду на викладене, з урахуванням положень статті 625 Цивільного кодексу України, кредитор має легітимне очікування на компенсацію йому процентів річних за користування боржником утримуваними грошовими коштами, які належать кредиторові, у встановленому законом мінімальному розмірі річних на рівні трьох процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

31. Таким чином, обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що суд має право зменшувати розмір відсотків річних, викладений у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), підлягає уточненню шляхом викладення правової позиції щодо неможливості зменшення встановленого законом мінімального розміру річних на рівні трьох процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

32. Щодо наведених доводів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

33. Частиною четвертою статті 302 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

34. При цьому відповідно до частини шостої статті 303 Господарського процесуального кодексу України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

35. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання [подібний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18, пункти 43-45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (провадження № 14-66цс19, пункт 54), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19, пункт 23), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20, пункт 41), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22, пункт 62), від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17 (провадження № 14-201цс21, пункт 53), від 02 серпня 2023 року у справі № 925/1741/21 (провадження № 12-38гс22, пункти 8.68, 8.69), від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21 (провадження № 14-91цс22, пункт 74), від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23, пункти 159, 160), від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23, пункт 138), від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц (провадження № 14-70цс22, пункт 98), від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24, пункт 86), від 10 липня 2024 року у справі № 573/1020/22 (провадження № 14-40цс23, пункт 101), від 28 серпня 2024 року у справі № 761/38813/21 (провадження № 14-76цс24, пункт 7.6)].

36. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

37. Вирішуючи питання про зменшення розміру процентів річних, Велика Палата Верховного Суду виходила з конкретних встановлених обставини справи № 902/417/18, які мали юридичне значення для такого зменшення.

38. У пункті 8.38 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

39. У пункті 8.41 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

40. За матеріалами справи, що розглядається, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» у позовній заяві просило стягнути з Відділу освіти, зокрема, 72 860,10 грн 3% річних.

41. Суд апеляційної інстанції у постанові від 12 серпня 2024 року у справі № 922/444/24 зазначив, що господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

42. Апеляційний господарський суд, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), про можливість за наявності виняткових обставин зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних, виходячи з принципів розумності та справедливості, з огляду на конкретні обставини розглядуваної справи, беручи до уваги, що майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань (зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам), тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним для відповідача - бюджетної установи, дотримуючись розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, погодився з висновками Господарського суду Харківської області про доцільність зменшення належних до стягнення з відповідача відсотків річних до 36 430,05 грн.

43. Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалами від 22 квітня 2021 року та від 30 січня 2024 року вже передавав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 904/3177/20 та № 915/534/22 відповідно з підстав необхідності відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо права суду зменшувати розмір відсотків річних (провадження № 12-26гс21 та № 12-3гс24).

44. Ухвалами від 18 травня 2021 року та від 28 лютого 2024 року Велика Палата Верховного Суду повернула справи № 904/3177/20 та № 915/534/22 відповідно колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного суду для розгляду, зазначивши про відсутність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду за частиною четвертою статті 302 Господарського процесуального кодексу України для відступу від її висновку у справі № 902/417/18.

45. При цьому в ухвалі від 28 лютого 2024 року у справі № 915/534/22 (провадження № 12-3гс24) Велика Палата Верховного Суду наголосила на сталості своєї правової позиції про те, що суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за час прострочення грошового зобов'язання з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності.

46. Висновок про те, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за час прострочення грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду також викладала в постанові від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21 (провадження № 14-91цс22) за позовом фізичної особи до Хмельницької обласної прокуратури та Державної казначейської служби України про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання (пункт 85).

47. Більше того, у пункті 72 постанови від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) за позовом корпорації про стягнення з державного підприємства заборгованості за виконані роботи, штрафу, інфляційних втрат, 3 % річних та пеніВелика Палата Верховного Суду зазначила, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.

48. Викладене свідчить про сталість правових висновків Великої Палати Верховного Суду в цьому питанні.

49. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. Такі правові висновки викладені у пунктах 213 та 214 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22 (провадження № 12-79гс23).

50. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що з часу ухвалення постанови від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) суспільний контекст не змінився, а такі вади правозастосування, які б зумовлювали потребу відступити від сформульованого у цій постанові висновку, - відсутні.

51. Крім того, не вбачається наявності глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці щодо врахування правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у справі № 902/417/18.

52. У свою чергу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не обґрунтував, у чому саме є складність тлумачення та застосування статті 625 Цивільного кодексу України та правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо права суду, враховуючи конкретні обставини справи, зменшити розмір процентів річних. До того ж сама колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказує, що така позиція не може бути застосована судами як «загальна практика» при розгляді в інших справах питання зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України на рівні мінімально визначеного розміру трьох процентів.

53. Передаючи справу № 922/444/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів необхідності відступлення від висновків, викладених у раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не вказав на неоднозначність чи суперечливість таких висновків, їх непослідовність чи неможливість застосування.

54. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про недоцільність розгляду справи № 922/444/24 та про її повернення відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду в порядку частини шостої статті 303 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу № 922/444/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Кіндрашівської сільської ради про стягнення 2 116 244,56 грн за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Харківської області від 14 травня 2024 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2024 року у цій справі повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Ю. Уркевич Судді: О. О. Банасько О. В. Кривенда О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв І. А. Воробйова К. М. Пільков М. І. Гриців С. О. Погрібний О. А. Губська О. В. Ступак Ж. М. Єленіна І. В. Ткач В. В. Король Є. А. Усенко С. І. Кравченко Н. В. Шевцова