Постанова

від 02.12.2024 по справі 383/453/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 грудня 2024 року м. Кропивницький

справа № 383/453/24

провадження № 22-ц/4809/1524/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О. Л., Чельник О. І.,

за участю секретаря судового засідання Савченко Н. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Звитяг-Агро»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області (суддя Замша О. В.) від 12.08.2024,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

09.04.2024 ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства зобмеженою відповідальністю«Звитяг-Агро» про розірвання договору оренди землі, який укладено 23.10.2018 між ТОВ «Звитяг-Агро» та ОСОБА_2 .

Позов обґрунтовано тим, що23.10.2018 ТОВ «Звитяг-Агро» та ОСОБА_2 уклали договір оренди землі, а саме земельної ділянки за кадастровим номером: 3520886000:02:000:0192 загальною площею 7,5745 га. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 43695807 від 25.10.2018.

Відповідно до умов договору оренди строк оренди становить сім років, а орендна плата вноситься орендарем орендодавцю у грошовій формі готівкою або в безготівковий спосіб в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік користування.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3520886000:02:000:0192 загальною площею 7,5745 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивачка стверджує, що орендар ТОВ «Звитяг-Агро» порушив умови договору оренди землі, а саме не сплатив їй орендну плату за 2021 - 2023 роки. Цю обставину вона вважає законною підставою для розірвання договору оренди.

2.Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12.08.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Звитяг-Агро» про розірвання договору оренди землі відмовлено.

Суд мотивував своє рішення тим, що позивач не довів обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги.

3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Позивачка у справі ОСОБА_1 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12.08.2024, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким розірвати договір оренди землі від 23.10.2018, укладений між ТОВ «Звитяг-Агро» та ОСОБА_2 .

Апелянт не погоджується з висновком суду про недоведеність позову, вважає його необґрунтованим.

Натомість повторює своє попереднє твердження, що згідно із законодавством систематична несплата орендарем обумовленої договором орендної плати є підставою для розірвання договору оренди землі.

4.Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на нього

4.1.До суду апеляційної інстанції від відповідача у справі ТОВ «Звитяг-Агро» надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому викладено заперечення проти вимог та доводів апелянта.

Зокрема, вказується, що твердження позивачки про несплату їй відповідачем у справі орендної плати не відповідає дійсності. Так згідно з розпискою ОСОБА_1 вона отримала від ТОВ «Звитяг-Агро» орендну плату за 2020 рік в сумі 32000,00 грн.

Згідно з платіжними інструкціями від 01.09.2022 та від 22.12.2023 позивачці сплачено орендну плату у сумі 36500,00 грн та 12274,63 грн відповідно. З п`ять років оренди земельної ділянки орендар сплатив орендну плату за кожен рік оренди в сумі 16064,92 грн при визначеному договором розмірі плати 15249,02 грн, тобто переплата становить 4079,50 грн.

З огляду на це відповідач вважає вимоги позивача безпідставними.

4.2.Позивачка у справі ОСОБА_1 надіслала до суду апеляційної інстанції відповідь на відзив на апеляційну скаргу в якому вказала, що через наявні виправлення у розписці про отримання орендної плати та відсутність належного в такому випадку видаткового касового ордену, цей доказ не є належним та допустимим. Щодо платіжної інструкції від 01.09.2022 № Р24Ф21944926937000 на суму 36050,00 грн, платник ОСОБА_3 , призначення платежу: переказ власних коштів як виплата орендної плати ТОВ «Звитяг-Агро», то відповідачка вражає, що це була допомога на поховання її матері, яка померла у 2019 році, компенсація за не здійснений відповідачем обробіток її городу та не отриману нею солому. Щодо платіжної інструкції від 22.12.2023 № 354 на суму 12274,63,00 грн згідно з якою вона отримала від відповідача орендну плату за 2023 рік, то відповідачка вважає, що відповідач недоплатив орендну плату щонайменше на 5000,00 грн у зв`язку з урахуванням збільшення оцінки земельної ділянки та інфляції. Таким чином, відповідач не сплатив орендну плату у 2021 та 2022 роках і частково у 2023 році, що є достатнім для розірвання договору.

5.Короткий зміст пояснень учасників справи у судовому засіданні 02.12.2024

Апелянтка ОСОБА_1 повідомлена належним чином про час, дату та місце розгляду справи, але особисто в судове засідання не з`явилася.

Її представник ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу, пояснив суду, що позивачка не визнає твердження відповідача про отримання нею орендної плати у 2020 році за розпискою. У 2022 році позивачка отримала кошти від ОСОБА_5 як орендну плату ТОВ «Звитяг-Агро» в сумі 36050,00 грн, але вважає, що ці кошти мали інше призначення, про що вказано у відзиві на апеляційну скаргу. Орендну плату за 2023 рік відповідач сплатив не у повному розмірі. Отже, відповідач систематично не виконує умови договору.

Представник відповідача у справі ТОВ «Звитяг-Агро» адвокат Колесник Ганна Миколаївна не визнала апеляційну скаргу з підстав, викладених у відзиві на неї. Крім того, вона підтримала викладене у відзиві клопотання про прийняття нових доказів (розписки ОСОБА_1 про отримання орендної плати за 2020 рік в сумі 32000 грн (а. с. 137), платіжної інструкції Р24А219449269D37000 від 01.09.2022 про сплату ОСОБА_6 ОСОБА_1 орендної плати від ТОВ «Звитяг-Агоро» в сумі 36050 грн (а. с. 138), платіжної інструкції № 354 від 22.12.2023 про сплату ТОВ «Звитяг-Агро» ОСОБА_1 орендної плати за 2023 рік в сумі 12274,63 грн (а.с. 139)).

Колегія суддів апеляційного суду без виходу до нарадчої кімнати постановила ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів так, як не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача. Так з матеріалів справи вбачається, що відповідач до суду першої інстанції вказані письмові докази не подавав. Відмова місцевого суду поновити (продовжити) відповідачу строк на подання відзиву, з урахуванням того, що супереч ч. 4 ст. 127 ЦПК України одночасно з поданням заяви на поновлення строку на відзив відповідач сам відзив та необхідні на його думку докази суду не надав, не може вважатися об`єктивно незалежною від відповідача причиною неподання доказів до місцевого суду.

6.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:

25.10.2018 між ТОВ «Звитяг-Агро» та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520886000:02:000:0192 загальною площею 7,5745 га.

Відповідно до умов цього договору орендна плата вноситься орендарем орендодавцю у грошовій формі готівкою або в безготівковий спосіб в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік користування, договір укладено на 7 років, строком до 23.10.2025 з правом пролонгації та передачі в піднайом (суборенду).

Право оренди зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.10.2028, номер запису про інше речове право: 28557876.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 01.09.2021 спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину за законом видане на земельну ділянкуз кадастровим номером 3520886000:02:000:0192 загальною площею 7,5745 га.

01.09.2021 приватний нотаріус Трошина С. А. здійснила державну реєстрацію належного ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3520886000:02:000:0192 площею 7,5745 га про що зроблено запис: 43737988.

У порядку спадкування прав і обов`язків померлої ОСОБА_2 , ОСОБА_1 набула права та обов`язки орендодавця за договором оренди від 25.10.2018, укладеним ОСОБА_2 і ТОВ «Звитяг-Агро».

7.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межахдоводів тавимог апеляційноїскаргизанаявними уній доказами,колегія суддівапеляційного судудійшла висновку,що рішення судупершої інстанціївідповідає зазначенимнормам закону,а томувимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

8.1.Норми права та їх джерела, практика їх застосування

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У контексті ч. 2 ст. 792 ЦК України норми, які регулюють відносини оренди землі, розміщені не лише у цьому Кодексі, а й в інших актах законодавства, зокрема, в Земельному кодексі України (ЗК України), Законі України «Про оренду землі» та інших нормативно-правових актах, прийнятих відповідно до них, а також у конкретних договорах оренди землі.

Так, відповідно до ст. 1 Закону «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами 1 - 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положення ст. 24, ст. 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, зокрема: орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а орендар, своєю чергою, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Стаття 31 Закону України «Про оренду землі» передбачає, зокрема, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

На вимогу однієї зі сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі»).

Пункт «д» ст. 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата орендної плати.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, розірвання договору, відшкодування збитків (п. 1, п. 4 ч. 1 вказаної статті Кодексу).

Частинами 1 і 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 3 ст. 651 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборіі застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладенів постановах Верховного Суду.

Так Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 сформулювала, зокрема, такі висновки щодо застосування норм права, закріплених у п. «д» ч. 1ст. 141 ЗК Українита ч. 2ст. 651 ЦК України:

76.Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплатиорендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

108. […] Велика Палата Верховного Суду вважає за доцільне відступити від висновку, викладеного в її постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17, шляхом його конкретизації та зазначення, що:

- пункт «д» частини першоїстатті 141 ЗК Українияк спеціальна норма права передбачає самостійну і достатню підставу для розірвання договору оренди землі у разі систематичної повної несплати орендної плати. У цьому випадку немає потреби оцінювати істотність порушення та застосовувати загальне правило, передбачене в частині другійстатті 651 ЦК України, оскільки законодавство передбачає додаткову (до загальних) підставу розірвання договору оренди землі;

- якщо орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, то застосуванню підлягає загальне правило частини другоїстатті 651 ЦК України, а не припис пункту «д» частини першоїстатті 141 ЗК України. Якщо суд дійде висновку, що орендарістотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, укладаючи такий договір, то такий договір має бути розірваний саме на підставі частини другоїстатті 651 ЦК України.

8.2.Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, позивачка обґрунтувала свій позов тим, що відповідач не сплатив їй в передбачений договором оренди строк обумовлену ними орендну плату за користування її земельною ділянкою продовж 2021 - 2023 років.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Докази у справі мають відповідати вимогам їх належності (ст. 77 ЦПК України), допустимості (ст. 78 ЦПК України), достовірності (ст. 79 ЦПК України), достатності (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою уст. 129 Конституції України.

У процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання до суду доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

Своєю чергою процесуальні обов`язки відповідача, якщо він не визнає позову, полягають у наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник, зокрема, щодо вчинення боржником дій, які мають наслідком припинення зобов`язання, у випадку, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

Таким чином, позивач (кредитор у зобов`язані) має довести наявність обов`язку боржника, а відповідач (боржник у зобов`язанні) має довести належне та своєчасне виконання ним свого обов`язку, або, якщо такий обов`язок ним не виконано, довести відсутність своєї вини, оскільки ч. 2 ст. 614 ЦК України містить презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку дійсність договору оренди земельної ділянки від 25.10.2018, орендодавцем за яким є спадкоємець померлого первісного орендодавця ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , а орендарем - ТОВ «Звитяг-Агро», жодним з учасників не оспорюється.

Предметом спору у справі є несплата орендарем (відповідачем) орендної плати орендодавцю (позивачу) за володіння і користування земельною ділянкою з 01.01.2021 по 01.01.2024, тобто за 2021 2023 роки.

Суд першої інстанції правильно встановив, що згідно з договором оренди від 14.09.2018 орендна плата вноситься орендарем орендодавцю у грошовій формі готівкою або в безготівковий спосіб в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік користування, що становить 15249,02 грн.

Однак, супереч розподілу між сторонами обов`язку доказування, які підлягають встановленню у справі, суд поклав на позивача (кредитора у зобов`язанні) обов`язок доказування невнесення орендарем (боржником у зобов`язанні, відповідачем у справі) орендної плати продовж 2021 2023 років.

З таким підходом місцевого суду до доказування обставин, які мають істотне значення для справи, колегія суддів апеляційного суду не погоджується.

Водночас колегія судді апеляційного суду не погоджується і з доводами апелянта про те, що його позовні вимоги є обґрунтовані з огляду на таке.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 2 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно дост. 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно і чесно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, тобто добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Варто розуміти, що принцип добросовісності є загальноправовим принципом, а тому реалізується не лише в матеріальному праві, а й процесуальному. Таким чином процесуальна діяльність учасників справи має відповідати цьому принципу

Звертаючись до суду з позовом до відповідача, позивачка не виконала покладеного на неї п. 2 ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язку, не повідомила суд про отримання нею у вересня 2022 року від ОСОБА_7 грошових коштів у сумі 36050,00 грн - орендної плати від ТОВ «Звитяг-Агро», а також отримання нею у грудні 2023 від ТОВ «Звитяг-Агро» орендної плати за 2023 рік в сумі 12274,63 грн.

Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції своєчасно відзив на позовну заяву не подав, а суд свою ухвалю від 12.08.2024 відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача у поновлені строку для подачі відзиву (а. с. 89, 90). Отже, суду першої інстанції ці обставини не були відомі.

Тож про ці обставини відповідач повідомив суд апеляційної інстанції у відзиві на апеляційну скаргу (а. с. 122 127), а апелянт (позивачка) у відповіді на відзив підтвердила, що ці обставини мали місце, але висловила власні міркування щодо їх значення для справи (а. с. 152, 153).

Отже, з огляду на те, що сторонами у справі визнаються ті обставини, що у вересні 2022 року ОСОБА_1 отримала переказ грошових коштів від ОСОБА_7 у сумі 36050,00 грн з призначенням платежу: орендної плати від ТОВ «Звитяг-Агро», а також отримала у грудні 2023 безпосередньо від ТОВ «Звитяг-Агро» переказ грошових коштів в сумі 12274,63 грн як орендну плату за 2023 рік, колегія суддів апеляційного суду на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України дійшла висновку, ці обставини не підлягають доказуванню, а їх оцінку має надати суд.

Поряд з цим колегія суддів апеляційного суду вважає, що неповідомлення позивачем суду цих обставин вказує на те, що поведінка позивача не відповідає ознакам чесності, відкритості й поваги до інших учасників судового процесу та суду, вона не направлена на сприяння суду у своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, справедливому вирішенні спору, а має на меті за будь-що досягти розірвання договору.

Стосовно твердження відповідача про переплату орендної плати у 2020 році згідно з розпискою позивачки, то позивачка цю обставину не визнана, а письмовий доказ копію вказаної розписки (а. с. 137) суд апеляційної інстанції не прийняв з причин, вказаних вище за текстом цієї постанови.

З огляду на відсутність доказів внесення відповідачем орендної плати за 2021 рік у встановлений договором строк, колегія суддів апеляційного суду констатує, що у цій справі відповідач не довів факт виконання ним договірного зобов`язання перед позивачем у 2021 році.

Щодо виконання/невиконання відповідачем свого зобов`язання у 2022 році, то необхідно оцінити ту обставину, що зобов`язання було виконане не безпосередньо відповідачем, а ОСОБА_7 , яка грошовим переказом сплатила позивачці 36050,00 грн як орендну плату від ТОВ «Звитяг-Агро».

Виконанняобов`язкуможе бутипокладено боржникомна іншуособу,якщо зумов договору,вимог цьогоКодексу,інших актівцивільного законодавстваабо сутізобов`язанняне випливаєобов`язокборжника виконатизобов`язанняособисто.У цьомуразі кредиторзобов`язанийприйняти виконання,запропоноване заборжника іншоюособою. У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам (ч. 1, ч. 2 ст. 528 ЦК України).

За змістом норми ч. 1 ст. 528 ЦК України зобов`язання боржника за його волею може бути ним покладено ним на іншу особу, якщо це не суперечить суті зобов`язання боржника, яке може бути виконане лише ним.

При цьому підставою для виконання третьою особою зобов`язань за боржника є покладення на цю особу такого зобов`язання боржником, як за власною ініціативою, так і за попередньою домовленістю цієї особи з боржником.

Таке покладення виконання зобов`язань відповідно до ч. 1ст. 528 ЦК Україниє обов`язковим для прийняття кредитором як належного виконання зобов`язань.

Зазначений правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 10.06.2015 у справі № 6-15цс15.

Підстав вважати, що зобов`язання відповідача у справі перед позивачем щодо сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 14.09.2019 могло бути виконане лише ним, а тому він не міг покладати його виконання на третю особу, немає.

З огляду на норму ч. 1 ст. 528 ЦПК України, а також те, що ТОВ «Звитяг-Агро» поклав виконання свого обов`язку перед позивачкою сплатити орендну плату на ОСОБА_6 , яка це зобов`язання відповідача виконала 01.09.2022, переказавши позивачці 36050 грн і позивачка прийняла це виконання, оскільки отримані грошові кошти не повернула, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що зобов`язання було виконане належним чином.

При цьому сплачена позивачці у 2022 році орендна плата перевищує обумовлений договором річний розмір орендної плати за 1 рік, який за умовами договору становить 5% від НГО земельної ділянки - 15249,02 грн.

Колегія суддів апеляційного суду відхиляє пояснення позивачки про те, що вона вважала отримані нею кошти матеріальною допомогою ТОВ «Звитяг-Агро» на поховання її матері, яка померла у 2019 році, компенсацією за не обробіток відповідачем її городу та невидачу соломи за 2018 2020 роки так, як при здійсненні платежу ОСОБА_6 за дорученням відповідача сплатила саме орендну плату, вказавши про це у платіжному документі, чого позивач не заперечує. Підстав вважати, що ці кошти були сплачені позивачці на виконання будь-яких інших зобов`язань відповідача не має.

Отже, зобов`язання відповідача з виплати орендної плати за 2022 рік виконано повністю та вчасно.

Щодо виконання відповідачем зобов`язання у 2023 році, то як вже було зазначено колегією суддів апеляційного суду, сторони визнали, що ТОВ «Звитяг-Агро» сплатив грошовим переказом позивачці орендну плату за 2023 рік в сумі 12274,63 грн.

З огляду на визначений сторонами у договорі річний розмір орендної плати в сумі 15249,02 грн, а також беручи до уваги обов`язок відповідача, як податкового агента, нарахувати платнику податків, утримати і сплатити податок з доходів фізичних осіб за ставкою 18% від пасивних доходів (ст. 162, п. 167.5.1 ст. 167, ст. 168 ПК України) та військовий збір за ставкою 1,5% від загального оподатовуваного доходу (ст. 162, ст. 163, п. 16-1 Підрозділу 10 ПК України), сплачена відповідачем орендна плата (12274,63 грн) відповідає розміру орендної плати після вирахування обов`язкових податків і зборів: 15249,02 (15249,02 / 100 х 18) - (15249,02 / 100 х 1,5) = 12275,46.

Різницяу 0,83грн неє істотноюта убудь-якомуразі покриваєтьсяза рахунокздійсненої відповідачему 2022році переплати,навіть зурахуванням можливогопогашення заборгованостіза 2021рік (36050-12275,46х 2=11499,08грн).

Доводи позивача про те, що орендна плата не доплачена відповідачем у 2023 році на 5000 грн у зв`язку із збільшенням НГО земельної ділянки колегією суддів до уваги не береться так, як таке твердження не підтверджене доказами - відомостями про НГО об`єкта оренди, як на час укладення сторонами договору оренди, так і на час здійснення її виплати відповідачем у грудні 2023 року.

Відсутність таких відомостей позбавляє суд можливості провести відповідні розрахунки, а позивач їх не навів навіть.

Крім того, колегія суддів нагадує, що у 2023 році позивачці була сплачена орендна плата у розмірі, який значно перевищував розмір поточного зобов`язання відповідача, а тому з урахуванням розміщеного в мережі Інтернет (https://land.gov.ua) повідомленням Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 2018 рік 1,0; 2019 рік 1,0; 2020 рік 1,0; 2021 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь); за 2023 рік - 1,051 можна вірогідно стверджувати, що за період чинності укладеного між сторонами договору оренди зростання НГО об`єкта оренди на коефіцієнт індексації 1,051 не спричинило істотного зростання орендної лати за 2023, та яка б не була покрита здійсненою відповідачем у 2022 році переплатою.

Отже, ураховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду виснує, що твердження позивача про систематичну повну несплату орендарем орендної плати (два або більше разів) спростовано, обставинами, які сторонами визнаються.

Встановлений апеляційним судом факт несплати відповідачем орендної плати у 2021 році не дає підстав вважати таке порушення систематичним. До того ж ця заборгованість була сплачена відповідачем у 2022 році після чого сторони продовжили виконання договору, а до суду позивачка звернулася аж 09.04.2024.

У справі відсутні підстави вважати, що позивачка, як орендодавець за договором оренди, не досягла мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та не отримала того, на що розраховувала, укладаючи договір, тобто суд не встановив істотного порушення відповідачем (орендарем) умов договору оренди.

Таким чином, обставини у цій справі вказують на відсутність передбачених, як п. «д» ч. 1ст. 141 ЗК України,так і ч. 2ст.651ЦК України підстав для розірвання договору оренди землі.

9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аргументи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновку суду першої інстанції про необґрунтованість позову.

Відмовивши в позові, суд правильно вирішив справу, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги позивача.

10.Про судові витрати

Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає без змін рішення суду першої інстанції, який у задоволенні позову відмовлено, підстав для здійснення перерозподілу судових витрат, понесених сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, немає.

Крім того, з цих же підстав сплачений апелянтом судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в сумі 1211,20 грн (а. с. 103) покладається на нього без компенсації.

Відповідач заяв по наявність у нього судових витрат у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції заяв не подав.

Керуючись ст.ст. 367,374,375,382-384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12.08.2024 без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складено 18.12.2024.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: О. Л. Дуковський

О. І. Чельник