Рішення

від 23.12.2024 по справі 335/11272/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/11272/24 2/335/3749/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Шевченко К.В., розглянувши в залі суду м.Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення(виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство «Муніципальна варта» Запорізької міської ради, про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

09.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство «Муніципальна варта» Запорізької міської ради, про визнання протиправним та скасування розпорядження, в якому просить про визнання протиправним та скасування розпорядження відповідача від 25.06.2024 року № 1310к/тр «Про проведення службового розслідування».

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він займав посаду начальника Комунального підприємства «Муніципальна варта» Запорізької міської ради (далі за текстом КП «Муніципальна варта» ЗМР).

Розпорядженням секретаря Запорізької міської ради № 1310к/тр від 25.06.2024 було призначене проведення службового розслідування відносно нього, предметом якого зазначено неналежне виконання Козловим Всеволодом службових обов`язків начальника КП «Муніципальна варта» ЗМР у зв`язку з обставинами, викладеними у листі сектору з питань запобігання та виявлення корупції виконавчого комітету Запорізької міської ради від 17.06.2024 року №12368/03.3-27/02 «Про надання інформації», а саме невиконання розпорядчих актів та доручень міського голови. Підставою для винесення розпорядження Запорізького міського голови було визначено начебто виявлення фактів неналежного виконання службових обов`язків, що містяться у вищезазначеному листі сектору з питань запобігання та виявлення корупції виконавчого комітету Запорізької міської ради від 17.06.2024 року. З вказаним розпорядженням позивач був ознайомлений після отримання відповіді на адвокатський запит 14.07.2024 року.

Позивач вважає зазначене розпорядження протиправним, оскільки на час їх прийняття були відсутні підстави, передбачені пунктом 1 Порядку проведення службового розслідування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950. Підставою для проведення службового розслідування зазначені відомості, викладені в листі сектору з питань запобігання та виявлення корупції виконавчого комітету Запорізької міської ради від 17.06.2024 року №12368/03.3-27/02, в якому не повідомляється про неналежне виконання позивачем службових обов`язків.

Позивач належним чином виконував службові обов`язки, вичерпний перелік яких визначений контрактом, укладеним між ним та територіальною громадою м. Запоріжжя.

Оскаржуване розпорядження секретаря Запорізького міського голови, на переконання позивача, є політично вмотивованими, викликані не бажанням виконати норми закону, а бажанням усунути позивача від служби в органах місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати вищезазначене розпорядження.

Ухвалою судді від 28.10.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи. Визначено провести судове засідання 26.11.2024 року о 10-00 год. без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 26.11.2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про перехід від розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін в розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторінвідмовлено. Продовжити судовий розгляд цивільної справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Провести друге судове засідання не пізніше 60-ти днів з дня відкриття провадження у справі в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, а саме 17 грудня 2024 року о 13 годині 00 хвилин без повідомленням (виклику) сторін.

26.11.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача Запорізької міської ради. У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував проти позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, що оскаржувані розпорядження прийняті секретарем Запорізької міської радина підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Оскаржуваними розпорядженнями не були порушені права позивача. Водночас, розпорядженням міського голови від 09.07.2024 №1432 к/тр «Про звільнення ОСОБА_2 » позивача було звільнено з посади за угодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України. Відповідно, службове розслідування, розпочате згідно розпорядження міського голови від 25.06.2024 №1310 к/тр «Про проведення службового розслідування» було закінчене у зв`язку зі звільненням начальника комунального підприємства «Муніціпальна варта» Запорізької міської ради Всеволода КОЗЛОВА за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України. Тобто, звільнення позивача відбулось не за результатами службового розслідування, а за угодою сторін. Окрім того, у справі №335/7228/24 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя було винесено рішення від 04.11.2024, яким було відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову. Обставини розглянутої зазначеної справи №335/7228/24 є аналогічними до обставин, які розглядаються в справі № 335/11272/24. Зазначені обставини свідчать про те, що поновлення порушених, на думку позивача, прав, шляхом скасування в судовому порядку оскаржуваних розпоряджень, не призведе до їх поновлення.

02.12.2024 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач позов підтримав і зазначив, що сама обставина проведення незаконного та невмотивованого службового розслідування є порушенням прав та законних інтересів позивача, який в подальшому планує продовжувати свою службу в органах місцевого самоврядування. Посилання відповідача на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.11.2024 року по справі №335/7228/24 є недоречним. Судове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.11.2024 року по справі №335/7228/24 не є постановою Верховного Суду, не є аналогічним хоча б з тих підстав, що розпорядження в цьому випадку підписано не міським головою, крім цього, воно не набрало законної сили та оскаржено в апеляційному порядку.

Третя особа правом на подання пояснень не скористалася.

Дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступні фактичні обставини.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частин 1-4ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. (ст. 13 ЦПК України).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1ст. 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Уст. 77 ЦПК Українипередбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже,стаття 15 ЦК Українивизначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права.

Частиною 2 статті 16 та статтею 21 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:визнання права;визнання правочину недійсним;припинення дії, яка порушує право;відновлення становища, яке існувало до порушення;примусове виконання обов`язку в натурі;зміна правовідношення;припинення правовідношення;відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;відшкодування моральної (немайнової) шкоди;визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Велика Палата Верховного Суду в усталеній судовій практиці зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Судом встановлено, що рішенням Запорізької міської ради від 07.12.2022 № 74 створено КП «Муніципальна варта» ЗМР та затверджено Статут підприємства.

Згідно п. 10.5 Статуту КП «Муніципальна варта» ЗМР управління підприємством здійснюється начальником, який призначається на посаду розпорядженням Запорізького міського голови на підставі укладеного контракту

05.07.2023 розпорядженням секретаря Запорізької міської ради, який здійснює повноваження міського голови, ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника КП «Муніципальна варта» ЗМР.

Розпорядженням Першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради від 25.06.2024№ 1310к/тр призначено проведення службового розслідування стосовно позивача, предметом якого визначено «неналежне виконання позивачем службових обов`язків начальника КП «Муніципальна варта» ЗМР у зв`язку із обставинами, викладеними у у листі сектору з питань запобігання та виявлення корупції виконавчого комітету Запорізької міської ради від 17.06.2024 року №12368/03.3-27/02 «Про надання інформації», а саме невиконання розпорядчих актів та доручень міського голови, утворено комісію для проведення розслідування. Комісії розпочати службове розслідування з 26.06.2024 та закінчити його не пізніше 26.08.2024 року .

Розпорядженням секретаря Запорізької міської ради від 09.07.2024 № 1432 к/тр позивача звільнено з посади начальника КП «Муніципальна варта» ЗМР за угодою сторін.

З відзиву представника відповідача судом встановлено, що службове розслідування, розпочате згідно розпорядження міського голови від 25.06.2024 №1310 к/тр «Про проведення службового розслідування» було закінчене у зв`язку зі звільненням начальника комунального підприємства «Муніціпальна варта» Запорізької міської ради Всеволода КОЗЛОВА за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Предметом позову ОСОБА_1 визначив визнання протиправним та скасування розпорядження відповідача від 25.06.2024 року № 1310к/тр «Про проведення службового розслідування».

Підставою позову ОСОБА_1 зазначає відсутність у відповідача передбачених законом підстав для призначення службового розслідування стосовно позивача.

Зміст позову є вказівкою позивача на спосіб захисту вже порушеного права (ст. 16 ЦК України), однак позивач не обґрунтовує у позові в чому саме полягає порушене право і чи взагалі воно порушено, не визнано або оспорене та не обґрунтовує спосіб захисту порушеного права, не зазначає в чому полягає порушення прав та інтересів позивача з боку зазначеного відповідача, якими саме діями відповідач не визнає, порушує, чи оспорює його права відносно позивача та в чому саме полягає спір між позивачем і відповідачем, а позовні вимоги не сформульовані із зазначенням конкретного способу захисту прав або інтересів, передбаченого законом засобом за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Виходячи із меж заявлених вимог суд дійшов такого висновку.

У своїй постанові від 30 березня 2021 року у справі № 420/3307/20, а також у постанові від 03 вересня 2020,у справі №640/9600/20, №344/3913/19 (провадження №61-6001св20) Верховний Суд зазначав, що службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються з метою уточнення причин, установлення обставин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, відповідальність за яке передбачена законодавством України, та ступеня вини особи (осіб), яка вчинила це правопорушення.

Висновок службового розслідування, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень норм законодавства, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і має обов`язковий характер.

За своєю правовою природою висновок службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.

Висновки службового розслідування не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб`єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки.

Встановлено, що службове розслідування, розпочате згідно розпорядження міського голови від 25.06.2024 №1310 к/тр «Про проведення службового розслідування» було закінчене у зв`язку зі звільненням начальника комунального підприємства «Муніціпальна варта» Запорізької міської ради ОСОБА_1 09.07.2024 за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, звільнення позивача відбулось не за результатами службового розслідування, а за угодою сторін.

Отже, висновок за результатами службового розслідування є лише носієм певної інформації, сам по собі не породжує для позивача правових наслідків та не має обов`язкового характеру, тому не може бути визнаний протиправним і скасований судом.

Окрім того, вищевказаним розпорядженням позивача не відсторонювалося від виконання обов`язків начальника підприємства, у тому числі, без або зі збереженням заробітної плати, висновок службового розслідування за результатами його проведення не складався, оскільки службову перевірку було закінчено у зв`язку із звільненням позивача за угодою сторін, отже не і фіксувалися обставини, які би породжували для позивача правові наслідки.

Водночас жодних інших вимог, наприклад, про скасування певних рішень або наказів посадових осіб, ухвалених на підставі результатів службового розслідування/про звільнення, про накладення дисциплінарного стягнення, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, захист честі та гідності, тощо позивачем не заявлено.

З огляду на ті обставини, що ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади за угодою сторін до моменту відкриття провадження в справі, висновок службового розслідування за результатами службового розслідування не складався, оскаржуване розпорядження від 25.06.2024 року №1310 к/тр не породив для позивача жодних юридичних наслідків, а підставою для його звільнення із займаної посади, яке відбулось до завершення службового розслідування, стала угода сторін, а відтак, не порушено права, свободи та інтереси позивача, а тому позов є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Посилання позивача у запереченнях на відзив на ті обставини, що проведення незаконного та невмотивованого службового розслідування є порушенням прав та законних інтересів позивача, який в подальшому планує продовжувати свою службу в органах місцевого самоврядування не заслуговують на увагу, оскільки, як зазначалося вище, призначення вказаного службового розслідування за відсутності висновку службового розслідування, звільнення позивача за угодою сторін, не порушує права позивача і не позбавляє його права продовження служби в органах місцевого самоврядування.

Щодо аргументів позивача про порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування, а також недотримання низки процедурних питань, то суд не надає їм оцінки, виходячи з підстав відмови у задоволенні позову.

Тим більше, скасування в судовому порядку розпорядження про призначення службової перевірки за відсутності інших вимог само по собі не є належним і ефективним способом захисту прав, оскільки у разі порушення прав не призведе до їх поновлення.

За наведених обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову.

У відповідності до приписів пункту 2 частинидругої статті 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268,273,274 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство «Муніципальна варта» Запорізької міської ради, про визнання протиправним та скасування розпорядження відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України є дата складення повного судового рішення (Постанова Верховного Суду від 5 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11).

Повне рішення складено 23.12.2024 року.

Суддя Ю.В. Апаллонова