Постанова

від 28.11.2024 по справі 445/633/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 445/633/24 Головуючий у 1 інстанції: Сивак В. М.

Провадження № 22-ц/811/2841/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року м.Львів

Справа № 445/633/24

Провадження № 22-ц/811/2841/24

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.

секретар Іванова О.О.

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золочівського районного суду Львівської області, ухвалене у м. Золочеві 15 серпня 2024 року у складі судді Сивака В.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи: Служби у справах дітей Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області, про встановлення факту самостійного виховання та здійснення догляду за неповнолітніми дітьми,-

встановив:

^

20 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , з участю третьої особи: Служби у справах дітей Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області, про встановлення факту самостійного виховання та здійснення догляду за неповнолітніми дітьми. Просить встановити факт, що він самостійно виховує та утримує неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування позову посилається на те, що він ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 з 14 липня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Вони (сторони) є батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Рішенням Золочівського районного суду від 6 листопада 2023 року, шлюб між сторонами розірвано. Вказує, що проживання дітей разом із ним (заявником) зумовлене виїздом ОСОБА_2 за кордон у Республіку Польща. Після початку військових дій на території України ОСОБА_2 виїхала на постійне місце проживання до Республіки Польща і фактично створила іншу сім?ю, має намір зареєструвати шлюб в республіці Польща та проживати постійно в цій країні. Стверджує, що після виїзду за кордон жодного разу відповідач не поверталась додому. Неповнолітні діти залишились під його (позивача) опікою, він самостійно забезпечує, виховує, доглядає, організовує весь побут дітям, водить дітей до школи, допомагає у шкільному навчальному процесі, готує їсти дітям, забезпечує повний цілодобовий їх догляд, постійно фізично перебуває з дітьми. Вважає, що мати дітей самоусунулась від виконання батьківських обов?язків по вихованню дітей, не бере участі у догляді за дітьми, не займається та не цікавиться їх розвитком, не бере участі у матеріальному забезпеченні та утриманні дітей, не надає жодних коштів на забезпечення дітей. Вказує, що зараз на території України тривають військові дії. Знаходження на території України з неповнолітніми дітьми є досить небезпечним. Без підтвердження встановлення факту самостійного виховання неповнолітніх дітей він може бути у будь-який час мобілізований неповнолітні діти залишаться одні, без батька, без матері та будь-яких інших родичів, які можуть здійснювати за ними догляд та займатись їх вихованням, здійснювати їх матеріальне забезпечення. Така ситуація є вкрай небезпечною для подальшої долі неповнолітніх дітей. Просить позов задовольнити.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2024 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи: Служби у справах дітей Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області, про встановлення факту самостійного виховання та здійснення догляду за неповнолітніми дітьми.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на доводи позовної заяви. Крім того, вказує, що він (позивач) є військовозобов`язаний та його можуть призвати на військову службу. Встановлення факту самостійного виховання дітей необхідне для отримання права на відстрочку від призову під час мобілізації. Стверджує, що у випадку його (позивача) призову на військову службу, діти залишаться без догляду.

Належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи її учасники в судове засідання не з`явилися.

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться. Датою ухвалення рішення є дата складення його повного тексту.

З аслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Із свідоцтв про народження, Серії НОМЕР_1 та Серії НОМЕР_2 , вбачається, що сторони є батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Встановлено, що шлюб, який був зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 14 липня 2011 року, актовий запис № 3, розірвано рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 6 листопада 2023 року.

Актом про обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства ОСОБА_1 від 26 січня 2024 року засвідчено факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом з батьком (позивачем) за адресою: АДРЕСА_1 . Зі слів дітей батько приділяє їм багато уваги, забезпечує усім необхідним для їх розвитку. Діти повідомили, що бажають проживати з батьком, матір свою люблять, але проживати з нею не хочуть. Зі слів ОСОБА_1 працює він без укладення трудового договору.

З листа Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України від 26 березня 2024 року вбачається, що ОСОБА_2 29 травня 2023 року перетнула кордон на виїзд з України.

Рішенням Виконавчого комітету Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області № 4-10-2024 від 9 лютого 2024 року визначено місце проживання малолітніх дітей разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Виконавчим комітеом Підберізцівської сільської ради, як органом опіки та піклування, затверджено рішення про визначення місця проживання малолітніх дітей із батьком ОСОБА_1 .

Із змісту вказаного витягу з протоколу № 1 засідання комісії з питань захисту прав дитини Виконавчого комітету Підберізцівської сільської ради від 9 лютого 2024 року вбачається, що батько створив належні умови для проживання та виховання малолітніх дітей. Діти забезпечені усім необхідним для нормального розвитку та проживання, зокрема одягом, взуттям, продуктами харчування, книгами, тощо. Є окремі місця для сну та для проведення вільного часу. Квартира чиста та прибрана. Стосунки дітей та батька теплі та доброзичливі. В ході бесіди під час візиту діти повідомили, що бажають, щоб їх місце проживання було визначено із батьком. Зі слів дітей, він приділяє їм достатньо уваги, забезпечує усім необхідним для нормального розвитку та проживання. Також діти повідомили, що люблять свою матір, однак проживати з нею не хочуть. На сьогоднішній день спілкуються з нею через додаток «Вайбер», оскільки вона перебуває за кордоном.

Згідно характеристики Підберізцівської сільської ради, ОСОБА_1 народився та виріс у с. Підберізці Львівського району Львівської області. За час проживання зарекомендував себе з позитивної сторони. Характер спокійний. Розлучений, на його утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ІНФОРМАЦІЯ_2 . Нарікань з боку сусідів та односельчан до виконкому сільської ради на його поведінку не надходило. Алкоголю та наркотиків не вживає.

Згідно довідок навчального закладу діти навчаються в СЗОШ 1-ІІІ ст. № 47 м.Львова, у 3-В та 6-А класах.

Позивач працює неофіційно, однак робота дає йому можливість забезпечувати дітей усім необхідним для нормального розвитку та проживання.

5 лютого 2024 року проведено телефонну розмову із ОСОБА_2 , матір?ю малолітніх дітей, в присутності працівників Служби у справах дітей та Відділу з питань соціального захисту населення та захисту прав дітей Підберізцівської сільської ради. Під час бесіди, матір повідомлено, що на розгляді органу опіки та піклування Підберізцівської сільської ради перебуває заява її колишнього чоловіка, щодо визначення місця проживання їх спільних дітей із батьком за адресою: АДРЕСА_1 . В ході розмови ОСОБА_2 повідомила, що приблизно 9 місяців тому вона виїхала за кордон на роботу в Республіку Польща і з того часу в Україну не поверталася. З дітьми спілкується через додаток «Вайбер», періодично передає дітям подарунки і жодним іншим чином не допомагає колишньому чоловіку у вихованні та утриманні дітей. Зі слів ОСОБА_2 , на даний час вона не має свого постійного житла, тому діти з нею проживати не можуть.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що ОСОБА_1 не довів обставину, що від встановлення факту самостійного виховання неповнолітніх дітей може бути встановлено, припинено чи змінено його особисті чи майнові права, а також, не доведено, що встановлення даного факту має для заявника юридичне значення та підтверджується достатніми доказами.

Згідно із ч.6 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до ст. 141 СК України батьки мають рівні обов`язки щодо виховання та утримання дітей, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою або шлюб між ними розірвано, а також незалежно від того, чи проживають батько чи мати разом з дітьми або окремо від дитини.

Згідно із ч. 4 ст. 155 цього Кодексу ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті, в якій зазначено, що той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця.

Згідно із ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Встановлення факту самостійного виховання неповнолітніх дітей можливе в ході вирішення питання про позбавлення одного з батьків батьківських прав та встановлення обставин невиконання одним з батьків батьківських обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Судом першої інстанції не встановлено факту порушення особистих прав заявника, які б підлягали захисту у судовому порядку в обраний ним спосіб, та необхідність, дійсну мету встановлення (підтвердження) судом фактів, про які просив заявник.

Верховний Суд України у листі від 1 січня 2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звертав увагу судів, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян4 для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Встановлення фактів спільного проживання батька з дитиною, виховання дитини батьком та утримання батьком дитини не породжує ті юридичні наслідки, про які зазначено у заяві, та від встановлення судом таких фактів не залежить виникнення, зміна особистих прав заявника як батька, про які він зазначив у заяві.

ОСОБА_1 не довів, що матір не здійснює батьківських прав та не виконує обов`язків щодо своїх неповнолітніх дітей.

На підставі цього, вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, є необґрунтованою.

Утримання та виховання дітей батьком є законним обов`язком та не потребує встановлення факту судом з тією метою, про яку зазначив заявник.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в позові.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги та враховує, що оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дітей, а визначена ч.1 ст. 15 СК України«невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, тофакт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Якщо підставами для такого факту є обставини, що визначені для позбавлення батьківських прав, а самеухилення від виконання обов`язків із виховання та утриманню дитини. Тобто якщо дії матері свідомі - вона має можливість займатися дитиною, але не хоче цього робити (винні дії чи бездіяльність матері), то спір повинен вирішуватися через позбавлення батьківських прав, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22). У цій справі такі вимоги не заявлені.

Підстави для скасування оскаржуваного рішення не встановлені.

Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційнускаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Золочівського районногосуду Львівськоїобласті від15серпня 2024рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 17 грудня 2024 року.

Головуючий -

---

Т.І.Приколота

Судді:

---

Ю.Р. Мікуш

---

Р.В. Савуляк