Постанова

від 21.12.2007 по справі 13/468-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/468-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2007 р.                                                           Справа № 13/468-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Барбашова С.В. , Бухан А.І.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача - Гордієнка Е.В.

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Суми", м. Суми (вх. № 3445 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 22.10.07р. по справі № 13/468-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яран-Днєпр", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Суми", м. Суми

про стягнення 36696,32 грн., -     

встановила:

У вересні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Яран-Днєпр" (м. Дніпропетровськ) звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Суми" (м. Суми) про стягнення заборгованості в сумі 36696,32 грн., в тому числі  31505,06 грн. основного боргу за договором поставки від 01.03.2007 року, 2970,99 грн. пені, 540,18 грн. 3% річних та 1680,09 грн. інфляційних збитків.

Рішенням господарського суду Сумської області від 22.10.07р. по справі № 13/468-07 (суддя Лиховид Б.І.) позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Суми" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Яран-Днєпр" 29505,06 грн. боргу, 2970,99 грн. пені,  1680,09 грн. інфляційних збитків, 540,18 грн. - 3% річних, 346,96 грн. витрат по сплаті держмита та 111,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову - відмовлено.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим відповідач просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог  відмовити.

Позивач у своїх запереченнях на апеляційну скаргу вважає оскаржене рішення господарського суду обґрунтованим та прийнятим у відповідності з нормами чинного законодавства, а тому просить його залишити без змін,  а апеляційну скаргу –без задоволення, як безпідставну.

17.12.07р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду від  представника ТОВ "Оберіг-Суми" –В.В. Терещенко надійшло клопотання, в якому  відповідач просить розгляд апеляційної скарги відкласти на інший день, в зв'язку з неможливістю прибуття його представника в судове засідання 18.12.07р. через поважні причини.

Уповноважений представник позивача –Гордієнко Е.В. в судовому засіданні 18.12.07р. проти даного клопотання заперечував, оскільки вважає це спробою відповідача уникнути від відповідальності та намаганням не розрахуватися за отриманий товар.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України  судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Колегія суддів перевірила матеріали справи та вважає, що клопотання відповідача - заявника апеляційної скарги про відкладення розгляду справи підлягає відхиленню, з огляду на те, що явка представників сторін у судове засідання не є обов'язковою; позицію ТОВ "Оберіг-Суми" викладено в апеляційній скарзі; зазначене клопотання направлено представником відповідача - В.В. Терещенко  без подання доказів на підтвердження обставин, викладених в ньому. Окрім того, відповідач не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу, а також мав можливість забезпечити участь при розгляді даної справі іншого представника.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, щоб розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представника відповідача.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноваженого представника позивача, який підтримав свою позицію у справі, колегія суддів встановила наступне.

Приймаючи оскаржене рішення, господарський суд Сумської області виходив з того, що 01 березня 2007 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Яран-Днєпр" та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Суми" укладено договір дистрибуції за № 12 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався передати продукти харчування, а відповідач - прийняти та оплатити продукцію в кількості, за номенклатурою, ціни, строками та умовами поставки згідно договору й додатків до нього.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 36605,06 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином завірені копії накладних № Я-000031 від 13.03.2007 року та № Я-0000393 від 28.03.2007 року.

Відповідно до п. 4.З. Договору відповідач зобов'язувався оплачувати товар окремими партіями кожного тижня, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача згідно зі складською довідкою відповідача по мірі списання товару зі свого складу.

Господарським судом також визначено, що згідно з п. 7.1.1. Договору повний взаєморозрахунок між сторонами має бути здійснено протягом 30 діб.

В обґрунтування вимог по стягненню заборгованості позивач послався на проведені відповідачем не в повному обсязі розрахунки за отриманий товар, в зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за спірним Договором в сумі  31505,06 грн., яка підтверджується наявними у справі матеріалами.

Проте, господарським судом встановлено, що до подачі позовної заяви відповідачем на користь позивача було сплачено 2000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за спірним Договором.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням умов спірного Договору, вимог чинного законодавства та    наявних у справі матеріалів, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають частковому задоволенню в розмірі 29505,06 грн., оскільки вказана сума є відповідачем непогашеною, факт наявності заборгованості доведений позивачем у повному обсязі і підтверджується належними доказами.

Пунктом 6.5. Договору сторони встановили, що відповідач у разі невиконання зобов'язання за цим Договором у встановлений строк має сплатити позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми затриманої оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З урахуванням умов спірного Договору та вимог чинного законодавства, господарський суд визнав вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2970,99  грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки із матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті отриманого товару в термін, встановлений Договором, доказів своєчасного виконання грошових зобов'язань відповідач не надав, розрахунок пені повністю відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та заявлений в межах строку позовної давності.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки дані висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка. А відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням зазначеної норми, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги ТОВ "Яран-Днєпр"  в частині стягнення з ТОВ "Оберіг-Суми" 1680,09 грн. інфляційних збитків та 540,18 грн. –3 % річних правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами чинного  законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На думку колегії суддів, оскільки відповідач не надав доказів належного виконання договірних зобов'язань щодо здійснення оплати за отриманий від позивача товар або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, господарський суд Сумської області правомірно визнав вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за спірним Договором в розмірі 29505,06 грн. такими, що підлягають задоволенню. Разом з цим, факти, викладені в апеляційній скарзі відповідачем і його посилання на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження.

Так, заявник апеляційної скарги вказує на неврахування господарським судом при винесенні оскарженого рішення, що необхідною умовою для здійснення відповідачем оплати товару за спірним Договором була подальша його реалізація,  а його умовами не визначені кінцеві строки проведення розрахунків, тому заявлені  позивачем вимоги є неправомірними та такими, що безпідставно задоволені господарським судом.  

Проте вказані посилання заявника апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки із матеріалів справи вбачається, що відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного документального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених в апеляційній скарзі тверджень про відсутність правових підстав для стягнення суми основного боргу та нарахованих за неналежне виконання зобов'язань за спірним Договором сум пені, інфляційних збитків та 3% річних. Більш того, наявність суми боргу в розмірі 29505,06 грн. відповідач в своїй апеляційній скарзі не оспорює. Докази погашення заборгованості у вказаній сумі в матеріалах справи відсутні.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, отримавши товар від позивача, розпорядився ним на власний розсуд шляхом подальшої реалізації, однак оплату вартості цього товару не провів. Докази того, що отримана від позивача продукція залишилась нереалізованою та в якій кількості, відповідачем не представлені. Крім того, в силу положень пункту  7.1. Договору позивач має право дострокового розірвання договору при затриманні відповідачем оплати за товар більш ніж на 30 діб, а тому колегія суддів  вважає, що таким чином позивач та відповідач узгодили умови та кінцевий строк проведення розрахунків за отриманий товар.

Разом з тим, твердження відповідача про те, що господарський суд  розглянув справу за відсутності його представника, належним чином не повідомленого про час розгляду справи, не заслуговують на увагу, оскільки наявне у справі повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 19883058 свідчить про отримання 16.10.07р. уповноваженим представником ТОВ "Оберіг-Суми" –Терещенко ухвали про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 22.10.07р. о 10 год. 30 хв. Отже, відповідачу була надана можливість скористатись своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, направити свого представника у судове засідання при розгляді господарським судом справи по суті, однак відповідач таким правом не скористався.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Сумської області від 22.10.2007 року по справі № 13/468-07   прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи відповідача з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Суми", м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 22.10.07р. по справі             № 13/468-07 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                    Демченко В.О.  

                                 Судді                                                                    Барбашова С.В.  

                                                                                                               Бухан А.І.