Рішення

від 23.12.2024 по справі 499/972/24

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/972/24

Провадження № 2/499/494/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

заочне

23 грудня 2024 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Тимчука Р.М. за участю секретаря судового засідання Чумаченко А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Іванівка Березівського району Одеської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляють самостійні вимоги служба у справах дітей Іванівської селищної ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно ОСОБА_3 .

Позовні вимоги обґрунтовує наступними обставинами.

Позивач посилається, що він та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 25 квітня 2015 року. Під час їх спільного проживання у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На теперішній час фактично дитина проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , який забезпечує його утримання та догляд.

Мати участь у догляді сина не приймає, разом з сином не проживає, не приймає участь у вихованні сина, він проживає разом з батьком та фактично дії відповідачки направлені не на забезпечення сталого фізичного та морального розвитку дитини, а становлять загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

12.08.2024 року Київським районний судом м. Одеси виданий судовий наказ про стягнення з відповідачки аліментів в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу (заробітку) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 08.08.2024 року до досягнення сином - ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав.

Відповідачка у судові засідання не з`являється, про причини неявки не повідомляє, заяв про відкладення розгляду справи не надавала, відзив на позов не подала.

На адресу суду повертаються конверти, з позначкою про неможливість вручення адресату (адресат відсутній за вказаною адресою).

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомлені відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи вищевикладене у суду є підстави вважати, що відповідачка повідомлена належним чином, оскільки вся кореспонденція направлялася відповідачці за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку.

Отже судом було вжито всі можливі заходи, щодо виклику відповідачки по справі до суду.

Суд визнає неявку відповідача з неповажних причин.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01.04.2008, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26.04.2007).

Враховуючи вказані факти, згоду позивача, суд вважає за можливе у відповідності до ч. 4ст. 223 ЦПК України постановити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Представник органу опіки та піклування Іванівської селищної ради підтримали позов ОСОБА_1 та не заперечували щодо позбавлення батьківських прав відповідачки по справі та ними надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно її сина ОСОБА_3 .

Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог суд приходить до висновку, що наявні законні підстави для задоволення позову виходячи з наступного.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб відповідно до свідоцтва про шлюб .

Під час їх спільного проживання у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до свідоцтва про народження .

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до довідки про склад сім?ї № 1181/03-110/24 від 25.05.2024 року.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 11.09.2024 року № 48/03-12 який виготовлений співробітниками служби у справах дітей Іванівської селищної ради вказано, що фактично ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 . не проживає, житлово-побутові умови є поганими (брудний посуд, стан будинку не задовільний), мати веде антисоціальний образ життя.

Мати дитини характеризується негативно відповідно до характеристики Іванівської селищної ради Одеської області № 01/03-44/24/2232 від 23.09.2024 року.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 17.09.2024 року, який виготовлений співробітниками відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради за адресою: АДРЕСА_3 проживає ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Житлово-побутові умови задовільні, придатні для проживання. Для дитини створені умови для проживання, багато іграшок, килимок, кімнати світлі, сухі, зроблений сучасний ремонт.

20.06.2024 року листом Одеський заклад дошкільної освіти «Ясла-садок» № 304 вказано, що «На адвокатський запит від 19.06.2024 року No 19106\24, адміністрація Одеського закладу дошкільної освіти «Ясла-садок» No304 Одеської міської ради повідомляє що, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вихованець ясельної ( No3) групи Одеського ЗДО No 304. ОСОБА_3 зарахований у заклад 2 листопада 2023 року. Зі слів вихователів групи ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) Батько ОСОБА_1 приводить свого сина ОСОБА_3 до закладу. Дитина завжди одягнута охайно та відповідно до погодних умов. ОСОБА_1 цікавиться успіхами, настроєм, взаємовідносинами між дітьми та самопочуттям свого сина. Дитина доглянута та розвивається відповідно свого віку. ОСОБА_6 забезпечений усім необхідним для перебування у дошкільному закладі».

26.06.2024 року листом КНП «Дитяча міська поліклініка № 6» ОМР вказано, що дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на обліку в КНП «Дитяча міська поліклініка No 6» ОМР від народження. Декларація на медичне обслуговування дитини підписана. ОСОБА_7 дитина відвідує у супроводі батька.

Відповідно до довідки СТ «Відпочинок» від 25.10.2024 року вказано, що протягом останніх пів року ОСОБА_1 прибував на територію товариства виключно з своїм сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Мати ОСОБА_2 жодного разу з ОСОБА_1 та малолітнім ОСОБА_3 до Товариства не приїжджала. Коли ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_3 були на території Товариства мати, зі слів сусідів, не цікавилася про їх справи та не приймала участь у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Органом опіки та піклування Іванівської селищної ради виготовлений висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , який затверджений рішенням Виконавчого комітету Іванівської селищної ради Одеської області № 338-ВК від 07.10.2024 року.

Відповідно до такого висновку комісія прийшла до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Свідки, які були допитані в судовому засіданні, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили обставини невиконання матір`ю батьківських обов`язків належним чином.

Зазначені факти можна розцінити як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками.

Суд застосовуючи норми матеріального права виходив з такого.

Згідно ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ч.4,5 ст.19 СК України при розгляді судом справ щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо роз`яснення спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків а також на підставі інших документів, що стосуються справи.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини (ратифікована Постановою Верховної Ради України №789 -Х11 від 27.02.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як зазначено у ч. 1 ст. 18 вказаної Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Батьки зобов`язані утримувати дітей до повноліття та несуть відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини; у всіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, духовного і соціального розвитку дитини.

Частиною 1 ст. 27 цієї Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»: «Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України».

В судовому засіданні встановлено, що відповідачка не приділяє уваги фізичному та духовному розвитку, матеріальному забезпеченню своїй дитині, не забезпечує рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

Верховний Суд України в ч.2 п.16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»№ 3 від 30.03.2007 року наголосив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 р. N 789-ХІІ, частин 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини.

Проаналізувавши всі докази по справі в їх сукупності, виходячи із конкретних обставин даної справи, суд вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати меті цього заходу: захисту інтересів дітей та стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. З огляду на наведені обставини, суд визнає його поведінку ухилянням від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини, що згідно п.2 ч.1 ст.164 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав.

Крім того, суд зазначає, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дітьми і побачення з ними, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2021 року у справі № 331/8310/15, провадження № 61-4879св20.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з такого та беручи до уваги, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі суд приходить до висновку про необхідність стягнення судового збору з відповідача на користь позивачки у розмірі 1211,20 гривень.

Керуючись ст.ст. 150,155, 164-167, ст. 180-183, 191 СК України ч.2 п.16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»№ 3 від 30.03.2007 року , ст.ст. 10, 11, 57, 64, 82,88,141, 198,200,258,259,264,268,272,273 ЦПК України суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги служба у справах дітей Іванівської селищної ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ) батьківських прав стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь ОСОБА_1 в розмірі 1211,20 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги - служба у справах дітей Іванівської селищної ради Одеської області адреса 67200, Україна, Іванівський р-н, Одеська обл., селище міського типу Іванівка(з), вулиця Центральна, будинок, 93а ЄДРПОУ 44154806

СуддяРуслан ТИМЧУК