Ухвала

від 10.12.2024 по справі 760/9481/17

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/9481/17

Провадження № 1-кп/4910/34/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю сторін кримінального провадження:

з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції з власних технічних засобів) та захисників - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції з власних технічних засобів),

у об`єднаному кримінальному провадженні за № 52017000000000106 від 15.02.2017, № 52017000000000602 від 07.09.2017 стосовно:

ОСОБА_9 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 388 КК України;

ОСОБА_10 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364-1, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України;

ОСОБА_11 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України;

ОСОБА_12 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_13 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_14 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_15 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_16 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України;

ОСОБА_17 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про скасування (зміну) запобіжного заходу,

установив:

22.11.2024 на електронну пошту Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про скасування (зміну) запобіжного заходу (Вх. № 49445/24).

І. Суть клопотання

17.06.2016 ОСОБА_5 був затриманий та перебував під дією запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у різних кримінальних провадженнях.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 31.03.2017 у справі № 760/3817/17 ОСОБА_5 вчергове продовжено строк тримання під вартою та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 3 200 000 грн. Застава була внесена заставодавцями ОСОБА_18 та ОСОБА_19 у повному обсязі, у розмірі 2 144 000 грн та 1 056 000 грн відповідно. Із цього часу до обвинуваченого застосований запобіжний захід у вигляді застави.

У ході судового розгляду розмір застави неодноразово зменшувався, востаннє ухвалою суду від 22.12.2023 розмір застави було зменшено до 805 200 грн (300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).

Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні закінчено, з 09.06.2017 і до сьогодні триває судовий розгляд (більше 7 років). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своїх рішеннях зазначає, що зменшення ризиків із плином часу є об`єктивним процесом, що не залежить від волі прокурора або суду. Таким чином, на момент звернення із цим клопотанням до суду, минулі доводи суду про існування ризиків та про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможуть запобігти тим самим ризикам, про наявність яких зазначав детектив ще під час досудового розслідування, не підтверджується на попередньому рівні, у зв`язку з їх об`єктивним зменшенням із плином часу. При цьому, відомості, які б давали підстави вважати, що з`явилися нові ризики, відсутні.

Своєю тривалою бездоганною процесуальною поведінкою обвинувачений ОСОБА_5 довів суду відсутність у нього бажання у будь-який спосіб переховуватися від суду. Враховуючи, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, коли всі докази сторони обвинувачення давно зібрані та вже частково досліджені судом, обвинувачений ОСОБА_5 не має безконтрольного доступу до них, що повністю виключає ризик знищення, приховування або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Ризик незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження теж відсутній, оскільки упродовж тривалого часу розгляду справи у суді показання та позиції учасників провадження неодноразово та послідовно фіксувалися у численних процесуальних документах. Усі експертизи проведені та за їх результатами складені відповідні висновки. Також, не знайшли свого підтвердження й ризики перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується особа. Ці ризики є повністю формальними та не мають під собою жодного доказового підґрунтя.

Наведені вище обставини, на думку сторони захисту, підтверджують об`єктивне припинення існування всіх ризиків, які стали підставою для застосування та продовження стосовно ОСОБА_5 запобіжних заходів. Перебування обвинуваченого під дією запобіжного заходу у вигляді застави на теперішній час не викликано об`єктивною необхідністю, не виправдовує такий ступінь втручання у його права і свободи як обвинуваченого та не є співмірним із метою застосування запобіжного заходу.

Крім того, сторона захисту зазначає про те, що 07.11.2024 набуло статусу остаточного рішення ЄСПЛ у справі «Сергієнко проти України». Предметом оскарження до Суду став факт незаконного затримання ОСОБА_5 27.09.2016 співробітниками Національного антикорупційного бюро України, жорстоке поводження та спричинення тілесних ушкоджень останньому, нелюдське і таке, що принижує гідність, відношення до затриманого, неефективність та небезсторонність розслідування цього інциденту і, як результат, не притягнення винних до відповідальності.

Відповідно до змісту вказаного рішення, Суд визнав порушення Державою-відповідачем ст. 3 Конвенції у процесуальному та матеріальному аспектах. Також, Суд визнав порушення ст. 5 Конвенції в частині занадто довгого розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5 на рішення суду першої інстанції про його незаконне затримання.

Таким чином, наведені порушення прав ОСОБА_5 , гарантованих ст. 3, 5 Конвенції, встановлені Судом, стосуються обставин затримання останнього та обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який у подальшому неодноразово продовжувався, із встановленням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, яка на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м Києва від 31.03.2017 була внесена заставодавцями ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .

Істотне порушення конвенційних прав ОСОБА_5 , на переконання сторони захисту, впливає на допустимість доказів, які стали підставою для застосування до нього запобіжного заходу згідно з ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29.09.2016, які за доктриною «плодів отруйного дерева» породжують недопустимість всіх наступних запобіжних засобів (продовжених, змінених), у тому числі чинної досі застави. За таких обставин, чинний на сьогодні запобіжний захід у вигляді застави є незаконним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 заставодавець ОСОБА_18 померла, її спадкоємцем є ОСОБА_19 , яка наразі перебуває у скрутному матеріальному положенні. Інше джерело коштів, окрім суми внесеної застави, у неї відсутнє.

Враховуючи викладені обставини, сторона захисту просила скасувати застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави, визначений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.12.2023, а у разі прийняття судом рішення про неможливість скасування запобіжного заходу - змінити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави на особисте зобов`язання, внесені в якості застави кошти - повернути ОСОБА_19 .

ІІ. Позиції учасників провадження

Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримали подане клопотання та просили його задовольнити. На думку сторони захисту, запобіжний захід має бути змінений, у зв`язку з тривалістю кримінального провадження, а також ухваленим ЄСПЛ рішенням, в якому встановлені факти порушення конвенційних прав обвинуваченого. Законність затримання є одним із основоположних елементів, які слідчий суддя, суд повинен враховувати під час обрання, зміни чи скасування запобіжного заходу. За весь час кримінального провадження ОСОБА_5 не порушував своєї процесуальної поведінки. Фінансовий стан його родини змінився. Додали, що до повноважень ЄСПЛ не відноситься визнання судових рішень незаконними, Суд встановлює лише порушення Конвенції та протоколів до неї, що само по собі не спростовує факту порушення конвенційних прав особи.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні просив задовольнити подане клопотання у повному обсязі. Зазначив, що рішення Європейського суду з прав людини повинно виконуватись на території України. У рішенні «Сергієнко проти України» встановлено суттєве порушення прав людини під час затримання та обрання запобіжного заходу. Відповідно до вимог КПК України та рішень Суду існує доктрина «плодів отруйного дерева». Таким чином, рішення, за яким внесено заставу, є недопустимим як наслідок зазначеної вище доктрини, а сума внесеної застави підлягає поверненню заставодавцям. На теперішній час він перебуває у Англії, безпечному для нього місці, у зв`язку з небезпекою та війною на території України. Вважає твердження та заперечення прокурора необґрунтованими. Жодних порушень процесуальних обов`язків з його боку за вісім років встановлено не було. Більш того, більшість обвинувачених на сьогодні перебувають під особистим зобов`язанням. Розмір застави для нього визначений у максимальному розмірі, передбаченому КПК України.

Прокурор ОСОБА_8 заперечила щодо задоволення клопотання сторони захисту. Зазначила, що востаннє розмір застави було зменшено до 300 прожиткових мінімумів, який не виходить за максимально встановлений КПК України розмір за вчинення особливо тяжкого злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_5 . Європейським судом з прав людини у рішенні, доданому до клопотання, встановлено два порушення: заявник зазнав жорстокого поводження, коли перебував під контролем правоохоронців, а також тривалий розгляд в апеляційному суді скарги на запобіжний захід. На її переконання, Суд не встановлював факту незаконного затримання чи застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 . За допущені порушення призначена відповідна компенсація. Рішення Суду, на її переконання, не може вплинути на застосований до обвинуваченого запобіжний захід, який є для нього помірним. Крім того, наразі обвинувачений перебуває за кордоном, що може підвищувати ризик переховування обвинуваченого від суду.

ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка суду

Дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши думки осіб, які беруть участь у його розгляді, суд дійшов таких висновків.

Частинами першою та другою статті 331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Так, частина 1 статті 194 КПК України встановлює, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

Суд вкотре зазначає, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді застави може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказаний запобіжний захід було застосовано, та у зв`язку з виникненням інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення або скасування, оскільки строк дії цього запобіжного заходу в ухвалах суду не зазначено, а тривалість в часі запобіжного заходу без врахування обставин справи в конкретному випадку може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

Сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_5 у своєму клопотанні та наданих у судовому засіданні поясненнях ставить питання про скасування запобіжного заходу у вигляді застави або ж зміни запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання.

На підтвердження своєї правової позиції до клопотання додані (у копіях): ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 31.03.2017; ухвала Вищого антикорупційного суду від 22.12.2023; свідоцтво про смерть ОСОБА_18 ; квитанції про сплату суми застави, визначеної ОСОБА_5 ; рішення ЄСПЛ «Сергієнко проти України», заява № 72678/16, англійською та українською (не офіційний переклад) мовами.

Стосовно зазначених у клопотанні обставин, які, на думку сторони захисту, є підставами для скасування/зміни запобіжного заходу, колегія суддів вважає необхідним зазначити про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді застави стосовно ОСОБА_5 не припинила свою дію відповідно до положень ст. 203 КПК України, оскільки для такої ухвали не передбачено визначення строку її дії, як наприклад, для ухвали про тримання особи під домашнім арештом (ч. 6 ст. 181 КПК України) чи для ухвали про тримання під вартою (ч. 1 ст. 197 КПК України).

Неодноразове посилання сторони захисту на сумлінне дотримання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, що може свідчити про значний рівень зменшення ризиків, на переконання суду, не є тією беззаперечною обставиною, яка може свідчити про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Їх виконання є обов`язковим для особи, стосовно якої вони застосовані. Положеннями КПК України встановлено, що у випадку невиконання покладених на обвинуваченого обов`язків, запобіжний захід може бути змінений на більш суворий.

Під час попередніх розглядів клопотань обвинуваченого ОСОБА_5 про зменшення розміру застави (перегляду застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу), судом вже враховувались зазначені у клопотанні обставини, які стосуються особистих обставин обвинуваченого ОСОБА_5 (стійкі соціальні зв`язки, місце його проживання тощо), тривалість кримінального провадження у часі, за результатами чого розмір застави неодноразово зменшувався.

Більш того, з моменту розгляду колегією суддів раніше поданих ОСОБА_5 клопотань про зменшення розміру застави до Вищого антикорупційного суду (зокрема, 28.02.2023, 24.08.2023, 12.12.2023 (за результатами розгляду якого розмір застави був частково зменшений) та 14.05.2024), нових обставин, які могли би слугувати підставами для зменшення розміру застави обвинуваченим не зазначено. Додаткових відомостей, які у своїй сукупності могли би підтверджувати надмірність визначеної обвинуваченому ОСОБА_5 суми застави, суду не надано.

Посилання сторони захисту на обставини прийняття Європейським судом з прав людини рішення у справі «Сергієнко проти України», суд у якості підстави для скасування та/або зміни запобіжного заходу не приймає.

Європейський суд з прав людини у своєму лише констатує факти порушень прав, інтересів та свобод людини, але не скасовує національні судові акти. Рішення Суду є юридично обов`язковим для держави в частині присудженої компенсації, зміни законодавства або практики, проте воно автоматично не змінює та/або не скасовує конкретні судові рішення.

Більш того, порушення, встановлені Судом у справі «Сергієнко проти України», стосувалися саме жорстокого поводження з заявником з боку службових осіб правоохоронного органу та тривалості розгляду апеляційним судом скарги на судове рішення суду першої інстанції про його незаконне затримання, а не повноти чи законності самого судового рішення про застосування запобіжного заходу чи права на справедливий суд під час розгляду питання про застосування до нього запобіжного заходу.

Колегія суддів враховує той факт, що на час розгляду цього клопотання призначено та проводиться судовий розгляд на підставі обвинувального акта, у встановленому судом порядку досліджуються письмові докази сторони обвинувачення, а також продовжують існувати ризики незаконного впливу на свідків та переховування від суду, хоча вони істотно зменшились з плином часу та у зв`язку з завершенням досудового розслідування.

Разом з тим, дії, до яких обвинувачений може вдатись, висунення обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, разом із його тимчасовим виїздом за межі території України, у зв`язку з повномасштабним вторгнення рф на територію України, проживання на території іноземної країни протягом тривалого часу (як повідомив обвинувачений у судовому засіданні на території Англії) та відсутність у сторони обвинувачення дієвих механізмів попередження існуючих ризиків у своїй сукупності вказують на необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді застави.

Посилання сторони захисту на: 1) перебування обвинуваченого у іншому процесуальному положенні у порівнянні з іншими обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні; 2) те, що розмір застави тривалий час становить максимальний розмір застави, встановлений положеннями КПК України, колегією суддів не враховуються в якості підстав для зменшення встановленого розміру застави, оскільки вони містять загальну інформацію та за своїм змістом є суб`єктивною думкою/оцінкою певних подій сторони захисту.

Існування та/або продовження існування ризиків знищення, приховування або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується особа, колегією суддів під час постановлення ухвали суду від 22.12.2023 не встановлювались.

Також, колегія суддів відхиляє твердження сторони захисту про скрутне матеріальне становище заставодавця ОСОБА_19 , оскільки жодного документального підтвердження її фінансового стану, фінансової спроможності, відсутності у неї будь-яких доходів, до матеріалів клопотання не додано.

Таким чином, з огляду на додані до клопотання матеріали, суд вважає, що застосований ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.12.2023 стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави у визначеному розмірі є достатньою та необхідною мірою, яка гарантує виконання ним своїх процесуальних обов`язків, мова про які йшла вище, не є непомірною для нього та не вступає у суперечність із гарантією, передбаченою п. 3 ст. 5 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, яка покликана забезпечити явку обвинуваченого у судове засідання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання сторони захисту про скасування (зміну) запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 331, 372, 376 КПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про скасування (зміну) запобіжного заходу.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення щодо ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Судді: ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3