Ухвала

від 18.12.2024 по справі 1-368/11

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1-368/11Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/817/402/24 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - виконання судових рішень

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:

головуючої - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5

з участю:

прокурора ОСОБА_6

засудженого - ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіТернополі матеріаликримінального провадженняза апеляційноюскаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 24 вересня 2024 року,-

Встановила:

Цією ухвалоюповернуто клопотання засудженого ОСОБА_7 про звільнення від відбування покарання. Роз`яснено засудженому ОСОБА_7 , що повернення клопотання не перешкоджає повторному зверненню до суду.

В апеляційнійскарзі ОСОБА_7 просить вказану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його клопотання та звільнити його від відбування покарання.

Вказані вимоги мотивує, що він за 23 роки виконання покарання не ухилявся від його відбування та не скоїв жодного злочину.

Заслухавши доповідь судді, засудженого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просять її задовольнити, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляції засудженого, вивчивши подані матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, до судунадійшло клопотаннязасудженого ОСОБА_7 про звільнення від відбування покарання.

Відповідно ст.152КВК України,підставою звільненнявід відбуванняпокарання є: відбуттястроку покарання,призначеного вирокомсуду; законУкраїни проамністію; актпро помилування; прийняття уповноваженим органом рішення про передачу особи для обміну як військовополоненого; скасування вирокусуду ізакриття кримінальногопровадження; закінчення строківдавності виконанняобвинувального вироку; умовно-достроковезвільнення відвідбування покарання; умовно-достроковезвільнення відвідбування покараннядля проходженнявійськової служби; хвороба; інші підстави, передбачені законом.

Згідно ч.1 статті 82 КК невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

При цьому ч.5 статті 82 КК України визначено, що покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.

Згідно з ч.6 статті 82 КК України до осіб, яким покарання замінене більш м`яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 3 ч.3 статті 81 КК України регламентовано, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом, зокрема, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк.

ч.3 ст. 154 КВК України встановлено, що стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 КК України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов`язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким. У разі відмови суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання або невідбутої частини покарання більш м`яким повторне подання в цьому питанні стосовно осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, за тяжкі і особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п`яти років, може бути внесено не раніше ніж через один рік з дня винесення постанови про відмову, а стосовно засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше ніж через шість місяців.

Частиною 12 вказаної статті передбачено, що разом із поданням щодо можливості представлення засудженого до довічного позбавлення волі до заміни невідбутої частини покарання більш м`яким адміністрація виправної колонії подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі. Визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі та складення висновку здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації. Порядок та методика визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання.

Також, ч.13 передбачено, що особа, засуджена до довічного позбавлення волі, додатково до подання щодо можливості представлення її до заміни покарання на більш м`яке у виді позбавлення волі на певний строк повинна подати індивідуальний план виправлення та ресоціалізації. Такий план має містити заходи, здійснення яких у період відбування більш м`якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дасть змогу засудженій особі усунути фактори, що можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення, та факти, що свідчать про перспективи виправлення та ресоціалізації засудженої особи після звільнення. Форма індивідуального плану виправлення та ресоціалізації визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Засуджена особа, якій покарання у виді позбавлення волі на певний строк призначено в порядку заміни більш м`яким покаранням та в якої настало право на застосування умовно-дострокового звільнення, додатково повинна подати до суду звіт про виконання індивідуального плану виправлення та ресоціалізації під час відбування більш м`якого покарання, у тому числі аналіз причин успішності або неуспішності виконання заходів, передбачених зазначеним планом.

Таким чином, особа, засуджена до довічного позбавлення волі, спочатку (після відбування нею не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання) має право на заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким, і лише після фактичного відбування нею не менше трьох чвертей строку вже заміненого покарання така особа матиме право на умовно-дострокове звільнення від його відбування.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що право на звернення до суду з клопотанням про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, згідно зазначених вище норм, має право орган або установа виконання покарань.

Так,повертаючи ОСОБА_7 клопотання,судом першоїінстанції відповіднодо вказанихвимог Законубуло вірновраховано,що клопотання підлягає поверненню як таке, що подане з порушенням наведених вимог чинного законодавства, оскільки у матеріалах справи відсутні відомості, що установа виконання покарань спочатку зверталась із клопотанням про заміну йому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, що в подальшому надавало б право засудженому на звільнення від його відбування.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, про те, що суд першої інстанції, обґрунтовано повернув клопотання засудженого ОСОБА_7 про звільнення від відбування покарання, що не є перешкодою для звернення із вказаним клопотанням до суду, із урахуванням вимог ст.154 КВК України.

Таким чином, жодних істотних порушень вимог КПК України при розгляді клопотання, які перешкодили чи могли б перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не встановлено, в зв`язку з чим апеляційна скарга засудженого ОСОБА_7 до задоволення не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишитибез задоволення,а ухвалуЧортківського районногосуду Тернопільськоїобласті від24вересня 2024 року без змін.

Головуючий

Судді