Ухвала

від 24.09.2024 по справі 1-368/11

ЧОРТКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Чортківський районний суд Тернопільської області

копія

УХВАЛА

24 вересня 2024 року Справа № 1-368/11

Номер провадження1-в/608/99/2024

Суддя Чортківського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , ознайомившись з матеріалами клопотання засудженого ОСОБА_2 про звільнення від відбування покарання,-

ВСТАНОВИВ:

Засуджений ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від відбування покарання за вироком Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2013 року. Оскільки, держава Україна порушуючи відносно нього ч.2 ст. 129-1 Конституції України, та не забезпечила виконання у визначеному Конституцією порядку більше 23 років по тому законної сили обвинувального вироку щодо нього. Тому просив, звільнити його від відбування покарання та призначити йому адвоката.

Ознайомившись з клопотанням засудженого, приходжу до висновку, що провадження за ним не може бути відкрите та підлягає поверненню виходячи з наступних підстав.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-(ІІ)/2021 від 16 вересня 2021 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину першу статті 81, частину першу статті 82 Кримінального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Таким чином, на національному рівні Конституційний Суд України визнав, що норми закону України про кримінальну відповідальність не містять положень, які надають суду повноваження для застосування до осіб, яких засуджено до покарання у виді довічного позбавлення волі, умовно-дострокового звільнення від відбування призначеного покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.

При цьому, зобов`язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене статтями 81, 82 КК України, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.

На виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пєтухов проти України» від 12.03.2019 (на яке посилається засуджений) з метою усунення цієї системної проблеми Міністерством юстиції розроблено та 18.10.2022 Верховною Радою України прийнято Закони України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» та «Про внесення змін до КУпАП, КК України та КПК України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини», які набрали чинності 06.11.2022.

Зокрема, 06.11.2022 набрали чинності Закони України № 2689-ІХ від 18.10.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» та № 2690-ІХ від 18.10.2022 «Про внесення змін до КПК України щодо удосконалення окремих положень досудового розслідування в умовах воєнного стану».

Зазначеними Законами були внесені зміни до КК, КПК та КВК, зокрема, щодо гуманізації окремих норм кримінального законодавства стосовно застосування покарання у виді довічного позбавлення волі.

Так, Законом № 2690-ІХ внесені зміни до положень статті 82 КК, якими визначено можливість заміни особі, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, невідбутої частини покарання більш м`яким (позбавлення волі строком від 15 до 20 років) після відбування нею не менше 15 років призначеного судом покарання.

Відповідно до частини першої статті 82 КК невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

При цьому частиною п`ятою статті 82 КК визначено, що покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.

Згідно з частиною шостою статті 82 КК до осіб, яким покарання замінене більш м`яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини третьої статті 81 КК регламентовано, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом, зокрема, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк.

Відповідно до положень ст. 154 КВК України стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 КК України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов`язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким. У разі відмови суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання або невідбутої частини покарання більш м`яким повторне подання в цьому питанні стосовно осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, за тяжкі і особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п`яти років, може бути внесено не раніше ніж через один рік з дня винесення постанови про відмову, а стосовно засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше ніж через шість місяців. Разом із поданням щодо можливості представлення засудженого до довічного позбавлення волі до заміни невідбутої частини покарання більш м`яким адміністрація виправної колонії подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі. Визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі та складення висновку здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації. Порядок та методика визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання. Особа, засуджена до довічного позбавлення волі, додатково до подання щодо можливості представлення її до заміни покарання на більш м`яке у виді позбавлення волі на певний строк повинна подати індивідуальний план виправлення та ресоціалізації. Такий план має містити заходи, здійснення яких у період відбування більш м`якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дасть змогу засудженій особі усунути фактори, що можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення, та факти, що свідчать про перспективи виправлення та ресоціалізації засудженої особи після звільнення. Форма індивідуального плану виправлення та ресоціалізації визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Засуджена особа, якій покарання у виді позбавлення волі на певний строк призначено в порядку заміни більш м`яким покаранням та в якої настало право на застосування умовно-дострокового звільнення, додатково повинна подати до суду звіт про виконання індивідуального плану виправлення та ресоціалізації під час відбування більш м`якого покарання, у тому числі аналіз причин успішності або неуспішності виконання заходів, передбачених зазначеним планом.

З сукупного аналізу наведених норм випливає, що особа, засуджена до довічного позбавлення волі, спочатку (після відбування нею не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання) має право на заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким, і лише після фактичного відбування нею не менше трьох чвертей строку вже заміненого покарання така особа матиме право на умовно-дострокове звільнення від його відбування.

Також, вважаю за доцільне зауважити, що без вирішення питання про попередню заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років неможливе застосування до засудженого звільнення від відбування покарання, який відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі.

З сукупного аналізу наведених норм випливає, що особа, засуджена до довічного позбавлення волі, має право звернутися з клопотанням про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яке з дотриманням вимог ст.154 КВК і Порядку визначення ступеня виправлення засудженого, а у випадку бездіяльності адміністрації установи виконання покарань по виконанню вимог вказаного Порядку може бути оскаржена в порядку ст.ст.537,539 КПК України.

Відповідно ст. 152 КВК України, підставою звільнення від відбування покарання є відбуття строку покарання, призначеного вироком суду; закону України про амністію; акту про помилування; скасування вироку суду і закриття кримінального провадження; закінчення строків давності виконання обвинувального вироку; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; хвороба; інші підстави, передбачені законом.

Відповідно до положень статті 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: 1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі; 3) п`ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п`яти років за тяжкий злочин; 4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин; 5) п`ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

Цією статтею передбачений порядок звільнення від відбування покарання особи, якщо обвинувальний вирок відносно особи не був виконаний.

У даному випадку зміст клопотання ОСОБА_3 не свідчить про те, що вирок суду, яким був засуджений останній до довічного позбавлення волі, виконано не в строки, встановлені кримінальним законом.

Більше того, сама ст. 80 КК України не регулює та не встановлює, в тому числі і не обмежує строки відбування покарання, а регулює питання звільнення від відбування покарання, призначеного вироком суду, який набрав законної сили, осіб, щодо яких в силу певних обставин не був виконаний такий вирок протягом відповідних встановлених строків.

За встановлених обставин, вважаю, що дане клопотання підлягає поверненню як таке, що подане з порушенням наведених вимог чинного законодавства.

Повернення клопотання не перешкоджає повторному зверненню до суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 80, 81, 82 Кримінального кодексу України, ст. ст. 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання засудженого ОСОБА_2 про звільнення від відбування покарання - повернути.

Роз`яснити засудженому ОСОБА_2 , що повернення клопотання не перешкоджає повторному зверненню до суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: (підпис)

Згідно з оригіналом:

Ухвала набрала законної сили "____"

Оригінал ухвали знаходиться в Чортківському районному суді Тернопільської області в матеріалах справи №1-368/11.

Суддя: ОСОБА_1

Копію ухвали видано "____"

Секретар: