Постанова

від 04.11.2024 по справі 910/386/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2024 р. Справа№ 910/386/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Мальченко А.О.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання Цікра А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 04.11.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 (повний текст складено 03.06.2024)

у справі №910/386/22 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Приватного підприємства "Золота Нива 1"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача -Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМ-ТРАНС"

про стягнення 1 479 852,18 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Золота Нива 1" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення шкоди у розмірі 1 479 852,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що відповідачем допущено порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом, у зв`язку з чим позивачу завдано шкоду у розмірі 739 926,09 грн. При цьому ПП "Золота Нива 1" на підставі статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявлено вимогу про стягнення із Залізниці 1 479 852,18 грн, що є подвійним розміром шкоди, завданої позивачу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 910/386/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023, у позові відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 910/386/22 касаційну скаргу приватного підприємства "Золота Нива 1" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 910/386/22 скасовано, справу №910/386/22 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що внаслідок вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції поніс необґрунтовані витрати на оплату послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням та встановленні її вартості в розмірі 170,38 грн за 1 вагон/1 кілометр без ПДВ в загальній сумі 739 926,09 грн (з ПДВ).

У позовній заяві позивач зазначає, що протягом березня-травня 2019 року ПП «Золота нива 1» при посередництві ТОВ «Ем-Транс» зі станції Закомельська залізничним транспортом на виконання контракту ZN09012019 від 09.01.2019, укладеного між позивачем та GLOBUS AGRO CORN LIMITED, відправлено 139 вагонів.

За доводами позивача, останній сплатив за транспортно-експедиційні послуги з відправлення 139 вагонів на рахунок ТОВ «Ем-Транс» 3 592 801,08 грн, в тому числі за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням у розмірі 739 926,09 грн (з ПДВ).

Позивач, посилаючись на рішенням АМКУ № 470-р від 06.08.2020 та постанову Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 910/15766/20, вказав про зайняття АТ «Українська залізниця» монопольного становища на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України із часткою 100 відсотків протягом 2018 - 31 березня 2020 року та вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Оскільки відповідачем вчинено порушення, передбачене пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», позивач звернувся до суду з позовом про стягнення завданої позивачу шкоди у подвійному розмірі, яка складає 1 479 852,18 грн (739 926,09 грн х 2 = 1 479 852,18 грн), на підставі ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, посилається на те, що згідно специфікацій поставка товару здійснюється на умовах СРТ, згідно з Інкотермс 2010, які передбачають, що у фактурну вартість товару вже включені вартість товару та фрахт або транспортні витрати. За таких обставин, відповідач вважає, що посилання позивача на укладений з GLOBUS AGRO CORN LIMITED контракт № 09012019 від 09.01.2019 на умовах CPT та те, що додаткові витрати по транспортуванню не були включені до собівартості продукції протирічить офіційним правилам тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010.

Також відповідач стверджував, що дії позивача суперечать його попередній поведінці та є недобросовісними, оскільки позивач надає недостовірну інформацію, стверджуючи спочатку у відповіді на відзив від 05.07.2022 про знаходження у нього оригіналів листів Globus Agro Corn Limited від 01.11.2018 та від 11.03.2019, а при витребуванні таких оригіналів зазначає, що доступ до документів відсутній у зв`язку з окупацією та активними бойовими діями у даному регіоні.

У своїх запереченнях відповідач зазначає, що позивачем не доведено одного з обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення - факту понесення позивачем шкоди/збитків.

За доводами відповідача, витрати здійснені позивачем, включено у вартість реалізованої ним продукції, що підтверджується самим позивачем у заяві про порушення законодавства про захист економічної конкуренції до АМКУ та рішенням АМКУ № 470-р від 06.08.2020, у зв`язку з чим відповідач вважає, що відбулось відшкодування третіми особами витрат ПП «Золота Нива 1» по транспортуванню, в тому числі послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням.

Крім того, відповідач зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів - первинних документів, в розумінні бухгалтерського обліку, на підтвердження не включення позивачем вартості спірної послуги до вартості реалізованої ним продукції.

Третя особа у своїх письмових поясненнях по суті спору підтримала позовні вимоги ПП «Золота Нива 1», посилаючись на те, що АТ «Українська залізниця» завдала шкоду позивачу, а тому відповідно до ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» повинна відшкодувати 1 479 852,18 грн.

За поясненнями третьої особи, відповідачем було здійснено списання з рахунку ТОВ «ЕМ-ТРАНС» зі спеціальним режимом використання через філію Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень вартості послуги «за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням» у сумі 739 926,09 грн з ПДВ, які у подальшому були компенсовані позивачем на користь ТОВ «ЕМ-ТРАНС».

ТОВ «ЕМ-ТРАНС» зазначає, що позивач є кінцевим споживачем послуг АТ «Українська залізниця» з перевезення вантажів та на нього покладається тягар по сплаті вартості послуг.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 по справі №910/386/22 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжі Гедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного підприємства "Золота Нива 1" (64333, Харківська область, Ізюмський район, с. Забавне, вул. Харківська, 1-Ю, код ЄДРПОУ 33897138) шкоду у сумі 1 479 852,18 грн, судовий збір у сумі 22 197,78 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 34 974,05 грн та судовий забір за подання касаційної скарги у розмірі 44 395,56 грн.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 25.06.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 24.06.2024) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням в повному обсязі через його необґрунтованість, оскільки воно прийняте без з`ясування обставин, що маюь значення для справи, висновки не відповідають встановленим обставинам, порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

-судом першої інстанції не взято до уваги, що у діях АТ «Укрзалізниця» відсутній склад правопорушення, передбачений ст. 1166 ЦК України, необхідний для настання цивільно-правової відповідальності.

Позивач, як на підставу свої вимог посилається на обставини, встановлені Рішенням Антимонопольного комітету України від 06.08.2020 р. № 470-р та те, що ним нібито понесені необгрунтовані витрати через запровдження Відповідачем послугу з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням у розмірі 739 926,09 грн.

Натомість, Відповідач, вважає, що Позивачем не доведено наявності складу Правопорушення.

Стаття 75 ГПК України не містить норми, яка б вказувала на те, що рішення АМКУ носять преюдиційний характер для суду (постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 910/147/22).

Наявність вказаного рішення не звільняє Позивача від необхідності доведення, зокрема, факту завдання шкоди, її розміру та наявності в діях Відповідача складу правопорушення, передбаченого статтею 1166 ЦК України.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність заподіяння шкоди, оскільки його доводи зводяться тільки до факту винесення АМКУ рішення, укладеного договору поставки на умовах СРТ з GLOBUS AGRO CORN LIMITED та листів GLOBUS AGRO CORN LIMITED, що не передбачає автоматичної підстави для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення шкоди.

-суд першої інстанції всупереч офіційним правилам тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 дійшов помилкового висновку, що умови поставки СРТ виключають включення вартості доставки товару до місця призначення до вартості товару, оскільки це додаткові витрати продавця.

-вважає, що обрані умови поставки СРТ, свідчать про те, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару та транспортні витрати.

При цьому, незазначення в зовнішньоекономічному контракті від 09 січня 2019 року № ZN 09012019 про зарахування даних витрат до загальної суми контракту (ціни товару) протилежного не доводить, оскільки сторони контракту, узгодивши умови поставки товару згідно з офіційними правилами Інкотермс 2010, тим самим встановили, що витрати на

транспортування входять до ціни товару.

-вважає, що висновки суду першої інстанції та доводи Позивача на укладений з LOBUS AGRO CORN LIMITED контракт № 09012019 від 09.01.2019 на умовах CPT та що додаткові витрати по транспортуванню не були включені до собівартості продукції протирічить офіційним правилам тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010.

-суд першої інстанції всупереч ст. 76, ч. 6 ст. 91 ГПК України взяв до уваги надані позивачем копії документів, а саме листи від GLOBUS AGRO CORN LIMITED.

З перевізних документів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що відправлення та перевезення вантажу виникли з метою здійснення Позивачем поставки продукції третім особам, а саме, компанії «TIS-ZERNO SERVICES LIMITED», SIERENTZ GLOBAL MERCHANTS, компанії «ORSETT TRADING SA», CARDIFF COMMODITIES SA, GLOBUS AGRO CORN LIMITED на підставі укладених контрактів.

Листи GLOBUS AGRO CORN LIMITED, якими Позивач нібито обґрунтовує відмову покупця вантажу від оплати вартості послуг по малодіяльним станціям, стосуються відмови оплати вартості послуг не ПП «Золота Нива 1» (позивача по справі), а СТОВ «Злагода», відтак, взагалі не стосуються предмета доказування в розумінні ст. 76 ГПК України, водночас, взято судом першої інстанції до уваги.

З врахуванням зазначеного в п. п. 1, 2 апеляційної скарги, у діях АТ «Укрзалізниця» відсутній один з елементiв складу правопорушення, який необхідний для настання цивільно-правової відповідальності, а саме, відсутній факт завдання Відповідачем шкоди Позивачеві, оскільки вартість Послуг компенсовано Позивачеві за рахунок збільшення вартості продукції, що підтверджується заявою Позивача до Антимонопольного комітету

України, однак, залишена судом поза увагою.

Відповідачем належними та допустими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України доведено, що витрати ПП «Золота Нива 1» по транспортуваню, в тому числі послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням, відшкодовано Позивачу третіми особами, що підтверджується заявою до АМКУ.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що посилання відповідача на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 не є релевантним до даних правовідносин - відшкодування шкоди за порушення Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки, дані нормативно-правові акти регулюють правовідносини, пов`язані з регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Сама лише сплата Позивачем АТ «Укрзалізниця» вартості Послуги не доводить зменшення майнових благ Позивача, та не є доказом наявності шкоди як елементу цивільного правопорушення, а розмір шкоди не є тотожним (не дорівнює) вартості Послуг, встановленої для малодіяльних станцій в порівнянні із звичайною вартістю послуг, які надаються на загальних умовах Перевізника.

Враховуючи викладене, наявність шкоди має підтверджуватись належними та допустимими доказами в залежності від виду господарської діяльності, яку здійснює заявник - розрахунків, калькуляцій, платіжних доручень, актів наданих послуг від юридичних осіб, яким Позивач надавав відповідні послуги/здійснював реалізацію продукції.

Позивач не є кінцевим споживачем послуг Відповідача, що позбавляє його права на відшкодування шкоди (збитків) на підставі ст. 55 ЗУ «Про захист економічної конкуренції».

Із зазначеного слідує, що Позивач за умови задоволення даного позову «відшкодує» грошові кошти у потрійному розмірі: шляхом відшкодування витрат йому третіми особами та ще двічі - стягнутих з АТ «Укрзалізниця» у порядку ст. 55 ЗУ «Про захист економічної

конкуренції».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Агрикова О.В.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/386/22.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/386/22.

04.07.2024 матеріали справи №910/386/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі та на неподання доказів надсилання копії апеляційної скарги третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕМ-ТРАНС" в паперовій формі листом з описом вкладення.

17.07.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд») через підсистему «Електронний суд» представником апелянта подано заяву про усунення недоліків, яка передана головуючому судді, до якої долучено квитанцію №491765 від 12.07.2024 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4 439,55 грн та докази надсилання копії апеляційної скарги з додатками третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕМ-ТРАНС" в паперовій формі листом з описом вкладення.

Розпорядженням Керівника апарату від 18.07.2024 №09.1-08/2374/24 у зв`язку з перебуванням суддів Мальченко А.О. та Агрикової О.В. у відпустці з 15.07.2024, справу №910/386/22 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2024 справу №910/386/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Хрипуна О.О., Гончарова С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2024 поновлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №910/386/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №910/386/22, справу призначено до розгляду на 16.09.2024.

В судове засідання 16.09.2024 з`явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи в судове засідання не з`явився, у суду відсутні дані про належне повідомлення представника третьої особи про дату, час та місце розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 відкладено розгляд справи №910/386/22 на 04.11.2024.

Розпорядженням Керівника апарату від 29.10.2024 №09.1-08/4074/24 у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у тривалій відпустці з 27.10.2024, справу №910/386/22 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2024 справу №910/386/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Хрипуна О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2024 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №910/386/22, зазначено, що розгляд справи №910/386/22 відбудеться 04.11.2024.

Під час апеляційного перегляду до матеріалів справи представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів відповідача.

Явка представників сторін

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 04.11.2024 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 04.11.2024 заперечував доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, оскаржуване рішення просив залишити без змін.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника третьої особи обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 04.11.2024 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

07.02.2018 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (надалі - перевізник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМ-ТРАНС» (надалі - замовник, третя особа) укладено договір №07415/ЦТЛ-2018 про надання послуг, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 3.5. договору №07415/ЦТЛ-2018 розмір плати за додаткові послуги, які виконуються за вільними тарифами, перелік яких наведений у додатках до цього договору, визначається перевізником. Зміни ставок за додаткові послуги, які виконуються за вільними тарифами, визначаються перевізником і доводяться замовнику шляхом розміщення інформації на офіційному сайті перевізника із зазначенням терміну введення їх у дію не раніше ніж через 30 календарних днів після оголошення.

За умовами п. 9.1. договору №07415/ЦТЛ-2018 у разі прийняття нормативних актів, які змінюють умови надання послуг з перевезення вантажів та порядок їх сплати і т.ін., сторони зобов`язані привести договір у відповідність до таких нормативних актів шляхом внесення необхідних доповнень і змін до цього договору.

Згідно п. 9.2. договору №07415/ЦТЛ-2018 зміни й доповнення до цього договору оформлюються у письмовій формі, підписуються сторонами і стають невід`ємною частиною договору після підписання, якщо інше не передбачено цим договором. В односторонньому порядку перевізник має право внести зміни до додатків 1, 2, 3 цього договору або в інших випадках передбачених договором.

Рішенням правління Акціонерного товариства "Українська залізниця" №Ц-64/101 від 18.12.2018 року було встановлено послугу з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням та встановлено за неї плату в розмірі 170, 38 грн без ПДВ.

Наказом Акціонерного товариства "Українська залізниця" №22 від 09.01.2019 року, послуга з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням була введена в дію.

01.03.2019 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМ-ТРАНС» (замовник, третя особа) було укладено додаткову угоду №3/П3 до договору №07415/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 07.02.2018, якою доповнено розділ 2 новим підпунктом 2.1.20., яким встановлено обов`язок замовника, зокрема, компенсувати Перевізнику витрати, пов`язані з подачею й забиранням вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням за ставкою встановленою у додатку 1 до цього договору. Оплата здійснюється за найкоротшу відстань до однієї із сусідніх станцій відкритої для вантажних операцій: малодіяльна вантажна станція навантаження/вивантаження (станція надання послуг) Закомельська/Савинці, та відповідно доповнено додаток 1 до цього договору пунктом 13, зокрема, введено додаткову послугу, пов`язану з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами: подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням. Ціна за одиницю після коригування - 170, 38 грн без ПДВ за 1 вагон/1 кілометр.

18.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМ-ТРАНС» (експедитор) та Приватним підприємством «Золота Нива 1» (клієнт) було укладено договір № 1801 на транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до якого експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (зернові, зернобобові, олійні культури та продукти їх переробки) залізничним транспортом.

Відповідно до п. 3.5. договору на транспортно-експедиційне обслуговування, розмір договірної ціни включає в себе: винагороду експедиторові, залізничний тариф, вартість виготовлення ЗПП, станційні збори, оформлення карантинних, ветеринарних сертифікатів, сертифікатів якості, сертифікатів ДІСХ, ТПП, ВТД, митних платежів, лабораторних досліджень продукції, послуги митного брокера, ПГВК.

16.03.2019, 17.03.2019, 18.03.2019, 19.03.2019, 22.03.2019, 26.03.2019, 29.03.2019, 01.04.2019, 19.04.2019, 25.04.2019, 01.05.2019, 08.05.2019, 28.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМ-ТРАНС» та Приватним підприємством «Золота Нива 1» були укладено додаткові угоди (орендований парк) до договору № 1801 від 18.01.2019, згідно з якими сторони погодили, що клієнт доручає, а експедитор зобов`язується виконати перевезення пшениці по маршруту: ст. Закомельська Південна залізниця - станція Миколаїв-вантажний (експорт) Одеська залізниця.

Протягом березня-травня 2019 року ПП «Золота нива 1» при посередництві ТОВ «ЕМ-ТРАНС» зі станції Закомельська залізничним транспортом відправлено 139 вагонів, в тому числі:

- 16-17.03.2019 - №№ 95781837, 95820049, 95784930, 95784864 (згідно з додатковою угодою № 9 від 16.03.2019 до договору № 1801 від 18.01.2019 року);

- 17.03.2019 - №№ 95781878, 95781829, 95819983, 95819975, 95784724, 95784112 (згідно з додатковою угодою № 10 від 17.03.2019 до договору № 1801 від 18.01.2019 року)

- 18.03.2019 - №№ 95784088, 95784773, 95784765, 95820031, 95784732, 95781811, 95785002, 95784807 (згідно з додатковою угодою № 11 від 18.03.2019 до договору № 1801 від 18.01.2019 року);

- 19.03.2019 - №№ 95784880, 95784955, 95784740, 95784906, 95820015, 95819942, 95784781, 95784138, 95784203 (згідно з додатковою угодою № 12 від 19.03.2019 до договору № 1801 від 18.01.2019 року);

- 22-25.03.2019 - №№ 95783973, 95783981, 95819934, 95783940, 95783965, 95784161, 95781886, 95784153, 95784039, 95784187, 95781902,95820023, 95784062, 95784179, 95784005, 95820007 (згідно з додатковою угодою № 13 від 22.03.2019 до договору № 1801 від 18.01.2019 року);

- 26-28.03.2019 - №№ 95784070, 95781845, 95784856, 95784120, 95781803, 95784989, 95784104, 95819967, 95784963, 95784823, 95781852, 95784849, 95784047 (згідно з додатковою угодою № 14 від 26.03.2019 до договору № 1801 від 18.01.2019 року);

- 29-31.03.2019 - №№ 95784203, 95784138, 95819942, 95820015, 95784765, 95784773, 95784088, 95784807, 95785002, 95784146 (згідно з додатковою угодою № 15 від 29.03.2019 до договору № 1801 від 18.01.2019 року);

- 01-02.04.2019 - №№ 95819983, 95819975, 95784724, 95784112, 95784971, 95784948, 95784013 (згідно з додатковою угодою № 16 від 01.04.2019 до договору № 1801 від 18.01.2019 року);

- 19-23.04.2019 - №№ 95784724, 95784088, 95784807, 95785002, 95784203, 95784773, 95784765, 95784138, 95783957, 95784872, 95819942,95820015,95784914,95784757, 95781878, 95781829, 95781837, 95783932, 95784054, 95784187, 95784971 (згідно з додатковою угодою № 18 від 19.04.2019 до договору № 1801 від 18.01.2019 року);

- 25.04.2019 - №№ 95784732, 95781811, 95784781, 95784930, 95784864 (згідно з додатковою угодою № 19 від 25.04.2019 до договору № 1801 від 18.01.2019 року);

- 01.05.2019 - №№ 95781902, 95784153, 95784906, 95784880, 95784005, 95820007, 95820031, 95784955 (згідно з додатковою угодою № 20 від 01.05.2019 до договору № 1801 від 18.01.2019 року);

- 08-14.05.2019 - №№ 95781852, 95784849, 95784047, 95784989, 95784963, 95781803, 95781860, 95784716, 95781886, 95784922, 95781545,95784856, 95819934, 95783940, 95783965, 95784161, 95783981, 95784070, 95784104, 95819967 (згідно з додатковою угодою № 21 від 08.05.2019 до договору № 1801 від 18.01.2019 року);

- 28.05.2019 - №№ 95784765, 95784138, 95783957, 95784872, 35781837, 95784914, 95784757, 95781878, 95781829, 95784187, 95784971, 95784930 (згідно з додатковою угодою № 23 від 28.05.2019 до договору № 1801 від 18.01.2019 року).

Позивач у позовній заяві зазначає, що останнім сплачено за транспортно-експедиційні послуги з відправлення цих вагонів на рахунок ТОВ «ЕМ-ТРАНС» - 3 592 801,08 грн, в тому числі за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням - 739 926,09 грн.

Вартість транспортно-експедиційних послуг визначена у складених актах на транспортно-експедиційні послуги: № ОУ-0000086 від 27.03.2019, № ОУ-0000087 від 27.03.2019, № ОУ-0000088 від 27.03.2019, № ОУ-0000089 від 27.03.2019, № ОУ-00000103 від 02.04.2019, № ОУ-00000106 від 02.04.2019, № ОУ-0000137 від 19.04.2019, № ОУ-0000141 від 19.04.2019, № ОУ-0000179 від 16.05.2019, № ОУ-0000182 від 16.05.2019, № ОУ-0000199 від 24.05.2019, № ОУ-0000202 від 24.05.2019, № ОУ-0000228 від 19.06.2019.

Як зазначає позивач, сума коштів, яку отримано відповідачем від ТОВ «ЕМ-ТРАНС» за послуги з подачі й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, відправлені ПП «Золота нива 1», та вартість яких було покладено на позивача, відображено в накопичувальних картках: №№ 16030056 від 16.03.2019, 17030057 від 17.03.2019, 18030058 від 18.03.2019, 19030059 від 19.03.2019, 20030060 від 20.03.2019, 22030061 від 22.03.2019, 23030062 від 23.03.2019, 24030064 від 24.03.2019, 26030065 від 26.03.2019, 27030068 від 27.03.2019, 27030069 від 27.03.2019, 28030071 від 28.03.2019, 30030073 від 30.03.2019, 31030075 від 31.03.2019, 01040076 від 01.04.2019, 02040077 від 02.04.2019, 19040099 від 19.04.2019, 20040102 від 20.04.2019, 21040103 від 21.04.2019, 23040105 від 23.04.2019, 24040107 від 24.04.2019, 25040109 від 25.04.2019, 01050114 від 01.05.2019, 08050125 від 08.05.2019, 09050126 від 09.05.2019 10050127 від 10.05.2019, 11050128 від 11.05.2019, 12050129 від 12.05.2019 та 14050130 від 14.05.2019.

Позивач також зазначає, що згідно з листом АТ "Українська залізниця" №ЦЦО-13/1109 від 20.12.2019, сума нарахованого додаткового збору «за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням» за кожен вагон, що рухався по накладним з накопичувальних карток стягнута сума у розмірі 4 429,88 грн та 4 500,86 грн (за кожний вагон).

Позивачем сплачено за транспортно-експедиційні послуги з відправлення цих вагонів на рахунок ТОВ «ЕМ-ТРАНС» 3 592 801,08 грн, в тому числі за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням - 739 926, 09 грн з ПДВ.

За доводами позивача, АТ «Українська залізниця» проведено списання з рахунку ТОВ «ЕМ-ТРАНС» зі спеціальним режимом використання вартість послуги «за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням» вагонів: №№ 95781837, 95820049, 95784088, 95784955, 95783981, 95781902, 95784120, 95784047, 95785002, 95784732, 95784203, 95784757, 95784153, 95784047, 95784856, 95784765, 95784930, 95784773, 95784740, 95819934, 95820023, 95781803, 95784203, 95784146, 95781811, 95784773, 95781878, 95784906, 95784989, 95819934, 95784138, 95784864, 95784765, 95784906, 95783940, 95784062, 95784989, 95784138, 95819983, 95784781, 95784765, 95781829, 95784880, 95784963, 95783940, 95783957, 95781878, 95820031, 95820015, 95783965, 95784179, 95784104, 95819942, 95819975, 95784930, 95784138, 95781837, 95784005, 95781803, 95783965, 95784872, 95781829, 95784732, 95819942, 95784161, 95784005, 95819967, 95820015, 95784724, 95784864, 95783957, 95783932, 95820007, 95781860, 95784161, 35781837, 95819983, 95781811, 95784781, 95781886, 95820007, 95784963, 95784765, 95784112, 95784724, 95784872, 95784054, 95820031, 95784716, 95783981, 95784914, 95819975, 95785002, 95784138, 95784153, 95784070, 95784823, 95784773, 95784971, 95784088, 95819942, 95784187, 95784955, 95781886, 95784070, 95784757, 95784724, 95784807, 95784203, 95784039, 95781845, 95781852, 95784088, 95784948, 95784807, 95820015, 95784971, 95781852, 95784922, 95784104, 95781878, 95784112, 95784880, 95783973, 95784187, 95784856, 95784849, 95784807, 95784013, 95785002, 95784914, 95781902, 95784849, 95781545, 95819967, 95781829, 95784187, 95784971, 95784930, які відправлені позивачем через ТОВ «ЕМ-ТРАНС» у сумі 739 926,09 грн з ПДВ.

Разом з тим, за результатами розгляду справи №130-26.13/102-19 Антимонопольним комітетом України 06.08.2020 винесено рішення № 470-р, яким визнано, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" протягом 2018 року - 31 березня 2020 року займало монопольне становище на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України із часткою 100 відсотків. Визнано дії Акціонерного товариства "Українська залізниця", які полягають у визначенні малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановленні її вартості, порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, що призвело до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання (споживачів послуг АТ "Укрзалізниця"), яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зобов`язано Акціонерне товариство "Українська залізниця" припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

За порушення, зазначене в пункті 2 рішення, на Акціонерне товариство "Укрзалізниця" накладено штраф у розмірі 18 282 400, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що він є кінцевим споживачем послуги відповідача з перевезення вантажів і саме на нього покладено обов`язок по сплаті вартості послуг відповідача. У свою чергу, ТОВ «ЕМ-ТРАНС», є лише посередником між позивачем та відповідачем при відправленні ПП «Золота Нива 1» вантажу залізничним транспортом, тож саме позивач внаслідок вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції поніс необґрунтовані витрати на оплату послуги «з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням» та встановленні її вартості в розмірі 170,38 грн за 1 вагон/1 кілометр без ПДВ та з 16.05.2019 року в розмірі 173,11 грн за 1 вагон/1 кілометр без ПДВ в загальній сумі 739 926,09 грн (з ПДВ).

Звертаючись з даним позов до суду, позивач зазначає, що Акціонерним товариством «Українська залізниця» завдано йому шкоду у розмірі 739 926,09 грн, яка відповідно до ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підлягає відшкодуванню у подвійному розмірі, а саме: 739 926,09*2= 1 479 852,18 грн.

Постановою Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №910/386/22 рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 910/386/22 скасовано, справу №910/386/22 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося те, що відповідно до митних декларацій покупцем товару є виключно компанія GLOBUS AGRO CORN LIMITED, з якою позивачем був укладений контракт від 09.01.2019 № ZN 09012019 про продаж товару на умовах СРТ (витрати на перевезення покладаються на продавця); названий контракт укладений до того, як Перелік малодіяльних вантажних станцій був розміщений на сайті відповідача та до того, як відповідач розмістив на своєму сайті інформацію про затвердження наказу АТ «Українська залізниця» від 09.01.2019 № 22.

Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій у розгляді справи №910/386/22 не був врахований висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.05.2023 зі справи № 910/17196/21 щодо понесення позивачем витрат через залучену ним особу (експедитора) по оплаті залізничних послуг за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також з оплати вартості робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням.

Верховний Суд звернув увагу, що місцевим господарським судом не враховано те, що відповідно до рішення Антимонопольного комітету України у спірних правовідносинах саме відповідач зловживав своїм монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, що призвело до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання (споживачів послуг АТ «Українська залізниця»).

Частиною 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1, 2 ст.307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

У відповідності до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом вище, між Акціонерним товариством «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМ-ТРАНС» укладено договір №07415/ЦТЛ-2018 від 07.02.2018 про надання послуг, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Рішенням правління Акціонерного товариства "Українська залізниця" №Ц-64/101 від 18.12.2018 було встановлено послугу з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням та встановлено за неї плату в розмірі 170, 38 грн без ПДВ.

Наказом Акціонерного товариства "Українська залізниця" №22 від 09.01.2019, послуга з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням була введена в дію.

З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2019 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМ-ТРАНС» укладено додаткову угоду №3/П3 до договору №07415/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 07.02.2018, якою встановлено обов`язок замовника, зокрема, компенсувати перевізнику витрати, пов`язані з подачею й забиранням вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням за ставкою встановленою у додатку 1 до цього договору.

Відповідно до додаток 1 до договору №07415/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 07.02.2018 введено додаткову послугу, пов`язану з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами: подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням. Ціна за одиницю після коригування - 170, 38 грн без ПДВ за 1 вагон/1 кілометр.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що внаслідок вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції поніс необгрунтовані витрати на оплату послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням та встановленні її вартості в розмірі 170,38 грн за 1 вагон/1 кілометр без ПДВ в загальній сумі 739 926,09 грн.

Спір у цій справі виник у зв`язку із наявністю або відсутністю підстав для стягнення з відповідача на підставі статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» шкоди, заподіяної порушенням відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

Законом України «Про захист економічної конкуренції» не передбачено порядку (механізму) відшкодування шкоди, а тому у даному випадку слід застосовувати положення Цивільного та Господарського кодексів України.

Згідно з частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною першою статті 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно із статтею 255 ГК України збитки, заподіяні зловживанням монопольним становищем, антиконкурентними узгодженими діями, дискримінацією суб`єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Загальне правило статті 1166 ЦК України встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Якщо мають місце спеціальні підстави, що надають можливість застосовувати до правовідносин положення інших статей § 1 Глави 82 ЦК, треба застосовувати спеціальні норми. В іншому випадку відшкодування шкоди відбуватиметься за правилами вищезазначеної статті.

Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Протиправна поведінка особи може мати прояв у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Близька за змістом правова позиція викладена й у постановах Верховного Суду від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17, на які посилається скаржник.

Ураховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.03.2020 позивач звертався до Антимонопольного комітету України із заявою № б/н про порушення АТ "Українська залізниця" законодавства про захист економічної конкуренції, які полягають у зловживанні монопольним становищем на ринку перевищення вантажів залізничним транспортом, шляхом встановлення послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням".

Листом за вих. № 130-29/02-4556 від 30.03.2020 Антимонопольний комітет України повідомив позивача, що комітетом розглядається справа № 130-26.13/102-19 за ознаками вчинення АТ "Українська залізниця" порушень, передбачених ч. 1 ст. 13, п.2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Судом встановлено, що за результатами розгляду справи № 130-26.13/102-19 Антимонопольним комітетом України 06.08.2020 винесено Рішення № 470-р, яким визнано, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" протягом 2018 року - 31 березня 2020 року займало монопольне становище на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України із часткою 100 відсотків (п. 1 резолютивної частини рішення).

Визнано дії Акціонерного товариства "Українська залізниця", які полягають у визначенні малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановленні її вартості, порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, що призвело до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання (споживачів послуг АТ "Укрзалізниця"), яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку (п. 2 резолютивної частини рішення).

Зобов`язано Акціонерне товариство "Українська залізниця" припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення (п. 3 резолютивної частини рішення).

За порушення, зазначене в пункті 2 рішення, на Акціонерне товариство "Укрзалізниця" накладено штраф у розмірі 18 282 400,00 грн. (п. 4 резолютивної частини рішення).

Не погоджуючись з Рішенням Антимонопольного комітету України № 470-р, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним Рішення №470-р від 06.08.2020.

Рішенням Господарського суду міста Києва №910/15766/20 від 27.01.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021, у позові відмовлено.

Постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.10.2021 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 910/15766/20 - без змін.

Судами під час розгляду справи № 910/15766/20 було встановлено, зокрема, що вказані дії перевізника (Залізниці) створюють для суб`єктів господарювання, які уклали відповідні типові договори й користуються послугами Залізниці з перевезення вантажів, різні умови, оскільки суб`єкти господарювання, які здійснюють приймання/відправлення вантажів зі станцій, які визначені малодіяльними, змушені укладати додаткові угоди до договорів та сплачувати різну вартість за фактично одну послугу - приймання/відправлення вантажів. Суб`єкти господарювання, які використовують малодіяльні станції, також сплачують різну вартість послуги залежно від відстані такої станції до найближчої немалодіяльної. Суб`єкти господарювання, які мають можливість сформувати маршрутну відправку, не сплачують вартість послуги, на відміну від тих, які не мають такої можливості. Судами також встановлено, що: Залізниця протягом 2018 року - 31 березня 2020 року займала монопольне становище на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України із часткою 100 відсотків; дії Залізниці щодо визнання малодіяльних вантажних станцій і запровадження послуги «Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням» та встановлення її вартості, призводять до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання, яке було б неможливим за умови існування конкуренції на ринку.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи, що рішеннями у справі № 910/15766/20 було встановлено вину та протиправну поведінку відповідача, а тому такі обставини в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Тобто, зазначені вище рішення у справі № 910/15766/20 свідчать про належну обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності вини та протиправної поведінки АТ «Українська залізниця», яка полягає у займанні монопольного становища та порушенні відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції - визначення малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги «Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням», що встановлено Рішенням АМКУ №470-р від 06.08.2020 у справі № 130-26.13/102-19.

Згідно ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Проте, відповідачем належними та допустимими у розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами, обставин, які б спростовували вину та протиправну поведінку АТ «Українська залізниця» у визначенні малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги «Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням» суду не доведено.

Щодо наявності шкоди, яка за доводами позивача, полягає у безпідставному справленні з позивача 739 926,09 грн плати за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням судом встановлено наступне.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Як вбачається з копій залізничних накладних №№ 44015881, 44010692, 44561652, 44570323, 44580587, 44587210, 44598415, 44618908, 44774578, 44422764, 44416634, 44404903, 44409019, 44399640, 44375277, 44377133, 44366508, 44371060, 44355048, 44174910, 44166973, 44157436, 44145126, 44139293, 44137891, 44124410, 44119964, 44110880, 44108801, 44096568, 44088565, 44087443, 44085017, 44080943, 44078822, 44073419, 44042273, 44034726, 44033272, 44026268, 44022887, 44018877, 44015998, 44480580, 44484426, протягом березня-травня 2019 року ПП «Золота нива 1» із станції Закомельська Південної залізниці відправлено 139 вагонів.

Згідно актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг): № ОУ-0000086 від 27.03.2019, № ОУ-0000087 від 27.03.2019, № ОУ-0000088 від 27.03.2019, № ОУ-0000089 від 27.03.2019, № ОУ-00000103 від 02.04.2019, № ОУ-00000106 від 02.04.2019, № ОУ-0000137 від 19.04.2019, № ОУ-0000141 від 19.04.2019, № ОУ-0000179 від 16.05.2019, № ОУ-0000182 від 16.05.2019, № ОУ-0000199 від 24.05.2019, № ОУ-0000202 від 24.05.2019, № ОУ-0000228 від 19.06.2019, складених та підписаних ТОВ «ЕМ-ТРАНС» та ПП «Золота нива 1», загальна вартість наданих транспортно-експедиційних послуг становить 3 592 801,08 грн, з яких вартість послуги за послугу за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням - 739 926,09 грн. з ПДВ.

На підставі договору № 1801 на транспортно-експедиційне обслуговування від 18.01.2019 ТОВ «ЕМ-ТРАНС» виставлено позивачу рахунки-фактури № СФ-0000079 від 18.03.2019 на суму 89999,28, № СФ-0000080 від 18.03.2019 на суму 162462,24 грн, № СФ-0000083 від 19.03.2019 на суму 215839,68, № СФ-0000085 від 22.03.2019 на суму 246107,16, № СФ-0000093 від 26.03.2019 на суму 431387,52 грн, № СФ-0000100 від 28.03.2019 на суму 347748,18 грн, № СФ-0000103 від 01.04.2019 р. на суму 283655,40 грн, № СФ-0000112 від 08.04.2019 р. на суму 207387,60 грн, № СФ-0000147 від 25.04.2019 р. на суму 541387,98 грн, № СФ-0000161 від 03.05.2019 р. на суму 128549,40 грн, № СФ-0000172 від 07.05.2019 р. на суму 225024,96 грн, № СФ-0000178 від 15.05.2019 р. на суму 562128,00 грн, № СФ-0000197 від 03.06.2019 р. на суму 151123,68 грн.

На підставі зазначених вище рахунків-фактур позивачем оплачено послуги, що підтверджується платіжними дорученнями: № 223 від 27.03.2019 р. № 224 від 27.03.2019 р., № 225 від 27.03.2019 р., № 226 від 27.03.2019 р., № 3454 від 01.04.2019 р., № 3455 від 01.04.2019 р., № 3548 від 19.04.2019 р. , № 3550 від 19.04.2019 р., № 3639 від 16.05.2019 р., № 3640 від 16.05.2019 р., № 3676 від 24.05.2019 р., № 3677 від 24.05.2019 р., № 3792 від 19.06.2019 р.

Відповідно до переліків № 20190317 від 17.03.2019, № 20190318 від 18.03.2019, № 20190319 від 19.03.2019, № 20190322 від 22.03.2019, № 20190324 від 24.03.2019, № 20190325 від 25.03.2019, № 20190326 від 26.03.2019, № 20190327 від 27.03.2019, № 20190328 від 28.03.2019, № 20190331 від 31.03.2019, № 20190401 від 01.04.2019, № 20190402 від 02.04.2019, № 20190403 від 03.04.2019, № 20190419 від 19.04.2019, № 20190421 від 21.04.2019, № 20190423 від 23.04.2019, № 20190425 від 25.04.2019, № 20190426 від 26.04.2019, № 20190502 від 02.05.2019, № 20190509 від 09.05.2019, № 20190510 від 10.05.2019, № 20190511 від 11.05.2019, № 20190512 від 12.05.2019, № 20190515 від 15.05.2019, № 20190529 від 29.05.2019 філії Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень АТ «Українська залізниця» проведено списання з рахунку ТОВ «ЕМ - ТРАНС» зі спеціальним режимом використання через філію Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень вартості послуги «за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням i вивантаженням» вагонів, якi відправлені ПП «Золота нива 1» за допомогою ТОВ «ЕМ-ТРАНС» у сумі 739 926,09 грн з ПДВ.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, зокрема копій накопичувальних карток №№ 16030056, 17030057, 18030058, 19030059, 22030061, 23030062, 24030064, 26030065, 27030068, 27030069, 28030071, 30030073, 31030076, 02040077, 19040099, 20040102, 21040103, 23040105, 24040107, 25040109, 01050114, 08050125, 09050126, 10050127, 11050128, 12050129, 14050130, 29050139 нарахування оплати у сумі 739 926,09 грн з ПДВ. «за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням i вивантаженням».

Отже, судом встановлено, що відповідно до вищезазначених господарських операцій послуги АТ «Українська залізниця» за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням i вивантаженням у сумі 739 926,09 грн з ПДВ через ТОВ «ЕМ-ТРАНС» були оплачені позивачем, який є кінцевим споживачем зазначених послуги відповідача.

Понесення витрат позивачем за послугу «за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням i вивантаженням» також підтверджується листом АТ «Українська залізниця» № ЦЦО-13/1109 від 20.12.2019.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що ПП «Золота Нива 1» відшкодовано вартість послуг по транспортуванню, в тому числі послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням за рахунок збільшення вартості продукції, відправленої GLOBUS AGRO CORN LIMITED.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій митних декларацій № UA504120/2019/103027 від 10.04.2019, № UA504120/2019/103028 від 10.04.2019, № UA504120/2019/103538 від 26.04.2019, № UA504120/2019/103822 від 08.05.2019, № UA500100/2019/004633 від 13.05.2019, № UA500100/2019/004634 від 13.05.2019, № UA504060/2019/003949 від 26.06.2019, № UA500170/2019/015123 від 27.06.2019, № UA500170/2019/015122 від 27.06.2019, № UA504060/2019/004054 від 01.07.2019 покупцем товару, який перевозився відповідачем за накладними № № 44015881, 44010692, 44561652, 44570323, 44580587, 44587210, 44598415, 44618908, 44774578, 44422764, 44416634, 44404903, 44409019, 44399640, 44375277, 44377133, 44366508, 44371060, 44355048, 44174910, 44166973, 44157436, 44145126, 44139293, 44137891, 44124410, 44119964, 44110880, 44108801, 44096568, 44088565, 44087443, 44085017, 44080943, 44078822, 44073419, 44042273, 44034726, 44033272, 44026268, 44022887, 44018877, 44015998, 44480580, 44484426 є GLOBUS AGRO CORN LIMITED.

Матеріалами справи підтверджено, що між ПП «Золота нива 1» та GLOBUS AGRO CORN LIMITED укладений Контракт ZN 09012019 від 09.01.2019, відповідно до якого позивач зобов`язався поставити, а GLOBUS AGRO CORN LIMITED прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію врожаю 2016, 2017, 2018, 2019 років, країна походження - Україна (п. 1 Контракту ZN 09012019 від 09.01.2019) .

Відповідно до Специфікацій, укладених до Контракту ZN 09012019 від 09.01.2019 поставка товару здійснюється залізничним або автомобільним транспортом на умовах CPT (перевезення оплачено до), місце поставки (Пункт призначення): ТОВ МСП «Ніка-Тера», м. Миколаїв та/або Миколаївський морський торгівельний порт (Зерновий термінал ТОВ «Грінтур-Екс») та/ або ДП «Морський торгівельний порт Южний» та/ або ДП «Одеський морський торгівельний порт» та/або ДП «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» та/або ТОВ «ІЗТ», Чорноморськ.

Відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010 термін СРТ (Carriage Paid То) (... named place of destination), або Фрахт/перевезення оплачені до (...назва місця призначення) означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Отже, умови СРТ виключають включення вартості доставки товару до місця призначення до вартості товару. Це додаткові витрати продавця.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №910/17196/21.

Направляючи справу № 910/386/22 на новий розгляд, Верховний Суд звернув увагу на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.05.2023 зі справи №910/17196/21, відповідно до якого продавець зобов`язаний укласти договір перевезення та нести витрати на перевезення, необхідні для доставки товару в узгоджене місце призначення. Умови СРТ виключають включення вартості доставки товару до місця призначення до вартості товару. Це додаткові витрати продавця. Отже, позивач поніс витрати через залучену ним особу (експедитора) по оплаті залізничних послуг за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також з оплати вартості робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням.

З огляду на викладене критично оцінено доводи відповідача, що поставка товару на умовах СРТ передбачає, що у вартість товару вже включені фрахт або транспортні витрати.

Посилання відповідача на висновки, які містяться в постановах Верховного Суду в адміністративних спорах від 07.11.2019 у справі №160/1329/19, від 18.11.2021 у справі № 580/2610/19, від 23.01.2020 № 814/4204/15, від 26.03.2020 № 814/1047/16, від 17.05.2022 № 814/1916/17, від 08.04.2019 № 814/2463/14, від 21.02.2020 № 813/1229/16, від 26.06.2018 № 814/1996/15 не приймаються судом, оскільки справи та дана справа є суттєво відмінними за предметом розгляду та нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин, що виключає їх подібність за змістовим критерієм.

Водночас, справа № 910/17196/21 є подібною в частині, що стосується предмета спору, нормативно-правового регулювання спірних правовідносин (зокрема, застосування приписів статей 224, 225 Господарського кодексу України, статей 11, 22, 1166 Цивільного кодексу України), а тому є подібною у контексті критеріїв, визначених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

Відповідно до листа від 01.11.2018 GLOBUS AGRO CORN LIMITED повідомляло ПП «Золота Нива 1» про готовність укласти контракт на поставку сільськогосподарської продукції.

Згідно з листом від 11.03.2019 GLOBUS AGRO CORN LIMITED зазначає, що збільшення ціни пшениці, яка поставляється ПП «Золота Нива 1», у зв`язку зі збільшенням вартості доставки залізничним транспортом, є неприйнятним для GLOBUS AGRO CORN LIMITED.

Водночас, відповідач піддав сумніву листи GLOBUS AGRO CORN LIMITED від 01.11.2018 та від 11.03.2019.

Позивачем надано пояснення, що ПП «Золота Нива 1» зареєстроване та знаходиться в с. Забавне Ізюмського району Харківської області, однак територія Ізюмської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, с. Забавне, в період з 24.02.2022 року по 03.03.2022 року знаходились в зоні бойових дій, з 03.03.2022 року по 11.09.2022 року - перебували в тимчасовій окупації, в період з 11.09.2022 року по теперішній час - перебувають в зоні бойових дій, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дій або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309 та Переліком територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року (із змінами і доповненнями), який затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75.

Отже, за доводами позивача оригінали листів GLOBUS AGRO CORN LIMITED від 01.11.2018 від 11.03.2019 на момент окупації с. Забавне знаходились за його місцезнаходженням за адресою Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Забавне, вул. Харківська, 1 «Б».

При цьому, судом приймаються до уваги пояснення позивача, що з визволенням окупованої території Ізюмського району Харківської області, ПП «Золота нива 1» було встановлено факт знищення, пошкодження, розкрадання майна підприємства (транспортні засоби, запаси, машини та обладнання), і документів, непридатності для подальшого використання земельних ділянок внаслідок їх засміченості вибухонебезпечними предметами, що підтверджується заявою про вчинення злочину вих. 7 від 09.01.2023 та № 11 від 02.03.2023.

Більш того, судом враховано пояснення позивача, що Контракт ZN 09012019 від 09.01.2019 укладений до того, як Перелік малодіяльних вантажних станцій був розміщений на сайті відповідача (28.02.2019) та до того, як відповідач розмістив на своєму сайті інформацію (14.01.2019) про затвердження наказу АТ «Українська залізниця» від 09.01.2019 № 22, відповідно до якого послуга вводиться в дію з 14.01.2019 і застосовується після укладання додаткової угоди.

Поряд з тим, листом № 0103-2 від 01.03.2019 ТОВ «ЕМ-ТРАНС» повідомив позивача про віднесення станції Закомельська до малодіяльних та введення АТ «Укрзалізниця» нової послуги - послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням.

Враховуючи вищевикладене, судом правомірно відхилено доводи відповідача про те, що ПП «Золота Нива 1» відшкодовано вартість сплаченої послуги за рахунок збільшення вартості продукції GLOBUS AGRO CORN LIMITED, оскільки наявні в матеріалах справи докази не доводять обставин щодо включення витрат за надання послуги «за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням i вивантаженням» до загальної вартості реалізованого позивачем товару GLOBUS AGRO CORN LIMITED.

Оцінюючи всі представлені до матеріалів справи докази в їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про понесення позивачем витрат через експедитора ТОВ «ЕМ-ТРАНС» по оплаті залізничної послуги «за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням i вивантаженням» на загальну суму 739 926,09 грн.

З приводу причинно-наслідкового зв`язку як елементу цивільного правопорушення суд встановлено наступне.

Означена складова шкоди фактично виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Судом вище було встановлено вину та протиправну поведінку АТ «Українська залізниця» по запровадженню послуги «за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням i вивантаженням» та встановленню тарифу на послугу, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Одночасно, судом також було встановлено, що кошти за послугу «за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням» у сумі 739 926,09 грн. було спершу стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМ-ТРАНС», як посередника, а потім стягнуто з позивача, як власника товару, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМ-ТРАНС», що підтверджується платіжними дорученнями: № 223 від 27.03.2019 р. № 224 від 27.03.2019 р., № 225 від 27.03.2019 р., № 226 від 27.03.2019 р., № 3454 від 01.04.2019 р., № 3455 від 01.04.2019 р., № 3548 від 19.04.2019 р. , № 3550 від 19.04.2019 р., № 3639 від 16.05.2019 р., № 3640 від 16.05.2019 р., № 3676 від 24.05.2019 р., № 3677 від 24.05.2019 р., № 3792 від 19.06.2019 р.

Тобто, з наведеного полягає, що сплата коштів ПП «Золота Нива 1» на вказану вище суму, стала наслідком саме протиправної поведінки АТ «Українська залізниця» по запровадженню послуги «за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням i вивантаженням», що фактично засвідчує наявність причинно-наслідкового зв`язку у спірному правовідношенні.

Таким чином, ПП «Золота Нива 1» понесло витрати у сумі 739 926,09 грн за спірну послугу, відносно якої в подальшому рішенням Антимонопольного комітету України № 470-р від 06.08.2020 у справі № 130-26.13/102-19, рішенням Господарського суду міста Києва №910/15766/20 від 27.01.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.10.2021, підтверджено, що введення та встановлення вартості вищезазначеної послуги є порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, що призвело до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання (споживачів послуг АТ "Укрзалізниця"), яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку, а отже наявна шкода, що знаходиться у прямій причинно-наслідковій залежності від протиправної поведінки відповідача.

Посилання відповідача на те, що дії позивача суперечать його попередній поведінці та є недобросовісними є необґрунтованим, оскільки укладання позивачем при здійсненні ним господарської діяльності вцілому контрактів з різним умовами поставки та за різною ціною, як і зміст відповідної заяви до Антимонопольного комітету України із вказівкою на зміст його порушеного права/інтересу самі по собі не можуть свідчити про суперечливість його поведінки у конкретних спірних правовідносинах (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 зі справи № 910/17196/21), а навпаки направлена на захист порушеного права внаслідок саме зловживання відповідачем монопольним становищем на ринку вантажних перевезень залізничним транспортом в межах території України, що призвело до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання (споживачів послуг АТ «Українська залізниця»).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив про відсутність належних та допустимих доказів - первинних документів, в розумінні бухгалтерського обліку, на підтвердження не включення позивачем вартості спірної послуги до вартості реалізованої ним продукції.

Судом відхилено заперечення відповідача в цій частині, оскільки посилання відповідача на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 не є релевантним до даних правовідносин - відшкодування шкоди за порушення Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки, дані нормативно-правові акти регулюють правовідносини пов`язані з регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Враховуючи викладене, позивачем доведено, а судом встановлено наявність всіх складових елементів для відшкодування шкоди з відповідача, а отже обґрунтовані є доводи позивача, що АТ «Українська залізниця» завдано йому шкоду, яка відповідно до ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підлягає відшкодуванню у подвійному розмірі, а саме 1 479 852,18 грн (739 926,09 грн х 2 = 1 479 852,18 грн).

За таких обставин, враховуючи вказівки Верховного Суду у постанові Верховного Суду від 01.02.2024 по справі № 910/386/22, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ПП «Золота Нива 1».

Твердження відповідача щодо необхідності врахування практики Суду справедливості ЄС (європейського суду) щодо застосування концепції «passing-on defense», відповідно до якої необхідним є дослідження питання зменшення заявниками збитків за рахунок збільшення собівартості реалізованої ними продукції, та Директиви Європейського парламенту та Ради 2014/104/ЄС суперечить ст. 11 ГПК України.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Судом враховано висновки Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь Приватного підприємства "Золота Нива 1" шкоди у розмірі 1 479 852,18 грн на підставі статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволенні позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову в позові.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №910/386/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №910/386/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".

4. Матеріали справи №910/386/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 23.12.2024 після виходу судді Хрипуна О.О. з лікарняного та відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.О. Мальченко

О.О. Хрипун