Постанова

від 10.12.2024 по справі 927/590/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р. Справа№ 927/590/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача - Кобець Р.Ю.

від відповідача - не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кладьківка"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2024 р.

у справі № 927/590/24 (суддя - Белова С.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Погребняк Маргарити Олександрівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кладьківка"

про стягнення 955836,40 грн,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Фізична особа-підприємець Погребняк Маргарита Олександрівна звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кладьківка" (з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення 955836,40 грн, з яких: 879545,70 грн основного боргу, 25524,51 грн 3% річних, 50766,19 грн інфляційних втрат.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору на виконання сільськогосподарських робіт № 23/09/02 від 02.09.2023 р. свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2024 р. у справі № 927/590/24 позов Фізичної особи-підприємця Погребняк Маргарити Олександрівни задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кладьківка" на користь Фізичної особи-підприємця Погребняк Маргарити Олександрівни 879545,70 грн заборгованості, 23131,60 грн 3% річних, 45963,86 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кладьківка" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що підписаний між ним та позивачем акт звірки взаємних розрахунків за період з 02.09.2023 р. по 31.12.2023 р. на загальну суму 1129545,70 грн не є беззаперечним доказом наявності заборгованості.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кладьківка" у справі № 927/590/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 927/590/24 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 927/590/24 та призначено її до розгляду на 19.11.2024 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 р. задоволено заяву Фізичної особи-підприємця Погребняк Маргарити Олександрівни про участь у судовому засіданні у справі № 927/590/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 10.12.2024 р. після надання представником позивача усних пояснень по суті апеляційної скарги.

У судовому засіданні 10.12.2024 р. представник позивача надав додаткові пояснення по суті апеляційної скарги, представник відповідача вдруге не з`явився, хоча повідомлявся належним чином про час і місце розгляду скарги шляхом направлення до його електронного кабінету процесуальних документів у справі.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копію ухвали від 22.10.2024 р. про відкриття апеляційного провадження у справі № 927/590/24 учасникам справи доставлено до електронних кабінетів 23.10.2024 р., доказом чого є довідки про доставку електронних документів від 30.11.2024 р., що містяться в матеріалах справи.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала від 22.10.2024 р. про відкриття апеляційного провадження у справі № 927/590/24 оприлюднена у реєстрі 23.10.2024 р.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання належним чином повідомленого представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

02.09.2023 р. між Фізичною особою-підприємцем Погребняк Маргаритою Олександрівною (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Кладьківка" (далі - замовник) було укладено договір № 23/09/02 на виконання сільськогосподарських робіт (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець бере на себе зобов`язання своєчасно та якісно комбайнами виконати роботу по збиранню врожаю 2023 -2024 року, а замовник, зі свого боку, зобов`язується своєчасно здійснити оплату виконаної виконавцем роботи.

Згідно з п. 1.2 договору замовник замовляє, приймає та оплачує послуги, надані виконавцем замовнику: збирання врожаю соняшника, збирання врожаю просо.

Як передбачено п. 1.4 договору, ціна за 1 га роботи визначається у протоколі узгодження ціни (додаток № 1), який є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.2.4 договору сторони погодили, що замовник зобов`язаний розрахуватись з виконавцем у повному обсязі за виконані роботи згідно актів виконаних робіт у термін, визначений п. 3.2 договору.

У відповідності до п. 3.2 договору виконавець складає акт на протязі 2 днів після закінчення надання послуг по виконанню сільськогосподарських робіт.

За п. 3.3 замовник оплачує фактично виконані кожні 200 га роботи по збиранню врожаю, на протязі 3 днів після надання в бухгалтерію замовника усіх актів виконаних робіт, підписаних представниками замовника, рахунків-фактур, та реєстрів виконаної роботи за узгодженою формою, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня календарного року, в якому цей договір був підписаний. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору (п. 5.1 договору).

На виконання умов укладеного договору позивачем було надано відповідачу сільськогосподарські роботи на загальну суму 1129545,70 грн, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000003 від 14.09.2023 р. на загальну суму 118087,50 грн та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000004 від 09.10.2023 р. на загальну суму 1011458,20 грн, підписаних обома сторонами без зауважень та скріплених печаткою відповідача.

Однак відповідач не сплатив вартість наданих йому сільськогосподарських робіт у повному обсязі у розмірі 1129545,70 грн.

15.05.2024 р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити суму заборгованості у розмірі 1129545,70 грн.

У відповідь, 21.05.2024 р. позивач направив на адресу позивача лист №33, у якому погодився з тим, що зобов`язання має виконуватись належним чином, при цьому вказав, що у відповідача відсутня можливість проведення розрахунків з позивачем.

Також між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 02.09.2023 р. по 31.12.2023 р. на загальну суму 1129545,70 грн.

В процесі розгляду справи місцевим судом, відповідач перерахував на рахунок позивача частину основного боргу у сумі 250000,00 грн, що підтверджується: платіжною інструкцією № 771 від 09.07.2024 р. на суму 50000,00 грн, платіжною інструкцією № 810 від 16.07.2024 р. на суму 50000,00 грн, платіжною інструкцією № 956 від 09.08.2024 р. на суму 50000,00 грн, платіжною інструкцією № 988 від 13.08.2024 р. на суму 50000,00 грн, платіжною інструкцією № 1028 від 16.08.2024 р. на суму 50000,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору свої зобов`язання щодо повної оплати за виконані сільськогосподарські роботи не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість. Крім цього, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов`язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

На підтвердження факту надання послуг з виконання сільськогосподарських робіт на загальну суму 1129545,70 грн позивачем надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000003 від 14.09.2023 р. на суму 118087,50 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000004 від 09.10.2023 р. на суму 1011458,20 грн, підписаних обома сторонами без зауважень та скріплених печаткою відповідача.

В свою чергу, відповідачем було здійснено оплату за надані послуги в процесі розгляду справи судом першої інстанції у розмірі 250000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 771 від 09.07.2024 р. на суму 50000,00 грн, № 810 від 16.07.2024 р. на суму 50000,00 грн, № 956 від 09.08.2024 р. на суму 50000,00 грн, № 988 від 13.08.2024 р. на суму 50000,00 грн, № 1028 від 16.08.2024 р. на суму 50000,00 грн.

Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні докази підтвердження надання позивачем послуг з виконання сільськогосподарських робіт за укладеним договором, а відповідачем не надано доказів повної оплати за надані послуги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 879545,70 грн основного боргу за договором на виконання сільськогосподарських робіт № 23/09/02 від 02.09.2023 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем було нараховано 25524,51 грн 3% річних та 50766,19 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.

З матеріалів справи вбачається, що за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000003 від 14.09.2023 р. на суму 118087,50 грн позивачем нараховано 4804,98 грн інфляційних втрат та 2635,55 грн 3% річних за період з 18.09.2023 по 15.06.2024 р.

Однак, за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000004 від 09.10.2023 р. на суму 1011458,20 грн, позивачем нараховано інфляційні втрати та 3% річних за період з 13.10.2023 р. по 15.06.2024 р. на суму 1129545,70 грн, тобто загальну суму заборгованості по обох актах, а не заборгованість за даним актом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з перерахунком, здійсненим місцевим судом, відповідно до якого вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі у розмірі 23131,60 грн 3% річних та 45963,86 грн інфляційних втрат за періоди з 18.09.2023 р. по 15.06.2024 р. та з 13.10.2023 р. по 15.06.2024 р.

Стосовно доводів скаржника про те, що підписаний між ним та позивачем акт звірки взаємних розрахунків за період з 02.09.2023 р. по 31.12.2023 р. на загальну суму 1129545,70 грн не є беззаперечним доказом наявності заборгованості, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що в акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 р. у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 р. у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 р. у справі № 916/1727/17.

Так, крім акту звірки взаємних розрахунків за період з 02.09.2023 р. по 31.12.2023 р. на загальну суму 1129545,70 грн в матеріалах справи містяться первинні документи, а саме: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000003 від 14.09.2023 р. на загальну суму 118087,50 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000004 від 09.10.2023 р. на загальну суму 1011458,20 грн, підписані обома сторонами без зауважень та скріплених печаткою відповідача.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2024 р. у справі № 927/590/24 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кладьківка" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кладьківка" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2024 р. у справі № 927/590/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кладьківка".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 23.12.2024 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко