Постанова

від 18.12.2024 по справі 905/515/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Харків Справа № 905/515/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю представників сторін:

від позивача Нещерет Д.Б. на підставі трудового договору від 28.01.2021;

від відповідача (апелянта) не з`явився;

від третьої особи - Міністерства фінансів України Лебідь Ю.В. (в порядку самопредставництва);

від третьої особи - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства Міське управління капітального будівництва (вх.№2455 Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2024 у справі №905/515/24 (суддя Курило Г.Є., постановлену в м.Харкові, дата складення повного тексту 27.09.2024)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельне об`єднання Герц, м.Вишневе,

до відповідача: Комунального підприємства Міське управління капітального будівництва, м.Маріуполь,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерства фінансів України, м.Київ, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, м.Київ,

про стягнення 10244474,34грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельне об`єднання Герц звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства Міське управління капітального будівництва про стягнення заборгованості за договором про закупівлю робіт (договором підряду) №38/2020 від 16.03.2020 у розмірі 10244474,34грн., з яких заборгованість у розмірі 7850830,15грн., три проценти річних у розмірі 465092,49грн., інфляційні у розмірі 1928551,70грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору про закупівлю робіт (договору підряду) №38/2020 від 16.03.2020, в частині своєчасної та в повному обсязі оплати за виконані роботи в розмірі 7850830,15грн., що і стало підставою для нарахування інфляційних та 3% річних.

У відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Донецької області 29.04.2024 відповідач не заперечував проти факту укладення договору про закупівлю робіт №38/2020 від 16.03.2020, а також визнав прийняття виконаних позивачем робіт на суму 7850830,15грн. та підписання актів приймання виконаних будівельних робіт №№ 7-16 від 18.02.2022.

Разом з тим, відповідач зазначав, що фінансування робіт за договором підряду №38/2020 від 16.03.2020 здійснювалось на підставі Угоди про передачу коштів позики від 31.10.2019 №13010-05/168 між Міністерством фінансів України, Міністерством розвитку громад та територій України, Маріупольською міською радою Донецької області, Департаментом розвитку житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради Донецької області та Комунальним підприємством "Міське управління капітального будівництва", укладеною відповідно до Фінансової угоди між Україною та Європейським інвестиційним банком (Проект Надзвичайна кредитна програма для відновлення України), ратифікованої Законом № 346-VIII від 22.04.2015, за погодженням з Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України та Міністерством фінансів України.

На думку відповідача, нездійснення оплати виконаних робіт було пов`язано з ненаданням саме позивачем документів для оплати (рахунків №7 та №8 від 18.02.2022), що унеможливило підготовку платіжних документів для направлення до Міністерства розвитку громад та територій у відповідності до умов Угоди про передачу коштів позики від 31.10.2019 № 13010-05/168.

Крім того, відповідач зауважував, що Комунальне підприємство Міське управління капітального будівництва зареєстроване та здійснювало свою діяльність за адресою: вул. Купріна, 23-а, м.Маріуполь, Донецька область. Проте, у зв`язку із масованими обстрілами військовими формуваннями ворога та подальшою окупацією м.Маріуполя, відповідач тимчасово припинив свою діяльність на території міста Маріуполь.

В подальшому, 17.07.2023 відповідачем було отримано від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури лист від 14.07.2023 №6274/31/14-23 з повідомленням про те, що на засіданні Експертної робочої групи з питань ініціювання, підготовки, супроводження та реалізації спільних з Європейським інвестиційним банком проектів в рамках Програми з відновлення України та Надзвичайної кредитної програми для відновлення України, яке відбулось 15.05.2023, підтримано рішення щодо виключення 29 проектів та припинення фінансування 109 проектів, які розташовані на тимчасово окупованих територіях та в місцях, де ведуться активні бойові дії, що затверджені для реалізації в рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України. Фінансування з місцевого бюджету також не може бути виділено.

За наведених обставин, відповідач наголошував, що несплата робіт в сумі 7850830,15 грн., виконаних за договором підряду №38/2020 від 16.03.2020, була спричинена обставинами, незалежними від волі відповідача.

07.05.2024 відповідачем було подано до господарського суду Донецької області додаткові письмові пояснення, в яких повторно зазначав про те, що не здійснення оплати виконаних робіт відбулось не з його вини, а саме внаслідок обставин незалежних від його волі, зокрема: не надання позивачем відповідачу документів, необхідних для здійснення оплати; введення воєнного стану в Україні та тимчасової окупації м.Маріуполя, захоплення адміністративного приміщення, майна і документації відповідача, що є форс-мажорними обставинами, які підтверджуються листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1; припинення фінансування проекту третіми особами.

За наведених обставин, відповідач наголошував на наявності підстав для звільнення від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договором підряду у вигляді стягнення трьох процентів річних у сумі 465092,49грн, інфляційних втрат в сумі 1928551,70грн. і судового збору в сумі 122933,70грн., оскільки таке невиконання сталось не з вини відповідача.

22.05.2024 позивачем було подано до господарського суду Донецької області відповідь на відзив, в якій останній наполягав на тому, що 18.02.2022 надавав відповідачу рахунки №№ 7, 8 на оплату виконаних робіт, копії яких містяться в матеріалах справи. Вказані рахунки надавались відповідачу разом з актами приймання виконаних будівельних робіт.

Крім того, позивач наголошував, що згідно положень Угоди про передачу коштів позики №13010-05/168 від 31.10.2019, підготовка платіжних документів та їх подання до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури є обов`язком та зоною відповідальності саме відповідача. Отже, доводи відповідача про ненадання позивачем документів, необхідних для подання до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та перелік яких наведений у листі Міністерства розвитку громад та територій від 11.05.2022 №7/19/4062-22, не відповідає дійсним обставинам справи.

04.07.2024 позивачем було подано до господарського суду Донецької області додаткові пояснення, в яких зазначав про те, що твердження відповідача про неотримання рахунків є безпідставними та не доведені належними, достатніми та допустимими доказами. Зокрема, рахунки №№ 7, 8 від 18.02.2022 були складені за тією ж формою, що і попередні. Зокрема, № 26 від 21.07.2021, №№ 35, 36 від 05.11.2021 (копії яких було додано до вказаних письмових пояснень), які були прийняті відповідачем та передані до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, та в подальшому оплачені Міністерством фінансів України. А тому не відповідають дійсним обставинам справи твердження відповідача про те, що рахунки №№ 7, 8 від 18.02.2022, як підстава для оплати, не могли бути прийняті замовником, а в подальшому Міністерством розвитку громад та територій України та Міністерством фінансів України. Відповідач не повідомляв позивача ні в письмовій, ні в усній формі про втрату документів, необхідних для оплати виконаних робіт за договором.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.09.2024 у справі №905/515/24 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельне об`єднання Герц до Комунального підприємства Міське управління капітального будівництва про стягнення заборгованості за договором про закупівлю робіт (договором підряду) №38/2020 від 16.03.2020 у розмірі 10244474,34грн., з яких заборгованість у розмірі 7850830,15грн, три проценти річних у розмірі 465092,49грн., інфляційні втрати у розмірі 1928551,70грн.; стягнуто з Комунального підприємства Міське управління капітального будівництва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельне об`єднання Герц заборгованість у розмірі 7850830,15грн., три проценти річних у розмірі 465092,49грн., інфляційні у розмірі 1928551,70грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 122933,69грн.

Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів у розумінні статей 76 та 77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про добровільну оплату відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 7850830,15грн. та нарахованих штрафних санкцій. А отже, визначена сторонами в актах приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 (форма КБ-2в): №7 від 18.02.2022; №8 від 18.02.2022; №9 від 18.02.2022; №10 від 18.02.2022; №11 від 18.02.2022; №12 від 18.02.2022; №13 від 18.02.2022; №14 від 18.02.2022; №15 від 18.02.2022; №16 від 18.02.2022 сума підлягає стягненню в повному обсязі.

Комунальне підприємство Міське управління капітального будівництва з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2024 у справі №905/515/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Фактично доводи апеляційної скарги є тотожними доводам викладеним у відзиві на позовну заяву від 30.04.2024, додаткових пояснення від 07.05.2024 поданих до господарського суду Донецької області.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2024 витребувано у господарського суду Донецької області матеріали справи №905/515/24; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

30.10.2024 матеріали справи №905/515/24 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Міське управління капітального будівництва на рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2024 у справі №905/515/24; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено учасникам провадження у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 18.12.2024 о 14:45 годині.

19.11.2024 третьою особою - Міністерством фінансів України подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№14827), в якому просить суд врахувати вказаний відзив при винесенні рішення у справі.

21.11.2024 апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 задоволено заяву представника апелянта - Комунального підприємства Міське управління капітального будівництва про участь у судовому засіданні 18.12.2024 о 14:4 5год. у справі №905/515/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

29.11.2024 третьою особою - Міністерством фінансів України подано до апеляційного господарського суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 задоволено заяву представника третьої особи - Міністерства фінансів України про участь у судовому засіданні 18.12.2024 о 14:45 год. у справі №905/515/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

04.12.2024 позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельне об`єднання Герц подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№15545), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Комунального підприємства Міське управління капітального будівництва, рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2024 у справі №905/515/24 залишити без змін. Крім того, позивачем заявлено клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 задоволено заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельне об`єднання Герц про участь у судовому засіданні 18.12.2024 о 14:45 год. у справі №905/515/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 18.12.2024 представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги Комунального підприємства Міське управління капітального будівництва, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2024 у справі №905/515/24 залишити без змін.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерства фінансів України підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2024 у справі №905/515/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Враховуючи, що представник позивача та третьої особи з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а представник відповідача (апелянта) був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, Комунальним підприємством Міське управління капітального будівництва була проведена закупівля робіт UA-2020-02-05-004241-b, визначений переможець - Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельне об`єднання Герц, з яким укладений договір про закупівлю робіт (договір підряду) № 38/2020 від 16.03.2020 за проектом "Реконструкція будівлі лікувального корпусу комунального закладу "Міська лікарня №1" на вул. Радіна М.В., 2 у Кальміуському районі м.Маріуполя".

16.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельне об`єднання "Герц" (надалі - підрядник) та Комунальним підприємством "Міське управління капітального будівництва" (надалі - замовник) було укладено договір про закупівлю робіт №38/2020 (надалі договір т.2 а.с.6-10), відповідно до умов якого за замовник доручає, а підрядник зобов`язується відповідно до проектної документації та умов цього договору виконати роботи з "Реконструкція будівлі лікувального корпусу комунального закладу "Міська лікарня №1" на вул. Радіна М.В., 2 у Кальміуському району м. Маріуполя" (код ДК 021:2015:45454000-4 - Реконструкція) на Об`єкті (з урахуванням додаткової угоди № 10 від 26.07.2021 т.2 а.с.36 на звороті) (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору (з урахуванням додаткової угоди № 10 від 26.07.2021) Об`єкт договору: "Реконструкція будівлі лікувального корпусу комунального закладу "Міська лікарня №1" на вул. Радіна М.В., 2 у Кальміуському району м. Маріуполя" (без зовнішніх мереж електропостачання). Місце розташування об`єкта: вул. Радіна М.В., 2 у Кальміуському району м. Маріуполя".

Згідно з пунктом 1.4 договору, останній набирає чинності з моменту отримання резолюції Європейського інвестиційного банку (тут і далі - ЄІБ) "без заперечень". У разі ненадання ЄІБ резолюції "без заперечень" договірні відносини вважаються такими, що не розпочинались. Жодна зі сторін не несе відповідальності за резолюцію ЄІБ.

Строки виконання робіт погоджені сторонами у розділі 2 договору, відповідно до пунктів 2.1-2.4 якого встановлено, що підрядник розпочне виконання робіт після набрання чинності договору за наявності "без заперечень" ЄІБ та необхідних дозвільних документів. Початок та закінчення робіт визначається календарним графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною договору (додаток №2). Підрядник може забезпечити дострокове завершення виконання робіт і здачу їх замовнику тільки за згодою замовника. Строки виконання робіт за цим договором не можуть змінюватись.

Сторонами в пункті 3.1 договору погоджена ціна договору, яка складає: а) сума без ПДВ: 44739782,00 грн; б) ПДВ у сумі 8947956,40грн. (заповнюється, якщо Підрядних є платником ПДВ). Разом (сума рядків, а і б): 53687728,40грн. Договірна ціна є додатком (Додаток №1) до цього Договору. Договірна ціна є твердою.

Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 договору замовник зобов`язаний прийняти від підрядника в установленому порядку виконані роботи та оплатити їх у разі прийняття.

Згідно з пунктами 9.1, 9.6 договору замовник за актом передає підряднику об`єкт та всю супроводжувальну документацію протягом 2 (двох) робочих днів з дня набрання чинності договору. Підрядник у порядку, визначеному нормативними документами та договором, веде і передає замовнику після завершення робіт документи про виконання договору. Підрядник зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів після завершення виконання робіт звільнити об`єкт та прилеглу до нього територію від сміття, будівельних машин та механізмів, тимчасових спору та приміщень.

Порядок та строки фінансування за цим договором визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 "Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва", умовами цього договору та узгодженим сторонами Планом фінансування виконаних робіт (Додаток №3), який є невід`ємною частиною Договору. План фінансування виконаних робіт складається з урахуванням Календарного графіку виконання робіт і порядку проведення розрахунків за виконані роботи (пункт 11.1 договору).

Джерелами фінансування робіт за цим договором є субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках "Надзвичайної кредитної програми для відновлення України" та/або кошти місцевих бюджетів. Порядок надання субвенції визначається постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 №1068 та Угодою про передачу коштів позики №13010-05/146 від 23.07.2018 між Міністерством фінансів України, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Маріупольською міською радою Донецької області, Департаментом розвитку житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради Донецької області та Комунальним підприємством "Міське управління капітального будівництва", укладеною відповідно до Фінансової угоди між Україною та Європейським інвестиційним банком (Проект "Надзвичайна кредитна програма відновлення України"), ратифікованої Законом №346-VIII від 22.04.2015, за погодженням з Мінрегіоном та Мінфіном (пункт 11.2 договору).

Приписами пункту 12.1 договору передбачено, що оплата за підряд відбувається шляхом поточних платежів. Проміжні розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником в межах не більше як 95 відсотків їх загальної вартості за договірною ціною на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (форми Кб-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3), та/або підписаних актів приймання-передачі обладнання і рахунку на оплату. Акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3), акти приймання-передачі обладнання підписуються замовником за наявності у нього всіх необхідних виконавчих документів. Підрядник надає разом із формами КБ-2в, КБ-3 (у 4-х примірниках) замовнику до 25 числа поточного місяця на паперових і магнітних носіях документи, що підтверджують виконання робіт, всю необхідну виконавчу документацію (сертифікати на застосовані матеріали, паспорти на конструкції та обладнання, акти на приховані роботи, документи, що підтверджують фактичні витрати на відрядження та ін.), відомість ресурсів, яка підписана головним бухгалтером або керівником підприємства та підтверджена печаткою, а також реєстр накладних застосованих матеріалів і устаткування із зазначенням вартості, завірений підписом керівника і печаткою.

Відповідно до пункту 12.1.2 договору визначено, вимоги до оформлення рахунків на оплату, зокрема:

рахунок (інвойс), як підстава для оплати, має містити, зокрема: дату і місце складання; назву та реквізити (включно з банківськими) підрядника; назву, адресу та ЄДРПОУ замовника; зміст та обсяг господарської операції з посиланням на акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт (№, дата); загальну вартість господарської операції (без ПДВ, ПДВ, всього з ПДВ, валюта); суму до сплати за даним рахунком (інвойсом) (без ПДВ, ПДВ, всього з ПДВ, валюта); посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; валюту договору/платежу; строки приймання виконаних робіт приймаються замовником по мірі виконання робіт; строки оплати рахунку (кількість днів з моменту отримання замовником якісно оформлених документів згідно з переліком) - 45 (сорок п`ять) календарних днів.

Перед початком робіт замовник може сплатити підряднику попередню оплату (аванс) для виконання будівельно-монтажних робіт, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (аванс надається на 3 місяці з моменту виплати) (пункт 12.2 договору).

У разі вимоги підрядником попередньої оплати (авансу), підрядник до надання замовнику рахунку (інвойсу) на попередню оплату (авансу) (або разом з ним) має надати замовнику безвідкличну банківську гарантію повернення попередньої оплати (авансу) на суму, еквівалентну сумі попередньої оплати (авансу), з терміном дії до повного зарахування попередньої оплати (авансу) згідно актів приймання виконаних будівельних робіт або повернення підрядником суми попередньої оплати (авансу) згідно з пунктом 12.4 договору, але не менше 4 (чотирьох) календарних місяців (у тому числі 30 (тридцять) днів для реалізації замовником права отримання коштів цієї гарантії). Умови гарантії можуть передбачати пропорційне зменшення суми гарантії на суми прийнятих робіт згідно актів приймання виконаних будівельних робіт (пункт 12.3 договору).

Умовами пункту 12.5 договору встановлено, що кінцеві розрахунки між замовником та підрядником у розмірі 5 (п`яти) відсотків від договірної ціни здійснюються у термін до 45 (сорока п`яти) календарних днів після реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті визначаються із урахуванням обсягів виконаних робіт, по усіх складових вартості робіт, розрахованих у договірній ціні, підтверджених відповідними документами. У разі виявлення невідповідності робіт, пред`явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті (пункт 12.6 договору).

Відповідно до п.13.1 договору приймання-передача закінчених робіт буде здійснюватися відповідно до вимог Загальних умов та інших нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених об`єктів в експлуатацію.

Згідно пункту 16.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею Сторін. Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) визначені Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні".

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили повинна не пізніше, ніж протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 16.2 договору).

Відповідно до пункту 16.3. договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються уповноваженими органами.

Договір вважається укладеним з моменту укладання схвалення ЄІБ запиту на виділення коштів для реалізації відповідного проекту. У разі ненадання ЄІБ схвалення запиту на виділення коштів для реалізації відповідного проекту договірні відносини вважаються такими, що не розпочинались. Жодна зі сторін не несе відповідальності за схвалення ЄІБ. Договір діє до 31.12.2023, а у частині виконання зобов`язань сторін - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.18.1 договору, в редакції додаткової угоди №15 від 31.03.2023 т.2 а.с.44-45).

Згідно з пунктом 19.4 договору додатками є (невід`ємна частина цього договору): №1 Договірна ціна, №2 Календарний графік виконання робіт, №3 План фінансування виконаних робіт, №4 Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, №5 Пакт про згоду щодо професійної чесності, №6 Пакт щодо дотримання екологічних та соціальних стандартів.

Договір про закупівлю робіт (договір підряду) №38/2020 від 16.03.2020 з додатками підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток підприємств без зауважень чи застережень.

Сторонами складені та підписані додаткові угоди №№1-15 до договору.

Згідно із додатковою угодою №2 від 12.06.2020 сторони дійшли згоди у зв`язку з отриманням резолюції ЄІБ "без заперечень" та набрання договором чинності викласти додаток № 2 до договору "Календарний графік виконання робіт" та додаток №3 до договору "План фінансування виконаних робіт" в новій редакції (т.2 а.с.21).

Відповідно до п.1 додаткової угоди №3 від 30.06.2020 до договору (т.2 а.с.23), з метою виправлення технічної помилки, допущеної при укладанні договору, сторони дійшли згоди замінити в договорі слова "Угоди про передачу коштів позики №13010-05/146 від 23.07.2018" словами "Угоди про передачу коштів позики №13010-05/168 від 31.10.2019".

Крім того, додатковими угодами до договору викладались додатки №1 Договірна ціна, №2 Календарний графік виконання робіт, №3 План фінансування виконаних робіт, №4 Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва в новій редакції.

Таким чином, фінансування робіт за договором здійснювалось на підставі угоди про передачу коштів позики від 31.10.2019 №13010-05/168 (надалі угода т.2 а.с.80-98) укладеної між Міністерством фінансів України (надалі - Мінфін), Міністерством розвитку громад та територій України (надалі - Мінрегіон), власником об`єкту - Маріупольською міською радою, розпорядником субвенції за місцевим бюджетом - Департаментом розвитку житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради та кінцевим бенефіціаром - Комунальним підприємством "Міське управління капітального будівництва", відповідно до пункту 2.1 статті 2 якої Мінфін, у співпраці з Мінрегіоном, надає Кінцевому бенефіціару частину коштів позики у розмірі до 425532940,00 грн. (без ПДВ) (далі - частина коштів позики) на безповоротній основі відповідно до умов цієї угоди, Фінансової угоди, Угоди про впровадження та порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію Проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 25.11.2015 №1068 "Деякі питання використання коштів для реалізації Проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України" (далі - Порядок та умови надання субвенції).

Згідно з пунктом 2.2 статті 2 Угоди кінцевий бенефіціар зобов`язується використовувати надані кошти на цілі фінансування вартості субпроектів, у тому числі субпроекту "Комунальний заклад "Міська лікарня №1" на вул. Радіна М.В., 2 у Кальміуському районі м. Маріуполя - реконструкція будівлі лікувального корпуса" із затвердженим до нього проектом будівництва "Реконструкція будівлі лікувального корпусу комунального закладу "Міська лікарня №1" на вул. Радіна М.В., 2 у Кальміуському районі м.Маріуполя" у сумі до 46336306,67грн. (без ПДВ).

Відповідно до пунктів 4.4-4.5 статті 4 Угоди надання частини коштів позики кінцевому бенефіціару здійснюється шляхом їх перерахування безпосередньо виконавцю робіт (постачальнику товарів, робіт, послуг) за договорами, укладеними кінцевим бенефіціаром в рамках реалізації субпроектів. Платіжні документи для зняття частини коштів позики з проектного рахунку повинні містити підписи уповноважених осіб розпорядника субвенції за місцевим бюджетом, кінцевого бенефіціара, Мінфіну та Мінрегіону.

Згідно пунктів 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання використання коштів для реалізації проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України" від 25.11.2015 №1068 (надалі - Постанова №1068) (в редакції, діючій на момент укладення договору №38/2020 від 16.03.2020) затверджено розподіл у 2020 субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, передбаченої Міністерству розвитку громад та територій на здійснення видатків за програмою 2761600 "Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів в рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України" між місцевими бюджетами згідно з додатками 1, 4, 5 та 6 до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України.

Відповідно до пункту 2 Постанови №1068 затверджено Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України, що додаються.

Згідно пункту 1 Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України, ці порядок та умови визначають механізм надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України (далі - субвенція), що фінансуються відповідно до Фінансової угоди між Україною та Європейським інвестиційним банком (Проект Надзвичайна кредитна програма для відновлення України), ратифікованої Законом України від 22.04.2015 №346-VIII (далі - Фінансова угода).

Джерелом формування субвенції за спеціальним фондом є кошти позики Європейського інвестиційного банку, залучені Україною відповідно до Фінансової угоди. Джерелом формування субвенції за загальним фондом є кошти державного бюджету.

Відповідно до пункту 2 порядку та умов надання субвенції з державного бюджету головним розпорядником субвенції є Мінрегіон.

До постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 №1068 "Деякі питання використання коштів для реалізації проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України" вносились зміни в частині затвердження розподілу субвенції на поточний рік.

02.02.2022 було прийнято постанову Кабінету Міністрів України №75, якою внесено чергові зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 №1068, а саме: здійснено розподіл у 2022 субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України між місцевими бюджетами. Згідно затвердженого розподілу, обсяг субвенції за місцевим бюджетом Маріупольської міської територіальної громади склав 183419,898тис.грн, без співфінансування за рахунок місцевого бюджету.

Міністерством розвитку громад та територій України прийнято наказ від 07.02.2022 №30 "Про внесення змін до наказу Мінрегіону від 07.09.2019 № 128", яким здійснено розподіл асигнувань між проектами на 2022 рік в межах бюджетних призначень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 № 75.

Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 07.02.2022 №30 передбачено виділення субвенції за субпроектом "Комунальний заклад Міська лікарня №1 на вул. Радіна М.В., 2 у Кальміуському районі м.Маріуполя реконструкція будівлі лікувального корпуса" у сумі 7793,356 тис. грн. (т.2 а.с.106-123)

Розпорядженням міського голови м. Маріуполя від 18.02.2022 №37р було здійснено розподіл субвенції у 2022 (т.2 а.с.77).

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що ним як підрядником було виконано передбачені проектом роботи у відповідності до договору, а замовником їх прийнято та підписано акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат (форма № КБ-3).

Проте, відповідачем, як замовником було оплачено виконані роботи частково, а саме на суму 22428136,07грн.

Неоплаченими залишились роботи на суму 7850830,15грн. згідно актів приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 (форма КБ-2в): №7 від 18.02.2022 в сумі 809252,93грн.; № 8 від 18.02.2022 в сумі 1107944,48грн.; № 9 від 18.02.2022 в сумі 3694,28грн.; №10 від 18.02.2022 в сумі 62349,92грн.; № 11 від 18.02.2022 в сумі 202441,61грн.; № 12 від 18.02.2022 в сумі 10166,21грн.; № 13 від 18.02.2022 в сумі 536591,99грн.; № 14 від 18.02.2022 у сумі 3455930,96грн.; №15 від 18.02.2022 в сумі 1217118,20грн.; №16 від 18.02.2022 в сумі 445339,57грн. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) від 18.02.2022 (т.1 а.с.56-67, 68-97, 98-102,103-109,110-124,125-128,129-139,140-180, 181-206, 207-213), які підписані представниками сторін без жодних заперечень та зауважень щодо якості та обсягів робіт.

Також, позивачем було долучено до позовної заяви рахунки на оплату №7 від 18.02.2022 у сумі 7405490,58грн, №8 від 18.02.2022 у сумі 445339,57 грн. (т.1 а.с.214-215).

Крім того, позивач зазначав, що сторонами було підписано та скріплено печатками акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2020-21.02.2022, згідно якого за договором №38/2020 від 16.03.2020 заборгованість Комунального підприємства "Міське управління капітального будівництва" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельне об`єднання "Герц" станом на 22.02.2022 становить 7850830,15грн. (т.1 а.с.216).,

Проте, відповідачем в добровільному порядку сума наявної заборгованості сплачена не була, що і стало підставою для звернення 28.03.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельне об`єднання Герц до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства Міське управління капітального будівництва про стягнення заборгованості за договором про закупівлю робіт (договором підряду) №38/2020 від 16.03.2020 у розмірі 10244474,34грн., з яких заборгованість у розмірі 7850830,15грн., три проценти річних у розмірі 465092,49грн., інфляційні у розмірі 1928551,70грн. (т.1 а.с.1-5).

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.09.2024 у даній справі задоволено позовні вимоги, з підстав викладених вище (т.3 а.с.211-222).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що за змістом частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Договір про закупівлю робіт (договір підряду) №38/2020 від 16.03.2020 був укладений в рамках проекту Надзвичайна кредитна програма для відновлення України, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 №1068, якою затверджено Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках вказаного проекту.

Разом з тим, за своєю правовою природою вказаний правочин є договором підряду, отже, на правовідносини, пов`язані з його виконанням, поширюються відповідні норми цивільного законодавства.

Предметом позову в даній справі є вимога підрядника про стягнення з замовника заборгованості з оплати за виконані роботи.

Приписами частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами статті 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до Проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену Проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За приписами частини 1 статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту визнані судом обґрунтованими.

Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №910/2184/18, від 16.09.2019 у справі №921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18).

При цьому відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акту виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акту (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №927/414/17, від 04.06.2018 у справі №908/3519/16, від 05.06.2018 у справі № 910/16804/17, від 26.06.2018 у справі № 902/1370/15, від 19.09.2018 у справі № 905/1090/17, від 06.08.2018 у справі № 911/662/17, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 21.08.2019 у справі №917/1489/18).

Якщо позивач, як підрядник, фактично виконав відповідні роботи і надіслав замовнику акти приймання-виконання будівельних робіт, які останній отримав та не надав доказів їх оплати чи мотивованої відмови від їх підписання, а строк здійснення оплати за ними настав, то заявлена позивачем вимога про стягнення коштів за виконані роботи за вказаними актами повинна розглядатись судами, на підставі чого суди повинні ухвалити рішення про стягнення чи відмову у стягненні коштів за виконані роботи, в залежності від наявних у справі доказів щодо фактичного виконання робіт підрядником, зазначених ним у відповідних актах, та інших обставин встановлених судами (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 910/18384/20).

Таким чином, вирішення питання щодо наявності (відсутності) підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду залежить від наявності у справі доказів виконання позивачем робіт, зазначених ним у відповідних актах, та інших встановлених судом обставин.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору сторонами було підписано акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 (форма КБ-2в): №7 від 18.02.2022 в сумі 809252,93грн.; №8 від 18.02.2022 в сумі 1107944,48грн.; №9 від 18.02.2022 в сумі 3694,28грн.; №10 від 18.02.2022 в сумі 62349,92грн.; №11 від 18.02.2022 в сумі 202441,61грн; №12 від 18.02.2022 в сумі 10166,21грн.; №13 від 18.02.2022 в сумі 536591,99грн.; №14 від 18.02.2022 в сумі 3455930,96 грн; №15 від 18.02.2022 в сумі 1217118,20грн; №16 від 18.02.2022 в сумі 445339,57 грн та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) від 18.02.2022 (т.1 а.с.56-67, 68-97, 98-102, 103-109, 110-124, 125-128, 129-139, 140-180, 181-206, 207-213).

Акти з боку відповідача підписані без зауважень чи заперечень щодо якості та об`ємів робіт.

Доказів невиконання або неякісного виконання робіт з боку позивача, відповідач не надав, але наполягав, що строк оплати виконаних робіт не настав.

Відповідно до частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Сторони визначили в підпункті 12.1.2 пункту 12.1. договору, що строки оплати рахунку (кількість днів з моменту отримання замовником якісно оформлених документів згідно з переліком) 45 (сорок п`ять) календарних днів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було долучено до матеріалів справи рахунки на оплату №7 від 18.02.2022 у сумі 7405490,58грн., № 8 від 18.02.2022 у сумі 445339,57грн. (т.1 а.с.214-215).

Позивач наполягав, що вказані рахунки надавались відповідачу разом з актами приймання виконаних будівельних робіт №№ 7 16 від 18.02.2022 та документами, передбаченими пунктом 12.1 договору в паперовій формі, та в електронному вигляді у форматі Excel на флеш-носії.

Проте, як під час розгляду справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду даної справи відповідач заперечує факт отримання рахунків та наполягає на тому, що позивачем не доведено належними доказами факт передачі відповідачу необхідних для проведення платежів документів.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 до Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи, що акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 (форма КБ-2в) №№ 7-16 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) від 18.02.2022, а також акт звірки станом на 21.02.2022, в якому підтверджена заборгованість відповідача перед позивачем на суму 7850830,15грн., підписані представником відповідача без заперечень, приймаючи до уваги факт втрати відповідачем документів внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України з фінансово-господарської діяльності, що ставить під сумнів твердження відповідача про неотримання від позивача рахунків, відсутність в матеріалах справи листування сторін щодо ненадання позивачем відповідачу рахунків, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було надано більш вірогідні докази на противагу доводам відповідача, а отже суду доведено, що позивач надав відповідачу рахунки на оплату №7 від 18.02.2022 у сумі 7405490,58грн, №8 від 18.02.2022 у сумі 445339,57грн. в день підписання відповідачем актів приймання виконаних будівельних робіт, а саме 18.02.2022.

Судова колегія також звертає увагу на те, що у відповідності до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами визначений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (надалі - Положення).

У відповідності до пункту 1.2 даного Положення первинні документи - це документи створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції.

В листах Міністерства фінансів України від 27.11.2006 №31-34000-20-23/25136, від 09.07.2007 № 31-34000-20/23-4579/4800, від 16.08.2010 №31-34020-20-29/21352 зазначено, що за своїм призначенням рахунок-фактура не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а має тільки інформаційний характер.

Форма рахунка (рахунку-фактури) не належить до типових форм, що затверджуються Держкомстатом, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено.

Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі №915/641/19, відповідно до якої за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

Щодо доводів відповідача про те, що рахунки №№ 7, 8 від 18.02.2022 в порушення вимог п. 12.1.2 договору не містять необхідних реквізитів, а саме: адреси та ЄДРПОУ замовника; посилання на довідку про вартість виконаних робіт (№, дата); строку оплати рахунку 45 календарних днів, а отже не могли бути прийняті замовником, а в подальшому Міністерством розвитку громад та територій України та Міністерством фінансів України, судова колегія зазначає, що вказані рахунки складені за тією ж формою, що і попередні, зокрема №26 від 21.07.2021, №№ 35, 36 від 05.11.2021 (т.3 а.с.114-117), які були прийняті відповідачем, передані до Міністерством розвитку громад та територій України та в подальшому оплачені Міністерством фінансів України, що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача (т.3 а.с.123-126).

Щодо доводів апелянта про те, що позивачем, як підрядником, не було надано відповідачу документи, які необхідні направити відповідачу до Міністерством розвитку громад та територій України у для опрацювання платіжних документів, та відповідно саме з вини позивача роботи за договором про закупівлю робіт (договір підряду) №38/2020 від 16.03.2020 не були оплачені, судова колегія зазначає наступне.

Зі змісту угоди про передачу коштів позики від 31.10.2019 № 13010-05/168 укладеної між Міністерством фінансів України (надалі - Мінфін), Міністерством розвитку громад та територій України (надалі - Мінрегіон), власником об`єкту - Маріупольською міською радою, розпорядником субвенції за місцевим бюджетом - Департаментом розвитку житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради та кінцевим бенефіціаром - Комунальним підприємством "Міське управління капітального будівництва" вбачається, що сторонами визначений наступний порядок оплати виконаних робіт:

"4.9. Платіжні документи готуються Кінцевим бенефіціаром згідно із вимогами цієї Статті, підписуються уповноваженими особами Кінцевого бенефіціара та Розпорядником субвенції за місцевим бюджетом та разом із супровідними документами та іншими доказами, які може вимагати Мінфін та Мінрегіон для підтвердження цільового використання коштів, відповідно до цієї Угоди, Фінансової угоди та законодавства України, надсилаються для погодження до Мінрегіону.

4.10. Мінрегіон здійснює розгляд і погодження Платіжних документів у строк не більше трьох робочих днів. У разі погодження Платіжних документів уповноважена особа Мінрегіону ставить свій підпис на відповідному Платіжному документі. Для перерахування коштів з Проектного рахунку Мінрегіон надсилає Платіжні документи до Мінфіну разом з документами та іншими доказами, які може вимагати Мінфін для підтвердження цільового використання коштів, відповідно до цієї Угоди, Фінансової угоди та законодавства України.

4.11. У разі непогодження Платіжних документів, Мінрегіон у зазначений у пункті 4.10 строк повертає їх Кінцевому бенефіціару для доопрацювання. Розгляд і погодження доопрацьованих документів здійснюється Мінрегіоном у загальному порядку відповідно до процедури, визначеної в цій статті.

4.12. Мінфін здійснює розгляд Платіжних документів протягом п`яти робочих днів з дня їх отримання за умови, що такі Платіжні документи оформлені належним чином (відповідають вимогам Мінфіну) та підтверджують цільове використання Частини коштів Позики. У разі погодження Мінфіном Платіжного документа для зняття Частини коштів Позики уповноважена особа Мінфіну ставить свій підпис під відповідним Платіжним документом.

4.13. У разі непогодження поданих Платіжних документів Мінфін не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня їх отримання повідомляє Кінцевого бенефіціара та Мінрегіон про підстави такого рішення та одночасно повертає їх Кінцевому бенефіціару для доопрацювання або доукомплектування. Доопрацьовані або доукомплектовані Платіжні документи розглядаються у загальному порядку відповідно до процедури, яка визначена в цій статті."

Положення вказаної угоди свідчать, що підготовка платіжних документів та їх подання до Міністерству розвитку громад та територій України є обов`язком саме відповідача (кінцевого бенефіціара) - Комунального підприємства "Міське управління капітального будівництва".

Більш того, у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду, яке відбулось 18.12.2024, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерства фінансів України також підтвердив, що відповідний обов`язок покладено саме на відповідача.

Крім того, в листі №7/19/4062-22 від 11.05.2022 Міністерством розвитку громад та територій України (т.2 а.с.102) зазначено, що для опрацювання платіжних документів до Мінрегіону необхідно надіслати, зокрема, наступні документи:

- супровідний лист, в якому необхідно додатково зазначати, що це не суперечить постанові Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" (зі змінами);

- довідку щодо переказу коштів у форматі Word (форма додається);

- платіжне доручення у національній валюті у форматі Excel (форма додається);

- платіжне доручення у національній валюті підписане за допомогою електронного підпису та з накладеною кваліфікованою електронною печаткою (інструкція додається);

- заяву про продаж іноземної валюти у форматі Word або у разі наявності коштів на відповідному рахунку у гривневому еквіваленті необхідно розрахунок у форматі Excel (форми додаються);

- рахунок на оплату у форматі Excel або Word;

- скановану копію рахунку на оплату (інвойс);

- довідку-пояснення виконавцем/підрядником до рахунку на оплату щодо відсоткової ставки ПДВ, яка застосовується цими юридичними особами згідно зі внесеними змінами до податкового кодексу України на період воєнного стану (у довільній формі);

- скановану копію акту виконаних робіт/послуг з технічного нагляду/послуг інженера-консультанта (у разі наявності). У разі надання акту послуг з технічного нагляду необхідно додатково надати скановані акти виконаних робіт щодо яких здійснюється оплата цих послуг. У разі оплати послуг інженера-консультанта необхідно додатково надати скановані копії всіх попередніх актів здійснення таких послуг за проектом;

- скановану копію договору, укладеного між Кінцевим бенефіціаром та Виконавцем/Підрядником з усіма додатками та додатковими угодами;

- скановану копію діючої гарантії на виконання договору/забезпечення виконання договору чи пояснення неможливості отримання подовження/отримання такої гарантії;

- скановану копію рішення про місцевий бюджет на відповідний рік, яким передбачено використання бюджетних коштів в рамках Програми (або розпорядження, якщо є такі повноваження в міжсесійний період);

- сканований лист щодо підтвердження, що Виконавець/Підрядник та банк, в якому він обслуговується, не перебувають під санкціями та дотримуються рішень РНБО України про санкції (у довільній формі);

- сканований лист щодо підтвердження, підписантів про відсутності судових справ та/або інших процесів щодо оскарження повноважень підписантів зазначених угод, які можуть поставити під сумнів легітимність цих угод (у довільній формі).

Матеріалами справи підтверджується, що листом від 21.04.2021 № 1386 позивач направив відповідачу оригінал банківської гарантії забезпечення виконання договору від 19.04.2021 № 203211-Г-1158 з терміном дії до 30.03.2022 (т.3 а.с.47,49).

Крім того, 27.07.2021 на адресу відповідача позивачем направлявся лист №1512 (т.3 а.с.48), яким позивач надав підтвердження того, що підрядник та банк, в якому він обслуговується, не перебувають під санкціями та дотримуються рішень РНБО України про санкції та про відсутність судових чи інших процесів щодо оскарження повноважень підписанта угоди зі сторони позивача, які можуть поставити під сумнів легітимність цієї угоди.

Як під час розгляду справи місцевим господарським судом, так і під час апеляційного перегляду даної справи, відповідач наголошує, але не доводить документально, що лист позивача № 1512 від 27.07.2021 не може вважатись належним підтвердженням зазначених у ньому обставин у зв`язку із тим, що з дати листа до дати актування 18.02.2022 минув досить тривалий проміжок часу та даний документ не був би прийнятий Міністерством розвитку громад та територій України та Міністерством фінансів України, оскільки вимога щодо дати оформлення письмових підтверджень підрядника, що підрядник та банк, в якому він обслуговується, не перебувають під санкціями та дотримуються рішень РНБО України про санкції та про відсутності судових справ та/або інших процесів щодо оскарження повноважень підписантів зазначених угод, які можуть поставити під сумнів легітимність цих угод, не встановлена ані умовами укладеного договору, ані Угодою про передачу коштів позики від 31.10.2019 №13010-05/168, ані листом Міністерства розвитку громад та територій України №7/19/4062-22 від 11.05.2022.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про втрату документів внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, необхідних для оплати виконаних робіт за договором № 38/2020 від 16.03.2020, та необхідності надання додаткових документів та дублікатів вже наданих для передачі їх до Міністерства розвитку громад та територій України.

Повторне надання документів позивачем відповідачу не передбачено умовами договору підряду №38/2020 від 16.03.2020.

На підставі вищевикладеного, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, а судом не встановлено, наявність вини позивача з ненадання документів відповідачем Міністерству розвитку громад та територій України, необхідних для оплати виконаних робіт, коли існувала можливість оплати, а саме було виділено фінансування, оскільки позивач довів факт передачі відповідачу необхідних якісно оформлених документів для оплати на момент прийняття виконаних робіт.

Окрім того, судова колегія враховує, що сторонами було підписано та скріплено печатками акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2020-21.02.2022, згідно якого за договором №38/2020 від 16.03.2020 заборгованість Комунального підприємства "Міське управління капітального будівництва" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельне об`єднання "Герц" станом на 22.02.2022 становить 7850830,15грн. (т.1 а.с.216)

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 05.03.2019р. у справі №910/1389/18, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги щодо того, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Отже, в контексті спірних правовідносин, судова колегія вважає, що у сукупності наданих суду доказів, акт звірки взаєморозрахунків, підписаний уповноваженою особою відповідача з проставлення печатки підприємства, також є доказом, що свідчить про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу у розмірі 7850830,15грн. станом на день проведення звірки взаєморозрахунків.

Щодо доводів апелянта про те, що настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану) є причиною неможливості виконання зобов`язань за договором підряду №38/2020 від 16.03.2020 судом встановлено, що обґрунтовуючи наявність відповідних обставин, відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Судова колегія зазначає, що доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання, саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідно до пунктів 16.1., 16.3. договору підряду №38/2020 від 16.03.2020 сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) визначені Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні". Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються уповноваженими органами.

Згідно з частиною 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки: лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин; форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання; наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таким чином, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є достатнім і допустимим доказом настання для відповідача форс-мажорних обставин в конкретних господарських правовідносинах з позивачем.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, договором №38/2020 від 16.03.2020 та законом передбачено звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань через форс-мажорні обставини, але не передбачено звільнення від виконання безпосередньо самого договірного зобов`язання у вигляді сплати суми основного боргу.

Отже, посилання відповідача на існування форс-мажорних обставин, засвідчених листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, як на доказ, жодним чином не підтверджує ту обставину, що саме внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, в зв`язку із чим було введено воєнний стан, - відповідач не мав можливості виконати свої зобов`язання за договором №38/2020 від 16.03.2020.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Відповідно до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як було зазначено вище, в матеріалах справи наявні акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 (форма КБ-2в): №7 від 18.02.2022 в сумі 809252,93грн.; № 8 від 18.02.2022 в сумі 1107944,48грн.; №9 від 18.02.2022 в сумі 3694,28грн.; №10 від 18.02.2022 в сумі 62349,92грн.; №11 від 18.02.2022 в сумі 202441,61грн; № 12 від 18.02.2022 в сумі 10166,21грн; № 13 від 18.02.2022 в сумі 536591,99грн; № 14 від 18.02.2022 в сумі 3455930,96грн; №15 від 18.02.2022 в сумі 1217118,20грн; №16 від 18.02.2022 в сумі 445339,57грн та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) від 18.02.2022 (т.1 а.с.56-67, 68-97, 98- 102,103-109,110-124,125-128,129-139,140-180,181-206, 207-213).

При цьому, колегія суддів повторно наголошує на тому, що вказані документи підписані з боку відповідача без будь-яких претензій та зауважень.

Згідно частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п. 12.1.2 договору строки оплати рахунку (кількість днів з моменту отримання замовником якісно оформлених документів згідно з переліком) - 45 (сорок п`ять) календарних днів.

На підставі вищевикладеного, кінцевий строк оплати виконаних будівельних робіт за актами приймання виконаних будівельних робіт №№ 7- 16 від 18.02.2022 є таким, що настав 04.04.2022.

Відповідно до пункту 11.2 договору №38/2020 від 16.03.2020, джерелами фінансування робіт за цим договором є субвенція з державного бюджету на реалізацію проектів у рамках "Надзвичайної кредитної програми для відновлення України" та/або кошти місцевих бюджетів.

Судова колегія враховує, що відповідно до витягу з протоколу №1 від 15.05.2023 засідання Експертної робочої групи з питань ініціювання, підготовки, супроводження та реалізації спільних з Європейським інвестиційним банком проектів в рамках Програми з відновлення України та Надзвичайної кредитної програми для відновлення України вбачається, що відповідно до Фінансової угоди проектів в рамках НКПВУ можуть реалізуватися тільки на території підконтрольній Уряду України, тому враховуючи наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (зі змінами), пропонується припинити фінансування проектів на тимчасово окупованих територіях та в місцях де ведуться активні бойові дії (109 проектів) (т.2 а.с.163-169).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2023 № 519 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 № 1068 "Деякі питання використання коштів для реалізації проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України", зокрема в частині Розподілу у 2023 субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України між місцевими бюджетами (додаток 1 до постанови). Згідно внесених змін, виділення коштів субвенції для фінансування витрат, пов`язаних із реалізацією субпроекту "Комунальний заклад Міська лікарня № 1 на вул. Радіна М.В., 2 у Кальміуському районі м. Маріуполя реконструкція будівлі лікувального корпуса", не передбачено.

Листом №6274/31/14-23 від 14.07.2023 Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України повідомило відповідача, що на засіданні Експертної робочої групи з питань ініціювання, підготовки, супроводження та реалізації спільних з Європейським інвестиційним банком проектів в рамках Програми з відновлення України та Надзвичайної кредитної програми для відновлення України, яке відбулось 15.05.2023, підтримано рішення щодо виключення 29 проектів та припинення фінансування 109 проектів, які розташовані на тимчасово окупованих територіях та в місцях, де ведуться активні бойові дії, що затверджені для реалізації в рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України (т.2 а.с.170).

Таким чином, з наведеного випливає, що фінансування проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України дійсно було припинено на тимчасово окупованих територіях та в місцях, де ведуться активні бойові дії.

Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Умови договору, які є обов`язковими до виконання в силу приписів статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, не ставлять виконання замовником його зобов`язання з оплати виконаних підрядником робіт у залежність від наявності або відсутності бюджетного фінансування.

Наявність чи відсутність фінансування відповідача не залежить від волі та дій позивача, що порушує його право на отримання коштів за виконані роботи за вказаним вище договором.

Верховний Суд у постанові від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18 зазначив, що між позивачем як замовником та відповідачем як підрядником виникли зобов`язальні правовідносини на підставі укладеного договору, у зв`язку з чим відхилив доводи скаржника про відсутність бюджетних асигнувань на 2018 рік для фінансування оплати робіт за договором №19 від 28.04.2017 та вказав, що Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах №925/246/17, №925/974/17, від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №12-46гс18, від 17.04.2018 у справі №911/4249/16.

У випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) від 08.11.2005 у державні установи не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (пункт 26). Відповідні висновки наведено Верховним Судом у постанові від 25.07.2023 у справі №910/18430/21.

Судова колегія вважає, що наведені обставини, які стосуються правовідносин не між сторонами, а між відповідачем та третіми особами, не мають значення для вирішення спору, оскільки відповідачем не доведено звільнення замовника за договором підряду від обов`язку оплатити виконані роботи внаслідок обставин, пов`язаних із несвоєчасністю подання ним відповідних документів.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає доведеним факт порушення відповідачем умов договору в частині виконання зобов`язань з належної оплати виконаних позивачем робіт та встановленим наявність заборгованості відповідача (замовника) перед позивачем (підрядником) у розмірі 7850830,15грн, у зв`язку із чим, позовні вимоги у відповідній частині є обґрунтованими та законними.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 05.04.2022 по 25.03.2024 в сумі 465092,49 грн., та інфляційних у розмірі 1928551,70грн. - за період з квітня 2022 по лютий 2024.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №922/4544/16, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17, від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі №910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18.

Нарахування, передбачені частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

Верховний Суд в постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22 досліджуючи питання щодо форс-мажору в контексті застосування ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, зазначив, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання. Цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. Отже, нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст.611 Цивільного кодексу України та ст.217 Господарського кодексу України. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 Цивільного кодексу України та ст.218 Господарського кодексу України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

У постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі №913/869/14 суд зазначив, що статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ст.625 Цивільного кодексу України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання (ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України).

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов`язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошового зобов`язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов`язання (наприклад унаслідок відсутності в боржника грошей та інших підстав) не звільняє його від відповідальності.

Порушення відповідачем умов договору підряду є підставою для нарахування визначених статтею 625 Цивільного кодексу України платежів, а виникнення обставин непереборної сили не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

При цьому, враховуючи обставини справи, відповідачем не надано й доказів неможливості самостійно виконати свої грошові зобов`язання перед позивачем.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 05.04.2022 по 25.03.2024 в сумі 465092,49грн., та інфляційних у розмірі 1928551,70грн. - за період з квітня 2022 по лютий 2024.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2024 у справі №905/515/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Міське управління капітального будівництва залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2024 у справі №905/515/24 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 23.12.2024

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий