Рішення

від 12.12.2024 по справі 904/4151/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2024м. ДніпроСправа № 904/4151/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Дніпро

до Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської Ради, пр. Слобожанський, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в розмірі 931 183 904, 05 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Вереніч Д.Е.

Представники:

від позивача Єгоров В.С.

від відповідача Дігтяр З.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської Ради (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 931 183 904, 05 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №8093-ПСО (ТКЕ)- 4 від 19.10.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2024 року відкрито провадження у справі №904/4151/24, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував, посилаючись, зокрема, на те, що заявлена до стягнення сума заборгованості підлягає врегулювання на підставі та в порядку передбаченому Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення (далі Закон № 1730), а отже, судовий розгляд цих вимог є передчасним.

Позивач у відповіді на відзив наполягав на задоволенні позову, посилаючись на те, що сам факт участі Відповідача у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом № 1730 без фактичного врегулювання заборгованості (шляхом проведення розрахунків та реструктуризації), тобто без вчинення юридично значимих дій не можуть свідчити про відсутність заборгованості, стягнення якої є предметом позову у справі 904/4151/24.

08.11.2024 року Відповідачем подано заяву про відстрочення виконання рішення суду на дванадцять місяців. Заяву мотивовано тим, що Відповідач є збитковим комунальним підприємством, яке задовольняє потреби жителів Дніпра у теплопостачанні і наразі знаходиться у вкрай скрутному фінансовому становищі, що ставить під загрозу не лише його господарську діяльність, але й існування в цілому в умовах необхідності забезпечення поточного опалювального сезону.

Позивач проти відстрочення виконання рішення суду заперечував.

12.11.2024 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті в засіданні на 03.12.2024 року.

03.12.2024 року, через оголошення по місту повітряної тривоги, судове засідання не відбулось, наступне засідання у справі було призначено на 12.12.2024 року.

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 12.12.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши зміст та підстави вимог і заперечень сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2022 року між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Споживачем) укладено Договір постачання природного газу № 8093-ПСО(ТКЕ)-4 (далі Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп.1) пункту 4 Положення, природній газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах нього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу.

За цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (п. 1.3. Договору).

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з вересня 2022 року по березень 2023 року (включно), в кількості 222 409,367 тис.куб.метрів.

Відповідно до п. 5.1. Договору Споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:

- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

В процесі виконання Договору, сторонами укладено ряд Додаткових угод (№ 1 від 24.10.2022 року, № 2/1 від 24.03.2023 року, №3 від 19.04.2023 року № 4 від 15.05.2023 року) якими, в тому числі змінено строк дії договору, реквізити сторін, а також внесені зміни до розділів 2, 3 Договору, щодо обсягів та періодів поставки природного газу.

На виконання умов зазначеного Договору, в період з жовтеня 2022 року по серпень 2023 року, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 1 486 796 704,31 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами без зауважень (а.с. 21-34).

Відповідач за отриманий природний газ розрахувався частково, сплативши суму 555 612 800,26 грн., що підтверджується інформацією про надходження коштів на рахунок Позивача (а.с. 36-56).

Внаслідок часткової оплати поставленого природного газу, у Відповідача виникла заборгованість в розмірі 931 183 904,05 грн., що підтверджується розрахунком (а.с. 6, 7).

Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

На час розгляду справи в суді, Відповідач розмір заборгованості не спростував, доказів погашення боргу суду не представив.

Заперечуючи по суті позову Відповідач зазначив, що заявлена до стягнення сума боргу підлягає врегулювання на підставі та в порядку передбаченому Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі Закону 1730-VIII), а отже, судовий розгляд цих вимог є передчасним.

Стосовно наведених доводів Відповідача, суд зазначає наступне.

Дія Закону 1730-VIII поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.

Статтею 4 Закону 1730-VIII в редакції Закону № 2479-IX передбачено, що взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення, в тому числі кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», суб`єктом господарювання, що здійснює функції постачальника «останньої надії», за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед операторами газотранспортної чи газорозподільної системи за послуги з розподілу або транспортування природного газу;

Отже джерелом погашення заборгованості теплопостачальних організацій перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» за спожитий природний газ закон визначає саме заборгованість з різниці в тарифах.

Пунктом 51 постанови Верховного Суду від 23.04.2024 у справі № 925/636/23 сформовано такий висновок щодо застосування норм статті 4 Закону № 1730-VIII в редакції Закону № 2479-IX:

1) стаття 4 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» № 1730-VIII в редакції Закону України від 29 липня 2022 року № 2479-IX має на меті врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року. Це врегулювання здійснюється шляхом взаєморозрахунків між сторонами заборгованості; перерахування субвенції з державного бюджету теплопостачальним та теплогенеруючим організаціям для погашення заборгованості;

2) наявність заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання не є достатньою підставою для звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов`язку оплатити спожитий ними природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування. Для застосування цього механізму сторони мають укласти договір про організацію взаєморозрахунків. Умови та порядок проведення взаєморозрахунків або перерахування субвенції у 2022 році визначені постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2022 року № 1403;

3) Закон не передбачає можливість проведення взаєморозрахунків за рішенням суду при вирішенні спору про стягнення заборгованості за спожитий газ. Суд не може провести таке зарахування самостійно.

Таким чином, факт наявності заборгованості держави перед теплопостачальною організацією з різниці в тарифах не припиняє зобов`язання відповідача щодо оплати за спожитий природний газ.

Виходячи з положень Закону № 1730-VIII, для врегулювання заборгованості повинні бути вчинені юридично значимі дії щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, або зміни зобов`язання за Договором на інше зобов`язання, встановлене Договором про проведення взаєморозрахунків згідно з ст. 4 Закону та Договором про реструктуризації заборгованості згідно зі ст. 5 Закону. Сам лише факт участі Відповідача у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом № 1730-VIII без фактичного врегулювання заборгованості (шляхом проведення розрахунків та реструктуризації) не може свідчити про відсутність заборгованості.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин щодо здійснення Позивачем поставки природного газу та порушення Відповідачем своїх зобов`язань в частині сплати за нього визначеної Договором суму, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заяви Відповідача про відстрочення виконання рішення суду на дванадцять місяців, суд зазначає наступне.

Заява про відстрочення виконання рішення мотивована тим, що відповідно до останнього звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 квартал 2024 року, у КП Теплоенерго відсутній прибуток. Натомість, результат його господарської діяльності проявляється лише в збитку, який практично в 2,5 рази вищий за показники збитку Підприємства впродовж аналогічного періоду попереднього року. Бухгалтерською довідкою № 1942 від 08.11.2024 підтверджується, що наразі заборгованість КП Теплоенерго із виплати заробітної плати його працівникам складає 11 874 267,01 грн. В той час, коли заборгованість із податків, пов`язаних із виплатою заробітної плати його працівникам складає 6 739 482, 44 грн. в тому числі: 3 460 143,75 грн. - єдиний соціальний внесок; 3 078 625,51 грн. - податок на доходи фізичних осіб; 200 713,18 грн. - військовий збір.

Відповідач є збитковим комунальним підприємством, яке задовольняє потреби жителів Дніпра у теплопостачанні і наразі знаходиться у вкрай скрутному фінансовому становищі, що ставить під загрозу не лише його господарську діяльність, але й існування в цілому в умовах необхідності забезпечення поточного опалювального сезону.

Відповідач припускає, що одночасне стягнення 931 млн. грн. наряду із загрозою банкрутства, економічно необґрунтованими тарифами, існуванням тривалої заборони на нарахування санкцій та припинення послуг з теплопостачання за наявність боргу, існуванням законодавчих обмежень користування своїми коштами на банківських рахунках на фоні першочергово нерівного матеріального становища сторін, є прямим свідченням порушення балансу їх інтересів. Спожитий природний газ в даному випадку використовувався не для власних потреб Відповідача, а для забезпечення жителів м. Дніпро та селища Слобожанське послугою з теплопостачання.

Позивач заперечує проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду, вважає, що надання Відповідачу відстрочки виконання рішення суду, призведе до сприяння Відповідачу в подальшому порушувати свої зобов`язання за іншими подібними договорами (існуючими і майбутніми), оскільки надана відстрочка буде істотно порушувати майнові інтереси Позивача, внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов`язання Відповідача у спірних правовідносинах. В тому числі враховуючі стрімкі інфляційні процеси в державі. Враховуючи вищевикладене, Позивач вважає, що обставини, на які посилається Відповідач не є тими виключними обставинами (в розумінні статті 331 ГПК України) для відстрочення виконання судового рішення, а є лише способом для затягування виконання рішення суду у поточній справі. Предметом розгляду поточної справи є стягнення, основної заборгованості, в розмірі 931 183 904,05 грн., яку Відповідач мав погасити ще до 16.10.2023 року. Однак, Відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань за Договором. Фактично Відповідач вже і так отримував значний проміжок часу під час дії Договору та дотепер для погашення заборгованості.

За змістом ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій поставляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Таким чином, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочення виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника, позаяк останній не може надаватися виключно в інтересах боржника, із посиланням на необхідність поліпшення його фінансового стану. Також слід враховувати, що довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 73-74 ГПК України, тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Визначальним фактором є не тільки винятковість цих випадків, а й їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування поданої заяви про відстрочку виконання рішення Відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, що ставить під загрозу забезпечення жителів міста теплопостачанням під час поточного опалювального сезону.

Вагомою обставиною, яка на думку боржника, зокрема, є те, що одночасне стягнення 931 млн. грн. може привести до припинення послуг з теплопостачання.

Суд зазначає, що складна фінансова ситуація на підприємстві відповідача не є підставою для надання відстрочення виконання судового рішення, оскільки наявна заборгованість впливає на фінансовий стан обох сторін.

Водночас, з урахуванням правових позицій Європейського суду з прав людини та обставин справи, суд приходить до висновку, що відстрочення виконання судового рішення строком на чотири місяці (до закінчення опалювального сезону 2024-2025), сприятиме фактичному його виконанню, адже відстрочка на відповідний строк надасть Відповідачу можливість закумулювати надходження платежів, які спрямовуються на погашення заборгованості перед Позивачем, а також, забезпечить можливість здійснення безперебійного теплопостання для потреб міста Дніпра протягом поточного опалювального сезону.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 129, 165, 202, 233, 236-241, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради (49081, місто Дніпро, пр. Слобожанський, будинок 29, офіс 504 код ЄДРПОУ 32688148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, Код ЄДРПОУ 42399676) 931 183 904, 05 грн. основного боргу, 847 840,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Клопотання Відповідача про відстрочення виконання рішення суду задовольнити частково - відстрочити виконання судового рішення строком на чотири місяці з дня його ухвалення.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.12.2024

Суддя О.В. Ліпинський