ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
23.12.2024р. Справа №905/1003/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.100; код ЄДРПОУ 23494714)
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОКОМ МІСЬКБУД ПРОЕКТ" (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Академічна, буд. 27, офіс 1, код ЄДРПОУ 41422405)
до відповідача 2: фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про солідарне стягнення 573 209,68 грн., з яких заборгованість за кредитом в розмірі 455 588,76 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 117 620,92 грн., -
без повідомлення (виклику) учасників справи
С У Т Ь С П О Р У
Акціонерне товариство "Сенс Банк" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОКОМ МІСЬКБУД ПРОЕКТ" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 573 209,68 грн., з яких заборгованість за кредитом в розмірі 455 588,76 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 117 620,92 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОКОМ МІСЬКБУД ПРОЕКТ" зобов`язань за додатковим договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLMB2021030 від 30.04.2021 до договору на комплексне банківське обслуговування №41422405 від 04.05.2020, в частині своєчасного та в повному обсязі повернення суми кредиту та відсотків.
Враховуючи, що в забезпечення виконання зобов`язань за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLMB2021030 від 04.05.2020, між Акціонерним товариством "АЛЬФА-БАНК" (на теперішній час - Акціонерне товариство "Сенс Банк") та ОСОБА_1 був укладений договір поруки №CLMB2021030/1 від 30.04.2021, позивач просить стягнути заборгованість з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОКОМ МІСЬКБУД ПРОЕКТ" та ОСОБА_1 як солідарних боржників.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.08.2024 року відкрито провадження у справі № 905/1003/24, яку вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно з частиною одинадцятою статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Судом встановлено, що позивач та відповідач 1 (ТОВ «ПРОКОМ МІСЬКБУД ПРОЕКТ») зареєстрували електронні кабінети в підсистемі «Електронний суд», тому відповідно до ч. 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд вручає будь-які документи у справі виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету таких осіб.
Ухвала про відкриття провадження у справі була доставлена до електронних кабінетів вказаних учасників справи в підсистемі "Електронний суд" про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку документу до електронного кабінету.
Оскільки останнім відомим місцем постійного проживання відповідача 2 позивачем було зазначено у позовній заяві м. Краматорськ Донецької області, яке згідно з Переліком, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, є територією можливих бойових дій, а також, як встановлено судом, його місцем реєстрації було м. Алчевськ, Луганської області, яке згідно вищезазначеного переліку є тимчасово окупованою територією з 07.04.2014, судом було витребувано у Міністерства соціальної політики України відомостей про реєстрацію в якості внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 .
09.09.2024 на адресу суду від Міністерства соціальної політки України надійшов лист, згідно якого станом на 02.09.2024 в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб наявна така інформація щодо запитуваної особи: ОСОБА_1 був зареєстрований та фактично проживав до 19.11.2022: АДРЕСА_2 ; фактично проживає та адреса для листування з 20.11.2022: АДРЕСА_3 .
Враховуючи викладене, судом було здійснено направлення копій ухвали від 22.04.2024 на адресу для листування у м. Кам`янське Дніпропетровської області рекомендованим листом з повідомленням №0600960571646. Разом із тим, вказана копія ухвали були повернута відділенням поштового зв`язку на адресу суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (проставлена 26.09.2024). Також в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т.3, а.с.78), згідно якого ухвала від 22.04.2024 була отримана ОСОБА_1 11.09.2024 за адресою АДРЕСА_4 .
Отже, за висновком суду, відповідачі є такими, що повідомлені про розгляд справи належним чином.
26.09.2024 на адресу суду від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву в якому останні зазначили, що не були обізнані про зміну найменування банку з АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк», а тому мають сумніви щодо правомірності погашення боргу саме на адресу позивача, проте зауважили на тому, що якщо позивач надасть докази передачі боргу відповідача 1 від АТ «Альфа Банк» позивачу, то вони не відмовляються від погашення боргу. Також просили прийняти рішення по сумі кредиту та процентів в обсязі, які були розраховані остаточно по кредитному договору на момент закінчення договору з АТ «Альфа Банк», а не суми, які були розраховані на момент подачі позову до суду АТ «Сенс Банк».
Крім того, відповідач 2 у відзиві просив визнати припиненим договір №CLMB2021030 від 30.04.2021 та договір поруки №CLMB2021030/1 від 30.04.2021.
01.10.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що АТ «Сенс Банк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань АТ «Альфа-Банк» на підтвердження чого до позовної заяви долучено копію Статуту позивача, інформація про перейменування АТ «Альфа-Банк» на АТ«Сенс-Банк» є загальновідомою, була розміщена в ЗМІ і в ЄДРПОУ та на сайті банку. Також на думку позивача, необґрунтованими є доводи відповідачів щодо неможливості виконання умов договору, оскільки жодних доказів не надано. Крім того, не відповідають положенням ГПК України прохальні частини відзивів відповідачів, в яких вони фактично заявили вимоги, які слід оцінювати не як заперечення проти позову, а як заяви про захист права, тобто фактично заявлено позовні вимоги (визнати припиненим договір).
07.10.2024 на адресу суду від відповідачів надійшов відзив на відповідь на відзив, в якому вони просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за відсутністю предмету спору та необґрунтованістю позовних вимог, оскільки, на їх думку, позивач не надав суду жодних підтверджень щодо можливості і правомірності виконання вимог позивача. Також у вказаному відзиві відповідачі просили вважати договір №CLMB2021030 від 30.04.2021 до договору на комплексне банківське обслуговування №41422405 від 04.05.2020 закінченим з 29.05.2022 згідно з термінами та призупиненим відповідачем в рамках статті 607 Цивільного кодексу України, а саме діями позивача у момент перереєстрації, що унеможливило його подальше виконання відповідачем щодо своєчасного погашення сум заборгованості за кредитом, до моменту отримання ним документальних підтверджень, на чию користь відповідачі повинні погасити кредитні зобов`язання за вказаним договором з АТ «Альфа Банк».
24.10.2024 на адресу суду від відповідачів надійшов додаток до заперечень на позовну заяву, в якому зазначено про погашення заборгованості по тілу кредиту в сумі 455 588,76 грн. у повному обсязі, на підтвердження чого додано платіжну інструкцію №4290 від 10.10.2024 на суму 179 888,76 грн. та платіжну інструкцію №4289 від 10.10.2024 на суму 275 700,00 грн. Також у вказаному додатку до заперечень зазначено про необґрунтованість та незаконність нарахованої суми заборгованості за відсотками у розмірі 117 620,92 грн.
06.11.2024 від позивача на адресу суду надійшли заперечення по справі, в яких зазначено про те, що після пред`явлення позову відбулось часткове погашення боргу, а сума платежу була зарахована згідно умов договору на погашення згідно черговості. У зв`язку з викладеним, станом на 25.10.2024 сума заборгованості за кредитним договором становить 153 707,71 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 150 597,58 грн., сума заборгованості за відсотками (строковими) 3 110,13 грн. Також у вказаних запереченнях було зазначено про те, що оскільки погашення заборгованості відбулось після пред`явлення позову та відкриття провадження у справі, то сплачені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 6 878,52 грн. підлягають до стягнення з відповідачів у повному обсязі.
Розглянувши вказану заяву позивача, суд дійшов висновку, що фактично вона є заявою про зменшення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Разом з тим, ч. 5 ст. 46 ГПК України, встановлює, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
Відповідно до ч. 7 ст. 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи надсилати копії документів іншим учасникам справи, такі документи можуть направлятися вказаним особам з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в електронній формі, крім випадків, коли інший учасник не має офіційної електронної адреси.
Суд зазначає, що до вказаної заяви не долучено доказів, які б підтверджували направлення копії такої заяви на поштову адресу відповідачів, так само не долучено доказів про направлення копії такої заяви сторонам з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Враховуючи вищевикладене, у зв`язку із тим, що позивачем не надано суду належних доказів направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи, суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.
В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
На думку суду, враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Крім того слід зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об`єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв`язку та інтернету.
Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.
З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, наявність в матеріалах справи відзивів на позовну заяву, відповіді на відзив, а також додаткових пояснень по справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -
В С Т А Н О В И В
Як встановлено судом, в матеріалах справи наявна Публічна пропозиція АТ «Альфа-Банк» (на теперішній час - АТ «СЕНС БАНК»), відповідно до якої Акціонерне товариство Альфа-Банк (нині - АТ СЕНС БАНК) оголошує публічну пропозицію на укладення договору на комплексне банківське обслуговування (надалі - публічна пропозиція); АТ Альфа-Банк (нині - АТ СЕНС БАНК), діючи на підставі ст. 634, 641, 644 Цивільного Кодексу України, звертається з цією публічною пропозицією та бере на себе зобов`язання перед юридичними особами, що є резидентами за законодавством України, фізичними особами-підприємцями, фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, зареєстрованими згідно норм чинного законодавства України, іноземними представництвами, юридичними особами - нерезидентами (в тому числі нерезидентами - інвесторами), представництвами юридичних осіб - нерезидентів, що створені відповідно до законодавства інших країн, які приймуть (акцептують) умови публічної пропозиції банку (далі - клієнти), надавати банківські послуги в порядку та на умовах, передбачених договором на комплексне банківське обслуговування, включаючи всі додатки до нього (далі - договір), за тарифами, які були встановлені банком та оприлюднені на інтернет-сторінці банку за електронною адресою: www.alfabank.ua (далі - інтернет-сторінка банку); ця публічна пропозиція банку набирає чинності з дати її офіційного оприлюднення на інтернет-сторінці банку та діє до дати офіційного оприлюднення заяви про відкликання публічної пропозиції на інтернет-сторінці банку; акцептування даної публічної пропозиції здійснюється шляхом подання анкети-заяви про акцепт цієї публічної пропозиції, яку можна отримати за місцезнаходженням підрозділів клієнтського обслуговування банку (в відділеннях банку), перелік яких оприлюднений на інтернет-сторінці банку. Додатками до публічної пропозиції є: додаток №1 - умови акційних програм; додаток №2 - повідомлення про встановлення обтяження майнових прав на грошові кошти/вклад, що знаходяться на банківському рахунку; додаток №3 - прави
Відповідно до додатку №16 до договору на комплексне банківське обслуговування:
- банк в порядку та на умовах, визначених цим додатком №16 та за умови укладення додаткового договору про надання кредиту до договору/додаткового договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії до договору (надалі по тексту - кредитний договір), зобов`язується надати клієнту разовий кредит або відкрити відновлювальну кредитну лінію (надалі по тексту - кредитна лінія) та надавати кредитні кошти окремими частинами - траншами - в межах встановленого кредитним договором ліміту фінансування на підставі відповідних додаткових угод до кредитного договору та/або заяв на видачу кредитних коштів (траншу) (надалі по тексту для разового кредиту терміном кредит позначається сума кредиту, а для кредитної лінії терміном кредит позначається загальна сума усіх траншів, що фактично надані клієнту згідно з кредитним договором і не повернені банку), а Клієнт зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом, виконувати інші умови цього додатку №16 та кредитного договору та повернути банку заборгованість за кредитом у строки, встановлені кредитним договором (п.1.1 додатку №16);
- розмір кредиту/ліміт кредитної лінії (граничний розмір кредиту), строк користування кредитом/строк дії ліміту кредитної лінії, валюта кредиту, розмір процентної ставки за користування кредитом, цільове призначення кредиту, дата повернення кредиту та/або графік погашення кредиту, забезпечення та його вид, а також інші зобов`язання та умови визначаються та встановлюються сторонами у кредитному договорі (п.1.2 додатку №16);
- проценти нараховуються щомісяця на суму заборгованості за кредитом/на суму кожного траншу протягом усього строку наявності такої заборгованості, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році; при цьому день надання та день повернення коштів вважаються як один день; проценти, нараховані за місяць, клієнт зобов`язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го (включно) по 5-те (включно) число місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (п.п. 3.1, 3.2 додатку №16);
- клієнт зобов`язується повернути банку кредит у термін, зазначений у кредитному договорі, або шляхом повернення кожного траншу у останній день строку, вказаного у відповідній додатковій угоді/заяві на видачу кредитних коштів (траншу); повернення кредиту/траншу до настання зазначеного терміну вважається достроковим (п.4.1 додатку №16);
- банк має право вимагати дострокового повернення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування ним і виконання всіх інших зобов`язань клієнта за кредитним договором у строк не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати направлення клієнту відповідної письмової вимоги та після їх виконання у односторонньому порядку розірвати кредитний договір (п.5.4 додатку №16);
- сторони домовились, що у випадку невиконання клієнтом зобов`язань з повного повернення кредиту (його частини) та/або траншу (його частини) після закінчення строку дії кредиту (його частини) та/або траншу (його частини), вказаного у кредитному договорі або після закінчення строку виконання зобов`язання з повернення кредиту (його частини) та/або траншу (його частини) у зв`язку з пред`явленням банком клієнту вимоги про дострокове повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, і виконання усіх інших зобов`язань клієнта за кредитним договором відповідно до п.5.4 цього додатку №16, клієнт зобов`язаний сплачувати проценти від суми простроченого кредиту (його частини) та/або простроченого траншу (його частини) до повного фактичного повернення кредиту (його частини) та/або траншу (його частини), у розмірі, що визначається кредитним договором; проценти, передбачені в п.5.6 цього додатку №16, нараховуються щомісячно, при цьому таке нарахування здійснюється не рідше одного разу на місяць, на суму простроченого кредиту (його частини) та/або кожного простроченого траншу (його частини) до повного фактичного повернення кредиту (його частини) та/або траншу (його частини), виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році (метод факт/факт) (п.п. 5.6, 5.7 додатку №16);
Відповідно до п. 4.4 договору якщо коштів, що направляються для погашення заборгованості клієнта за кредитним договором, недостатньо для її повного погашення, погашення повинно здійснюватися у такій черговості:
- прострочені проценти за користування кредитом (його частиною) та/або траншем (його частиною), передбачені в п. 5.6 цього додатку №16 (за їх наявності);
- проценти, визначені в абзаці другому пункту 5.8 цього додатку №16 (за їх наявності);
- прострочена сума кредиту/транші, повернення яких прострочено (за наявності);
- прострочена комісія за управління кредитом (за її наявності);
- пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом (за її наявності);
- пеня за прострочення повернення кредиту (за її наявності);
- передбачені кредитним договором та/або цим додатком №16 штрафи (за їх наявності);
- строкові проценти за користування кредитом (за їх наявності);
- проценти, передбачені в п. 5.6 цього додатку №16 (за їх наявності);
- строкове повернення кредиту.
В подальшому, 30.04.2021 між Акціонерним товариством "Альфа-Банк" (банк) (згідно з відомостями ЄДРПОУ 30.11.2022 назву змінено на Акціонерне товариство "Сенс Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгспецснаб" (позичальник) укладено додатковий договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLMB2021030 до договору на комплексне банківське обслуговування №41422405 від 04.05.2020 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювану кредитну лінію у національній валюті, та на підставі відповідних заяв на видачу кредитних коштів (траншу), надає клієнту кредит у порядку і на умовах, визначених цим кредитним договором; клієнт, у свою чергу, зобов`язується, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього кредитного договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим кредитним договором (п.1 договору);
- банк надає клієнту кредит на наступних умовах (п.2 договору):
1. ліміт кредитної лінії - в період з дати набуття чинності цим кредитним договором по 29.03.2022 (включно) - 500 000,00 грн. (п`ятсот тисяч, 00) гривень; в період з 30.03.2022 по дату закінчення строку дії кредитної лінії (включно) - 250 000,00 грн. (двісті п`ятдесят тисяч, 00) гривень; при зменшенні ліміту кредитної лінії у відповідності з пунктом 1.1 цього кредитного договору клієнт, незалежно від того, чи настав термін повернення траншів, визначений згідно з пунктом 4.1 додатку №16 до договору, зобов`язаний здійснювати часткове повернення кредиту таким чином, щоб він не перевищував: станом на 30.03.2022 - 250 000,00 грн. (двісті п`ятдесят тисяч, 00) гривень; станом на кінець дня 29.04.2022 року - 0,00 (нуль) гривень.
2. дата закінчення строку кредитної лінії - 29.04.2022 (включно);
3. розмір процентів за користування кредитом - 17,9% (сімнадцять цілих дев`ять десятих відсотків); тип процентної ставки (процентів) за користування кредитом - фіксована; розмір процентів від простроченої суми кредиту (його частини) - 17,9% (сімнадцять цілих дев`ять десятих відсотків); тип процентної ставки (процентів) від простроченої суми кредиту (його частини) - фіксована.
4.цільове призначення кредиту - поповнення обігових коштів, а також інші цілі, що не суперечать чинному законодавству України;
7. забезпечення виконання зобов`язань клієнта за цим кредитним договором - порука ОСОБА_1 на всю суму зобов`язань клієнта за цим кредитним договором.
Відповідно до п. 4 додаткового договору від 30.04.2021 про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLMB2021030 до договору на комплексне банківське обслуговування №41422405 від 04.05.2020 сторони домовились, що додаток №16 надається клієнту наступним чином: шляхом самостійного завантаження клієнтом чинної редакції Додатку №16, розміщеної на офіційному сайті Банка у мережі Інтернет за посиланням http://alfabank.ua/about/spravka власними засобами.
Згідно п.6 додаткового договору від 30.04.2021 про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLMB2021030 до договору на комплексне банківське обслуговування №41422405 від 04.05.2020 цей кредитний договір вважається укладеним з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань клієнта за цим кредитним договором.
Вищезазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.
Також 30.04.2021 між ОСОБА_1 (далі - поручитель) та Акціонерним товариством «АЛЬФА-БАНК» (далі - кредитор) було укладено договір поруки № CLMB2021030/1, відповідно до п.1.1. якого поручитель поручається за виконання - Товариством з обмеженою відповідальністю «Проком міськбуд проект» код ЄДРПОУ 41422405 (надалі - боржник) зобов`язання, що виникло на підставі додаткового договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії № CLMB2021030 до договору на комплексне банківське обслуговування №41422405 від 04.05.2020, укладеного між банком та боржником 30 квітня 2021 року (надалі - основний договір) або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому:
- обов`язку повернути банку частину наданого на підставі основного договору кредиту таким чином, щоб кредит не перевищував станом на 30 березня 2022 - 250 000,00 (двісті п`ятдесят тисяч,00) гривень; станом на кінець дня 29 квітня 2022 року - 0,00 (нуль) гривень;
- обов`язку повернути банку наданий на підставі основного договору кредит у загальній сумі, що у будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт кредитної лінії. Кожен з траншів, шляхом надання яких наданий кредит, повинен бути повернутий у строк, визначений у заяві, на підставі якої цей транш надано, але не пізніше, ніж у день закінчення строку дії кредитної лінії;
- обов`язок щомісяця сплачувати банку проценти за користування кредитом, наданим за кредитною лінією, у розмірі 17,9% (сімнадцять цілих дев`ять десятих відсотків) річних або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору, у строк визначений в основному договорі;
- обов`язку сплачувати банку комісію у строки і розмірі, визначені в основному договорі;
- обов`язку у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов`язки, що виникають із основного договору;
- обов`язку сплатити банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за основним договором;
- обов`язок сплачувати банку проценти від простроченої суми кредиту (його частини), наданого за кредитною лінією, у розмірі 17,9% (сімнадцять цілих дев`ять десятих відсотків) річних або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору, у строки визначені в основному договорі.
Згідно п.3.1 договору поруки боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов`язків, передбачених пунктом 1.1 цього договору, як солідарні боржники; поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.
Передбачена пунктом 3.1 цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить повне або часткове невиконання обов`язків у встановлені основним договором та/або законодавством України строки (надалі - «Прострочення виконання обов`язку»), зазначених у пункті 1.1 цього договору (п.3.2 договору поруки).
Відповідно до п.п. 5.1-5.2 договору поруки поручитель підтверджує, що він повністю ознайомлений з умовами основного договору та обов`язками боржника за ним, порука надана без мети отримання поручителем прибутку; поручитель підтверджує, що він відмовився від права на оплату його послуг, наданих боржникові, і ця відмова є безумовною та безвідкличною; цей договір складений у двох примірниках, які є оригіналами, по одному для кожної зі сторін та набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань боржника за основним договором; порука за цим договором припиняється через чотири роки з дати набуття чинності цим договором.
Договір поруки підписаний банком та ОСОБА_1 без зауважень та заперечень.
На підставі заявок позичальника на видачу кредитних коштів позивачем у виконання умов кредитного договору здійснено перерахування грошових коштів на користь відповідача-1 в межах встановленого договором ліміту, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку відповідача 1 та останнім не спростовано.
Разом із тим, відповідач 1 у встановлений додатковим договором від 30.04.2021 про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLMB2021030 до договору на комплексне банківське обслуговування №41422405 від 04.05.2020 строк (до 29.04.2022 включно) кредитні кошти не повернув та не сплатив проценти за користування кредитом. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем 1 грошових зобов`язань за додатковим договором від 30.04.2021 про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLMB2021030 до договору на комплексне банківське обслуговування №41422405 від 04.05.2020, внаслідок чого станом на 06.05.2024 утворилась заборгованість у розмірі 573 209,68 грн., з яких заборгованість за кредитом в розмірі 455 588,76 грн., заборгованість за відсотками з користування кредитом в розмірі 117 620,92 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду.
Оцінюючи позовні вимоги суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Дослідивши умови додаткового договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLMB2021030 від 30.04.2021 до договору на комплексне банківське обслуговування №41422405 від 04.05.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою даний договір має ознаки кредитного договору, до якого застосовуються положення параграфів 1 та 2 глави 71 Цивільного кодексу України.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст.1048 Цивільного кодексу України).
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 означеного Кодексу).
Кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержання письмової форми договору зумовлює його нікчемність (ст.1055 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок та зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Між тим, як вбачається із матеріалів справи, внаслідок неналежного виконання кредитних зобов`язань за додатковим договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLMB2021030 від 30.04.2021 до договору на комплексне банківське обслуговування №41422405 від 04.05.2020, станом на 06.05.2024 утворилась та мала місце заборгованість відповідача 1 за кредитом у розмірі 455 588,76 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.
Невиконання грошових зобов`язань кваліфікується судом як порушення згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач 1 вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та розрахунку позовних вимог (т.1, а.с. 124-148), позивач також просить стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 117 620,92 грн., нарахованими за період з 29.04.2022 по 05.05.2024 саме на підставі умов договору.
При цьому відповідно до умов кредитного договору строк дії кредитної лінії сплинув 29.04.2022 (останній день строку).
Згідно зі ст.ст. 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Пунктом 4 статті 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зазначила наступне.
Сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).
Тобто, проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором (п. 141 постанови ВП ВС від 05.04.2023 у справі у справі №910/4518/16).
Як було вказано вище, у даному випадку позичальник мав повернути тіло кредиту до 29.04.2022 включно.
За таких обставин, після спливу строку повернення кредитних коштів у кредитора припинилось право нараховувати позичальнику відсотки за користування кредитом на підставі умов кредитного договору. Натомість, виникло право нараховувати проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.
Водночас у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому вказано, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.
Суд зазначає, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником
можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно їх не сплачує) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 ЦК України.
За наведеним у ст. 625 ЦК України регулюванням відповідальності за порушення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме за наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема, за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України й охоронна норма ч. 2 ст. 625 ЦК України не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Такий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2010 у справі № 912/1120/16.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 уточнила висновок, викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, таким висновком, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22.06.2022 у справі № 3-188/2020(455/20) вказав, що приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України, речення ч. 1 ст. 1050 ЦК України та ч. 1 ст. 1048 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (ч. 1 ст. 622 цього Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов`язань за договором у натурі.
Саме тому, що приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України та ч. 1 ст. 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (які нараховуються за ст. 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за ст. 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін).
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи п. 2.2 додаткового договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLMB2021030 від 30.04.2021 до договору на комплексне банківське обслуговування №41422405 від 04.05.2020, який передбачає, що строк дії кредитної лінії закінчується 29.04.2022, відповідач-1 мав обов`язок повернути всю заборгованість за кредитним договором до 29.04.2022 включно.
24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому воєнний стан неодноразово було продовжено.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Отже, з 24.02.2022 включно і до припинення воєнного стану в Україні, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 Цивільного кодексу України в силу п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що на дату спливу строку дії кредитного договору (29.04.2022) згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача-1 по нарахованим процентам становила 7 356,06 грн., яка 09.05.2022 була погашена відповідачем-1, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, отже заборгованість по нарахованим у межах строку кредитної лінії відсоткам на момент звернення позивача до суду із даним позовом становила 0,00 грн.
Відтак, заявлені позивачем до стягнення відсотки за користування кредитом в сумі 117 620,92 грн., які нараховані за період по за межами строку дії договору (по 05.05.2024 включно) є неправомірним.
Наведені обставини зумовлюють висновок суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом в сумі 117 620,92 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 455 588,76 грн. суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, відповідачем 1 після відкриття Господарським судом Донецької області 26.08.2024 провадження у справі №905/1003/24 було здійснено погашення заборгованості по тілу кредиту в сумі 455 588,76 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжною інструкцією №4290 від 10.10.2024 на суму 179 888,76 грн. та платіжною інструкцією №4289 від 10.10.2024 на суму 275 700,00 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору та необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 455 588,76 грн.
Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно приписів ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.
Як зазначалося вище, відповідач 2 прийняв на себе зобов`язання щодо солідарної відповідальності за виконання відповідачем 1 грошових зобов`язань за кредитним договором. Прийнятий відповідачем 2 обов`язок надає кредиторові (позивачу) право, при порушенні позичальником зобов`язання, вимагати його виконання від будь-якої зобов`язаної особи - позичальника або/та поручителя.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом в сумі 117 620,92 грн. та закриття провадження у даній справі в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 455 588,76 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (у зв`язку з його погашенням відповідачем 1 у повному обсязі), суд дійшов висновку, що у даному випадку у відповідача відсутній обов`язок відповідати перед позивачем за невиконання грошових зобов`язань за кредитним договором як солідарного боржника.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до положень ч. 9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судові витрати у відповідності до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 5467,06грн .
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 455 588,76 грн. на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
2. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Сенс Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОКОМ МІСЬКБУД ПРОЕКТ" та ОСОБА_1 в частині солідарного стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 117 620,92 грн. - відмовити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОКОМ МІСЬКБУД ПРОЕКТ" (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Академічна, буд. 27, офіс 1, код ЄДРПОУ 41422405) на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.100; код ЄДРПОУ 23494714) витрати по сплаті судового збору в сумі 5467,06грн .
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2024.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ю.С. Зельман
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 23.12.2024 |
Оприлюднено | 25.12.2024 |
Номер документу | 123963468 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань банківської діяльності кредитування забезпечення виконання зобов’язання |
Господарське
Господарський суд Донецької області
Зельман Юлія Сергіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні