Рішення

від 11.12.2024 по справі 906/1324/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1324/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Красовський В.М. - адвокат, діє на підставі ордеру серії АМ № 1065715 від 29.09.2023,

від відповідача: Бугайчук М.В. - адвокат, ордер серії АМ №1067742 від 23.10.2023.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи"

до ОСОБА_1

про стягнення 10 409 500 грн.

В судовому засіданні 28.11.2024 оголошувалась перерва до 11.12.2024 об 11:30 год.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 10 409 500,00 грн. збитків, завданих позивачу його посадовою особою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач після звільнення з займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" не передав активи товариства, протиправно привласнивши їх, чим завдав позивачу збитки.

Господарський суд ухвалою від 11.12.2023 постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання.

28.12.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній просив відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив на ступне:

- твердження позивача в позовній заяві щодо належності на праві власності позивача активів на загальну суму 49 590,5 тис. грн., що відображено у відповідній фінансовій звітності ТОВ НВП "Українські авіаційні системи", складеної за підписом колишнього директора Пожидаєва К.Е., не є такими, що підтверджують тим чи іншим чином завдання збитків відповідачем позивачу;

- не є зрозумілою та/або обґрунтованою сума грошових коштів, яка заявлено до стягнення позивачем, оскільки не долучено жодного розрахунку, не зазначено жодних тверджень щодо способу нарахування такої суми за позовною заявою;

- для притягнення відповідача до цивільної відповідальності в якості відшкодування збитків не доведеними є певні елементи складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка відповідача, причинний зв`язок між завданими збитками та діями відповідача);

- в матеріалах справи відсутні докази реального понесених збитків позивачем.

В послідуючому ухвалою Господарського суду Житомирської області від 30.01.2024 залишено без розгляду позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" до ОСОБА_1 про стягнення 10 409 500,00 грн.

В послідуючому постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" задоволено; ухвалу Господарського суду Житомирської області від 30.01.2024 у справі №906/1324/23 скасовано; справу № 906/1324/23 передано Господарському суду Житомирської області для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 29.03.2024 прийнято справу № 906/1324/23 для продовження розгляду та призначено підготовче засідання.

Господарський суд ухвалою від 15.07.2024 закрив підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив вимоги позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Також відзначив, що відповідачем подано суду фінансовий звіт, який відрізняється від поданого позивачем документа.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На сьогодні звітність являє собою багатий матеріал для апарату управління підприємством, а також для інших організацій та установ, на адресу яких вона направляється. Звітність с важливим засобом оперативного керівництва роботою підприємства, своєрідною рекламою його діяльності, оскільки дуже часто є першим джерелом інформації про підприємство.

Звітність - це облікові записи, які дають можливість проаналізувати господарську діяльність, це джерело інформації для аналізу підсумків діяльності підприємства, оцінки використання ресурсів, його фінансового положення, виявлення резервів зниження витрат виробництва та росту рентабельності

Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) - це звіт про доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

Для управління діяльністю підприємства та прийняття відповідних рішень необхідна інформація про наявність господарських ресурсів, їх склад, розміщення, а також джерела їх утворення і цільове призначення. Таку інформацію, узагальнену та згруповану в певному порядку, одержують за допомогою бухгалтерського балансу.

Основною формою фінансової звітності є Баланс. Зміст і форма Балансу, а також загальні вимоги до розкриття його статей регламентуються НП(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджене наказом Мінфіну України від 07.02.2013 р. № 73 ( з подальшими змінами у відповідних редакціях).

Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Бухгалтерський баланс є засобом економічного групування й узагальненого відображення в грошовій оцінці наявності господарських засобів і джерел їх утворення на певну дату.

З економічної точки зору баланс - це система взаємопов`язаних показників, які характеризують з одного боку активи, те чим володіє чи розпоряджається підприємство (ресурси), а з іншого боку - те, що характеризує правовий аспект цього майна (пасиви), до яких відносяться зобов`язання і капітал.

Баланс відображає фінансове становище підприємства на звітну дату, тому в міжнародній практиці його називають звітом про фінансовий стан підприємства.

Зміст, форма балансу та загальні вимоги до визнання та розкриття його статей визначаються НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 р. № 73 ( з подальшими змінами у відповідних редакціях), для суб`єктів малого підприємництва - П(С)БО 25 "Спрощена фінансова звітність"

Головною властивістю Балансу є рівність підсумків активу та пасиву, тобто підсумок активів Балансу повинен дорівнювати сумі зобов`язань та власного капіталу, що ґрунтується на подвійному запису господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку. Рівність результатів активу й пасиву балансу зумовлена тим, що в обох його частинах відображені у вартісному вимірі одні й ті ж самі господарські засоби, але тільки згруповані за різними ознаками: в активі - за складом і розміщенням, у пасиві - за джерелами їх утворення і цільовим призначенням. Кожний вид засобів, розміщених в активі, має відповідне джерело утворення, показане в пасиві балансу. Результат активу не може бути більше або менше результату пасиву, оскільки загальна вартість майна підприємства завжди повинна дорівнювати сумі тих джерел, за рахунок яких воно утворене

Інформація, яка наводиться у фінансовій звітності, повинна бути дохідлива і зрозуміла її користувачам за умови, що вони мають достатні знання та заінтересовані у сприйнятті цієї інформації (п. 1 розділу III НП(С)БО 1 у редакції станом на дату складання звіту ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" за 2021 р)

Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому.

Фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Річна звітність характеризує всі сторони господарської діяльності та фінансові результати роботи підприємства за рік. Метою складання фінансового звіту є надання користувачам повної і правдивої інформації про доходи, витрати, прибутки (збитки) від діяльності підприємства.

Згідно ч. 2 ст. 14 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( в редакції станом на подачу звіту Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" за 2021 р) фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, не є конфіденційною інформацією та не належить до інформації з обмеженим доступом, крім випадків, передбачених законом. На фінансову звітність не розповсюджується заборона щодо поширення статистичної інформації. Підприємства зобов`язані надавати копії фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за запитом юридичних та фізичних осіб у порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначається відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Згідно п.3. Розділу II НП(С)БО форма і склад статей фінансової звітності визначаються цим Національним положенням (стандартом) і наводяться у додатках 1 і 2 до цього Національного положення (стандарту).

Стаття - елемент фінансового звіту, який відповідає критеріям, установленим цим Національним положенням (стандартом).

Підприємства можуть не наводити статті, за якими відсутня інформація до розкриття (крім випадків, якщо така інформація була в попередньому звітному періоді), а також додавати статті із збереженням їх назви і коду рядка з переліку додаткових статей фінансової звітності, наведених у додатку 3 до цього Національного положення (стандарту), у разі якщо стаття відповідає таким критеріям:

- інформація є суттєвою;

- оцінка статті може бути достовірно визначена.

Зміст і форму Фінансової звітності малого підприємства в складі Балансу (форма № 1-м) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-м) та порядок її заповнення встановлено у П(С)БО 25 "Спрощена фінансова звітність"

Склад і характеристика основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначені законом "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Розділ І, ст. 4) та НП(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (Розділ ІІІ, п. 6). Загалом, визначено десять принципів, якими необхідно керуватись при веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

- автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників; тому особисте майно і зобов`язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

- безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов`язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

- періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди з метою складання фінансової звітності;

- історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

- нарахування, згідно з яким доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від часу надходження або сплати грошових коштів (грошей);

- повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

- послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

- обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

- превалювання сутності над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

- єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Отже, як вбачається з діючого законодавства, фінансовий звіт це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Це документ який містить достовірну інформацію та підписується уповноваженими особами.

Як вбачається з фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" станом на 31.12.2021 у власності товариства перебували активи на загальну суму 49590,9 тис. грн. (сорок дев`ять мільйонів п`ятсот дев`яносто тисяч дев`ятсот гривень).

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" від 02.05.23 (а.с. 34) було зобов`язано ОСОБА_1 передати товарно - матеріальні цінності , нематеріальні активи товариства у визначений рішенням загальних зборів комісії у складі уповноважених осіб товариства, в строк до 19.05.2023. Також ОСОБА_1 був направлений лист - вимога від 05.05.23 (а.с.37) про виконання вищезазначеного рішення зборів. Вказані вимоги були залишені відповідачем без задоволення.

Главою 17 ЦК України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів. Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (частини перша та третя статті 92 ЦК України).

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі (частина четверта статті 92 ЦК України).

Відповідно до розділу 8 Статуту ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" Товариство набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов`язки через свої органи. Вищим органом управління Товариства є Загальні збори учасників Товариства. Збори учасників Товариства обирають Голову зборів учасників Товариства. Виконавчим органом Товариства який здійснює поточне керівництво діяльністю Товариства, є директор.

Виконавчий орган Товариства є одноосібним - Директор. Директор є вищою посадовою особою Товариства. Директором може бути, як учасник Товариства, так і особа, спеціально запрошена для цього (п. 8.4.1. Статуту).

Відповідно до п. 8.4.4. Статуту, Директор має право (в межах компетенції та з урахування обмежень, визначених цим Статутом), зокрема, розпоряджатися майном Товариства.

У відповідності до пунктів 6.1., 6.2. Статуту, майно Товариства становлять основні засоби та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображена в самостійному баланс Товариства. Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність, набутого результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законодавством.

При цьому, згідно положень пункту 8.4.5. Статуту ТОВ НВП "Українські авіаційні системи", повноваження директора починають діяти з моменту прийняття Загальним зборами учасників рішення про його обрання та закінчуються в момент прийняття рішення про обрання нового директора.

Згідно з частинами першою та другою статті 89 ГК України (у редакції станом на прийняття рішення від 02.05.23 загальними зборами ТОВ НВП "Українські авіаційні системи") управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. Посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

Отже, за змістом частин першої, третьої та четвертої статті 92 ЦК України, частин першої та другої статті 89 ГК України, пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" орган юридичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у статті 237 ЦК України.

При цьому орган юридичної особи, який діє одноособово, усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам та волевиявленню юридичної особи, яку представляє, передбачає настання невигідних для останньої наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

Окрім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

Будь-яке бізнес-рішення повинно мати своє розумне пояснення (враховувати ситуацію, яка існувала на момент ухвалення рішення.

Вказані висновки викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17.

У постанові від 04 грудня 2018 року у справі № 910/21493/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду указав таке. Згідно з вимогами статті 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень

Згідно ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження свої майном. Власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Дії відповідача щодо неповернення товариству майна позбавили останнього права власності, завдали позивачу майнової шкоди. Така шкода підлягає відшкодуванню відповідачем у сумі неповерненого майна.

Позивачем дана сума майна вказана у фінансовому звіті як достовірна, а саме: 2218,5 тис. грн. - незавершені капітальні інвестиції, 7346,1 тис. грн. - основні засоби та запаси 41595,9 тис. грн., у тому числі готова продукція 40750,6 тис. грн. Саме на підставі вказаних вихідних даних позивач визначив суму позовних вимог - 10 409 500,00 грн. ( незавершені капітальні інвестиції, основні засоби без урахування готової продукції).

Водночас, суд здійснивши перевірку розрахунків завданих позивачу збитків, встановив, що складовими такої є 2218,5 тис. грн. - незавершені капітальні інвестиції, 7346,1 тис. грн. - основні засоби та 845,3 тис. грн. - запаси (без урахування вартості готової продукції) (код рядка 1100 - 1103), що разом складає 10 409 900,00 грн.

Разом з тим, слід відзначити, що відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України однією із засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.

Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами першою, третьою статті 236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.

З урахуванням наведеного вище, суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог.

Подану відповідачем фінансову звітність малого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" (а.с. 212), суд оцінює критично, оскільки остання міститься у справі у вигляді копії, відзнятої з копії.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що посилання учасників судового процесу на недоведеність позовних вимог не підтвердженого жодним доказом.

Разом з тим, застосовуючи стандарт доказування "вірогідності доказів", господарський суд вважає, що надані позивачем докази у справі переважають доводи відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" (10025, м. Житомир, вул. промислова, 10, код ЄДРПОУ 40358580) 10 409 500,00 грн. завданих збитків а також 156 142,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 23.12.24

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1 - позивачу в Електронний кабінет

2 - представнику позивача - адвокату Красовському В.М. в Електронний кабінет

3 - відповідачу в Електронний кабінет

4 - представнику відповідача - адвокату Бугайчуку М.В. в Електронний кабінет