Рішення

від 23.12.2024 по справі 908/2759/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/171/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2024 Справа № 908/2759/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська ЗТК», 01030, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 3, оф. 14

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Агроформат», 70504, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Лесі Українки, буд. 34

про стягнення коштів

установив

17.10.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська ЗТК» до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Агроформат» про стягнення штрафу за порушення умов договору поставки № 26 від 26.09.2023 у розмірі 63 500,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2024, справу № 908/2759/24 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 24.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2759/24 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 15/171/24. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Запропоновано відповідачу в строк не пізніше 25.11.2024 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, позивачу запропоновано у строк не пізніше 09.12.2024 подати письмову відповідь щодо відзиву на позовну заяву, оформлену згідно з вимогами ст. 166 ГПК України, а також запропоновано відповідачу у строк не пізніше 23.12.2024 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Позов заявлено з тих підстав, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки. Позивач на виконання умов договору перерахував відповідачу попередню оплату в розмірі 50% вартості товару. Відповідач своєчасно поставку товару не здійснив. Позивач відмовився від договору та відповідач повернув попередню оплату. Позивач просить стягнути з відповідача штраф за порушення умов договору.

Відповідач відзив на позов та документи, докази в обґрунтування відзиву до суду не надіслав.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.10.2024 повернулася до суду з відміткою Укрпошти про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до відповіді № 853516 від 18.10.2024 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Агроформат» є: вул. Лесі Українки буд. 34, м. Оріхів, Оріхівський район, Запорізька область, 70504, Україна.

31.10.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву з запереченнями щодо позову. Відповідач зазначив, що порушення строку поставки товару відбулося з причин, які не залежать від відповідача. Прострочення є незначним. Також просить відмовити у позові, у зв`язку із спливом спеціального строку позовної давності для застосування штрафу.

05.11.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначив, що нарахування штрафу передбачено умовами договору. Відповідач не повідомляв про настання форс-мажорних обставин та документально його не підтверджує.

07.11.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшли заперечення щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності. Відповідачем не враховано внесені зміни до законодавства України щодо застосування строків позовної давності та їх продовження на строк дії воєнного стану в Україні.

Враховуючи приписи ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням обставин справи та наданих доказів, суд щодо спору зазначає наступне.

26.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Агроформат» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська ЗТК» (покупець) підписано договір № 26.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність (повне господарське відання) покупцю: «Фронтальний навантажувач КУН-2000» (товар) в кількості 1 шт., а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату на умовах даного договору.

Згідно з п. п. 2.1, 2.2 договору, вартість одиниця товару за договором складає 127 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 21 166,67 грн.

Оплата за товар по даному договору проводиться покупцем шляхом безготівкового перерахування передплати на розрахунковий рахунок постачальника в сумі 50% вартості товару та остаточний розрахунок на момент відвантаження товару та підписання акту приймання-передачі.

Постачальник поставляє товар протягом 14 робочих днів після отримання попередньої оплати, п. 3.3 договору.

26.09.2023 відповідачем виставлено рахунок фактуру № СФ-0000031 від 26.09.2023 на суму 127 000,00 грн.

28.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська ЗТК» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод Агроформат» попередню оплату 50% від вартості товару в сумі 63 500,00 грн та 28.09.2023 оформлено податкову накладну.

З урахуванням одержання попередньої оплати 14 робочий день припадає на 18.10.2023, початок періоду прострочення щодо поставки товару 19.10.2023. Суд не погоджується з обчислення строку календарними днями, оскільки умовами п. 3.3 договору № 26 строк поставки визначено в робочих днях.

Позивач посилається на те, що 01.11.2023 внаслідок прострочення поставки товару звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів. Надана позивачем до матеріалів справи копія вимоги не містить реквізитів щодо дати та номеру, докази надсилання вимоги також позивачем не надані.

06.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Агроформат» повернуло позивачу кошти в сумі 63 500,00 грн.

За порушення строків поставки товару позивач просить стягнути штраф у розмірі 63 500,00 грн.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціпу переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки викопуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, до Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договорами.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення свого зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 4.6 договору, за невчасну поставку (не поставку) товару у строки визначені даним договором, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 50% від загальної вартості товару, що підлягає поставці.

Загальна вартість товару, який підлягав поставці становить 127 000,00 грн, розмір штрафу нарахований позивачем становить 63 500,00 грн.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору та порушення строку доставки товару, позивачем правомірно заявлено до стягнення штраф.

Разом з тим, щодо розміру штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом зазначеної норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто, частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (постанова Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц, тощо).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України.

Однією із функцій неустойки є компенсаторна функція (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 303/2408/16-ц).

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.

Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства(в) мають значення для вирішення питання про зменшення пені та штрафу.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Цивільне законодавство поряд із засадою свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Тобто право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов`язань; причин неналежного невиконання зобов`язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов`язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібна за змістом правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 тощо.

Суд враховує, що всі вищезазначені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

У постанові від 19.01.2024 зі справи № 911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, виснувала, що: розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків; отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання; категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником; чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер; а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду; поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Зменшення неустойки є суб`єктивним правом суду при оцінці наданих доказів, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і досліджень доказів.

У даному випадку позивачем не доведено, що внаслідок несвоєчасного виконання умов договору поставки позивач поніс будь-які збитки, які призвели до негативних наслідків. Розмір штрафу дорівнює розміру передплати за товар у сумі 63 500,00 грн, яка була повернута відповідачем на виконання вимоги позивача. Період часу з початку прострочення та до пред`явлення вимоги позивачем про повернення передплати є незначним, та становить лише 9 робочих днів (19.10.2023 01.11.2023). Також суд враховує ті обставини, що хоча відповідач і не повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, однак місцезнаходженням відповідача є м. Орхів, Запорізької області, який відповідно до Переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 відноситься до території де ведуться активні бойові дії. Вказані обставини є загальновідомими та не потребують доказування.

Ураховуючи наведене, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу на 70% відсотків до 19 050,00 грн.

Відповідач просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити у позові.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення (неустойки, пені).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позов подано до суду через систему «Електронний суд» 16.10.2024, чотирнадцятий робочий день після одержання передплати припадає на 18.10.2023, з урахуванням ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарний дати, тобто в даному випадку з 19.10.2023. 19.10.2024 є вихідним днем суботою та з урахуванням ст. 254 ЦК України щодо закінчення строку, 21.10.2024 є першим робочим днем і саме цей день є останнім днем спеціальної позовної давності в один рік щодо стягнення штрафу.

Таким чином, позивачем подано позов про стягнення штрафу в межах спеціальної позовної давності в один рік від дня коли особа довідалися про порушення свого права. Підстави для відмовити в позові внаслідок пропуску строку позовної давності відсутні.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, позов задовольняється частково і з відповідача підлягає стягненню на користь позивача штраф у розмірі 19 050,00 грн. В іншій частині суд вважає за можливе відмовити у позові.

Враховуючи виникнення спору внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Позивач просив стягнути усі судові витрати з відповідача у т.ч. 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу на підтвердження понесення якої надано лише копію ордеру № 1100405 серія СА на надання правничої допомоги та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧК № 001520. Інші документи не надано.

Відповідач також просив стягнути з позивача витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн. Додатково зазначивши, що документальне підтвердження оплати якої буде надано суду в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України. Надано копію ордеру № 1540728 серія АН, копію договору № 29/10/24 від 29.10.2024 про надання правової (правничої) допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю 2336.

Суд роз`яснює сторонам, що відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються сторонами до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За умови подання сторонами відповідних заяв про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, судом буде розглянуто заяви про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Агроформат» (вулиця Лесі Українки буд. 34, м. Оріхів, Оріхівський район, Запорізька область, 70504, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 42825708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська ЗТК» (вул. Пирогова буд. 3, офіс 14, м. Київ, 01030, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 39390495) штраф за порушення умов договору поставки № 36 від 26.09.2023 у розмірі 19 050,00 грн (дев`ятнадцять тисяч п`ятдесят гривень 00 коп.). Видати наказ.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Агроформат» (вулиця Лесі Українки буд. 34, м. Оріхів, Оріхівський район, Запорізька область, 70504, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 42825708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська ЗТК» (вул. Пирогова буд. 3, офіс 14, м. Київ, 01030, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 39390495) судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 23 грудня 2024 року.

Суддя І. С. Горохов