ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
09.12.2024Справа № 910/9490/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальності «Укр-Лан» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9490/24
до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (вул. Велика Дмитрівська, 15А, буд. 1, м. Москва, Російська Федерація, ГМП-3, 125993)
про стягнення 7 547 153, 04 грн, що еквівалентно 206 383, 42 доларів США,
Представник сторін:
від позивача: Мастюгін Дмитро
від відповідача: не з`явився
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальності «Укр-Лан» (далі за текстом - ТОВ «Укр-Лан», Позивач) з позовом до Російської Федерації в особі органу уповноваженого представляти інтереси держави Генеральної прокуратури Російської Федерації (далі за текстом - Відповідач) про стягнення матеріального збитку в розмірі 7 547 153, 04 грн, що еквівалентно 206 383, 42 доларів США.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 позов ТОВ «Укр-Лан» задоволено, стягнуто з Російської Федерації на користь ТОВ «УКР-ЛАН» 7 547 153, 04 грн майнової шкоди, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 206 383,42 доларів США.
Також вказаним рішення стягнуто з Російської Федерації в рахунок Державного бюджету України судовий збір в розмірі 113 207, 30 грн.
25.11.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ «Укр-Лан» про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Російської Федерації 150 000 грн, що в грошовому еквіваленті іноземної валюті становить 3 702 долари США 44 центи та витрати на проведення судово-економічної експертизи № 24-2669 у сумі 27 262, 08 грн, що в грошовому еквіваленті іноземної валюті становить 673 долари США 13 центів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2024 розгляд заяви ТОВ «Укр-Лан» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9490/24 призначено на 09.12.2024.
09.12.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про розгляд справи без участі представника.
У судовому засіданні 09.12.2024 представник Позивача надав пояснення по суті поданої заяви, яку представник просив суд задовольнити та стягнути з Відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 150 000 грн, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 3 702 долари США 44 центи та витрати на проведення судово-економічної експертизи № 24-2669 у сумі 27 262,08 грн, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти складає 673 долари США 13 центів.
Представник Відповідача у дане засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про місце, дату та час розгляду заяви.
Заслухавши пояснення представника Позивача, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Пунктом 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Так, зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 1 та 2 частини 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із критеріями визначеними в частині 4 статті 126 ГПК України.
Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до справи надано наступні копії:
- договір № 17/24 по надання правової допомоги від 27.06.2024, пунктом 4.1. якого визначено, що вартість надання правової допомоги визначається на підставі попередньої домовленості щодо кожного завдання клієнта;
- договір про залучення адвоката для надання правничої допомоги від 27.06.2024, пунктом 4.1 якої сторонами погоджено, що вартість послуг визначається у додатковій угоді;
- додаткова угода від 27.06.2024, якою закріплено перелік послуг адвоката та їх вартість (150 000 грн, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 3 702 долари США 44 цента);
- ордер серія АІ № 1664921 від 25.07.2024;
- акт про приймання - передачу наданих послуг від 19.11.2024 на суму 150 000 грн, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 3 702 долари США 44 цента.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд вказує, що з аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та/або погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 вказано Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
З огляду на зазначене Позивачем та адвокатом погоджено гонорар за оплату послуг адвоката у фіксованому розмірі.
При цьому, суд зазначає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, що склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
З огляду на викладене вище, виходячи із предмету спору та обсягу наданих адвокатом послуг в межах розгляду даної справи, складність останньої, заявлення Позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 150 000 грн на переконання суду є надмірним та необґрунтованими, штучно завищеними в силу особи Відповідача.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Із врахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають в повному обсязі критеріям, встановленим частиною 5 статті 129 ГПК України, а саме пункту 2 останньої, оскільки на переконання суду є необґрунтованими в силу їх завищеності, у зв`язку з чим справедливим буде покладення на Відповідача обов`язку з відшкодування Позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн, що еквівалентно 723 долари США 83 цента по курсу 41, 446 грн за 1 долар США.
Окрім зазначеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на проведення судово-економічної експертизи № 24-2669 у сумі 27 262,08 грн, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти складає 673 долари США 13 центів, на підтвердження чого надано:
- акт № 24-2669 від 13.05.2024 попереднього розрахунку вартості виконання висновку експерта №24-2669;
- акт № 24-2669 від 02.07.2024 здачі-приймання висновку експерта № 24-2669;
- платіжну інструкцію № 34 від 31.05.2024 на суму 27 262,08 грн.
Пунктом 3 частини 4 та пунктом 1 частини 5 статті 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.
Частиною 2 та 3 статті 98 ГПК України встановлено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно до частини 1 та 5 статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
В постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22 зазначено, що системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке:
(1) витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат;
(2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи;
(3) у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду;
(4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
Враховуючи зазначене вище, суд зазначає, що витрати Позивача в розмірі 27 262, 08 грн за складання експертного висновку № 24-2669 судово-економічної експертизи стосуються матеріалів кримінального провадження, про що самостійно зазначає Позивач, а відтак судом не вбачається підстав для відшкодування таких витрат з Відповідача в межах даної справи.
При цьому, суд зазначає, що у постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що експертний висновок, в якому не зазначено про те, що висновок підготовлено для подання до суду та не зазначено про обізнаність експерта щодо кримінальної відповідальності за завідомо неправдивий висновок, є неналежним та недопустимим доказом.
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 221 та 244 ГПК України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальності «Укр-Лан» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9490/24 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ЛАН» (85736, Донецька обл., Волноваський р-н, селище Ближнє; ідентифікаційний код 30942423) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн., що еквівалентно 723 (сімсот двадцять три) долари США 83 центів.
3. У відшкодуванні Товариству з обмеженою відповідальністю «УКР-ЛАН» іншої частини судових витрати - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення підписано: 23.12.2024
Суддя Антон ПУКАС
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 09.12.2024 |
Оприлюднено | 24.12.2024 |
Номер документу | 123963863 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань про відшкодування шкоди |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Пукас А.Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні