ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2758/24
Суддя Грабець С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрізолторг"
про стягнення штрафу,
без виклику учасників справи
ВСТАНОВИЛА:
11 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрізолторг" (далі відповідач) про стягнення штрафу в сумі 156 644,23 грн.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послалась на порушення відповідачем умов договорів поставки №ЦЗВ-07-04723-01 від 19.09.2023 року та №ЦЗВ-07-04823-01 від 21.09.2023 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.10.2024 року відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу роз`яснено, що в строк до 16.11.2024 року він має право надіслати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред`явити зустрічний позов), заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, а позивачу роз`яснено, що в строк до 16.11.2024 року він має право надіслати суду відповідь на відзив на позовну заяву.
16 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона проти задоволення позову заперечувала та просила суд стягнути з позивача 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Також, 16 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява перехід до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, у задоволенні якої судом відмовлено, про що постановлена ухвала суду від 05.12.2024 року.
25 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій містилось клопотання про продовження процесуального строку для подання відповіді на відзив на позовну заяву. В обґрунтування заявленого клопотання представник позивача послалась на періодичні оголошення повітряної тривоги та тривалі відключення електричної енергії у місті Києві, що перешкоджали вчасному поданню заяв у цій справі.
Згідно з ч. 4 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Судом встановлено, що згідно з ухвалою суду про відкриття провадження в справі від 16.10.2024 року, позивачу був встановлений строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву, не пізніше 16.11.2024 року.
25 листопада 2024 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Так, строк для подання позивачем відповіді на відзив на позовну заяву закінчився, тому продовженню не підлягає.
Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відповіді на відзив на позовну заяву представником позивача подане не було, тому відповідь на відзив залишається судом без розгляду.
02 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, разом із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на їх подання, яке було задоволене судом, заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву долучені до матеріалів справи.
Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
19 вересня 2023 року та 21 вересня 2023 року між акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрізолторг" (далі відповідач) укладений договір поставки №ЦЗВ-07-04723-01 (далі договір №ЦЗВ-07-04723-01) та договір поставки №ЦЗВ-07-04823-01 (далі договір №ЦЗВ-07-04823-01), згідно з умовами яких, відповідач зобов`язувався поставити позивачу електричну апаратуру для комплектування та комутування та захисту електричних кіл (обмежувачі перенапруги) (далі товар), а позивач зобов`язувався прийняти товар та оплатити.
Згідно з п. 4.1. договору №ЦЗВ-07-04723-01, відповідач здійснює поставку товару автомобільним або залізничним транспортом на умовах CPT (перевезення сплачено до…) пункт призначення відділ складського господарства виробничого підрозділу складського господарства філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця». У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та правилами «Інкотермс» у редакції 2020 року, умови цього договору матимуть перевагу.
Відповідно до п. 4.1. договору №ЦЗВ-07-04823-01, відповідач здійснює поставку товару автомобільним або залізничним транспортом на умовах CPT (перевезення сплачено до…) пункт призначення Київська обл. м. Фастів (або згідно рознарядки позивача) відповідно до «Інкотермс» у ред. 2020 р. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та правилами «Інкотермс» у редакції 2020 року, умови цього договору матимуть перевагу.
Пунктом 4.2. договору №ЦЗВ-07-04723-01 встановлено, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки позивача, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності позивача до приймання товару. Строк поставки товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки позивачем. Місце поставки - Київська обл. м. Фастів. Право власності на товар переходить до позивача з дати поставки товару.
Згідно з п. 4.2. договору №ЦЗВ-07-04823-01, поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданих письмової рознарядки позивача, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності позивача до приймання товару. Строк поставки товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки позивачем. Місце поставки - Київська обл. м. Фастів (або згідно рознарядки позивача). Право власності на товар переходить до позивача з дати поставки товару.
Відповідно до п. 4.5. договорів №ЦЗВ-07-04723-01 та №ЦЗВ-07-04823-01, сторони домовились, що рознарядка позивача на товар направляється ним відповідачу в один з таких способів: - на поштову адресу відповідача, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення); - вручається уповноваженому представнику відповідача під розпис; - шляхом відправлення на електронну адресу відповідача (зазначену в цьому договорі) сканкопії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документів. Документ вважається отриманим відповідачем з дати його направлення позивачем на електронну адресу відповідача, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення позивача.
Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі та/або видаткової накладної (п. 4.6. договорів №ЦЗВ-07-04723-01 та №ЦЗВ-07-04823-01).
Пунктами 6.1. договорів №ЦЗВ-07-04723-01 та №ЦЗВ-07-04823-01 встановлено, що позивач оплачує поставлений відповідачем товар за ціною, вказаною у специфікації до цього договору. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати відповідача, пов`язані з виконанням цього договору.
Договір діє з дня його укладення та протягом дії дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше ніж до 31.12.2023. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов`язань на товар, в межах строків, визначених умовами цього договору (п. 16.1. договорів №ЦЗВ-07-04723-01 та №ЦЗВ-07-04823-01) .
У специфікації №1 до договору поставки №ЦЗВ-07-04723-01 від 19 вересня 2023 року сторони погодили, зокрема, що загальна ціна договору становить 694 710,00 грн (шістсот дев`яносто чотири тисячі сімсот десять гривень 00 копійок) без ПДВ, крім того ПДВ 20 % 138 942,00 грн (сто тридцять вісім тисяч дев`ятсот сорок дві гривні 00 копійок), усього з ПДВ 833 652,00 грн (вісімсот тридцять три тисячі шістсот п`ятдесят дві гривні 00 копійок).
У специфікації №1 до договору поставки №ЦЗВ-07-04823-01 від 21 вересня 2023 року сторони погодили, зокрема, що загальна ціна договору становить 5 212 649,60 грн. (п`ять мільйонів двісті дванадцять тисяч шістсот сорок дев`ять гривень 60 копійок) без ПДВ, крім того ПДВ 20% 1 042 529,92 грн (один мільйон сорок дві тисячі п`ятсот двадцять дев`ять гривень 92 копійок), усього з ПДВ 6 255 179,52 грн (шість мільйонів двісті п`ятдесят п`ять тисяч сто сімдесят дев`ять гривень 52 копійки).
За твердженнями представника позивача, відповідач поставив позивачу товар із порушенням строку, встановленого умовами договорів №ЦЗВ-07-04723-01 та №ЦЗВ-07-04823-01, тому позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 156 644,23 грн. штрафу.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.
Згідно з ч. 1 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
Пунктом 1 ч. 6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
18 листопада 2024 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона проти задоволення позову заперечувала, вважала, що відповідач звільняється від відповідальності за неналежне виконання взятих на себе зобов`язань, згідно з умовами договорів.
Доводи представника відповідача спростовуються, у зв`язку з наступними обставинами.
Відповідно до ч 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 цієї ж статті).
Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, зокрема, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Як зазначалось вище, пунктами 4.2. договорів №ЦЗВ-07-04723-01 та №ЦЗВ-07-04823-01 встановлено, зокрема, що строк поставки товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки позивачем.
Так, відповідно до рознарядки №ЦЗВ-20/4308 від 10.11.2023 року, копія якої долучена до матеріалів справи, відповідач зобов`язувався поставити позивачу товар на суму 2 731 415,58 грн., згідно з договором №ЦЗВ-07-04823-01. Ця рознарядка була направлена позивачем відповідачу 10 листопада 2023 року, що підтверджується роздруківкою про направлення листа на електронну пошту, копія якої долучена до матеріалів справи, тому товар мав бути поставлений відповідачем не пізніше 10 грудня 2023 року.
Також, відповідно до рознарядки №ЦЗВ-20/20/4315 від 13.11.2023 року, копія якої долучена до матеріалів справи, відповідач зобов`язувався поставити позивачу товар на суму 822 840,12 грн. згідно з договором №ЦЗВ-07-04723-01. Ця рознарядка була направлена позивачем відповідачу 13 листопада 2023 року, що підтверджується роздруківкою про направлення листа на електронну пошту, копія якої долучена до матеріалів справи, тому товар мав бути поставлений відповідачем не пізніше 13 грудня 2023 року.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з п. п. 8.3.1. п. 8.3. договорів №ЦЗВ-07-04723-01 та №ЦЗВ-07-04823-01, відповідач зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим договором.
Пунктом 10.1. договорів №ЦЗВ-07-04723-01 та №ЦЗВ-07-04823-01 встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладання цього договору та виникли поза волею сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, антитерористичними операціями, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, воєнний стан, оголошена або неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсія, піратство, безлад, вторгнення, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами органів державної влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, інші стихійні лиха та інші випадки, передбачені законодавством України. Сторони можуть додатково домовитися про обставини, що визнаються ними як обставини непереборної сили, шляхом підписання додаткової угоди до договору, яка має бути виконана у письмовій формі та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками.
Відповідно до п. 10.2. договорів №ЦЗВ-07-04723-01 та №ЦЗВ-07-04823-01, сторона, що не може виконати зобов`язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону в письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів, у строк, що не перевищує 30 (тридцяти) робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Якщо сторона без поважних причин не повідомила іншу сторону у строки, визначені п. 10.2. цього договору, про виникнення (наявність) обставин непереборної сили та/або не надала підтверджуючі ці обставини документи, така сторона у подальшому не має права вимагати подовження умов цього договору та звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором (п. 10.5. договорів №ЦЗВ-07-04723-01 та №ЦЗВ-07-04823-01).
Листами №29 та №30 від 04.12.2023 року, копії яких долучені до матеріалів справи, відповідач повідомив позивача про форс-мажорні обставини, які спричинили затримку поставки товарів, згідно з договорами №ЦЗВ-07-04723-01 та №ЦЗВ-07-04823-01, а саме страйки польських перевізників. Ці листи були направлені відповідачем позивачу 04 та 07 листопада 2023 року відповідно, що підтверджується роздруківками про направлення листів на електронну пошту, копії яких долучені до матеріалів справи.
Також представник відповідача подала суду копії сертифікатів Київської торгово-промислової палати №3000-23-4802 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №17/13-4/1233 від 20.12.2023 року (далі сертифікат №3000-23-4802) та №3000-23-4803 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №17/13-4/1232 від 20.12.2023 року (далі сертифікат №3000-23-4803), копії яких долучені до матеріалів справи. Ці сертифікати були направлені відповідачем позивачу 21 грудня 2023 року, що підтверджується роздруківками про направлення листів на електронну пошту, копії яких також долучені до матеріалів справи.
Так, сертифікатами №3000-23-4802 та №3000-23-4803 засвідчене настання для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) щодо обов`язку із поставки та передачі у власність позивача товару відповідно до специфікацій до договорів №ЦЗВ-07-04723-01 та №ЦЗВ-07-04823-01, а саме: неможливість виконання поставки через блокаду руху вантажівок (страйк) польських перевізників, що є форс-мажорними обставинами для постачальника товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВЕНЕРГОПРОМ». Дата настання: 07 листопада 2023 року; дата закінчення: тривають станом на 20 грудня 2023 року.
Частиною 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Згідно з п. 1.1. Регламенту (нова редакція), засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України (ТПП України) форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (далі Регламент) встановлює порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі ТПП України.
Відповідно до п. 3.3 Регламенту, сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі Сертифікат) документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами (п. 6.1 Регламенту).
Пунктом 6.2. Регламенту встановлено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 13.09.2023 року в справі №910/8741/22, форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку.
Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Ця правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 25.01.2022 року в справі №904/3886/21.
При цьому, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (постанови Верховного Суду від 14.02.2018 року в справі №926/2343/16, від 16.07.2019 року в справі №917/1053/18, від 25.11.2021 року в справі №905/55/21 та від 21.09.2022 року в справі №911/589/21).
Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Так, лист відповідача №29 від 04.12.2023 року був направлений позивачу 07 грудня 2023 року, а лист №30 від 04.12.2023 року, 04 грудня 2024 року, що підтверджується роздруківками про направлення листів на електронну пошту позивача, копії яких долучені до матеріалів справи.
При цьому, в сертифікатах №3000-23-4802 та №3000-23-4803 датою настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) зазначене 07 листопада 2023 року.
Документів, що підтверджували б повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а також направлення позивачу сертифікатів №3000-23-4802 та №3000-23-4803 у строк, відповідно до умов договорів №ЦЗВ-07-04723-01 та №ЦЗВ-07-04823-01, представником відповідача суду не подано.
Крім цього, документів, що підтверджували б те, яким саме чином форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), про які йдеться у сертифікатах №3000-23-4802 та №3000-23-4803, унеможливлювали виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару в строк, встановлений умовами договорів №ЦЗВ-07-04723-01 та №ЦЗВ-07-04823-01, представником відповідача суду також не подано.
Як вбачається з сертифікату Київської торгово-промислової палати №3000-23-4573 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №17/13-4/1147 від 23.11.2023 року (далі сертифікат №3000-23-4573), копія якого долучена до матеріалів справи, та який направлявся відповідачем позивачу разом із листами №29 та №30 від 04.12.2023 року, він виданий не відповідачу, а іншій особі, товариству з обмеженою відповідальністю «СЛАВЕНЕРГОПРОМ».
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
У запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву представник відповідача послалась на те, що строк повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) повинен обчислюватись, починаючи з 01 грудня 2024 року, моменту отримання відповідачем сертифіката №3000-23-4573, тобто коли відповідачу стало відомо про наявність цих обставин.
Доводи представника відповідача спростовуються умовами договорів №ЦЗВ-07-04723-01 та №ЦЗВ-07-04823-01, відповідно до яких, таке повідомлення повинне бути направлене відповідачем протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх виникнення, тобто 07 листопада 2023 року.
Звертаючись із позовною заявою до суду, представник позивача просив суд стягнути з відповідача 156 644,23 грн. штрафу.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Так, штраф застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно (ч. 1 ст. 551 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до п. п. 9.3.1. п. 9.3. договорів №ЦЗВ-07-04723-01 та №ЦЗВ-07-04823-01, зокрема, при порушенні строків постачання відповідач оплачує позивачу штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2. цього договору.
Так, штраф:
- згідно з договором №ЦЗВ-07-04723-01, рознарядкою №ЦЗВ-20/20/4315 від 13.11.2023 року, видатковою накладною №1177 від 19.12.2023 року, на суму 426 699,72 грн., складає 64 004,96 грн.;
- згідно з договором №ЦЗВ-07-04823-01, рознарядкою №ЦЗВ-20/4308 від 10.11.2023 року, видатковими накладними №1169 від 18.12.2023 року, на суму 490 659,12 грн., та №1175 від 19.12.2023 року, на суму 126 936,00 грн., складає 92 639,27 грн.,
а разом 156 644,23 грн., які підлягають стягненню.
Оскільки позов задоволений повністю, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. ч. 1, 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 179, ч. ч. 1, 2 ст. 180, ст. 181, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 531, ст. 549, ч. 2 ст. 551, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, абз 1 ч. 1 ст. 617, ч. 1 ст. 626, ст. 627, ч. 1 ст. 628, ст. 629, ч. 1 ст. 638, ст. 663, ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. 1, 3 ст. 9, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 1, ч. 1 ст. 76, ст. 118, ч. ч. 1, 4 ст. 119, ч. 1 ст. 123, ст. 129, ч. 4 ст. 166, ч. 1 ст. 202, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238, ч. 4 ст. 240, ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Задовільнити повністю позов акціонерного товариства "Українська залізниця" до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрізолторг" про стягнення штрафу.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрізолторг" (09631, Київська область, Бучанський район, село Личанка, вулиця Центральна, будинок 43, ЛІТЕРА А, ідентифікаційний код 44756935) на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) 156 644,23 грн. (сто п`ятдесят шість тисяч шістсот сорок чотири грн. 23 коп.) штрафу та 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складений 23.12.2024 року.
Суддя С. Грабець
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 23.12.2024 |
Оприлюднено | 24.12.2024 |
Номер документу | 123964201 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Київської області
Грабець С.Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні