Рішення

від 16.12.2024 по справі 912/2584/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 рокуСправа № 912/2584/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №912/2584/24

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна", просп. Повітрофлотський, 25, м. Київ, 03049

до відповідача: Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області, вул. Шевченка, 3, м. Кропивницький, 25006

про стягнення 46 676,89 грн

Представники

від позивача - участі не брали,

від відповідача - Степанов Є.С., самопредставництво, витяг з ЄДР.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (далі - ПРАТ "СК "Провідна", позивач) до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (далі - АРЗ СП ГУ ДСНС України у Кіровоградській області, відповідач) з вимогами про стягнення 46 676,89 грн шкоди в порядку суброгації, з покладенням судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач має відшкодувати залишок невідшкодованих фактично понесених затрат за шкоду, заподіяну в ДТП, оскільки постановою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 24.11.2021 у справі №752/24459/21 ОСОБА_1 (працівника відповідача) визнано винним у вчиненні ДТП.

Ухвалою від 14.10.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/2584/24 за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд справи призначив на 12.11.2024 та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

29.10.2024 позивач подав суду заяву про розгляд справи без його участі.

29.10.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує позовні вимоги, оскільки сума страхового відшкодування в розмірі 130 000 грн, не перевищує ліміт відповідальності страховика (ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ"), тому вважає, що у відповідача не виникає обов`язку відшкодування шкоди, а належним відповідачем за цим позовом має бути саме страховик - ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ".

30.10.2024 позивач подав відповідь на відзив, в якому не погоджується із обставинами, викладеними відповідачем у відзиві на позовну заяву з огляду на те, що відповідно до вимог чинного законодавства страховиком відповідача - ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ" здійснено виплату страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, тому саме відповідач повинен відшкодувати позивачу різницю між реальними збитками та відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, на підставі ст. 1194 ЦК України.

04.10.2024 на адресу суду від АРЗ СП ГУ ДСНС УКРАЇНИ у Кіровоградській області надійшли запереченні на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на яку посилається позивач, стосується відносин між позивачем та страховиком - ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ".

Протокольною ухвалою від 12.11.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 28.11.2024 о 14:00 год.

28.11.2024 суд оголосив перерву до 12.12.2024 о 15:00 год. В засіданні 12.12.2024 оголошено перерву до 15:00 16.12.2024.

У судовому засіданні 16.12.2024 представник відповідача заперечив позовні вимоги з підстав, викладених у відзиві та запереченнях.

Позивач належним чином повідомлений про засідання суду, згідно поданої заяви просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Суд дослідив докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

14.07.2021 між ПРАТ "СК "Провідна" (далі - Страховик) та ОСОБА_2 (далі - Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №06/6775605/2302/21 (далі - Договір страхування).

Предметом Договору є страхування транспортного засобу Audi Q5, д.н. НОМЕР_1 (далі - Застрахований ТЗ).

27.09.2021 у м. Києві по проспекту Лобановського, 115, відбулася дорожньо - транспортна пригода (далі - ДТП) за участю Застрахованого ТЗ - Audi Q5, д.н. НОМЕР_1 та ТЗ КАМАЗ 53213, д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №328964 від 27.09.2021 ОСОБА_1 27.09.2021 о 06 год 15 хв, рухаючись в м. Києві по пр. В.Лобановського, 115, керував транспортним засобом КАМАЗ 53213, д.н. НОМЕР_2 , при цьому під час зміни напрямку руху, а саме розвороту на проїзній частині, не надав перевагу в русі транспортному засобу Audi, д.н. НОМЕР_1 , який рухався в попутному напрямку, чим порушив вимоги п. 2.3б, 10.4 Правил дорожнього руху України, за що передбачено відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Постановою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 24.11.2021 у справі №752/24459/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

У постанові зазначено, що внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Страхувальник пошкодженого Застрахованого ТЗ звернувся до ПРАТ "СК "Провідна" із заявою №2300366326 від 27.09.2021 про факт настання події та виплату страхового відшкодування.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Audi Q5, д.н. НОМЕР_1 , проведено його огляд, про що складено акт огляду ТЗ від 27.09.2021 та отримано рахунок №СРКС-0001232 від 27.09.2021, відповідно до якого вартість ремонту ТЗ Audi Q5, д.н. НОМЕР_1 складає 205 493,95 грн.

Крім того, ПРАТ "СК "Провідна" здійснено розрахунок, який відображений у ремонтній калькуляції №2300366326 від 28.09.2021, згідно якої вартість ремонту пошкодженого ТЗ складає 166 728,96 грн.

01.10.2021 між ПРАТ "СК "Провідна" та ОСОБА_2 (потерпілою стороною) укладено договір про врегулювання страхового випадку 2300366326 за Договором №06/6775605/2302/21 від 14.07.2021, відповідно до якого сторони домовилися, що сума страхового відшкодування становить 130 000,00 грн.

01.10.2021 ПРАТ "СК "Провідна" складено страховий акт №2300366326 на суму 130000,00 грн, виплату якої здійснено на рахунок власника пошкодженого ТЗ, що підтверджується платіжним дорученням №040937 від 04.10.2021.

Таким чином, сума страхового відшкодування склала 130 000,00 грн.

Згідно полісу №AP5606338 від 28.07.2021 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Страхувальником забезпеченого ТЗ КАМАЗ 53213, д.н. НОМЕР_2 , є АРЗ СП ГУ ДСНС України у Кіровоградській області. Страховиком є ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ".

Позивач звернувся до страхової компанії відповідача із заявою №2300366326 від 22.11.2021 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (суброгації) на суму 130000,00 грн.

ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ" виплатило позивачу платіж в розмірі 83 323,11 грн, що підтверджується бухгалтерською довідкою №22-19/490 від 03.04.2024.

Листом №138 від 25.03.2024 ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ" повідомлено, що виплату страхового відшкодування в розмірі 83 323,11 грн здійснено з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на деталі - 0,56. До вказаного листа додано страховий акт №149/22-ГПО від 02.02.2022 та розрахунок.

Позивач зазначає, що до нього в порядку суброгації перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду в сумі 46 676,89 грн (130 000,00 грн - 83 323,11 грн).

Згідно відповіді НПУ №3021271619817509, протоколу про адміністративне правопорушення серія ААБ №328964 від 27.09.2021, страхового акта ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ" №149/22-ГПО від 02.02.2022 вбачається, що власником (страхувальником) ТЗ КАМАЗ 53213, д.н. НОМЕР_2 є АРЗ СП ГУ ДСНС України у Кіровоградській області.

Крім того, згідно відповіді АРЗ СП ГУ ДСНС України у Кіровоградській області №5555 01-1324/5555 08 від 07.10.2024, повідомлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) працює в АРЗ СП ГУ ДСНС України у Кіровоградській області з 30.08.2016 по даний час та займає посаду водія автотранспортних засобів ІІ класу автомобільного відділення автомобільної групи частини обслуговування та забезпечення. У період з 25.09.2021 по 30.09.2021 виконував свої трудові відносини (у відпустці та на лікарняному не перебував).

Досудовим повідомленням №2300366326 від 06.03.2024 та листом №2300366326 від 25.07.2024 запропоновано АРЗ СП ГУ ДСНС України у Кіровоградській області відшкодувати залишок заподіяної шкоди в розмірі 46 676,89 грн.

Як зазначає позивач, шкоду у вказаному розмірі не відшкодовано.

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує таке.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Стаття 22 ЦК України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Проте, із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України "Про страхування", чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

За статтею 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути, зокрема, відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Згідно з ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань ухвалено Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон №1961-IV).

Законом №1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

За положеннями ст. 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 Закону №1961-IV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За нормою п. 9.1 ст. 9 Закону №1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні положення закріплено у ст. 27 Закону України "Про страхування" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким законом, як вже зазначено за нормами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Таким чином, у даному випадку до позивача, у зв`язку з виплатою страхового відшкодування, в порядку суброгації перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як передбачено ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2020 у справі №910/3864/19.

За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема, на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961-IV).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц, від 14.12.2021 у справі №147/66/17.

Відтак, основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Водночас, в Законі №1961-IV наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто, Закон, який спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (ст. 3 Закону №1961-IV).

Тобто, положення Закону №1961-IV спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність.

Таким чином, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За приписами частини 22.1 статті 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України (стаття 29 Закону №1961-IV).

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ (колісних транспортних засобів) чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003).

Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1- Ез), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Ез - коефіцієнт фізичного зносу.

Відповідно до п. 1.6 Методики фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників)

Згідно п.7.38. Методики значення Ез (коефіцієнту фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ. П. 7.39. Методики зазначено, що винятком стосовно використання зазначених вимог є: якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації та якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний).

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №910/3650/16 і №910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.4. статті 1 Закону №1961-IV страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

У п. 1.6 ст. 1 Закону №1961-IV визначено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України унормовано, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц зазначено, що відповідно до приписів статей 1187 та 1172 ЦК України особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець, а тому шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника (даний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №490/898/16-ц, від 11.12.2019 у справі №333/1926/15-ц та від 29.11.2023 у справі №278/236/22).

Як вже зазначено вище, 27.09.2021 у м. Києві по проспекту Лобановського, 115, сталась ДТП за участю транспортних засобів Audi Q5, д.н. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 , та КАМАЗ 53213, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Наявними матеріалами справи підтверджується, що вказана ДТП сталась внаслідок вини водія ОСОБА_1 .

Позивач виплатив ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 130 000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №040937 від 04.10.2021.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки КАМАЗ 53213, д.н. НОМЕР_2 , застрахована у ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ", згідно полісу №AP5606338 від 28.07.2021, за яким франшиза становить 0,00 грн, ліміт за шкоду майну - 130 000,00 грн.

02.02.2022 ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ" здійснено виплату позивачу страхового відшкодування в сумі 83 323,11 грн, виходячи з розміру вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на деталі - 0,56, що підтверджується страховим актом №149/22-ГПО від 02.02.2022 та розрахунком.

Тобто, ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ" розраховано та сплачено позивачу вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Так, із страхового акта №149/22-ГПО від 02.02.2022 та розрахунку суми страхового відшкодування, складених ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ", вбачається, що вартість відновлювального ремонту Audi Q5, д.н. НОМЕР_1 становить 166 728,96 грн, з яких: 12 030,00 грн - вартість робіт, 5 759,94 грн - вартість матеріалів, 148 939,02 грн - вартість складових, коефіцієнт фізичного зносу - 0,56, франшиза - 0,00 грн. Отже, розмір страхового відшкодування становить 83 323,11 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що автомобіль Audi Q5, д.н. НОМЕР_1 , 2012 року випуску, а ДТП, в якій пошкоджено цей транспортний засіб, відбулася в 2021 році. Тобто, строк експлуатації Audi Q5, д.н. НОМЕР_1 перевищував 7 років, що в свою чергу є підставою для застосування коефіцієнту фізичного зносу на складові частини КТЗ.

Враховуючи той факт, що виплата страхового відшкодування позивачем здійснена на підставі договору страхування №06/6775605/2302/21, до страховика, який виплатив таке відшкодування, перейшли права кредитора і право вимоги в порядку суброгації до особи, яка є власником джерела підвищеної небезпеки.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що власником (страхувальником) ТЗ КАМАЗ 53213, д.н. НОМЕР_2 є АРЗ СП ГУ ДСНС України у Кіровоградській області, що не спростовано та не заперечено відповідачем.

Згідно відповіді АРЗ СП ГУ ДСНС України у Кіровоградській області №5555 01-1324/5555 08 від 07.10.2024 підтверджено, що ОСОБА_1 , за вини якого сталася ДТП, працює водієм АРЗ СП ГУ ДСНС України у Кіровоградській області та у період з 25.09.2021 по 30.09.2021 виконував свої трудові відносини.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Фактичний розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому включає як реальну вартість пошкодженого майна, так і витрати потерпілого на виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (відновлювальний ремонт транспортного засобу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №363/218/16-ц.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №359/2309/17 вказав, що відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки (порушення водієм відповідача ОСОБА_1 правил дорожнього руху та притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП);

2) шкоди (механічні пошкодження внаслідок ДТП Audi Q5, д.н. НОМЕР_1 , понесені витрати на відновлення ТЗ);

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою (порушення водієм відповідача ОСОБА_1 правил дорожнього руху, що стало причиною ДТП та завдання шкоди майну Страхувальника);

4) вини (вина водія відповідача ОСОБА_1 встановлена постановою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 24.11.2021 у справі №752/24459/21).

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За розрахунком позивача підлягає стягненню різниця між сумою страхового відшкодування виплаченого ПРАТ "СК "Провідна" та отриманим страховим відшкодуванням від ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ", що становить 46 676,89 грн (130 000,00 грн - 83 323,11 грн).

Суд встановив, що такий розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним.

Відповідач контррозрахунку до суду не надав.

Заперечення відповідача спростовано вищевикладеними обставинами та наявними матеріалами справи.

З наведеного випливає, що позивач правомірно звернувся до суду з позовом в порядку суброгації до АРЗ СП ГУ ДСНС України у Кіровоградській області та заявлена ним до стягнення сума підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з АРЗ СП ГУ ДСНС України у Кіровоградській області страхового вішкодування за завдані збитки в порядку суброгації в розмірі 46 676,89 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до норм ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає судовий збір за подання позову на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (вул. Шевченка, 3, м. Кропивницький, 25006, ідентифікаційний код 08588791) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (просп. Повітрофлотський, 25, м. Київ, 03049, ідентифікаційний код 23510137) страхове вішкодування за завдані збитки в порядку суброгації в розмірі 46 676,89 грн та 3 028,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів.

Повне рішення складено 23.12.2024.

Суддя В.Г. Кабакова