Постанова від 06.06.2025 по справі 912/2584/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2025 року м. Дніпро Справа № 912/2584/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.12.2024р. (суддя Кабакова В.Г., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 23.12.2024р.) у справі

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна", м. Київ

до відповідача: Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області, м. Кропивницький

про стягнення 46 676,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області, про стягнення 46 676,89 грн. шкоди в порядку суброгації, з покладенням судового збору.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 16.12.2024р. у справі № 912/2584/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" страхове вішкодування за завдані збитки в порядку суброгації, в розмірі 46 676,89 грн. та 3 028,00 грн. судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням, Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області звернувся з апеляційною скаргою , в якій просить суд скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі..

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що в рішенні не вірно застосовані норми прямої дії Закону, а саме не враховано пріоритетність ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перед нормами інших актів цивільного законодавства України, що призвело до помилкових висновків в рішенні, які суперечать меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Так, Скаржник вважає, що викладена норма прямо зазначає межі відповідальності.

Скаржник вказує на те що відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/5606338 від 28.07.2021 р., укладеного між Відповідачем та ТДВ СК МОТОР-ГАРАНТ (страховиком) строком з 25.08.2021р. по 24.08.2022р., страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становила 130 000 грн, що відповідало вимогам уповноваженого органу - Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, відповідно до п. 1 розпорядження Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 09.07.2010р.. Отже, на думку Скаржника, з аналізу норм Закону, які мають перевагу у застосуванні перед загальними нормами випливає, що відповідальність страхувальника виникає лише якщо розмір заподіяної шкоди перевищує 130 000 грн.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України, не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2025р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи/копії матеріалів справи №912/2584/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.12.2024р. у справі № 912/2584/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 912/2584/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2025р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.12.2024р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

14.07.2021р. між ПРАТ "СК "Провідна" (далі - Страховик) та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №06/6775605/2302/21 (далі - Договір страхування).

Предметом Договору є страхування транспортного засобу Audi Q5, д.н. НОМЕР_1 (далі - Застрахований ТЗ).

27.09.2021р. у м. Києві по проспекту Лобановського, 115, відбулася дорожньо - транспортна пригода (далі - ДТП) за участю Застрахованого ТЗ - Audi Q5, д.н. НОМЕР_1 та ТЗ КАМАЗ 53213, д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №328964 від 27.09.2021 ОСОБА_2 27.09.2021р. о 06 год 15 хв, рухаючись в м. Києві по пр. В.Лобановського, 115, керував транспортним засобом КАМАЗ 53213, д.н. НОМЕР_2 , при цьому під час зміни напрямку руху, а саме розвороту на проїзній частині, не надав перевагу в русі транспортному засобу Audi, д.н. НОМЕР_1 , який рухався в попутному напрямку, чим порушив вимоги п. 2.3б, 10.4 Правил дорожнього руху України, за що передбачено відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Постановою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 24.11.2021р. у справі №752/24459/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

У постанові зазначено, що внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Страхувальник пошкодженого Застрахованого ТЗ звернувся до ПРАТ "СК "Провідна" із заявою №2300366326 від 27.09.2021 про факт настання події та виплату страхового відшкодування.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Audi Q5, д.н. НОМЕР_1 , проведено його огляд, про що складено акт огляду ТЗ від 27.09.2021р. та отримано рахунок №СРКС-0001232 від 27.09.2021р., відповідно до якого вартість ремонту ТЗ Audi Q5, д.н. НОМЕР_1 складає 205 493,95 грн.

Крім того, ПРАТ "СК "Провідна" здійснено розрахунок, який відображений у ремонтній калькуляції №2300366326 від 28.09.2021р., згідно якої вартість ремонту пошкодженого ТЗ складає 166 728,96 грн.

01.10.2021р. між ПРАТ "СК "Провідна" та ОСОБА_1 (потерпілою стороною) укладено договір про врегулювання страхового випадку 2300366326 за Договором №06/6775605/2302/21 від 14.07.2021р., відповідно до якого сторони домовилися, що сума страхового відшкодування становить 130 000,00 грн.

01.10.2021р. ПРАТ "СК "Провідна" складено страховий акт №2300366326, на суму 130 000,00грн., виплату якої здійснено на рахунок власника пошкодженого ТЗ, що підтверджується платіжним дорученням №040937 від 04.10.2021р..

Таким чином, сума страхового відшкодування склала 130 000,00 грн.

Згідно полісу №AP5606338 від 28.07.2021р. обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Страхувальником забезпеченого ТЗ КАМАЗ 53213, д.н. НОМЕР_2 , є АРЗ СП ГУ ДСНС України у Кіровоградській області. Страховиком є ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ".

Позивач звернувся до страхової компанії відповідача із заявою №2300366326 від 22.11.2021р. про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (суброгації), на суму 130 000,00 грн.

ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ" виплатило позивачу платіж, в розмірі 83 323,11 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою №22-19/490 від 03.04.2024р..

Листом №138 від 25.03.2024р. ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ" повідомлено, що виплату страхового відшкодування, в розмірі 83 323,11 грн. здійснено з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на деталі - 0,56. До вказаного листа додано страховий акт №149/22-ГПО від 02.02.2022р. та розрахунок.

Позивач зазначає, що до нього в порядку суброгації перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, в сумі 46 676,89 грн. (130 000,00 грн. - 83 323,11 грн.).

Згідно відповіді НПУ №3021271619817509, протоколу про адміністративне правопорушення серія ААБ №328964 від 27.09.2021р., страхового акта ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ" №149/22-ГПО від 02.02.2022р. вбачається, що власником (страхувальником) ТЗ КАМАЗ 53213, д.н. НОМЕР_2 є АРЗ СП ГУ ДСНС України у Кіровоградській області.

Крім того, згідно відповіді АРЗ СП ГУ ДСНС України у Кіровоградській області №5555 01-1324/5555 08 від 07.10.2024р., повідомлено, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) працює в АРЗ СП ГУ ДСНС України у Кіровоградській області з 30.08.2016р. по даний час та займає посаду водія автотранспортних засобів ІІ класу автомобільного відділення автомобільної групи частини обслуговування та забезпечення. У період з 25.09.2021р. по 30.09.2021р. виконував свої трудові відносини (у відпустці та на лікарняному не перебував).

Досудовим повідомленням №2300366326 від 06.03.2024р. та листом №2300366326 від 25.07.2024р. запропоновано АРЗ СП ГУ ДСНС України у Кіровоградській області відшкодувати залишок заподіяної шкоди, в розмірі 46 676,89 грн..

Як зазначає позивач, шкоду у вказаному розмірі не відшкодовано.

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Причиною спору у цій справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення невідшкодованої різниці між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що до позивача перейшло право вимоги в порядку суброгації до особи, яка є власником джерела підвищеної небезпеки, про відшкодування залишку невідшкодованих збитків, завданих його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Суд першої інстанції зазначив, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що залишок невідшкодованих збитків, між сумою страхового відшкодування виплаченого ПРАТ "СК "Провідна" та отриманим страховим відшкодуванням від ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ", становить 46 676 грн. 89 коп.. Таким чином, суд першої інстанції, з посиланням на ст. 1166, 1172, 1194 ЦК України дійшов висновку що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті залишку невідшкодованих страховиком винної у ДТП особи збитків, в порядку суброгації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується зі ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (ст. 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (ст. 6 Закону України «Про страхування»). Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування». До них п. 9 ч. 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

При цьому, ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, в межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до ч. 3 ст. 998 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Отже, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд на підставі ст. 1194 ЦК України постановляє стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому, згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Таким чином, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з такою особою у трудових відносинах, і шкоду заподіяно нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків. При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 12.09.2018р. у справі №528/894/15-ц та від 17.10.2018р. у справі №1519/9542/12).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Згідно зі ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Тобто, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент ДТП або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

Водночас, спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (п. 22.1 ст. 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (ст. 9, 12 Закону). Крім того, страховик або Моторно-транспортне страхову бюро України не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (п. 32.4., 32.7. ст. 32 Закону).

Відтак, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому цим Законом.

У свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про страхування», розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/6775605/2302/21 від 14.07.2021р., укладеного ПрАТ «СК «Провідна» та ОСОБА_1 , були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом Audi Q5, державний номер НОМЕР_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2021р. у м. Києві по проспекту Лобановського, 115, відбулася дорожньо - транспортна пригода (далі - ДТП) за участю Застрахованого ТЗ - Audi Q5, д.н. НОМЕР_1 та ТЗ КАМАЗ 53213, д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Audi Q5, д.н. НОМЕР_1 , проведено його огляд, про що складено акт огляду ТЗ від 27.09.2021р. та отримано рахунок №СРКС-0001232 від 27.09.2021р., відповідно до якого вартість ремонту ТЗ Audi Q5, д.н. НОМЕР_1 складає 205 493,95 грн. Крім того, ПРАТ "СК "Провідна" здійснено розрахунок, який відображений у ремонтній калькуляції №2300366326 від 28.09.2021р., згідно якої вартість ремонту пошкодженого ТЗ складає 166 728,96 грн.

01.10.2021р. між ПРАТ "СК "Провідна" та ОСОБА_1 (потерпілою стороною) укладено договір про врегулювання страхового випадку 2300366326 за Договором №06/6775605/2302/21 від 14.07.2021р., відповідно до якого сторони домовилися, що сума страхового відшкодування становить 130 000,00 грн.

01.10.2021р. ПРАТ "СК "Провідна" складено страховий акт №2300366326, на суму 130 000,00грн., виплату якої здійснено на рахунок власника пошкодженого ТЗ, що підтверджується платіжним дорученням №040937 від 04.10.2021р..

Позивач (який є страховиком потерпілої особи ОСОБА_1 ) виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завдання шкоди відповідачем, в порядку суброгації.

Відносини ж між відповідачем та його страховиком, ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ", регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з ч. 1 якої, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Так, цивільна відповідальність водія транспортного засобу марки КАМАЗ 53213, д.н. НОМЕР_2 , за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації цього транспортного засобу була застрахована ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ" згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28.07.2021р. №AP5606338. Цей договір був укладений шляхом видачі страхувальнику страхового поліса. Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну складав 130 000,00 грн., франшиза за договором - 0 грн.

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля КАМАЗ 53213, д.н. НОМЕР_2 , була застрахована ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ", позивач звернувся в порядку суброгації до цієї страхової компанії з вимогою відшкодувати ПРАТ "СК "Провідна" витрати, пов`язані зі сплатою страхового відшкодування.

За положеннями ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092).

Відповідно до вимог п. 8.2 цієї Методики, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = С р+ С м+ С сХ (1- Е З), де: С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; С м- вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; С с- вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Е З- коефіцієнт фізичного зносу.

Таким чином, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно-пошкодженого транспортного засобу.

Слід зазначити, що знос нараховується тільки на деталі (а не на роботи) згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, при розрахунку якого враховуються вік транспортного засобу, дані про те, чи автомобіль відновлювався ремонтом (випадки не пов`язані з даним ДТП, до нього), чи є пошкодження кузова (корозія) і таке інше.

З огляду на наведені законодавчі приписи, ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ" виконало свої зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, сплативши ПРАТ "СК "Провідна" страхове відшкодування у сумі 83 323,11 грн., виходячи з розміру вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на деталі - 0,56, що підтверджується страховим актом №149/22-ГПО від 02.02.2022р. та розрахунком.

Так, із страхового акта №149/22-ГПО від 02.02.2022р. та розрахунку суми страхового відшкодування, складених ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ", вбачається, що вартість відновлювального ремонту Audi Q5, д.н. НОМЕР_1 становить 166 728,96 грн., з яких: 12 030,00 грн. - вартість робіт, 5 759,94 грн. - вартість матеріалів, 148 939,02 грн. - вартість складових, коефіцієнт фізичного зносу - 0,56, франшиза - 0,00 грн. Отже, розмір страхового відшкодування становить 83 323,11 грн..

Матеріалами справи підтверджено, що автомобіль Audi Q5, д.н. НОМЕР_1 , 2012 року випуску, а ДТП, в якій пошкоджено цей транспортний засіб, відбулася в 2021 році. Тобто, строк експлуатації Audi Q5, д.н. НОМЕР_1 перевищував 7 років, що в свою чергу є підставою для застосування коефіцієнту фізичного зносу на складові частини КТЗ.

Отже, ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ" розраховано та сплачено позивачу вартість матеріального збитку, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Відповідно, сума збитків, які були відшкодовані потерпілому позивачем і не включені до суми страхової виплати, яка здійснена страховиком винної у ДТП особи ( ОСОБА_2 ), становить 46 676,89 грн. (130 000,00 грн. - 83 323,11 грн.).

Як вбачаться з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, винний у вчиненні ДТП водій транспортного засобу марки КАМАЗ 53213, державний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_2 (вина водія відповідача ОСОБА_2 встановлена постановою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 24.11.2021р. у справі №752/24459/21), на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (займав посаду водія) та здійснював керування автомобілем виконуючи трудові обов`язки.

Виходячи із норм ст. ст. 1172, 1187 ЦК України, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо водієм.

Тобто, у даному випадку позивачем, як страховиком потерпілої особи, пред`явлено вимогу до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області, як особи, відповідальної за заподіяну шкоду у відповідності до ст. ст. 1172, 1187 ЦК України, про відшкодування непогашеної частини його страховиком повної вартості відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування коефіцієнта фізичного зносу складників пошкодженого транспортного засобу.

Колегія суддів зазначає, що згідно висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, які викладені у постановах у справі №333/1050/15-ц від 21.03.2018р., №754/1114/15-ц від 14.02.2018р., №352/1384/18 від 03.12.2020р., №754/5129/15-ц від 11.03.2020р., №331/6395/18 від 04.03.2020р., №753/17977/18 від 21.02.2020р., якщо позивачу недостатньо страхового відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015р. у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказаний висновок підтверджений і Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 22.04.2021р. у справі №759/7787/18.

Таким чином, різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок.

Вказана позиція підтверджується висновками, наведеними у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.11.2019р. у справі №761/41395/16-ц.

Враховуючи викладене, встановивши, що вартість майнового збитку, завданого власнику пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2 , який на момент ДТП перебував у трудових відносинах з Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області перевищує виплачений страховиком винної особи на користь позивача розмір страхового відшкодування, колегія суддів дійшла висновку, що ПРАТ "СК "Провідна" має право вимагати на підставі ст. 1172 ЦК України стягнення з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області різниці між фактичною вартістю відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ", з огляду на що позовні вимоги ПРАТ "СК "Провідна", про стягнення з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області збитків, в розмірі 46 676 грн. 89 коп., є законними та обґрунтованими, висновки суду першої інстанції з приводу чого є правомірними.

Разом з тим, доводи Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області про те, що заподіяна майнова шкода не перевищує ліміт відповідальності ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ", як його страховика, тому покладення на нього обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, не спростовуються настпним.

Як вбачається з матеріалів справи, відносини між Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області, як власником забезпеченого транспортного засобу, за участю якого сталася ДТП, та його страховиком ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ" регулюються умовами, визначеними у договорі (полісі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та правилами ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Оскільки ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ" виплатило на користь ПРАТ "СК "Провідна" страхове відшкодування у розмірі, визначеному ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу, то у страховика не виникло обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності).

З наведеного слідує, що безпідставним є посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №755/18006/15-ц, оскільки у даній справі та у справі, яка є предметом апеляційного перегляду, різні фактичні обставини справи.

Відступаючи від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 20.01.2016р. у справі №6-2808цс15, згідно з яким право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи, навіть якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.04.2018р. у справі №755/18006/15-ц вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або названим Законом, у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суди на підставі ст.1194 ЦК України постановляють стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної у результаті пошкодження транспортного засобу, у більшості випадків, ця різниця і утворюється саме внаслідок того, що за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхові компанії вартість відновлювального ремонту обраховують з урахуванням коефіцієнту зносу транспортного засобу, тоді як фактичні витрати на ремонт здебільшого перевищують зазначену суму.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального права судом попередньої інстанції під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

10. Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.12.2024р. у справі №912/2584/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус