Рішення

від 13.12.2024 по справі 922/2524/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2024м. ХарківСправа № 922/2524/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Мужичук Ю.Ю.

за участю секретаря судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКН" (61057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 23, кв. 16, код ЄДРПОУ 33898325) про визнання припиненими трудових відносин та виключення запису з відомостей про керівника за участю представників:

позивача Барчук А.В.;

відповідача не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю УКН, в якій просить визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю УКН у зв`язку із звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, з 01.05.2011 року. Також, позивач просить виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з розділу "Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо відомості про Андрющенко Олену Єгорівну, як керівника (директора) та представника Товариства з обмеженою відповідальністю УКН. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2524/24. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.08.2024 о(б) 15:00.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.08.2024 підготовче засідання відкладено на 03.09.2024 о(б) 14:00.

03.09.2024 до Господарського суду Харківської області від позивача через систему Електронний суд надійшло клопотання (вх. № 21985/24), в якому остання зазначила, що позовні вимоги сформовані остаточно, клопотання процесуального характеру відсутні, склад учасників справи визначено правильно. Просила підготовче засідання 03.09.2024 проводити за відсутності позивача та/або її представника, підготовче засідання закрити, справу призначити до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.09.2024 закрито підготовче провадження по справі № 922/2524/24. Призначено справу до судового розгляду по суті на 19.09.2024 о(б) 14:00.

19.09.2024 до Господарського суду Харківської області від представника позивача через систему Електронний суд надійшло клопотання (вх. № 23516/24) про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.09.2024 розгляд справи відкладено на 01.10.2024 о(б) 13:00.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.10.2024 повернуто справу № 922/2524/24 зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 . Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання призначено на 15.10.2024 о(б) 12:30.

04.10.2024 від представника позивача до Господарського суду Харківської області від представника позивача через систему Електронний суд надійшла заява на виконання ухвали суду від 01.10.2024 (вх. № 24940), до якої надані докази направлення позовної заяви та доданих до неї документів третій особі - ОСОБА_2 .

Представник позивача 14.10.2024 через канцелярію Господарського суду надала клопотання про витребування доказів (вх. №25734), в якому позивач просив суд витребувати у Департаменті реєстрації Харківської міської ради засвідчену копію реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «УКН».

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.10.2024 клопотання представника позивача про витребування доказів (вх. №25734 від 14.10.2024) - задоволено. Витребувано у Департаменті реєстрації Харківської міської ради засвідчену копію реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю УКН. Постановлено, що витребувані докази надати суду в строк до 04.11.2024. Підготовче засідання відкладено на 05.11.2024 о(б) 11:30.

29.10.2024 до Господарського суду Харківської області від Департаменту реєстрації Харківської міської ради надійшов лист разом із копією реєстраційної справи ТОВ «УКН».

В підготовчому засіданні 05.11.2024 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.11.2024 о(б) 10:30.

Протокольними ухвалами Господарського суду Харківської області від 19.11.2024 та 29.11.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 29.11.2024 та 13.12.2024 відповідно.

12.12.2024 до Господарського суду Харківської області від представника позивача через систему Електронний суд надійшли письмові пояснення з окремих питань (вх. № 31238), в якому остання зазначила, що рішення Загальних зборів Товариства від 29.04.2011 не було подано для проведення відповідних реєстраційних дій до компетентного органу у сфері державної реєстрації. Згідно діючого на час прийняття рішення законодавства, зокрема ч.11 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» вказано, що юридична особа зобов`язана подавати щороку протягом місяця, що настає за датою реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей. У разі ненадходження в установлений згаданою нормою строк інформації про юридичну особу державний реєстратор зобов`язаний надіслати рекомендованим листом протягом 5-ти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки. У матеріалах реєстраційної справи міститься інформація про проведення 16.05.2011 державним реєстратором реєстраційної дії Внесення інформації щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу, тобто після рішення Загальних зборів Товариства від 29.04.2011. Повідомлення державного реєстратора щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки направлялося на ім`я позивача у справі, оскільки вона залишалася у реєстрі як керівник та представник ТОВ «УКН». Також, представник позивача зазначала, що неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням відповідно до положень статті 38 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у редакції із змінами від 19 травня 2011 року №3384-VI були підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи. Тобто, за відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу у встановленому порядку, проведення реєстраційних дій, у тому числі і на підставі рішення загальних зборів від 29 квітня 2011 року було неможливим. Таким чином, позивач опинилася заручником ситуації, за якої, з однієї сторони новий директор не мав право подати реєстраційну картку підтвердження відомостей про юридичну особу, оскільки його заміна ще не була зареєстрована у Єдиному державному реєстрі, а з іншого боку без підтвердження відомостей про юридичну особу не можливо було провести реєстраційні дії по заміні керівника. Представник позивача вказала, що позивач подавала реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу у 2011 та 2012 році. Влітку 2015 року ОСОБА_2 (новообраний директор) зв`язався із позивачем у справі і запевнив, що відповідні реєстраційні дії будуть проведені, але знову постало питання щодо підтвердження відомостей про юридичну особу для реалізації такої процедури і додатково повідомив, що зі спливом часу ним втрачено оригінал Статут Товариства у останній редакції (він зберігався у нього, як новообраного директора тривалий час). У січні 2022 року позивач в односторонньому порядку (частка менше 50%) вийшла зі складу засновників Товариства. Представник позивача ще раз зазначила, що позивач жодним чином не пов`язана із вказаним Товариством, а фактичне зазначення про неї у Єдиному державному реєстрі як про керівника і представника Товариства порушує її права та інтереси.

Присутній представник позивача у судовому засіданні 13.12.2024 позовні вимоги підтримувала та просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання 13.12.2024 з розгляду справи по суті не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.07.2024 відповідачу встановлено строк 15 календарних днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов.

Судом встановлено, що відповідачем на час подання позовної заяви до суду не виконано обов`язок, передбачений ч. 6 ст. 6 ГПК України та не зареєстровано електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, тому копію ухвали суду від 24.07.2024 про відкриття провадження у справі, було надіслано судом засобами поштового зв`язку за відомою адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалу суду від 24.07.2024 не було вручено відповідачу та 31.07.2024 повернуто відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення. До суду зазначена ухвала суду повернулася 01.08.2024, що вбачається із вхідного штемпеля канцелярії суду (а.с. №34-38 у томі №1).

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд зазначає, про те, що аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18); Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, зокрема, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Також, ухвали суду у даній справі оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та подальший розгляд справи у встановлені чинним процесуальним Законом порядку та спосіб, а також надання сторонам достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України.

Разом з цим, судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Частиною 1 статті 116 ГПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Днем проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність відповідача за адресою місцезнаходження є 31.07.2024.

Отож обрахунок строку для подачі відповідачем відзиву на позовну заяву починається з 01.08.2024.

Отже відповідач мав право подати до суду відзив на позовну заяву не пізніше 15.08.2024, проте у строк встановлений судом відповідач своїм правом на викладення своєї правової позиції, наданим відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав.

Також відповідачу не були вручені ухвали суду: про відкладення підготовчого засідання від 22.08.2024, повернуто відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" 31.08.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення (а.с. №45-48 у т. №1); про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 03.09.2024, повернуто відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" 09.09.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення (а.с. №54-57 у т. №1); про відкладення розгляду справи від 19.09.2024, повернуто відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" 25.09.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення (а.с. №70-73 у т. №1); про повернення справи зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження та призначення підготовчого засідання на 15.10.2024, повернуто відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" 09.09.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення (а.с. №91-95 у т. №1); про витребування доказів та відкладення підготовчого засідання від 15.10.2024, повернуто відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" 21.10.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення (а.с. №115-119 у т. №1); про повідомлення від 06.11.2024, повернуто відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" 12.11.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення (а.с. №14-17 у т. №3); про повідомлення від 19.11.2024, повернуто відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" 28.11.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення (а.с. №32-35 у т. №3); про повідомлення від 29.11.2024, повернуто відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" 07.12.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення.

Представник третьої особи (Краюшкін В.А.) у призначене судове засідання 13.12.2024 з розгляду справи по суті не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Ухвалу про повідомлення від 29.11.2024 не було вручено 3-ій особі та повернуто відділенням поштового зв`язку 07.12.2024 до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення. Письмових пояснень із викладенням своєї правової позиції не надав.

Також, 3-ій особі не були вручені ухвали суду: про повідомлення від 01.10.2024, повернуто відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" 07.10.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення (а.с. №96-100 у т. №1); про витребування доказів та відкладення підготовчого засідання від 15.10.2024, повернуто відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" 21.10.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення (а.с. №120-124 у т. №1); про повідомлення від 06.11.2024, повернуто відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" 13.11.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення (а.с. №10-13 у т. №3); про повідомлення від 19.11.2024, повернуто відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" 26.11.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення (а.с. №28-31 у т. №3).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

13.12.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКН" (скорочене найменуванняТОВ "УКН") є юридичною особою, зареєстрованою 07.12.2005, дата запису: 07.12.2005, номер запису: 14801020000019971, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.07.2024.(а.с.25-28 т.1)

Згідно з даними засновницького протоколу №1 від 25.11.2005 року засновниками ТОВ «УКН» є ОСОБА_1 (0,5% статутного капіталу) та ОСОБА_3 (99,5% статутного капіталу) (а.с. 13-14 т.ІІ). Заявою від 27.01.2022, посвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Жидельовою А.Ю., ОСОБА_1 повідомила про вихід зі складу учасників ТОВ «УКН». (а.с.224 т.ІІ).

Згідно наказу № 1-К від 07 грудня 2005 року ОСОБА_1 вступила на посаду директора ТОВ "УКН" з 07 грудня 2005 року, підстава: рішення загальних зборів від 25.11.2005. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості про ОСОБА_1 як керівника ТОВ "УКН".(а.с.10 т.І)

Згідно з положеннями ст. 66 Статуту ТОВ "УКН" Вищім органом Товариства є загальні збори учасників Товариства. До компетенції зборів належить створення та відкликання виконавчого органу Товариства (п.в) ст.66 Статуту)

Статтею 78 Статуту ТОВ УКН визначено, що у Товаристві створюється виконавчий орган - Дирекція, у складі Директора та Виконавчого директора.

Директор вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників Товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції Директора. Директор підзвітний зборам учасників і організовує виконання їх рішень. Директор діє від імені Товариства в межах, встановлених законодавством України та установчими документами. Директор має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства (ст. 79 Статуту ТОВ УКН).

Стаття 72 Статуту закріплює, що Збори учасників Товариства скликаються не рідше двох разів на рік. Позачергові збори учасників скликаються головою Товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності Товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси Товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу (статутного фонду). Збори учасників повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу.

15 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до Товариства із заявою, в якій просила звільнити її з посади директора ТОВ "УКН" з 30.04.2011 (день звільнення, останній робочий день) за власним бажанням. (зворотній бік а.с.10 т.І)

Відповідно даних Протоколу Загальних зборів учасників ТОВ "УКН" від 29 квітня 2011 року були проведені збори учасників з визначеним наступним "Порядком денним" вказаних зборів, а саме:

"Питання № 1: Розгляд заяви про звільнення з посади директора ТОВ УКН ОСОБА_1 .

Питання № 2: Призначення на посаду директора ТОВ "УКН" ОСОБА_2 .

Питання № 3: Призначення відповідальних осіб на здійснення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов`язаних зі зміною директора ТОВ "УКН".

Загальними зборами учасників ТОВ "УКН" були прийняті наступні рішення:

"У відповідності до заяви ОСОБА_1 про звільнення 30.04.2011 за власним бажанням з посади директора ТОВ УКН від 15.04.2011 року, звільнити з посади директора ТОВ "УКН" ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 20.08.1998 Харківським РВ УМВС України в Харківській області; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Обрати директором ТОВ "УКН" ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 24.11.1998 Ленінським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ) з 01.05.2011.

У зв`язку зі звільненням 30.04.2011 директора Товариства Андрющенко Олени Єгорівни, доручити директору Товариства, з правом повного або часткового передоручення повноважень, здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов`язані зі зміною директора ТОВ "УКН" (зворотній бік а.с.11- 13 т.І).

Відповідно до наказу № 4-К від 30.04.2011 року на підставі рішення загальних зборів від 29.04.2011, прийнятого за результатами розгляду питання №1 порядку денного - позивача було звільнено з посади директора ТОВ «УКН». (а.с.11т.І)

Як вбачається із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 09.07.2024 керівником юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «УКН», а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, зазначено - Андрющенко Олена Єгорівна - керівник, Андрющенко Олена Єгорівна (повноваження: відомості відсутні) - представник.(а.с.25-28 т.І)

Крім того в зазначеному витязі містяться наступні записи:

- Підтвердження відомостей про юридичну особу, 29.07.2011 09:29:34, 14801060015043064, Зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою., Звоник В.А., Виконавчий комітет Харківської міської ради;

- Підтвердження відомостей про юридичну особу, 16.08.2012 09:23:36, 14801060016043064, Зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою., Куцина Ю.С., Виконавчий комітет Харківської міської ради;

- Підтвердження відомостей про юридичну особу, 04.06.2015 17:51:17, 14801060017043064, Зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою., Павлюткіна Ю.П., Департамент реєстрації Харківської міської ради;

Вказані вище записи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань знаходять своє відображення у реєстраційній справі №1_480_043064_72 Товариства з обмеженою відповідальністю «УКН» (код ЄДРПОУ 33898325) (далі реєстраційна справа) наданої до суду Департаментом реєстрації Харківської міської ради, зокрема а.с. №212, №215, №218, №222-230 у томі №2 містяться реєстраційні картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 27.05.2011; від 16.08.2012; від 04.06.2015 поданими Андрющенко О.Є. та містять її підпис.

У реєстраційній справі №1_480_043064_72 містяться: довіреність від 25.07.2011, за підписом директора ТОВ «УКН» О.Є. Андрющенко якою уповноважено Рогач І.В. надати документи до Департаменту державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб підприємців Харківської міської ради для здійснення усіх реєстраційних дій і запитів та отримати документи після реєстрації (а.с. №213 в томі №2); довіреність від 15.08.2012, за підписом директора ТОВ «УКН» О.Є. Андрющенко якою уповноважено Сухомлин Д.Ю. надати документи до Департаменту державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб підприємців Харківської міської ради для здійснення усіх реєстраційних дій і запитів та отримати документи після реєстрації (а.с. №216 в томі №2); три доручення від 04.06.2015, за підписом директора ТОВ «УКН» О.Є. Андрющенко якою уповноважено ОСОБА_4 надати документи до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції для здійснення усіх реєстраційних дій і запитів та отримати документи після реєстрації (а.с. №216, 232, 236 в томі №2).

05.06.2015 ОСОБА_1 звернулася до Державного реєстратора юридичних осіб і фізичних осіб підприємців Харківської міської ради із заявою про втрату оригіналів установчих документів юридичної особи (а.с. №234 т.ІІ).

Згідно з даними довідки Пенсійного фонду України із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу від 08.07.2024, форма ОК-7 відомості щодо Андрющенко О.Є. як застрахованої особи подавалися АТ «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» за 2011-2024 роки та ДП «Харківський науково-дослідний інститут комплексної автоматизації» за 2020-2024роки.

Позивач 17 листопада 2021 року звернулася до відповідача ТОВ УКН з вимогою внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо виключення відомостей стосовно позивача, як директора ТОВ УКН листом від 15.11.2021, що направлений листом з описом вкладення та повідомленням про вручення відправлення №6100500657835 на юридичну адресу відповідача: 61057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 23, кв. 16. Проте, вказаний лист відповідачу вручений не був та повернутий позивачу із довідкою поштового відділення: за закінченням терміну зберігання.

Як вказує позивачка невиконання відповідачем рішення Загальних зборів учасників ТОВ «УКН» щодо здійснення державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов`язані із зміною директора ТОВ «УКН», є порушенням приписів ст.62 Закону України «Про господарські товариства», ст.79 Статуту ТОВ «УКН» та ч.1, 2, 3 ст.39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ст.ст.22. 38 КЗпП України, ст.43 Конституції України. В зв`язку з чим вона звернулася до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та доказам, які надані у справі, суд виходить з наступного:

За приписом частини четвертоїстатті 13 Конституції Українидержава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьоюстатті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положеньКЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписахКЗпП України, а устатті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьоїстатті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину першу статті 98 та частину першустатті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт «г» частини п`ятої статті 41, частину першустатті 59 Закону України «Про господарські товариства»і частину п`ятустатті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьоїстатті 99 ЦК Україниє дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

За змістом положень частини третьоїстатті 99 ЦК Україникомпетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавалаправові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 вересня 2023 у справі № 127/27466/20 (12-10гс23), від 28 листопада 2018 року у справі № 562/304/17 (провадження № 14-471цс18), від 30 січня 2019 року у справі №145/1885/1-ц (провадження № 14-613цс18), від 10 квітня 2019 року у справі №510/456/17 (провадження № 14-1цс19), від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18).

За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

Згідно з приписами ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. Цими ж положеннями передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Відповідно до ст. 2, 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) право громадян України на працю, серед іншого, включає право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України вільний вибір виду діяльності. Згідно зі ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП України).

Статтею 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

На момент звільнення позивача з посади Директора ТОВ УКН 30.04.2011 за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, відповідно до поданої заяви від 15.04.2011, діяв Закон України Про господарські товариства, який визначав поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов`язки їх учасників та засновників.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про господарські товариства (в редакції станом на 29.04.2011), господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Відповідно до ст. 62 Закону України Про господарські товариства у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).

Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства.

Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Під час розгляду справи судом на підставі наданих доказів встановлено, що 15.04.2011 позивачем було складено заяву про звільнення з посади директора за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України. 29 квітня 2011 року було скликано загальні збори учасників ТОВ «УКН». Відповідно до протоколу загальних зборів присутні учасники мали 100% голосів. Тобто, збори учасників відбулися.

За результатами загальних зборів були прийняті наступні рішення:

- «у відповідності до заяви ОСОБА_1 про звільнення 30.04.2011 року за власним бажанням з посади директора ТОВ «УКН» від 15.04.2011 року, звільнити з посади директора ТОВ «УКН» ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 20.08.1998 Харківським РВ УМВС України в Харківській області; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 )»;

- «обрати директором ТОВ «УКН» ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 24.11.1998 Ленінським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ) з 01.05.2011»;

- «у зв`язку зі звільненням 30.04.2011 року директора Товариства ОСОБА_1 , доручити директору Товариства, з правом повного або часткового передоручення повноважень, здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов`язані зі зміною директора ТОВ «УКН».

Відповідно до наказу № 4-К від 30.04.2011 року на підставі рішення загальних зборів від 29.04.2011, прийнятого за результатами розгляду питання №1 порядку денного - позивача було звільнено з посади директора ТОВ «УКН».

Позивачка, з метою захисту своїх прав, просить визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання/ реєстрації: АДРЕСА_4 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю «УКН» (код згідно ЄДРПОУ 33898325, адреса реєстрації: 61057, м. Харків, вул. Римарська, буд.23, кв.16) у зв`язку із звільненням за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України, з 01.05.2011 року.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18: п.51 у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Отже, саме відсутність рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника є підставою для визнання в судовому порядку припиненими трудових відносин між керівником та юридичною особою.

При цьому під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем дотримано встановлений порядок звільнення керівника (проведено збори учасників, прийнято рішення про звільнення діючого директора, обрано нового директора, видано наказ про звільнення). В позовній заяві сама позивачка визнає цей факт та вказує : « ОСОБА_1 (позивач) є звільненою 30 квітня 2011 року з посади директора ТОВ «УКН» рішенням засновників від 29 квітня 2011 року».

Зазначене дає підстави для висновку суду про те, що відповідачем дотримано визначений законом та статутом порядок звільнення керівника, отже порушення корпоративного права позивача на звільнення відсутнє.

Зазначена позовна вимога фактично спрямована на встановлення юридичного факту: визнання припиненими трудових відносин між позивачкою та відповідачем, що відбулося з 01.05.2011, що є неможливим в господарському судочинстві з урахуванням приписів Господарського-процесуального кодексу України.

Крім того, позивач посилається на приписистатті 38 КЗпП України, та просить визнати припиненими трудові відносини з 01.05.2011, тобто з наступної дати, зазначеної в протоколі загальних зборів ТОВ «УКН» від 29.04.2011 та наказі №4-к від 30.04.2011.

Як уже було зазначено судом вище норми законодавства про працю, зокремаст. 38 КЗпП Україниу спірних правовідносинах не застосовуються (постанова Великої Палати Верховного суду від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20).

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 після прийняття рішення Загальних зборів учасників ТОВ "УКН" від 29 квітня 2011 року, з якого на її думку припинилися трудові відносини із ТОВ «УКН», вчиняла певні дії з боку ТОВ «УКН», як його керівник, а саме подавала підтвердження відомостей про юридичну особу, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та неодноразово надавала довіреності від вказаного товариства, що вказує про те, що позивач фактично не припинила своїх повноважень, як директор товариства. Новообраний директор ОСОБА_2 до виконання обов`язків директора ТОВ «УКН» не приступив.

Вказане унеможливлює визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю УКН у зв`язку із звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, з 01.05.2011.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду.

За умовамистатті 16 Цивільного кодексу Україниспособами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення правовідношення.

Суд зазначає, що припинення трудових відносин певною датою у минулому по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати.

При цьому, суд враховує, що прийняття судового рішення з констатацією визнання припиненими відносин керівника з товариством з дати, що минула, породжуватиме юридичну невизначеність в частині моменту припинення повноважень директора, оскільки в період з 01.05.2011 по день набрання законної сили рішенням суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 значиться директором (керівником) відповідача.

Суд критично оцінює пояснення позивачки щодо підписання документів в якості директора ТОВ «УКН» протягом декількох років після дати звільнення, оскільки вони не ґрунтуються на законі та суперечать її статутним обов`язкам як одного із засновників юридичної особи, зокрема ст.72, 78, 79 Статуту ТОВ «УКН».

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, точи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі N 910/6642/18).

Згідно зі статтею 14 ГПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, вмежах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, у господарському судочинствіреалізується принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формулювання змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, вільно, на власний розсуд визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

За змістом цієї засади суд, вирішуючи спір, обмежений сформульованими позивачем у його позовній заяві вимогами, тому вирішення спору судом перебуває в безпосередній залежності від вимог, сформульованих позивачем. Відтак межі судового розгляду корелюються підставами та предметом пред`явленого позивачем позову.

Відповідно до змісту наведеної норми права суд за загальним правилом не може вийти за межі позовних вимог, оскільки це суперечитиме принципу диспозитивності судочинства і рівності сторін у приватноправових відносинах.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (див. постанови Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 908/1165/17, від 06 листопада 2019 року у справі № 909/51/19, від 25 березня 2020 року у справі № 5023/1123/12, від 16 вересня 2021 року у справі № 922/3059/16).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у даному випадку відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги щодо припинення трудових відносин між ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання/ реєстрації: АДРЕСА_4 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю «УКН» (код згідно ЄДРПОУ 33898325, адреса реєстрації: 61057, м. Харків, вул. Римарська, буд.23, кв.16) у зв`язку із звільненням за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України, з 01.05.2011 року.

Щодо вимоги позивача про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про позивачку як керівника, суд зазначає наступне.

У пункті 57 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 448/362/22 від 14.06.2023 вказано, що вимогу позивача стосовно виключення з ЄДР запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.

Так, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, регулює Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

В розумінні Закону державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Одним із принципів, на яких базується державна реєстрація, є заявницький принцип (ст. 4 Закону). Суть заявницького принципу полягає у тому, що реєстраційні дії здійснюються на підставі волевиявлення зацікавленої особи, яке оформлюється у вигляді заяви від неї.

Суд звертає увагу, що у частині 1 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

Слід зазначити, що у постанові від 24.12.2019 року у справі №758/1861/18 (провадження №61-4911св18) Верховний Суд зазначив, що суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Як встановлено судом саме невиконання відповідачем рішення Загальних зборів учасників ТОВ «УКН» щодо здійснення державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов`язані із зміною директора ТОВ «УКН» позивачка вказує як порушення своїх прав. Отже вказує на бездіяльність відповідача щодо внесення вказаних вище змін.

При цьому позовна вимога сформована наступним чином: «Виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з розділу "Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо» відомості про Андрющенко Олену Єгорівну (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання/ реєстрації: АДРЕСА_4 ), як керівника (директора) та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКН» (код згідно ЄДРПОУ 33898325, адреса реєстрації: 61057, м. Харків, вул. Римарська, буд.23, кв.16)»

Як вбачається із постанови Великої Палати Верховного суду від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 Велика Палата Верховного Суду під час розгляду касаційної скарги дійшов наступного висновку: «Суд апеляційної інстанції помилково задовольнив вимогу позивача про виключення зЄДРПОУ запису про директора ТОВ «Слаф Реагент» ОСОБА_1, оскільки суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру. Разом з цим задоволення такої вимоги не вплинуло на правильність вирішення апеляційним судом спору по суті, а тому не може бути достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. При цьому, Верховним Судом взято до уваги те, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ,а тому такі висновки апеляційного судує такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішені справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.»

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки не приведе до того результату, на який спрямована мета позивача: виключення відомостей щодо себе як директора ТОВ «УКН» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Ефективним способом захисту прав позивача буде вимога зобов`язати відповідача здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов`язані зі зміною директора ТОВ «УКН». Однак, вказана вимога позивачкою заявлена не була.

Суд бере до уваги принцип диспозитивності, встановлений у ст.14 ГПК України та висновує, що з огляду на викладене вище в межах заявлених позовних вимог позов задоволенню не підлягає в повному обсязі.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позову покладає витрати зі сплати судового збору на позивача.

Керуючись ст. ст.73-74,76-79,86,129,233,237-238240,242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено "23" грудня 2024 року.

СуддяЮ.Ю. Мужичук