Ухвала

від 19.12.2024 по справі 924/700/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ДОДАТКОВА УХВАЛА

м. Хмельницький

"19" грудня 2024 р.Справа № 924/700/24 (924/1012/23)

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Висоцькій А.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" с. Крупець Славутського району Хмельницької області

до Фермерського господарства "Золотий жайвір" м. Волочиськ Хмельницької області

про стягнення 18180382,95грн

(в межах справи №924/700/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" с. Крупець Славутського району Хмельницької області про банкрутство Фермерського господарства "Золотий жайвір" м. Волочиськ Хмельницької області)

За участю:

від позивача: Нечитайло Т.В. згідно довіреності від 12.08.2024 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Покотило Ю.В. згідно Ордера серія ВО№1086037 від 09.09.2024 (в режимі відеоконференції)

Відповідно до ч. 4 ст. 233 ГПК України, ухвала постановлена в нарадчій кімнаті.

19.12.2024 в судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини додаткової ухвали відповідно до ст. 240 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

09.12.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача адвоката Покотило Ю.В. надійшла заява (вх.№05-06/1566/24) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" на користь Фермерського господарства "Золотий жайвір" понесених судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 409058,61грн, зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги у сумі 545411,48грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у сумі 100000,00грн. До заяви додано докази, в підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 11.12.2024 призначено судове засідання для розгляду заяви представника відповідача про стягнення судових витрат у даній справі на 11:00год. 19.12.2024.

18.12.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача адвоката Нечитайло Т.В. надійшли письмові заперечення (вх.№05-22/8669/24) на заяву представника відповідача про компенсацію судових витрат пов`язаних із розглядом справи, у якій просить відмовити в задоволенні заяви ФГ "Золотий жайвір". В обгрунтування своїх заперечень зазначає про те, що зі сторони позивача відсутні будь які необґрунтовані дії. Зазначає, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06 вересня 2024 року відкрито провадження у справі № 924/700/24 про банкрутство юридичної особи - відповідача за заявою позивача та визнано безспірні грошові вимоги позивача до відповідача в сумі 2555000,00грн основного боргу. Відповідно до частини 1 статті 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Отже, виконуючи судові рішення у справі про банкрутство №924/700/24 та вимоги статті 45 КУзПБ, позивач подав до суду заяву із вимогами конкурсного кредитора до боржника (відповідача) у справі №924/700/24.

На підставі наведеного, позивачем у справі №924/1012/23 було подано заяву про залишення позову без розгляду в частині основного боргу та деяких нарахувань - на підставі ч. 4 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства та в частині нарахувань на суму основного боргу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, яку ухвалою суду від 04.12.2024 задоволено.

Залишаючи позов без розгляду у справі №924/1012/23 в частині, суд відзначив, що згідно з ч. 4 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.

Щодо решти заявлених нарахувань на суму основного боргу, застосованих до дня введення мораторію залишених судом на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, позивач у письмових запереченнях зазначає що через наявність мораторію на задоволення вимог кредиторів розгляд решти позовних вимог був би неефективним та суперечив би принципу добросовісності та процесуальної економії, оскільки позивач був би позбавлений на фактичне примусове виконання рішення суду, а тому в цій частині судовий захист був би неефективним.

Крім цього, в запереченнях позивач зауважує, що додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у даній справі відповідачу було відмовлено в задоволенні заяви (вх.2856/24 від 12.06.2024) про прийняття додаткового рішення та розподілі судових витрат у розмірі 100000,00грн, у зв`язку з відсутністю визначення детального опису наданих відповідачем робіт як у даній справі, так і в першій та апеляційні інстанціях. Водночас, позивач у поданих запереченнях зазначає, що в даному випадку неможливо здійснити будь-які розрахунки, щодо співмірності та пропорційності наданих адвокатом Покотило Ю.В. відповідачу послуг з правничої допомоги із урахуванням часу здійснення представництва інтересів відповідача у суді апеляційної інстанції та обсягу виконаних ним робіт (наданих послуг), оскільки представником відповідача адвокатом Покотило Ю.В. не було сконкретизовано обсяг, вартість та види наданих ним послуг.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.12.2024 (в режимі відеоконференції) підтримав подану заяву про стягнення судових витрат, просив суд її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 19.12.2024 (в режимі відеоконференції) заперечував щодо задоволення заяви представника відповідача про стягнення судових витрат у даній справі, та просив суд відмовити у її задоволенні.

Розглядом матеріалів заяви та справи судом встановлено наступне.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.02.2024 у справі №924/1012/23, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до Фермерського господарства "Золотий Жайвір" та стягнуто з відповідача на користь позивача 18 180 382,95грн, з яких: 4457155,76грн основного боргу; 4376317,61грн пені, 668573,36грн штрафу, 1353768,95грн інфляційних втрат, 7324567,27грн 48% річних. Крім цього, в резолютивній частині рішення зобов`язано орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, здійснювати нарахування 48% річних за порушення строків оплати за поставлений товар за договором поставки від 22.04.2019 №1300028292, починаючи з 12.09.2023 і до моменту виконання цього рішення, за формулою: сума боргу помножити на 48% річних поділити на 100 поділити на 365 помножити на кількість днів прострочення дорівнює сума відсотків.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.09.2024 у справі №924/1012/23 касаційну скаргу Фермерського господарства "Золотий жайвір" задоволено частково, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.02.2024 у даній справі скасовано Справу передано на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2024 відкрито провадження у справі №924/700/24 (суддею В.О. Кочергіною) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" с. Крупець Славутського району Хмельницької області до Фермерського господарства "Золотий Жайвір" м. Волочиськ Хмельницької області про банкрутство юридичної особи.

Ухвалою суду №924/700/24 від 07.10.2024 прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні заяву ТОВ "Суффле Агро Україна" з додатковими грошовими вимогами до боржника загалом у сумі 16273105,49грн, з якої 72000,00грн авансування винагороди арбітражному керуючому, 6056,00грн судового збору; а також 1902155,76грн основного боргу за договором поставки №130008292, 1510715,63грн інфляційних втрат та 6458627,42грн 48% річних, 5654977,32грн пені та 668573,36грн штрафу.

Ухвалою суду від 23.10.2024 (суддя Шевчук О.І.) справу №924/1012/23 за позовом ТОВ "Суффле Агро Україна" с. Крупець Славутського району Хмельницької області до ФГ "Золотий жайвір" м. Волочиськ Хмельницької області про стягнення заборгованості в сумі 18180382,95грн передано до Господарського суду Хмельницької області (судді Кочергіній В.О.) для розгляду в межах справи №924/700/24 про банкрутство Фермерського господарства "Золотий жайвір" м. Волочиськ Хмельницької області.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.10.2024, справу №924/700/24 (924/1012/23) передано для розгляду судді Кочергіній В.О. (підстави передачі: п.6.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду).

Ухвалою від 25.10.2024р. (суддя Кочергіна В.О.) справу №924/700/24 (924/1012/23) прийнято до провадження в межах розгляду справи про банкрутство №924/700/24.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 04.12.2024р. №924/700/24 (924/1012/23) позовну заяву ТОВ "Суффле Агро Україна" с. Крупець Славутського району Хмельницької області до ФГ "Золотий жайвір" м. Волочиськ Хмельницької області:

- в частині стягнення пені у сумі 29645,13грн, інфляційних збитків у сумі 1445,85грн, відсотків річних у сумі 1574440,96грн залишено без розгляду відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, за заявою позивача;

- в частині позовних вимог щодо зазначення відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України в рішенні суду про нарахування 48% річних на суму боргу, яка буде існувати в період з 12.09.2023 року до моменту виконання судового рішення з урахуванням приписів законодавства України, а також зобов`язання органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду здійснювати нарахування 48% річних за порушення строків оплати за договором поставки № 1300028292 від 22.04.2019 року за поставлений товар, з визначенням граничного строку нарахування відсотків до моменту виконання судового рішення в частині стягнення простроченої заборгованості, яка буде існувати в цей період з урахуванням приписів законодавства України, починаючи з 12.09.2023 року за формулою: сума боргу помножити на 48% річних поділити на 100 поділити на 365 помножити на кількість днів прострочення дорівнює сума відсотків залишено без розгляду відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України;

- в частині стягнення 4457155,76грн основного боргу, 668573,36грн штрафу, 4346672,48грн пені, 1352323,10грн інфляційних збитків, 5750126,31грн відсотків річних залишено без розгляду на підставі ч. 4 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Представником відповідача адвокатом Покотило Ю.В. у поданій заяві від 09.12.2024 про компенсацію судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, зазначено, що при поданні апеляційної скарги у даній справі ФГ "Золотий жайвір" сплатило судовий збір у розмірі 409058,61грн, що підтверджується платіжною інструкцією №101 від 22 березня 2024 року, яка долучена до апеляційної скарги. При поданні касаційної скарги у даній справі ФГ "Золотий жайвір" сплатило судовий збір у розмірі 545411,48грн, що підтверджується платіжною інструкцією №230 від 06 червня 2024 року, яка була долучена до касаційної скарги. Також відповідач вказує, що до суду апеляційної інстанції ним було подано докази, які підтверджують надання адвокатом Покотило Ю.В. відповідачу юридичних послуг під час розгляду даного спору у сумі 100000,00грн, зокрема, Договір про надання професійної правничої допомоги, документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку.

На підставі наведеного вище, представник відповідача просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" на користь Фермерського господарства "Золотий жайвір" понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 409058,61грн, зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги у сумі 545411,48грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 100000,00грн.

Розглянувши адресовану до суду заяву, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників учасників справи, судом враховується таке.

Пунктом 5 частини 1 статті 226 ГПК України передбачено залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Частиною 4 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, у разі, якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.

Ухвалою суду від 04.12.2024 у справі №924/700/24 (924/1012/23) позовну заяву ТОВ "Суффле Агро Україна" с. Крупець Славутського району Хмельницької області до ФГ "Золотий жайвір" м. Волочиськ Хмельницької області:

- в частині стягнення пені у сумі 29645,13грн, інфляційних збитків у сумі 1445,85грн, відсотків річних у сумі 1574440,96грн залишено без розгляду відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, за заявою позивача;

- в частині позовних вимог щодо зазначення відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України в рішенні суду про нарахування 48% річних на суму боргу, яка буде існувати в період з 12.09.2023 року до моменту виконання судового рішення з урахуванням приписів законодавства України, а також зобов`язання органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду здійснювати нарахування 48% річних за порушення строків оплати за договором поставки № 1300028292 від 22.04.2019 року за поставлений товар, з визначенням граничного строку нарахування відсотків до моменту виконання судового рішення в частині стягнення простроченої заборгованості, яка буде існувати в цей період з урахуванням приписів законодавства України, починаючи з 12.09.2023 року за формулою: сума боргу помножити на 48% річних поділити на 100 поділити на 365 помножити на кількість днів прострочення дорівнює сума відсотків залишено без розгляду відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України;

- в частині стягнення 4457155,76грн основного боргу, 668573,36грн штрафу, 4346672,48грн пені, 1352323,10грн інфляційних збитків, 5750126,31грн відсотків річних залишено без розгляду на підставі ч. 4 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі №550/936/18 зазначила, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина п`ята статті 244 ГПК України).

Згідно з пунктів 1-3 частини першої статті 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови.

Тобто, з урахуванням вищенаведеного суд відзначає, що у разі, якщо закінчено судове провадження (тобто, закрито провадження у справі/залишено позов без розгляду/вирішено спір по суті), і судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, суд у порядку статті 244 ГПК України має право за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення до основного рішення у справі (ухвали про закриття провадження у справі; ухвали про залишення позову без розгляду; рішення/постанови за результатом розгляду справи по суті), яким закінчено провадження у справі.

Відповідно, в залежності від виду прийнятого судом процесуального рішення ухваленого за результатом закінчення розгляду справи (ухвали/рішення/постанови), залежить і назва додатково рішення у справі, якими можуть відповідно бути: додаткова ухвала, додаткове рішення, додаткова постанова.

Водночас порядок ухвалення додаткового рішення встановлений, зокрема частиною третьою статті 244 (якщо вирішено спір по суті спору) та частиною шостою статті 130 ГПК України (у разі закриття провадження у справі/залишення позову без розгляду).

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 49 постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Стаття 123 ГПК України визначає види судових витрат, до яких належать судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи.

Так, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 ГПК України).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Стаття 129 ГПК України регламентує загальні правила розподілу судових витрат.

Положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.

Разом з тим, у статті 130 ГПК України "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду" закріплений розподіл судових витрат, зокрема, у разі залишення позову без розгляду.

Згідно з частиною п`ятою статті 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У контексті наведеного, суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі №903/254/20, де відзначено, що правовий аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема закриття провадження у справі, суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.

Отже, при застосуванні частини п`ятої статті 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи (зокрема витрат на професійну правничу допомогу), у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку доведення стороною та встановлення судом необґрунтованості дій позивача.

Відтак відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема:

- чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов;

- чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору;

- чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача;

- чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20.

Суд враховує, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду (викладених у постановах від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17) очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Разом з тим, суд акцентує, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).

Оцінюючи дії позивача на предмет необгрунтованості та недобросовісності, суд зазначає, що основною підставою для залишення позову №924/700/24 (924/1012/23) без розгляду стали приписи ч.4 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, якою врегульовано питання щодо пред`явлення кредитором грошових вимог до боржника в межах справи про банкрутство та подальші дії суду щодо позовних вимог означеного кредитора про стягнення з боржника грошових коштів в межах справи про банкрутство.

Таким чином, підставою для залишення позову без розгляду в частині основного боргу в сумі 4457155,76грн, 668573,36грн штрафу, 4346672,48грн пені, 1352323,10грн інфляційних збитків, 5750126,31грн відсотків річних була не ініціатива позивача, а пряма вказівка Кодексу України з процедур банкрутства.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині зазначення відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України в рішенні суду про нарахування 48% річних на суму боргу, яка буде існувати в період з 12.09.2023 року до моменту виконання судового рішення суд зазначає, що вказані вимоги стосуються вирішення спору щодо стягнення основного боргу по суті та випадку задоволення позову в цій частині.

Враховуючи, що спір в частині стягнення основного боргу судом по суті не вирішувався у зв`язку з приписами ч.4 ст.7 КУзПБ, похідні вимоги щодо основного боргу, які визначено відповідно ч. 10 ст. 238 ГПК України суд не може оцінити як необгрунтовані, оскільки, вимоги позивача визначені означеною нормою процесуального законодавства (ч. 10 ст. 238 ГПК України) не є такими, що мають протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача.

Стосовно заявлених позовних вимог про нарахування на суму основного боргу, а саме стягнення пені у сумі 29645,13грн, інфляційних збитків у сумі 1445,85грн, відсотків річних у сумі 1574440,96грн., позивач, зважаючи на залишення позову без розгляду в частині основного боргу на підставі ч.4 ст.7 КУзПБ, керуючись, п.5 ст.226 ГПК України, подав заяву про залишення без розгляду похідних від основного боргу вимог.

Оцінюючі дії позивача в цій частині, суд доходить висновку, що реалізація визначеного процесуальним законом права, в сукупності з іншими обставинами розгляду даної справи, а саме відкриття провадження у справі про банкрутство №924/700/24, пред`явлення позивачем грошових вимог до боржника після публікації оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство, у строк визначений КУзПБ, не може свідчити про наявність мети щодо ущемлення прав та інтересів відповідача, тобто свідчити про необґрунтованість або недобросовісність дій позивача.

Враховуючи вище викладене, оскільки судом не встановлено необґрунтованості або недобросовісності дій позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування частини п`ятої статті 130 ГПК України до спірних правовідносин, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Фермерського господарства "Золотий жайвір" адвоката Покотило Ю.В. (вх.№05-06/1566/24 від 09.12.2024) про стягнення судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 409058,61грн, зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги у сумі 545411,48грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у сумі 100000,00грн відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набрала законної сили після її оголошення 19.12.2024 та підлягає оскарженню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст складено та підписано 23.12.2024.

Суддя В.О. Кочергіна

Виготовлено 3 примірники:

1- до справи (в паперовому екз.);

2- позивачу ТОВ "Суффле Агро Україна" (до електронного кабінету);

3 - відповідачу ФГ "Золотий жайвір" (до електронного кабінету).