Рішення

від 14.11.2024 по справі 183/913/22

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/913/22

№ 2/183/217/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(додаткове)

14 листопада 2024 року м. Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ямкового Віктора Феофановича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроволодар» про визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки з фактичного користування,-

в с т а н о в и в :

07 листопада 2024 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалене заочне рішення у цивільній справі № 183/913/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроволодар» про визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки з фактичного користування, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроволодар» на користь ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 6,620 га., кадастровий номер 1223210500:01:047:0584, цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Перещепинської міської ради Самарівського (Новомосковського) району Дніпропетровської області. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроволодар» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.; витрат на проведення судової експертизи у розмірі 955,92 грн., а всього у розмірі 2 167,12 грн. (дві тисячі сто шістдесят сім грн. 12 коп.).

08 листопада 2024 року на через систему «Електронний суд» на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ямкового В.Ф. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній, посилаючись на приписи ст.ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України просив суд: стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроволодар» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13600,00 грн.

Заяву обґрунтовує тим, що на виконання вимог ст. 175 ЦПК України в позовній заяві ним був здійснений попередній розрахунок судових витрат на загальну суму16 759,52 грн., які складаються з: витрат на професійну правничу допомогу 13 600,00 грн., судового збору за подання позову за вимогою про визнання недійсним договору оренди землі 992,40 грн., судового збору за вимогою про повернення земельної ділянки з фактичного користування 1 211,20 грн. та витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи 955,92 грн.

Оскільки під час ухвалення заочного рішення не було вирішено питання в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, просить хвалити додаткове рішення у справі.

До заяви представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Ямковим В.Ф. було додано: договір про надання правової допомоги № 06/01-22 від 20.01.2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Ямковим В.Ф.;додаткову угоду № б/н від 20.01.2022 року до договору про надання правової допомоги № 06/01-22 від 20.01.2022 року, згідно якої сторони погодили розмір гонорару адвоката в сумі 13 600,00 грн.; ордер на надання правничої допомоги серії АЕ № 1126011 від 03.02.2022 року на надання правничої допомоги на підставі договору про надання правової допомоги № 06/01-22 від 20.01.2022 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2554 від 25.12.2012 року; посвідчення адвоката № 2231 від 18.06.2012 року; попередній розрахунок надання послуг адвокатом від 20.01.2022 року, згідно якого вартість послуг складає 13 600,00 грн., з яких: вартість консультації 500,00 грн., вартість послуг щодо аналізу та збору доказів 1 500,00 грн., вартість послуг зі складання та подання до суду позовної заяви 5 000,00 грн. та вартість послуг щодо представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції 6 600,00 грн., а також довідку в довільній формі, виданої адвокатом Ямковим В.Ф. 07.08.2024 року про сплату ОСОБА_1 грошових котів в розмірі 13 600,00 грн. на виконання умов договору про надання правової допомоги № 06/01-22 від 20.01.2022 року.

Сторони в судове засідання для вирішення даного питання не з`явилися, відповідно до приписів ч. 4 ст. 270 ЦПК України, неявка сторін не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Так, заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2024 року у справі № 183/913/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроволодар» про визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки з фактичного користування, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроволодар» на користь ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 6,620 га., кадастровий номер 1223210500:01:047:0584, цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Перещепинської міської ради Самарівського (Новомосковського) району Дніпропетровської області. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроволодар» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.; витрат на проведення судової експертизи у розмірі 955,92 грн., а всього у розмірі 2 167,12 грн. (дві тисячі сто шістдесят сім грн. 12 коп.). Повне судове рішення складено 07 листопада 2024року.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ямковий В.Ф.до закінчення судових дебатів зробив відповідну заяву щодо витрати на професійну правничу допомогу, докази на понесення яких він надасть у строки, встановленні нормами ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Встановлено, що стороною позивача відповідно до положень ст. 134 ЦПК України було здійснено попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13600,00 грн., який міститься у позові, при цьому до суду було надано: договір про надання правової допомоги № 06/01-22 від 20.01.2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Ямковим В.Ф.;додаткову угоду № б/н від 20.01.2022 року до договору про надання правової допомоги № 06/01-22 від 20.01.2022 року, згідно якої сторони погодили розмір гонорару адвоката в сумі 13 600,00 грн.; ордер на надання правничої допомоги серії АЕ № 1126011 від 03.02.2022 року на надання правничої допомоги на підставі договору про надання правової допомоги № 06/01-22 від 20.01.2022 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2554 від 25.12.2012 року; посвідчення адвоката № 2231 від 18.06.2012 року; попередній розрахунок надання послуг адвокатом від 20.01.2022 року, згідно якого вартість послуг складає 13 600,00 грн., з яких: вартість консультації 500,00 грн., вартість послуг щодо аналізу та збору доказів 1 500,00 грн., вартість послуг зі складання та подання до суду позовної заяви 5 000,00 грн. та вартість послуг щодо представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції 6 600,00 грн., а також довідку в довільній формі, виданої адвокатом Ямковим В.Ф. 07.08.2024 року про сплату ОСОБА_1 грошових котів в розмірі 13 600,00 грн. на виконання умов договору про надання правової допомоги № 06/01-22 від 20.01.2022 року.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ухвалене 07 листопада 2024 року, в даному випадку строк на подання відповідних доказів становить 11 листопада 2024 року.

Судом встановлено, що представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ямковий В.Ф. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу 08 листопада 2024року, тобто в межах строку, визначеного у ч. 8 ст. 141 ЦПК України, який обраховується з моменту ухвалення рішення.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вже зазначалося, заочним рішенням суду від 07 листопада 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.

Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

В той же час, у своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови).Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначалося вище, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування стороною позивача надано: договір про надання правової допомоги № 06/01-22 від 20.01.2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Ямковим В.Ф.;додаткову угоду № б/н від 20.01.2022 року до договору про надання правової допомоги № 06/01-22 від 20.01.2022 року, згідно якої сторони погодили розмір гонорару адвоката в сумі 13 600,00 грн.; ордер на надання правничої допомоги серії АЕ № 1126011 від 03.02.2022 року на надання правничої допомоги на підставі договору про надання правової допомоги № 06/01-22 від 20.01.2022 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2554 від 25.12.2012 року; посвідчення адвоката № 2231 від 18.06.2012 року; попередній розрахунок надання послуг адвокатом від 20.01.2022 року, згідно якого вартість послуг складає 13 600,00 грн., з яких: вартість консультації 500,00 грн., вартість послуг щодо аналізу та збору доказів 1 500,00 грн., вартість послуг зі складання та подання до суду позовної заяви 5 000,00 грн. та вартість послуг щодо представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції 6 600,00 грн., а також довідку в довільній формі, виданої адвокатом Ямковим В.Ф. 07.08.2024 року про сплату ОСОБА_1 грошових котів в розмірі 13 600,00 грн. на виконання умов договору про надання правової допомоги № 06/01-22 від 20.01.2022 року.

Суд враховує позицію Об`єднаної Палати КГС ВС, викладену в постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд дотримується позиції у постановах КГС ВС від 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18, згідно яких у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Для підтвердження наведеної позиції Верховний Суд звертається до критеріїв, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанови КГС ВС від 27.11.2020 у справі № 911/4242/15, від 12.11.2020 у справі № 910/3233/18).

Згідно приписів ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу судових рішень Верховного Суду, сторона у справі, крім заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, поданої відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 126 ГПК України, має право подати заперечення щодо розподілу (співмірності) судових витрат (постанова КГС ВС від 03.10.2018 у справі № 910/23017/17, додаткова постанова КГС ВС від 27.06.2018 у справі № 911/1803/17).

Зокрема з аналізу судової практики Верховного Суду (постанови КГС ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18) слідує, що якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд звертає увагу (постанова КГС ВС від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17), що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Проте, сторона відповідача з клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи не зверталася, зокрема заперечення щодо розподілу (співмірності) судових витрат до суду не подавала.

При цьому, на виконання приписів ст. 137, 141 ЦПК України стороною позивача надано докази, які підтверджують факт понесення позивачем витрат в зазначеному вище розмірі.

Враховуючи те, що стороною позивача в передбачені законом строки подано належні докази понесення позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, при цьому суд за відсутності відповідних заперечень відповідача з власної ініціативи позбавлений права зменшувати розмір цих витрати, а тому враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідач на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 6 800,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ямкового В.Ф. обґрунтованою, в той же час такою, що підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 12, 15, 81, 133-134, 137, 141, 246, 263, 270, 273, 354 ЦПК України, ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», суд, -

у х в а л и в :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ямкового Віктора Феофановича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 183/913/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроволодар» про визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки з фактичного користування.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроволодар» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 800,00 грн. (шість тисяч вісімсот грн. 00 коп.).

В задоволенні іншої частини заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ямкового Віктора Феофановича - відмовити.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроволодар», ЄДРПОУ 40419480, місцезнаходження за адресою: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, будинок 2-А.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне судове рішення складене 14 листопада 2024 року.

Суддя Д.І. Городецький