Постанова від 18.12.2007 по справі 21/170-07-5275

21/170-07-5275

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"18" грудня 2007 р. Справа № 21/170-07-5275

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

                     суддів Воронюка О.Л.

                                 Лашина В.В.

          Склад судової колегії змінений згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду № 182 від 17.12.2007р.

при секретарі судового засідання: Скуділо О.В.

за участю представників сторін:

від позивача —Прокопов М.В. - по довіреності;

від відповідача —не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфокс” в особі філії “Інфоксводоканал”

на рішення господарського суду Одеської області від 02.10.2007р.

по справі № 21/170-07-5275

за позовом Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії “Оранта”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфокс” в особі філії “Інфоксводоканал”

про стягнення 61772,00грн.

          Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

          У судовому засіданні 18.12.2007р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

          В червні 2007р. ВАТ НАСК „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції ВАТ НАСК “Оранта” (надалі —позивач, Страховик) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ “Інфокс” в особі філії “Інфоксводоканал” (відповідач, Страхувальник) про стягнення з останнього несплаченої частини загального страхового платежу у розмірі 61772,00грн., посилаючись на несплату відповідачем страхового платежу в повному обсязі в порушення умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №2006/30/135 (надалі –договір страхування),  ст.ст.16, 526, 629 ЦК України, ст.18 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст.28 Закону України “Про страхування”

          Рішенням господарського суду Одеської області від 02.10.2007р. (суддя Зеленов Г.М.) позов  ВАТ НАСК „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції ВАТ НАСК “Оранта” задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 61772,00грн.; 617,72грн. витрат на сплату держмита та 118грн. - на ІТЗ судового процесу.

          Рішення суду мотивоване невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором страхування в повному обсязі; відсутністю дій з боку сторін, направлених на дострокове припинення договору страхування, передбачених Розділом 9 договору страхування; відсутністю дій з боку Страховика з ініціювання дострокового припинення договору страхування згідно вимог ст.18 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, п.3 ч.1 ст.28 Закону України “Про страхування”. Суд дійшов висновку, що договір страхування достроково свою дію не  припиняв та діяв згідно строків, зазначених у договорі, отже за приписами ст.ст.526, 599 ЦК України Страхувальник повинен сплатити спірну заборгованість, оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ “Інфокс” в особі філії “Інфоксводоканал” звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, вимагаючи скасувати  рішення господарського суду Одеської області від 02.10.2007р. як незаконне, прийняте судом при неповному з'ясуванні всіх обставин справи і з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ВАТ НАСК „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції ВАТ НАСК “Оранта” відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що договір страхування достроково припинив свою дію згідно п.3 ч.1 ст.27 Закону України “Про страхування”, а саме, у зв'язку з несплатою страхових платежів; письмовою вимогою Страховика щодо сплати страхового платежу вважає його претензію від 15.05.2007р. за №12-03/889.

          У  засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, пославшись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

          Представник скаржника, незважаючи на належне повідомлення про час і місце судового засідання, не з'явився.

          Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для скасування рішення суду першої інстанції, однак частково не погоджується з доводами апеляційної скарги з огляду на наступне.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході апеляційного розгляду справи, 27.03.2006р. між ВАТ НАСК “Оранта” в особі начальника Жовтневого відділення Одеської обласної дирекції НАСК “Оранта” та ТОВ “Інфокс” філія “Інфоксводоканал” в особі директора філії був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №2006/30/135 (надалі –договір страхування) відповідно до Законів України “Про страхування” та “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

          Відповідно до п.2.1, п.2.3. договору страхування його предметом є здійснення Страховиком обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Страховика за шкоду життю, здоров'ю та майну третіх осіб, заподіяну його наземними транспортними засобами, що оформлюється у вигляді страхових полісів на кожний забезпечений транспортний засіб. Згідно пунктів розділу 7 договору страхування Страхувальник зобов'язався, зокрема, своєчасно вносити страхові платежі, а Страховик —виплатити страхове відшкодування потерпілим особам протягом одного місяця з дня отримання Страховиком всіх необхідних документів.

          П.5.3. договору страхування передбачено, що загальний страховий платіж за цим договором становить 229432,42грн., сплата якого здійснюється на умовах розстрочення в наступному порядку: перша частина страхового платежу становить 45888,42грн. та повинна бути сплачена до 01.04.2006р.; наступні чергові платежі здійснюються у розмірі 45886,00грн. та повинні бути сплачені до 01.05.2006р., 01.06.2006р., 01.07.2006р., 01.08.2006р. відповідно; при цьому загальний страховий платіж повинен бути сплачений Страхувальником не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії цього договору (п.5.4. договору страхування).

          Згідно п.6.1. договору страхування він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного року, отже при підписанні договору сторони виходили з того, що він діє до 27.03.2007р.

          П.7.3.2. договору страхування встановлено право Страхувальника на дострокове припинення дії договору або конкретного полісу; договір (страховий поліс) згідно п.9.1.1.  припиняє свою дію з ініціативи Страхувальника за письмовою заявою, яка надається Страховику не пізніше ніж за 30 днів до припинення дії договору або конкретного полісу; в такому разі Страховик, за умови відсутності виплат страхового відшкодування за договором або окремим полісом, повертає Страхувальнику частку страхового платежу, який обчислюється пропорційно періоду страхування, що залишився до закінчення терміну договору (полісу) з утриманням, понесених витрат на ведення справи, але не більше 20% цієї частки, вилучає страховий поліс та анулює його; у разі виходу транспортного засобу з володіння Страхувальника проти його волі або знищення транспортного засобу; з інших підстав, передбачених законом.

          Аналогічно, Страховик відповідно до п.7.4.3. має право на дострокове припинення дії договору в порядку та з підстав, визначених п.9.1.2. договору страхування.

          Згідно п.11.2 договору страхування взаємовідносини сторін, не зазначені в цьому договорі, регламентуються законодавством України.

          З наявних у матеріалах справи виписок з особового рахунку Жовтневого відділення НАСК “Оранта” вбачається та не заперечується сторонами, що ТОВ “Інфокс” в особі філії “Інфоксводоканал” здійснило  виплату першого страхового платежу в розмірі 45888,42грн. 03.04.2006р.; сплату другого та третього страхових платежів по 45886,00грн. кожний Страхувальник здійснив 04.05.2006р. та 06.06.2006р.; виплата четвертого платежу здійснена частково в сумі 30000грн. по 15000грн. 18.08.2006р. та 15.09.2006р.; оплата п'ятого страхового платежу не проводилась взагалі.

          Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати страхових платежів  Страховиком на адресу Страхувальника була направлена претензія №12-03/889 від 15.05.2007р., з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 61772,00грн.

          У відповіді на претензію ТОВ “Інфокс” в особі філії “Інфоксводоканал” повідомило, що вважає договір страхування припиненим з підстави несплати Страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки, як то передбачено ст.28 Закону України “Про страхування” та умовами договору страхування; претензію Страховика вважає безпідставною.

          Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом, вимагаючи примусового виконання Страхувальником свого обов'язку сплатити страховий платіж згідно умов договору на підставі ст.16, 526, 629  ЦК України, задоволеним судом першої інстанції.

          Проте з висновками місцевого господарського суду стосовно правомірності позовних вимог ВАТ НАСК “Оранта” колегія суддів не погоджується і вважає, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм матеріального права —ст.ст.526, 599 ЦК України, порушенням норм матеріального права —ч.1 ст.997, ст.631, ч.1 ст.598 ЦК України, п.1 ч.1 ст.28 Закону України “Про страхування”.

          Суд першої інстанції цілком обґрунтовано зазначив, що договір страхування не припиняв свою дію достроково, оскільки протягом періоду часу його дії ані Страхувальник, ані Страховик у передбаченому договором та законом порядку не вчинили дій з його дострокового припинення. Суд апеляційної інстанції з цього приводу також зазначає, що надіслана на адресу відповідача претензія від 15.05.2007р. заявлена Страховиком вже після спливу строку договору страхування —27.03.2007р., отже правові підстави для застосування до спірних відносин п.3 ч.1 ст.28 Закону України “Про страхування” в частині умов дострокового припинення дії договору в даному випадку відсутні, а заявлена поза межами строку дії договору претензія може розглядатись лише як спроба позивача врегулювати спір в досудовому порядку.

          Проте, не звернувши увагу на строк дії договору страхування, котрий відповідно до ст.982 ЦК України, ст.16 Закону України “Про страхування” є його істотною умовою, суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають для даної справи вирішальне значення.

          Згідно ст.983 ЦК України, ч.3 ст.18 Закону України “Про страхування” договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором, отже договір страхування згідно п.6.1. договору набрав чинності з 27.03.2006р. і діяв до 27.03.2007р.

          При цьому норми Цивільного кодексу України та Закону України “Про страхування” застосовуються до відносин сторін з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності  власників наземних транспортних засобів виходячи з вимог ч.1 ст.2 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004р. №1961-ІV (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 22.09.2005р. №2902-ІV).

          Обставини справи свідчать, що відповідач припинив сплату страхових платежів, не сплативши частину четвертого та п'ятий страховий платіж відповідно до умов договору страхування у встановлені ним терміни.

          Не відбулася сплата страхових платежів у повному розмірі загального  страхового платежу і до закінчення строку дії договору, тобто до 27.03.2007р., при цьому достроково зобов'язання сторін за цим договором відповідно до його умов та положень ст.28 Закону України “Про страхування”, ст.ст.18, 19 Закону України №1961-ІV від 01.07.2004р. також не припинялися.

          Як вбачається із змісту розділів 7, 9 договору страхування відносини сторін на випадок несплати Страхувальником чергових страхових платежів, відсутності ініціативи Страховика або Страхувальника з дострокового припинення дії договору та закінчення строку його дії ним не врегульовані, тому відповідно до п.11.2. договору страхування сторони повинні за таких обставин керуватися чинним законодавством України, а саме —ч.1 ст.631, ч.1 ст.997 ЦК України, п.1 ч.1 ст.28 Закону України “Про страхування”.

          Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

          У спірних відносинах строком дії договору є час його чинності, тобто обов'язковості для сторін (або чинності зобов'язань сторін).

          Застосувавши до спірних відносин ст.599 ЦК України, місцевий господарський суд не зважив на те, що припинення зобов'язань виконанням проведеним належним чином є найбільш поширеним та ідеальним способом припинення зобов'язань, однією з загальних підстав припинення зобов'язань за законом. В той же час за змістом ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

          Аналогічна позиція щодо застосування до підстав припинення зобов'язань за договором страхування ч.1 ст.598 ЦК України викладена в Постанові Верховного Суду України від 25.07.2006р. по справі №30/188, де викладена незгода з позицією попередніх судових інстанцій щодо неналежного виконання Страхувальником зобов'язань у вигляді несплати чергових страхових платежів з огляду на неналежне встановлення обставини припинення дії договору відповідно до ст.997 ЦК України та ст.28 Закону України “Про страхування”.

          Правова позиція стосовно відсутності підстав для заявлення вимог про примусове виконання зобов'язань за договором страхування і їх задоволення судом у випадку, коли такі вимоги висуваються після спливу строку дії договору страхування (припинення його дії) викладена також в Постанові Верховного Суду України від 28.03.2006р. по справі №20/293.

          Договірні підстави припинення зобов'язань визначені у розділі 9 договору страхування, але описані в ньому випадки стосуються виключно дострокового припинення договору, оскільки обумовлюються ініціативою сторін і містять застереження щодо обчислення строку, що залишився до закінчення строку дії договору; в усіх інших випадках мають застосовуватись положення законодавства щодо підстав припинення зобов'язань за договором страхування (п.11.2. договору страхування).

          Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в спірних правовідносинах діють спеціальні підстави припинення зобов'язань за договором страхування, встановлені п.1 ч.1 ст.28 Закону України “Про страхування”: договір страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі, зокрема, закінчення строку дії.

          Суд апеляційної інстанції з цих підстав констатує, що юридичний факт, яким є закінчення 27.03.2007р. строку дії договору страхування  №2006/30/135 від 27.03.2006р. є правоприпиняючим, оскільки з цим фактом закон пов'язує втрату чинності договором страхування і його припинення, тобто з 28.03.2007р. всі права та обов'язки позивача та відповідача за цим договором припиняють існування.

          Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Посилання скаржника на припинення договору страхування виключно на підставі п.3 ч.1 ст.28 Закону України “Про страхування” у зв'язку з несплатою Страхувальником страхових платежів у визначені договором строки уявляється помилковим: якщо до закінчення строку дії договору страхування Страховик не направляє вимогу про сплату чергового  страхового платежу, договір страхування продовжує діяти і припиняється не достроково за п.3 ч.1 ст.28 Закону України “Про страхування”, а у зв'язку з закінченням строку дії (п.1 ч.1 ст.28 Закону).

          Отже за змістом наведених норм законодавства можливо дійти висновку, що несплата Страхувальником страхових платежів має наслідком або дострокове припинення договору страхування згідно п.3 ч.1 ст.28 Закону України “Про страхування”, або його припинення у зв'язку з закінченням строку його дії за п.1 ч.1 ст.28 цього Закону, тому виходячи з встановлених фактичних обставин справи визначені ст.16 ЦК України підстави для присудження судом до примусового виконання  ТОВ “Інфокс” в особі філії “Інфоксводоканал” обов'язку сплатити заборгованість з страхових платежів на користь ВАТ НАСК „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції ВАТ НАСК “Оранта” в даній справі відсутні з огляду на припинення 27.03.2007р. договору страхування і втрату ним чинності для сторін.

          З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга ТОВ “Інфокс” в особі філії “Інфоксводоканал” підлягає задоволенню, оскаржуване рішення —скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові ВАТ НАСК „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції ВАТ НАСК “Оранта”  у повному обсязі у зв'язку з невідповідністю позовних вимог п.1 ч.1 ст.28 Закону України “Про страхування” та ч.1 ст.598 ЦК України.

          Судові витрати за позовом ВАТ НАСК „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції ВАТ НАСК “Оранта”  згідно ст.ст.44, 49 ГПК України покладаються на позивача; витрати скаржника по сплаті держмита за подання апеляційної скарги за ст.49 ГПК України покладаються на ВАТ НАСК „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції ВАТ НАСК “Оранта”.

          Керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

          1. Апеляційну скаргу ТОВ “Інфокс” в особі філії “Інфоксводоканал” задовольнити.

          2. Рішення господарського суду Одеської області по справі №21/170-07-5275 від 02.10.2007р. скасувати.

          3. У позові відмовити повністю.

          4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії “Оранта” на користь ТОВ “Інфокс” в особі філії “Інфоксводоканал” 308,86грн. держмита за подання апеляційної скарги.

          Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

          Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                                                  Мишкіна М.А.

Судді:                                                                                            Воронюк О.Л.

                                                                                                                   Лашин В.В.