Ухвала

від 17.12.2024 по справі 341/2738/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 341/2738/23

Провадження № 11-кп/4808/464/24

Категорія ч. 4 ст.185 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду

в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретаря ОСОБА_6 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12023091140000099за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора Галицького відділу Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_8 на вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 08 серпня 2024 року, згідно з яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Калуш, Івано-Франківської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , без визначеного місця проживання, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого, судимість не знята і не погашена,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

За ч. 1 ст. 263 КК України ОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_7 в термін відбування покарання зараховано термін попереднього ув`язнення з 16.11.2023р., з розрахунку день за день.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_7 20 592,76 грн. процесуальних витрат на залучення експертів.

Вирішено питання речових доказів.

за участю прокурора ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_10 ,

ВСТАНОВИЛА:

Суд першої інстанції встановив, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) потерпілого ОСОБА_11 , поєднану з проникненням у житло, в умовах воєнного стану.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

ОСОБА_7 , раніше неодноразово судимий за вчинення умисних кримінальних правопорушень, звільнившись 04 листопада 2016 року з місць позбавлення волі, у зв`язку з відбуттям строку покарання, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і в період не знятої та не погашеної у встановленому законом порядку судимості вчинив нове умисне кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, ввечері 18 травня 2023 року ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 вирішив вчинити крадіжку з житлового будинку ОСОБА_11 , який розташований у вказаному населеному пункті по АДРЕСА_3 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, у ніч на 19 травня 2023 (більш точний час не встановлено), ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан, взяв невстановлений слідством предмет і попрямував до будинку ОСОБА_11 .

Прибувши до вказаного будинку, ОСОБА_7 зайшов на подвір`я ОСОБА_11 , де, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконався, що поблизу нікого немає, після чого, діючи умисно, з метою особистого збагачення, невстановленим слідством предметом пошкодив металопластикове вікно та проник всередину житлового будинку, звідки таємно викрав:

- лійку та два шланги для душу, вартістю 320,00 грн;

- настінний світильник ТМ «Viсtoria Lighting», моделі «Moonlight/PL300» LED 42 Вт, вартістю 1 962,00 грн;

- 45 світлодіодних світильників ТМ «Violux», моделі «Lotos 6W 500K», за ціною 135,00 грн за один світильник на суму 6 075,00 грн;

- 4 розетки марки «Haus Mark» SNG-SCP.RD20MG1WG-WH за ціною 114,0 грн за одну розетку на суму 456,0 грн;

- змішувач для кухні марки «YOKA TEBA BLACK» (BZ.TEBA-BLK), вартістю 3362, 00 грн;

- ланцюгову електропилу марки «De WALT DCMS575N», вартістю 3981,98 грн;

- шуруповерт марки «Дніпро-М» S/M NLE012145-01529,12V, вартістю 2339,64 грн;

- 6 трекових прожекторів марки «HOROS ELECTRIC»10 Вт 4200 К, 018-020-0010-010, за ціною 423,60 грн за одну штуку на суму 2 541,60 грн;

- кабель від зарядки для мобільного телефону марки «Айфон», вартістю 75,10 грн;

- 2 перемикачі світла білого кольору марки «Нaus Mark» 10 A, 220 В, SNG-SCP.RD20MG1WG-WH, за ціною 88,03 грн за одну штуку на суму 176,06 грн;

- велосипед жіночий марки «Greens Bike», вартістю 5000,00 грн.

Викраденими речами ОСОБА_7 розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_11 майнову шкоду на загальну суму 26 289,38 грн.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Органом досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме у тому, що за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, часу та місця, придбав 145 грам пороху, 89 предметів патронів та 51 кулю. Розуміючи, що придбаний ним порох є вибуховою речовиною, а патрони і кулі - бойовими припасами, не маючи дозволу на право їх зберігання та носіння, діючи у порушення вимог п. 1 «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав», затвердженого постановою Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна» та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, зі змінами і доповненнями, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи обізнаним про те, що за незаконне поводження з вибуховою речовиною та бойовими припасами передбачена кримінальна відповідальність, бажаючи незаконно володіти та користуватись придбаною речовиною і боєприпасами, без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, переніс їх до місця свого проживання, у АДРЕСА_2 , де незаконно зберігав під підлогою квартири до 30 травня 2023 року.

У вказаний день 30.05.2023 під час проведення обшуку у квартирі за місцем проживання ОСОБА_7 у АДРЕСА_2 , працівники відділення поліції № 3 (м. Галич) виявили і вилучили: 145 грам сипучої речовини, яка є придатною до вибухового перетворення вибуховою речовиною метальної дії - нітроцелюлозним (бездимним) двохосновним порохом з дифеніламіном (стабілізатор нітроцелюлозних порохів), 89 патронів, 82 з яких є придатними для стрільби військовими боєприпасами - 5,45-мм патронами центрального бою зі звичайними кулями, промислового виробництва, 1 придатним для стрільби військовим боєприпасом - 7,62-мм патроном центрального бою, зі звичайною кулею, промислового виробництва; а 6 - придатними для стрільби цивільними боєприпасами до вогнепальної нарізної зброї - 9-мм патронами Макарова (ПМ) промислового виробництва та 51 кулю, які є придатними для цільового призначення складовими частинами боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї звичайними оболонковими кулями до військових 5,45-мм патронів центрального бою, промислового виробництва, які ОСОБА_7 незаконно зберігав під підлогою квартири.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції скасувати. Зазначає, що він не згідний з призначеним йому покаранням у виді позбавлення волі строком на п`ять років. Стверджує, що суд першої інстанції не дослідив та не врахував, що під час обшуку йому не було надано захисника. Вважає, що він був позбавлений права на захист. Вказує, що потерпілий не надав жодних документів, які б підтверджували, що викрадені речі належать саме йому. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не було допитано свідків показання яких, на його думку, мали б значення для вирішення справи. Вважає, що результати аналізу зразків ДНК, які були відібрані на місці злочину, сфальсифіковані.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Стверджує, що суд першої інстанції передчасно дійшов до висновку, що вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України є недоведеною та виправдав його.

Зазначає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України підтверджується: показами слідчої ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_13 , який був понятим під час проведення обшуку; результатами проведення експертиз № СЕ-19/109-23/6605-БД від 26.07.2023 та № СЕ-19/109-23/10566-БД від 27.09.23; відеозаписом проведення обшуку від 30.05.2023 та листом Бурштинської міської ради від 25.09.2023. Вважає, що безпідставне виправдання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України сприяло уникненню ним кримінальної відповідальності, вина у вчиненні якого повністю підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами та показами свідків.

Крім цього зазначає, що призначене ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України є незаконним та несправедливим внаслідок м`якості, суперечить вимогам ст. 65 КК України, оскільки буде недостатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Вважає, що дані, які характеризують особу обвинуваченого та обставини справи не дають підстав для призначення найнижчого розміру покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.

Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185, ч.1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років;

-за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_7 в строк відбування покарання у вигляді позбавлення волі зарахувати термін попереднього ув`язнення з 16.11.2023 до дати набрання вироком законної сили, з розрахунку день за день.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 41 120, 19 грн.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник підтримали доводи поданої апеляційної скарги та просили її задовольнити, доводи апеляційної скарги прокурора заперечили, просили її відхилити;

- прокурор підтримав подану апеляційну скаргу, просив вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 більш суворе покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що їх необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Під час розгляду провадження судом першої інстанції забезпечено дотримання принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, передбачених ст. 22 КПК України.

Перевіривши доводи апеляційних скарг обвинуваченого та прокурора, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив обставини, з`ясування яких має істотне значення для цього кримінального провадження, а висновки суду першої інстанції, викладені у судовому рішенні, відповідають фактичним обставинам справи.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, ґрунтується на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України з точки зору належності, достовірності, допустимості та достатності.

На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що не зважаючи на невизнання вини обвинуваченим за ч. 4 ст. 185 КК України, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується:

-показаннями допитаного в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_7 ;

-показаннями потерпілого ОСОБА_11 ;

-показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , слідчої ОСОБА_12 ;

-показаннями судових експертів ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ;

-показаннями спеціаліста ОСОБА_18 ;

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19.05.2023р. (т. 1, а.с. 76);

-протоколом огляду місця події від 19.05.2023р (т. 1, а.с. 77-80);

-фототаблицею до протоколу огляду місця події від 19.05.2023р. (т. 1, а.с. 81-86);

-фототаблицею до протоколу додаткового допиту потерпілого від 20.09.2023р. (т. 1, а.с. 87);

-фототаблицею із камер відеоспостереження «Безпечне місто» (т. 1, а.с. 93-95);

-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 26.06.2023р. (т. 1 а.с.100-102);

-рапортом аналізу роздруківки інформації за номером телефону НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 113-114);

-ухвалою слідчого судді про обшук від 26.05.2023 р. (т. 1, а.с. 118-119);

- протоколом обшуку від 30.05.2023р. (т. 1, а.с. 121-124);

-даними флеш-носія із відеозаписами проведення обшуку (т. 1, а.с. 125);

-висновком експерта від 05.07.2023р. № СЕ-19/109-23/6604-БД (т. 1, а.с. 185-188);

-ілюстративною таблицею до висновку експерта від 05.07.2023р. № СЕ-19/109-23/6604-БД (т. 1, а.с. 189-191);

-висновком експерта від 06.07.2023р. № СЕ-19/109-23/6606-БД (т. 1, а.с. 194-197);

-ілюстративною таблицею до висновку експерта від 06.07.2023р. № СЕ-19/109-23/6606-БД (т. 1, а.с. 198-200);

-висновком експерта від 27.09.2023р. № СЕ-19/109-23/10566-БД (т. 1, а.с. 237-238);

-висновком експерта від 15.06.2023р. № СЕ-19/109-23/6467-ТВ (т. 1, а.с. 243-251);

-висновком експерта від 06.10.2023 № СЕ-19/109-23/11251-ТВ (т. 1, а.с. 256-262);

висновком експерта від 30.10.2023р. № 1601/23-28 (т. 2, а.с. 1-4);

- довідкою приватного підприємця ОСОБА_19 про вартість жіночого велосипеда чорного кольору «Greens Bike», яка станом на 19.05.2023р. становить 5000,00 грн.(т. 2, а.с. 10)

-речовими доказами: світильником дитячим у формі місяця марки «Victoria Lighting Moonlight/PL300» та душовим змішувачем із шлангом, які опізнані потерпілим під час судового провадження в суді першої інстанції.

Вказані докази у сукупності підтверджують доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Твердження обвинуваченого, що судом першої інстанції не було допитано свідків є необґрунтованими. Оскільки, з матеріалів кримінального провадження видно, що суд першої інстанції належним чином дослідив та правильно дав оцінку показанням, допитаних у судовому засіданні, свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , слідчої ОСОБА_12 . Пояснень цих осіб достатньо для прийняття рішення по суті обвинувачення.

Обставини на які посилається обвинувачений, колегія суддів не може визнати неповнотою судовою розгляду.

Доводи ОСОБА_7 , що під час обшуку він був позбавлений права на захист є беззмістовними. Оскільки, з відеозапису обшуку видно, що слідча роз`яснила і неодноразово надавала можливість ОСОБА_7 залучити до участі в проведенні слідчої дії адвоката. Зміст обвинувачення та підозри не передбачає обов`язкового залучення адвоката. Тому, право на захист під час обшуку не було порушено.

Твердження обвинуваченого, що потерпілим не надано жодних документів, які б підтверджували, що викрадені речі належать саме йому не заслуговують на увагу. Потерпілий впізнав свої речі, які в нього викрали, показання потерпілого, під час судового розгляду, є послідовними тому, відсутні підстави критично відноситись до таких показань.

Доводи обвинуваченого щодо фальсифікації результатів аналізу зразків ДНК, відібраних на місці злочину є необґрунтованими. Оскільки, жодні фактичні дані, досліджені докази, допитані під присягою свідки цього не підтверджують і вказана позиція обвинуваченого є лише його припущенням. Крім того, жодними даними, окрім показань самого обвинуваченого, не підтверджено факт отримання працівниками поліції зразків ДНК ОСОБА_7 30.05.2023р. під час проведення обшуку.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, належним чином вмотивовані дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 .

Порушень норм кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого, на кваліфікацію його дій, та які б могли бути підставою для скасування вироку суду першої інстанції, апеляційним судом не встановлено.

Перевіряючи доводи прокурора, щодо недоведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, колегія суддів вважає, що вони не є слушними.

З метою перевірки доводів апеляційної скарги прокурора, судом апеляційної інстанції переглянуто відеозаписи проведення обшуку, які містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 125).

Зокрема, на відео №5 видно, що обстановка в кімнаті після відновлення обшуку порушена, штори закриті, сушка для одягу стоїть впритул до вікна та інші ознаки, що беззаперечно свідчить про доступ невстановлених осіб до вказаного приміщення без фіксації цього факту слідчим, саме з моменту припинення відеофіксації вказаної слідчої дії о 15:41 год. до моменту відновлення відеозапису о 17:19 год.

Таким чином, фактично без відеофіксації залишилась приблизно 1 год. 40 хв. дій осіб, які були присутні в квартирі, що підлягала до обшуку, та відповідно неможливо відтворити, встановити та перевірити дії цих осіб.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що місце, де в подальшому знайшли заборонені речі, є загальнодоступним, в ньому прокладені комунікації водопостачання, його неможливо ідентифікувати, як потаємне та спеціально пристосоване під сховище.

Відеозаписами проведення обшуку зафіксовано ті факти, внаслідок яких суд дійшов до правильного висновку про те, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 104 КПК України дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані, як доказ у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 6 ст. 107 КПК України незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів.

З огляду на викладене, суд не вважає за можливе використати, як докази вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, дані протоколу обшуку від 30.05.2023р., відеозапису до нього і показання понятого, слідчої в частині, яка стосується виявлення у місці обшуку боєприпасів і вибухової речовини.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Так, єдиним доказом вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 263 КК України, який надала сторона обвинувачення, крім вилучення вказаних предметів, є виявлення на вилучених окремих патронах слідів біологічного матеріалу (ДНК) обвинуваченого.

Разом з тим, цього факту недостатньо для доведення обвинувачення поза розумним сумнівом.

Отже, суд керуючись доктриною заборони «плодів отруйного дерева» обгрунтовано дійшов правильного висновку про недопустимість таких доказів в цій частині, при ухваленні виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки сторона обвинувачення не довела, що це кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано, вмотивовано та переконливо довів необхідність виправдання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України.

За таких обставин, апеляційна скарга прокурора щодо необхідності визнання ОСОБА_20 винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 263 КК України не підлягає до задоволення.

Доводи прокурора щодо стягнення з ОСОБА_7 41 120, 19 грн. процесуальних витрат на залучення експертів не заслуговують на увагу. Оскільки, питання стягнення процесуальних витрат вирішено судом першої інстанції у відповідності до чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, у судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим за ч. 4 ст. 185 КК України.

У колегії суддів відсутні сумніви щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

З приводу призначеного покарання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. 50, 65 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частинами 1 та 2 ст. 65 КК України визначено, що суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши призначене покарання, дійшов висновку, що суд першої інстанції дотримався вказаних вище вимог закону, та при визначенні ОСОБА_7 покарання було належним чином враховано вимоги закону.

Суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винного, який раніше судимий, вину не визнав, завдану потерпілому шкоду не відшкодував, до лікарів нарколога та психіатра не звертався.

Обставин, що пом`якшують та обтяжуютьпокарання судом першої інстанції не встановлено.

З огляду на ці обставини, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_7 можливе при ізоляції його від суспільства та призначив покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання, відповідає цілям, передбаченим ст. 50 КК України, та загальним засадам призначення покарання, що визначені ст. 65 КК України, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Суд апеляційної інстанції вважає, що визначене судом першої інстанції покарання є законним та справедливим, відповідає принципам індивідуалізації покарання та гуманізму, є балансом між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, підстав для визнання призначеного покарання таким, що явно не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень колегія суддів не встановила.

За таких обставин, враховуючи наявність належних та допустимих доказів, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив обвинувальний вирок, підстави для скасування якого відсутні.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора Галицького відділу Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 08 серпня 2024 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5