Ухвала

від 10.02.2025 по справі 341/2738/23

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року

м. Київ

Справа № 341/2738/23

Провадження № 51-470 ск 25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу прокурора на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Калуш Івано-Франківської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , без визначеного місця проживання, раніше судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 08 серпня 2024 року ОСОБА_4 засуджено до покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_4 устрок відбування покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 16.11.2023 з розрахунку «день за день».

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_4 залишено у виді тримання під вартою. Вирішені питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Цим же вироком ОСОБА_4 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 263 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Згідно з вироком ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він у ніч на 19 травня 2023 року (більш точний час не встановлено),маючи умисел на заволодіння чужим майном, діючи в умовах воєнного стану, проник до будинку по АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав належні потерпілому ОСОБА_5 речі на загальну суму 26 289,38 грн, спричинивши потерпілому шкоду на вказану суму.

Окрім того, органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачувався у тому, що він за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановлений час та у невстановленому місці незаконно придбав 145 грамів пороху, 89 патронів та 51 кулю, переніс їх до місця свого проживання у АДРЕСА_3 , де незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу.

30.05.2023 працівники поліції під час обшуку у квартирі за місцем проживання ОСОБА_4 виявили і вилучили: 145 грамів сипучої речовини, яка є придатною до вибухового перетворення вибуховою речовиною метальної дії; 89 патронів, 82 з яких є придатними для стрільби військовими боєприпасами 5,45-мм патронами центрального бою зі звичайними кулями промислового виробництва, 1 придатний для стрільби військовий боєприпас 7,62-мм патрон центрального бою зі звичайною кулею промислового виробництва, 6 придатних для стрільби цивільних боєприпасів до вогнепальної нарізної зброї 9-мм патрони Макарова (ПМ) промислового виробництва, та 51 кулю, які є придатними для цільового призначення складовими частинами боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї звичайними оболонковими кулями до військових 5,45-мм патронів центрального бою промислового виробництва, які ОСОБА_4 незаконно зберігав під підлогою квартири.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та прокуроразалишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги мотивує тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою неповноту судового розгляду, допущену судом першої інстанції, формально розглянув подану на вирок апеляційну скаргу прокурора, належним чином не перевірив її доводи щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

Також прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала апеляційного суду є необґрунтованою, оскільки не містить об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час апеляційного розгляду, а також відсутня їх оцінка.

Зазначає, що суд безпідставно не врахував як докази та не надав оцінку показам слідчої ОСОБА_6 в частині, яка стосується виявлення у місці обшуку боєприпасів і вибухової речовини; свідка ОСОБА_7 , який був понятим під час проведення обшуку; даним протоколу обшуку від 30.05.2023 та відеозапису проведення обшуку квартири від 30.05.2023.

Крім цього вважає, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам прокурора про те, що на зразках боєприпасів виявлено клітини з ядрами та встановлено їх генетичні ознаки, які збігаються між собою і належать одній особі чоловічої генетичної статі ОСОБА_4 , що спростовує висновок суду першої інстанції про можливе перенесення ДНК матеріалу обвинуваченого на боєприпаси під час обшуку.

Вважає, що суд дійшов помилкового висновку, про те, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, є недоведеною.

Вказує, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора про м`якість призначеного ОСОБА_4 покарання.

За таких обставин прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Мотиви суду

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів вбачає, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

За змістом статей 433, 438 КПК України суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів касаційного суду, оскаржуване судове рішення вказаним вимогам закону відповідає.

Доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кримінально-правова оцінка його діяння за ч. 4 ст. 185 КК України у касаційній скарзі прокурора не оспорюються.

Стосовно доводів прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Як убачається зі змісту вироку місцевого суду, призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до тяжких, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше судимий, вину не визнав, завдану потерпілому шкоду не відшкодував, до лікарів нарколога та психіатра не звертався.

Обставин, які пом`якшують покарання, як і обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено. Тобто судом були взяті до уваги всі обставини, на які посилається прокурор у касаційній скарзі.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, що є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав вважати призначене судом ОСОБА_4 покарання явно несправедливим внаслідок м`якості колегія суддів не вбачає, й переконливого обґрунтування цих доводів в касаційній скарзі прокурор не наводить.

Стосовно доводів прокурора про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність виправдання ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 263 КК України, то вони також вбачаються безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню такі обставини: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального правопорушення.

Як убачається з наданих суду копій судових рішень, судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 94 КПК України було надано оцінку всім поданим стороною обвинувачення доказам з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, для ухвалення відповідного процесуального рішення, й суд дійшов висновку, що докази, надані стороною обвинувачення, не доводять те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з положеннями ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Ухвалюючи рішення про виправдання ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 263 КК України, суд першої інстанції взяв до уваги надані в судовому засіданні показання обвинуваченого ОСОБА_4 , який вину не визнав, вказуючи, що він про боєприпаси нічого не знає, під час обшуку до них не торкався.

Окрім того, в судовому засіданні були враховані показання допитаного свідка ОСОБА_7 , який був понятим, та зазначив, що під час обшуку вилучались речі: кросівки, одяг, світильник, боєприпаси. Зокрема під час обшуку піднімались дошки, під якими у ніші в підлозі знаходились боєприпаси. Вказав, що обвинувачений боєприпасів при них не торкався. Під час обшуку у працівників поліції закінчились пакети, тому вони брали коробки, які були у квартирі. На думку свідка, залишити боєприпаси під підлогою без розбирання підлоги неможливо. Під час обшуку було близько 6-7 осіб. На запитання обвинуваченого свідок уточнив, що був від початку і до закінчення обшуку. Не пригадує, чи кликали його під час відсутності відеозапису у кімнату, де знаходились боєприпаси.

Судом були також враховані показання допитаного свідка ОСОБА_8 , який проживає у квартирі АДРЕСА_4 з 2011 року. Свідок розказав, що у квартирі № 3 раніше проживала сім`я ОСОБА_15: матір і два сини. Усі померли. Останній ОСОБА_9 , який хворів, помер незадовго до лютого 2022 року. Після ОСОБА_15 ніхто постійно не жив. Після початку повномасштабної війни приїхав ОСОБА_10 , з яким він лише вітався по-сусідськи. Свідок один раз заходив у квартиру АДРЕСА_5 , а саме у ванну кімнату, оскільки ОСОБА_10 робив ремонт і вони погодили замінити спільний стояк для води, який проходить через їхні суміжні ванні кімнати. Бачив, як у квартирі АДРЕСА_5 деякий час проживала невідома жінка з двома дітьми. Інших осіб чоловічої статі, крім ОСОБА_10 , які б проживали у квартирі АДРЕСА_5 , він не бачив. Водночас бачив разом ОСОБА_4 із попереднім власником ОСОБА_9 за життя останнього.

Також суд надав оцінку показанням слідчої ОСОБА_6 , експертів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , свідка ОСОБА_13 щодо відомих їм обставин.

Зокрема слідча ОСОБА_6 показала, що була слідчою під час обшуку квартири у ОСОБА_4 . Обшук не був завершений, а відеозйомка припинялася лише для оформлення протоколу обшуку. Потім продовжували обшук, у ході якого виявили сховок з боєприпасами. Вважає, що відеозапис під час обшуку може бути перервано. На запитання обвинуваченого відповіла, що ДНК обвинуваченого у квартирі не брали, оскільки відібрання ДНК проводиться на підставі постанови через кілька днів після обшуку, що і було зроблено у відділенні поліції за згодою обвинуваченого. На запитання прокурора ОСОБА_6 відповіла, що підставою для відновлення відеозапису обшуку стало те, що оперативна група виявила у підлозі нішу та вирішила її оглянути. У ніші виявили пакет з патронами, деталі зброї. Припаси поскладали у паперовий ящик. Коробку взяли з кімнати у квартирі обшуку. На експертизу взяли довільні п`ять патронів.

Також судом було враховано висновок експерта від 27.09.2023 № СЕ-19/109-23/10566-БД, відповідно до якого генетичні ознаки (ДНК профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (об`єкт № 1 у висновку експерта Івано-Франківського НДЕКЦ МBC від 05.07.2023 № CE-19/109-23/6604-БД) збігаються з генетичними ознаками клітин, виявлених на предметах схожих на патрони, позначених "7", "8", "9", "10" (об`єкти № № 7, 8, 9, 10 у висновку експерта Івано-Франківського НДЕКЦ МВС від 26.07.2023 № СЕ-19/109-23/6605-БД).

При цьому суд вказав, що знаданих стороною обвинувачення і досліджених судом доказів установлено, що 30.05.2023 під час обшуку квартири АДРЕСА_6 , яка належить ОСОБА_14 і в якій тимчасово проживав ОСОБА_4 , виявили під підлогою і вилучили бойові припаси і вибухові речовини.

Аналіз і оцінка змісту протоколу обшуку від 30.05.2023 і відеозапису, який є його невід`ємною частиною, показань слідчої, дали суду підстави для висновку про те, що нішу під підлогою і пакет з боєприпасами у ній працівники поліції фактично виявили у перерві між здійсненням відеозапису процедури обшуку.

Тому, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд дійшов висновку, що не вважає можливим використати як доказ вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, дані протоколу обшуку від 30.05.2023, відеозапису до нього, показання понятого, слідчої в частині, яка стосується виявлення у місці обшуку боєприпасів і вибухової речовини.

При цьому місцевий суд висловив низку припущень стосовно того, яким чином букальний епітелій обвинуваченого міг потрапити на окремі боєприпаси (з рукавичок працівників поліції, які попередньо торкалися предметів у квартирі, а потім - виявлених боєприпасів; з узятих в квартирі коробок, в які були надалі упаковані окремі виявлені боєприпаси; з минулих часів, коли обвинувачений спілкувався з колишніми мешканцями цієї квартири тощо).

Доводи прокурора про необґрунтованість такої позиції місцевого суду були детально проаналізовані апеляційними судом, тому посилання прокурора на залишення поза увагою апеляційного суду доводів апеляційної скарги, а також невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України, є безпідставними.

Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК Українивбачається, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Івано-Франківський апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, які є здебільшого аналогічними доводам касаційної скарги, дійшов обґрунтованого висновку, що суд першої інстанції надав належну оцінку доказам сторони обвинувачення й дійшов правильного висновку про необхідність визнання невинуватим ОСОБА_4 та його виправдання, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.

Зокрема, як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, з метою перевірки доводів апеляційної скарги прокурора, судом апеляційної інстанції було переглянуто відеозаписи проведення обшуку, які містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 125).

Апеляційним судом було встановлено, що на відео № 5 видно, що обстановка в кімнаті після відновлення обшуку порушена, штори закриті, сушка для одягу стоїть впритул до вікна, а також інші ознаки, що беззаперечно свідчать про доступ невстановлених осіб до вказаного приміщення без фіксації цього факту слідчим саме з моменту припинення відеофіксації вказаної слідчої дії о 15:41 до моменту відновлення відеозапису о 17:19. Тобто фактично без відеофіксації залишилась приблизно 1 година і 40 хвилин дій осіб, які були присутні в квартирі, що підлягала обшуку, й відповідно неможливо відтворити, встановити та перевірити дії цих осіб.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що відеозаписами проведення обшуку зафіксовано ті факти, внаслідок яких суд дійшов до правильного висновку, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 104 КПК України дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані, як доказ у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 10 ст. 236 КПК України обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді в обов`язковому порядку фіксується за допомогою аудіо- та відеозапису.

Відповідно до ч. 6 ст. 107 КПК України незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд обґрунтовано погодився з тим, що місцевий суд належним чином вмотивував свої висновки про те, чому не використав як доказ вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, дані протоколу обшуку від 30.05.2023, відеозапису до нього, показання понятого, слідчої в частині, яка стосується виявлення у місці обшуку боєприпасів і вибухової речовини.

З огляду на це, навіть безвідносно факту виявлення експертним шляхом на окремих вилучених боєприпасах генетичних ознак (ДНК профілю) зразка букального епітелію ОСОБА_4 й безвідносно шляхів його потрапляння на ці боєприпаси, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність виправдання ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки за умови встановлення недопустимості у якості доказів указаних вище вилучених при обшуку боєприпасів та інших речей, не можуть бути визнані допустимими й дані експертизи за наслідками їх дослідження на предмет наявності чи відсутності на них генетичних ознак певної особи, хоча місцевий суд окремого конкретного висновку про це й не зробив.

Враховуючи це, висловлені у вироку місцевим судом припущення про те, яким чином зазначені зразки букального епітелію ОСОБА_4 теоретично могли потрапити на окремі досліджені експертом боєприпаси, не мають значення для обставин цього провадження.

Ухвала апеляційного суду є обґрунтованою, вмотивованою та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги прокурора та копій судових рішень не убачається підстав для задоволення касаційної скарги, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року щодо ОСОБА_4 .

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3