Ухвала

від 17.12.2024 по справі 935/1742/24

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/1742/24

Провадження № 2-о/935/59/24

У Х В А Л А

17 грудня 2024 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі :

головуючого - судді Янчук В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кумечко С.М.,

представника заявника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - Старосілецька сільська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення,-

У С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_2 , звернулась до суду із заявою, заінтересована особа: Старосілецька сільська рада про встановлення факту, що має юридичне значення - факту належності правовстановлюючого документа.

В обґрунтування заяви зазначила, що заявник є власником земельної ділянки площею 3,3022 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1822582400:10:000:0009 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 12.11.2004 року та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.09.2018 року.

Згідно паспортних даних, свідоцтва про шлюб від 09.04.2024 року, який був укладений 07.10.1978 року, та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду від 10.02.1997 року правильне прізвище заявника пишеться як ОСОБА_2 . При оформленні права власності на вище вказану земельну ділянку та видачі на ім`я заявника державного акта на право власності на земельну ділянку від 12.11.2004 року українська літера «і» змінилася на «и» Така невідповідність між справжнім прізвищем « ОСОБА_2 » та зазначеним у правовстановлюючому документі на земельну ділянку як « ОСОБА_2 » створює для третіх осіб сумнів щодо належності спірної земельної ділянки саме заявнику.

Заявник, з врахуванням заяви від 20.08.2024 просить встановити:

- факт належності ОСОБА_2 правовстановлюючого документа, а саме те, що державний акт на право власності на земельну ділянку від 12.11.2004 серії ЯА № 134868, виданий на ім`я ОСОБА_2 належить заявнику ОСОБА_2 ;

-встановити юридичний факт належності ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,4221, кадастровий номер - 1822582400:08:000:0376 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка зареєстрована в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на ОСОБА_2 .

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 заяву підтримав в повному обсязі, з мотивів та доводів, що викладені в ній та просив їх задовольнити. Зазначив, що вказана справа підлягає розгляду за правилами окремого провадження, тому числі і щодо вимоги належності заявнику земельної ділянки на підставі ч. 2 ст. 315 ЦПК України. Спір про право відсутній.

Представник заінтересованої особи - Старосілецької сільської ради в судове засідання не з`явивсь, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Письмових пояснень щодо заяви не подавали. До суду подали заяву, відповідно до якої просять здійснювати розгляд справи у відсутність їх представника.

Вислухавши доводи представника заявника, дослідивши письмові матеріали, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.

За частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частині першій статті 315 цього Кодексу, не є вичерпним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) вказано, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

Згідно з статтею 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.

Отже, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить установити та з якою метою.

Встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У окремому провадженні можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Суд встановив, що звертаючись до суду ОСОБА_2 просить встановити також факт належності їй земельної ділянки площею 2,4221, кадастровий номер - 1822582400:08:000:0376 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , яка зареєстрована в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності на ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (див. висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 127/28130/20, від 02 листопада 2022 року у справі № 686/27167/21).

Разом з тим, суд звертає увагу, що правила окремого провадження не передбачають встановлення такого юридичного факту, як підтвердження належності особі майна, зокрема, нерухомого майна.

Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

У частині шостій статті 294 ЦПК України встановлено, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

За установлених у цій справі конкретних обставин факт належності заявнику земельної ділянки не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв`язку із чим заяву ОСОБА_2 в цій частині слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. ст.294 , 315, 353 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа - Старосілецька сільська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення, в частині вимог про встановлення факту належності ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,4221 , кадастровий номер 1822582400:08:000:0376 - залишити без розгляду.

Роз`яснити заявникові його право на звернення до суду в цій частині з позовом в порядку загального позовного провадження.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Повнийт текст ухвали суду складено: 20 грудня 2024 р.

Суддя В.В.Янчук