Рішення

від 09.12.2024 по справі 643/11530/21

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 09.12.2024Справа № 643/11530/21 Провадження № 2/554/794/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2024 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Шевської О.І..,

за участю секретаря судового засідання Яценко Ж.Ю.

представник позивача Лобач А.В.

представнка відповідача Хайнацька Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою керівника Салтівської окружної прокуратури м.Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ «МЕХ9», ОСОБА_2 , третя особа: Державний реєстратор КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценко Павло Геннадійович про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним правочину,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Салтівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської міської ради, у червні 2021 року звернувся до суду з позовомдо ОСОБА_1 , ТОВ «МЕХ9», ОСОБА_2 , третя особа: Державний реєстратор КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценко Павло Геннадійович про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним правочину, в якому просить: скасувати рішення державного КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію, індексний номер: №46093925, об`єкту нерухомого майна №1792630863101, а саме: незавершеної будівництвом нежитлової будівлі літ. «А» (відсоток готовності 17%) розташованої за адресою АДРЕСА_1 з одночасним припиненням права власності.

Скасувати рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Г.А. про державну реєстрацію, індексний номер №46352610 (номер запису про право власнсоті №31068064) обєкту нерухомого майна №1792630863101, а саме а саме: незавершеної будівництвом нежитлової будівлі літ. «А» (відсоток готовності 17%) розташованої за адресою АДРЕСА_1 з одночасним припиненням права власності.

Визнати недійсним договір іпотеки №1637 від 30.05.2019 року посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. який укладений між ТОВ «МЕХ 9» (код 42896061) та ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ) , предметом якого визначено: незавершена будівництвом нежитлова будівля літ. «А» (відсоток готовності 17%) розташована за адресою АДРЕСА_1 з одночасним припиненням іпотеки (запис про іпотеку №31799288 від 30.05.2021 року) зареєстрованої на підставі іпотечного договору (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1792630863101). Стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

В обґрунтування вимог прокурор зазначив, що рішенням Московського районного суду м.Харкова №643/4603/18 від 19.06.2018 року задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Енергопромзвязок» про визнання дійсним договору купівлі продажу обєкта незавершеного будівництва нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 , площею 2097,9 кв.м., у м.Харкові з відсотком будівельної готовності - 15 % від 07.04.2017 року, а також визнання права власності на вказаний обєкт незавершеного будівництва. Місцева прокуратура звернулась до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою про скасування рішення Московського районного суду м.Харкова від 19.06.2018 року у справі №643/4603/18 у звязку з тим, що за інформацією КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» інвентаризація та реєстрація права власнсоті на нежитлове приміщення або обєкт незавершеного будівництва нежитлової будівлі лі. «Т» по АДРЕСА_1 не проводились, а а відповідно до ч.3 ст.331 ЦК України особа вважається власником матеріалів, обладнання , тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) і у разі необхідності особа може укласти договір щодо обєкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Постановою Харківського апеляційного суду м.Харкова від 26.12.2018 року позовні вимоги прокурора задоволено у повному обсязі. На підставі вказаного рішення 21.01.2019 року скасовано реєстрацію права власності на незавершене будівництво літ. «Т» готовністю 15 %.

Окружною прокуратурою з метою з метою виконання представницьких повноважень у 2021 року опрацьовано інформацію Публічної кадастрової карти України, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та встановлено, що державним реєстратором КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області П.Г. Луценком 22.03.2019 року прийнято рішення про державну реєстрацію, індексний номер: №46093925, обєкту нерухомого майна №1792630863101 (номер запису про право власності №30822574), а саме: незавершена будівництвом нежитлова будівля літ. «А» (відсоток готовності 17%), розташована за адресою АДРЕСА_1 , а також внесені відомості про право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 .

Відповідно до відомостей Державного реєстру, а саме: Витягу №250371831 від 29.03.2021 року підставою виникнення права власності був технічний паспорт №22/02/19-ТП та довідка №12 видані 21.02.2019 року ТОВ «НТБ Київ».

Документи, надані ОСОБА_1 реєстратору Луценку П.Г., не відповідали вимогам законодавства, а отже, не підлягало реєстрації право власності на нерухоме майно.

Вказав, що належним документом, який відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт є повідомлення про початок виконання будівельних робіт подане відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю або дозвіл на виконання на виконання будівельних робіт видані органом державного архітектурно-будівельного контролю, а не довідка ТОВ «НТБ Київ».

Окрім того, інформація щодо направлення відповідного повідомлення ОСОБА_1 до органів Державної архітектурно-будівельної інспекції України на офіційному сайті цього центрального органу влади в розділі «реєстр дозвільних документів» відсутня.

Крім того, порушено інтереси держави в особі Харківської міської ради щодо реалізації прав законного власника та розпорядника спірної земельної ділянки, отримання від неї корисних властивостей тощо, адже рішення Харківської міської ради про надання відповідної земельної ділянки у власність або у користування не приймалось, а отже ця земельна ділянка перебуває у власності громади міста Харкова.

Відомості про реєстрацію речових прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 під незавершеною будівництвом нежитловою будівлею літ. «А» (відсоток готовності 17) в Державному реєстрі відсутні, що підтверджується відповідною Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Разом з тим, державний реєстратор прийняв оспорюване рішення всупереч вимог п.68 Порядку.

Зазначає, що діями державного реєстратора порушено інтереси громади міста Харкова, представником якої є Харківська міська рада. Адже своїм рішенням державний реєстратор фактично легалізував самочинне будівництво на території м.Харкова, яке проведено на земельній ділянці, яка перебуває в комунальній власності.

Вказує, що зазначений об`єкт нерухомого майна є об`єктом самочинного будівництва.

Внаслідок прийняття оспорюваного рішення реєстратора Луценка П.Г., ОСОБА_1 незаконно набуто право власності на зазначений об`єкт самочинного будівництва.

В подальшому 03.04.2019 року відповідно до рішення №1 учасника ТОВ «МЕХ» ОСОБА_1 між останнім та ТОВ «МЕХ 9» 19.03.2019 року підписано акт прийому -передачі вкладу передачі вкладу до статутного капіталу ТОВ «МЕХ 9» №1 про внесення в якості вкладу до статутного капіталу об`єкту нерухомого майна: незавершена будівництвом нежитлова будівля літ. «А» (відсоток готовності 17%) розташована за адресою АДРЕСА_1 , який 04.04.2019 року зареєстровано державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряном Г.А., індексний номер: №46352610.

Оскільки, ОСОБА_1 право власності на незавершену будівництвом нежитлову будівлю літ. «А» розташовану за адресою АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку не набув, отже, не мав відповідних повноважень щодо розпорядження майном, як наслідок, здійснений ним правочин про вклад до статутного капіталу ТОВ «МЕХ 9» об`єкту нерухомого майна: незавершена будівництвом нежитлова будівля літ. «А» розташована за адресою АДРЕСА_1 суперечить вимогам чинного цивільного законодавства.

Після цього, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. посвідчено договір іпотеки №1637 від 30.05.2019 року укладений ТОВ «МЕХ 9» та ОСОБА_2 , предметом якого визначено: незавершена будівництвом нежитлова будівля літ. «А» розташована за адресою АДРЕСА_1 . При цьому, нотаріусом, як державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію іпотеки.

Оскільки спірний об`єкт є самочинним будівництвом, а тому недійсними є і правочини його подальшої передачі в іпотеку.

На підставі викладеного прохав позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 02.07.2021 року відкрито провадження у справі.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 08.03.2022 року №2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», змінено територіальну підсудність Московського районного суду м.Харкова на Октябрський районний суд м.Полтави.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим по справі визначено суддю Шевську О.І.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 17.11.2022 року прийнято до провадження цивільну справу та вирішено розгляд проводити за правилами загального позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

27.11.2023 року судом закрито підготовче судове провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представником відповідача ТОВ «МЕХ» адвокатом Чуб С.В. подано відзив на позовну заяву в якому прохав у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вказав, що всупереч вимогам статті 23 Закону України Про прокуратуру та ухвали Верховного Суду від 02 травня 2018 року прокурор не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своєї позиції, обмежившись посиланням прокурором було з`ясовано. Вказав, що згідно тексту позовної заяви, у даному випадку представництва прокуратурою місцевих рад інтерес держави як такий відсутній, оскільки в результаті задоволення позову вона не одержує ніякого конкретного матеріального чи нематеріального блага, а висловлено виключно припущення про можливость порушень, при цьому не конкретизованих та не перерахованих. Так, ТОВ «МЕХ 9» набуло право власності на об`єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_1 на законних підставах за відплатним правочином. Слід зазначити, що нерухоме майно, власником якого є ТОВ «МЕХ 9», на дату набуття було зареєстровано права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, тобто було набуто право власності на нерухоме майно в порядку та спосіб, визначений законом. Чинність правочинів щодо майна за участю ТОВ «МЕХ 9» не оскаржується в цій справі. Зважаючи на зазначене, позовні вимоги Позивача в частині визнання недійсним договору іпотеки №1637 від 30.05.2019, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І., який укладений між ТОВ «МЕХ 9» (код 42896061) та ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ), предметом якого визначено незавершене будівництвом нежитлова будівля літ. «А» (відсоток готовності 17%), розташована за адресою: АДРЕСА_2 з одночасним припиненням іпотеки (запис про іпотеку №31799288 від 30.05.2021), зареєстрованої на підставі іпотечного договору (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1792630863101, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, зважаючи на відсутність порушення сторонами зазначеного правочину вимог, встановлених законом щодо дійсності такого правочину. Окрім того вказав, що позивачем обрано невірний спосіб захисту прав, що є самостійною підставою для відмови у позові, тому не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам позовної заяви. Додатково представником позивача до суду були подані додаткові письмові пояснення по справі, в яких також прохав у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, наголошував на тому, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту.

Прокурор Лобач А.В. в судовому засіданні позов підтримав, просив вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ «МЕХ 9» Хайнацька Г.М. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду не з`явилися, повідомлялися належним чином про дату та час судового засідання, причини неявки суд не повідомили, правом на подачу відзиву не скористалися.

Треті особи по справі Державний реєстраторКП «Постачальникпослуг» Солоницівської селищноїради Харківськоїобласті Луценко Павло Геннадійовичв судовезасідання незявилися, повідомлялисяналежним чиномпро датута чассудового засідання,причини неявкисуд неповідомили,право наподачу поясненьне скористалися.

Суд вважає можливим, у відповідності до ст.223 ЦПК України, розглянути справу у відсутність відповідачів, на підставі наявних у справі даних і доказів.

Суд, заслухавши прокурора, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що державним реєстратором КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області П.Г. Луценком 22.03.2019 року прийнято рішення про державну реєстрацію, індексний номер: №46093925, обєкту нерухомого майна №1792630863101 (номер запису про право власності №30822574), а саме: незавершена будівництвом нежитлова будівля літ. «А» (відсоток готовності 17%), розташована за адресою АДРЕСА_1 , а також внесені відомості про право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 .

Відповідно до відомостей Державного реєстру, а саме: Витягу №250371831 від 29.03.2021 року підставою виникнення права власності був технічний паспорт №22/02/19-ТП та довідка №12 видані 21.02.2019 року ТОВ «НТБ Київ».

Документи, надані ОСОБА_1 реєстратору Луценку П.Г., не відповідали вимогам законодавства.

Належним документом, який відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт є повідомлення про початок виконання будівельних робіт подане відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю або дозвіл на виконання на виконання будівельних робіт видані органом державного архітектурно-будівельного контролю, а не довідка ТОВ «НТБ Київ».

Окрім того, інформація щодо направлення відповідного повідомлення ОСОБА_1 до органів Державної архітектурно-будівельної інспекції України на офіційному сайті цього центрального органу влади в розділі «реєстр дозвільних документів» відсутня.

Крім того, порушено інтереси держави в особі Харківської міської ради щодо реалізації прав законного власника та розпорядника спірної земельної ділянки, отримання від неї корисних властивостей тощо, адже рішення Харківської міської ради про надання відповідної земельної ділянки у власність або у користування не приймалось, а отже ця земельна ділянка перебуває у власності громади міста Харкова.

Відомості про реєстрацію речових прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 під незавершеною будівництвом нежитловою будівлею літ. «А» (відсоток готовності 17) в Державному реєстрі відсутні, що підтверджується відповідною Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Разом з тим, державний реєстратор прийняв оспорюване рішення всупереч вимог п.68 Порядку.

Діями державного реєстратора порушено інтереси громади міста Харкова, представником якої є Харківська міська рада. Адже своїм рішенням державний реєстратор фактично легалізував самочинне будівництво на території м.Харкова, яке проведено на земельній ділянці, яка перебуває в комунальній власності.

Відтак, спірний об`єкт нерухомого майна є об`єктом самочинного будівництва.

Внаслідок прийняття оспорюваного рішення реєстратора Луценка П.Г., ОСОБА_1 незаконно набуто право власності на зазначений об`єкт самочинного будівництва.

В подальшому 03.04.2019 року відповідно до рішення №1 учасника ТОВ «МЕХ» ОСОБА_1 між останнім та ТОВ «МЕХ 9» 19.03.2019 року підписано акт прийому -передачі вкладу передачі вкладу до статутного капіталу ТОВ «МЕХ 9» №1 про внесення в якості вкладу до статутного капіталу об`єкту нерухомого майна: незавершена будівництвом нежитлова будівля літ. «А» (відсоток готовності 17%) розташована за адресою АДРЕСА_1 , який 04.04.2019 року зареєстровано державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряном Г.А., індексний номер: №46352610.

Оскільки, ОСОБА_1 право власності на незавершену будівництвом нежитлову будівлю літ. «А» розташовану за адресою АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку не набув, отже, не мав відповідних повноважень щодо розпорядження майном, як наслідок, здійснений ним правочин про вклад до статутного капіталу ТОВ «МЕХ 9» об`єкту нерухомого майна: незавершена будівництвом нежитлова будівля літ. «А» розташована за адресою АДРЕСА_1 суперечить вимогам чинного цивільного законодавства.

Після цього, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. посвідчено договір іпотеки №1637 від 30.05.2019 року укладений ТОВ «МЕХ 9» та ОСОБА_2 , предметом якого визначено: незавершена будівництвом нежитлова будівля літ. «А» розташована за адресою АДРЕСА_1 . При цьому, нотаріусом, як державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію іпотеки.

ТОВ «МЕХ 9» набуло право власності на об`єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_1 на законних підставах за відплатним правочином. Слід зазначити, що нерухоме майно, власником якого є ТОВ «МЕХ 9», на дату набуття було зареєстровано права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, тобто було набуто право власності на нерухоме майно в порядку та спосіб, визначений законом.

Відповідно до частини першоїстатті 317 ЦК України,власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та другастатті 319 ЦК України).

Згідно із частиною першоюстатті 321 ЦК України,право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина першастатті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другоїстатті 14 Конституціїпро те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантуєтьсяКонституцією України(частина другастатті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четвертастатті 373 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 375 ЦК України,власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно із частиною першоюстатті 376 ЦК України,житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульованостаттею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

Суд звертає увагу, щостаття 376 ЦК Українирозміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі № 916/1608/18).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.

Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

Отже, самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою.

Суд зазначає, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленимстаттею 376 ЦК Українипорядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

Таким чином, здійснення відповідачем самочинного будівництва спірних об`єктів нерухомості порушує права Харківської міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій спірні об`єкти нерухомості побудовані.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК України,завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першоюстатті 4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першійстатті 5 ЦПК Українипередбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першоїстатті 15 ЦК України,кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першоюстатті 16 ЦК України,кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: з яких саме правовідносин сторін виник спір; чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Судувід 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей55,124 Конституції Українитастатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що нормастатті 13 Конвенції про захист прав людиниі основоположних свободгарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінністатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободповинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності(частина перша та третястатті 13 ЦПК України).

У певних випадках спосіб захисту імперативно «прив`язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановленийзаконом»означає не просто те, що він названий в законі, а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першоїстатті 5 ЦПК Українивимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначеністаттею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Частинами третьою - п`ятоюстатті 376 ЦК України, відповідно, встановлено таке: право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Визнання права власності в порядку частини третьої або п`ятоїстатті 376 ЦК Українипризводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов`язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третястатті 376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п`ятастатті 376 ЦК України).

Отже, застосування положень частини третьої або п`ятоїстатті 376 ЦК Українипризводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і, зокрема, захищає права власника земельної ділянки.

Відповідно до частини другоїстатті 376 ЦК Україниособа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При цьому формулювання положеньстатті 376 ЦК Українивиключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другоїстатті 376 ЦК Українине змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови від 07.04.2020 року у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови від 23.06.2020 року у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови від 20.07.2022 року у справі № 923/196/20).

Тобто відповідно до приписів частин третьої та п`ятоїстатті 376 ЦК Українияк особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті.

Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеногостаттею 376 ЦК України(тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбаченістаттею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеногостаттею 376 ЦК Українипорядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленомузакономпорядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, тож вимоги про визнання недійсними договорів та скасування рішень про державну реєстрацію прав, які заявлені саме у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва є неефективним способом захисту, що є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсними свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів,які заявлені саме у зв`язку зі здійсненням самочинного будівництва,є не ефективними способами захисту, і така практика є усталеною (а саме: постанова Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 521/21538/19 (провадження № 61-204св22), від 02 червня 2021 року у справі № 509/11/17 (провадження№ 61-268св21), від 09 листопада 2022 року у справі №2-325/11 (провадження№ 61-15470св19), від 24 березня 2021 року у справі №200/2192/18 (провадження № 61-19765св19), від 21 вересня 2022 року у справі №461/3490/18 (провадження № 61-5180св21) та від 30 вересня 2022 року у справі №201/2471/20 (провадження № 61-5276св21), від 15 листопада 2023 року у справі №645/1982/19 (провадження № 61-714св23).

Верховний Суд у постанові від 27 вересня 2023 року у справі № 638/8317/18 (провадження № 61-6342св23), погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, вказав, що ефективним способом усунення виявлених порушень для органу державного архітектурно-будівельного контролю є винесення припису щодо власника об`єкту нерухомості про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису та у разі невиконання такого припису в установлений строк, - звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

З урахуванням викладених вище норм права, висновків Верховного Суду, у частині, в яких вони є подібними зі спірними правовідносинами, обставини, встановлені у справах, які є преюдиційними під час розгляду цієї справи згідно з частиною четвертоюстатті 82 ЦПК України, та за встановлених фактичних обставин у цій справі, а саме того, що здійснено самочинне будівництво об`єкту нерухомого майна: незавершеного будівництвом нежитлової будівлі літ. «А» (відсоток готовності 17 %) розташованої за адресою АДРЕСА_1 розташованого на земельній ділянці, яка належить позивачу та відчуження відповідного об`єкта у подальшому на користь відповідачів, а саме ТОВ «МЕХ 9», які продовжують використовувати належну територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку, суд вважає, що обраний спосіб захисту (про визнання недійсними договорів, скасування рішень про реєстрацію) не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №378/596/16-ц).

Отже, суд приходить до висновку, що в даній цивільній справі вимоги про визнання недійсними договорів та скасування рішень про державну реєстрацію прав, які заявлені саме у зв`язку зі здійсненням самочинного будівництва є неефективним способом захисту, що є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Ефективний спосіб захисту прав позивача як власника земельної ділянки, в цьому випадку, є - звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. Тому необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,256,258,259,263-265,267,268 ЦПК України, ст.ст.215,216 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову керівника Салтівської окружної прокуратури м.Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ «МЕХ9», ОСОБА_2 , третя особа: Державний реєстратор КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценко Павло Геннадійович про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним правочину - відмовити.

Копію повного судового рішення направити учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні протягом 2 (двох) днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

позивач: Салтівська окружна прокуратура м.харкова в інтересах Харківської міської ради, м.Харків, вул.Маршала Батицького, 23

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ТОВ «МЕХ 9», м.Харків, вул.Василя Стуса, 9, код ЄДРПОУ 42896061.

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Державний реєстратор КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценко Павло Геннадійович.

Повний текст рішення буде проголошено 19.12.2024 року.

Суддя О.І.Шевська