ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6665/23
провадження № 2/753/1218/24
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2024 року Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді Шаповалової К.В.,
за участю секретаря судового засідання Давидюк В.О.
представника позивача Подольної О.М.
представника відповідача -1 Льовочкіної В.М.
представника відповідача -3 Широких Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
25 квітня 2023 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 10 березня 2006 року між ТОВ "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 14-16-И/02, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кошти у розмірі 65 000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 11,5%. Дані кошти надані позичальнику для використання за цільовим призначенням - купівлею квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 13 березня 2006 року між ТОВ "Фінанси та кредит" з одного боку та ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з іншого боку, у забезпечення виконання згаданого зобов`язання були укладені договори поруки. Окрім того, між банком та ОСОБА_1 10 березня 2006 року було укладено іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_1 , передає банку в заставу вищезгадану квартиру. 11 лютого 2015 року між банком та Державної іпотечною установою було укладено договір відступлення прав вимоги № 17/4-В, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всіх прав за вищезгаданими договорами. Враховуючи, що відповідачами не виконуються умови договорів, у ОСОБА_1 утворилася заборгованість, яка складає 1 593 353,80 грн., та яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь у судовому порядку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 квітня 2023 року цивільну справу № 753/6665/23 передано судді Шаповаловій К.В.
03 травня 2023 року до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА про зареєстроване місце проживання відповідача-1.
03 травня 2023 року з Єдиного державного демографічного реєстру були отримані витяги щодо місця проживання відповідача-2 та відповідача-3.
Ухвалою суду від 08 травня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29 червня 2023 року на 10:00 год.
Підготовчі засідання призначені на 29 червня 2023 року та на 09 серпня 2023 року були відкладені за клопотанням представника відповідача-1 та відповідача -1.
21 вересня 2023 року до суду надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Льовочкіної В.М., у якому представник відповідача просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Підготовче засідання призначене на 03 жовтня 2023 року було відкладено на 15 листопада 2023 року на 10:00 год. за клопотанням представника відповідача - 1.
15 та 17 листопада 2023 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення.
Підготовче засідання призначене на 15 листопада 2023 року було відкладено на 19 грудня 2023 року на 11:30 год. за клопотанням представника відповідача - 1.
19 грудня 2023 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Льовочкіної В.М. надійшла заява про застосування позовної давності.
Підготовче засідання призначене на 19 грудня 2023 року було відкладено на 12 лютого 2024 року за клопотанням представника відповідача -1 для ознайомлення із додатковими поясненнями позивача та узгодження позиції з довірителем щодо необхідності залучення до участі у справі третьої особи на стороні відповідача -1.
Підготовче засідання призначене на 12 лютого 2024 року було відкладено на 14 березня 2024 року за клопотанням представника позивача та представника відповідача - 3.
Підготовче засідання призначене на 14 березня 2024 року не відбулося, у зв`язку із розглядом суддею клопотання прокурора про арешт майна. Згодом підготовче засідання було призначено на 11 квітня 2024 року на 14:30 год.
Підготовче засідання призначене на 11 квітня 2024 року було відкладено на 20 травня 2024 року на 12:00 год.
15 травня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Льовочкіної В.М. надійшло клопотання про долучення письмових доказів - виписки з особового рахунку відповідача -1.
20 травня 2024 року до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів - виписки по рахунку відповідача -1.
Підготовче засідання призначене на 20 травня 2024 року було відкладено на 16 липня 2024 року для надання учасникам справи можливості ознайомитись із поданими виписками по особовому рахунку відповідача -1, з урахуванням їх значного об`єму.
Підготовче засідання 16 липня 2024 року було відкладено на 28 серпня 2024 року за клопотанням представника відповідача -3.
Ухвалою суду від 28 серпня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 9 жовтня 2024 року.
1 жовтня 2024 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.
Судове засідання 9 жовтня 2024 року було відкладено на 25 жовтня 2024 року.
25 жовтня 2024 року судове засідання не відбулось через оголошену повітряну тривогу. Наступне судове засідання було призначено на 2 грудня 2024 року.
У судовому засіданні 2 грудня 2024 року представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити. Вказала, що відповідачі з січня 2016 року не вносили жодного платежу на виконання умов кредитного договору. При цьому, їм було відомо про те, що новим кредитором за їх кредитним договором є саме Державна іпотечна установа, оскільки відповідач ОСОБА_1 отримувала відповідне повідомлення, що підтверджується наявними в матеріалах справи зворотним повідомленням. В той же час, ані вона, ані її поручителі (відповідач 2,3) не звертались до позивача із заява про встановлення точно суми заборгованості по тілу кредиту, процентам, а також щодо вирішення питання сплати заборгованості у позасудовому порядку. Представник відповідача -1 звернулась в усному порядку до позивача лише після звернення позивача із позовом до суду. Вказала, що заборгованість має бути сплачена солідарно відповідачами, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є поручителями відповідно до договорів поруки. Також вказала, що поручителі, в порушення умов договору не повідомили позивача про зміну місця реєстрації із окупованої території (м. Донецьк), яка зазначена у договорах, на Черкаську область, що позбавляло позивача можливості надсилати поручителям повідомлення, зокрема про зміну кредитора. Зауважила, що відповідачі, заперечуючи проти надано суду розрахунку не здійснили власного контррозрахунку, а також не звертались із письмовими заява щодо розрахунку до позивача, зокрема й після відкриття провадження у справі. Також вказала, що позивачем не було пропущено позовну давність, оскільки строк дії кредитного договору до 9 березня 2021 року, а з квітня 2020 року в Україні було запроваджено карантин, з лютого 2022 року - воєнний стан, а, отже відповідно до "Прикінцеві те перехідні положення" ЦК України позовна давність продовжена на цей період.
Представник відповідача -1 Дьоміної І.В. заперечувала проти заявлених позовних вимог, просила відмовити у задоволені позову повністю. Вказала, що позивач пропустив позовну давність та подала відповідну заяву про її застосування до суду. Також вказала, що із надано позивачем розрахунку неможливо встановити ані розмір тіла кредиту, ані проценти, які мали сплачувати відповідачі. Поданий розрахунок не є належним та достатнім доказом та не може братись судом до уваги. Зауважила, що саме на позивача покладений обов`язок доведення заявлених позовних вимог, а тому вони (відповідачі) не зобов`язані подавати контррозрахунок вимог. Вказала, що відповідачі після 16 грудня 2015 року не здійснювали оплати за кредитним договором, причини чого їй не відомі.
Представник відповідача - 3 Дьоміна В.К. також заперечувала проти заявлених позовних вимог, зокрема щодо поручителя ОСОБА_3 , зазначила, що за умовами договору поруки, вона припиняється, якщо кредитором протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором не заявив вимоги до поручителя. Строк дії кредитного договору завершився 9 березня 2021 року, а з позовом до суду, тобто з вимогою до поручителі, позивач звернувся лише у 2023 році, тобто із пропуском 6-місячного строку, визначеного як законом так і умовами договору поруки. Крім того, вказала, що також не погоджується із наданим позивачем розрахунком, оскільки він є абсолютно незрозумілим, та не обґрунтованим. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, проаналізувавши надані у справі докази, суд доходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 10 березня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 14-06-И/02, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 65 000,00 Євро зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 11,5 % річних на строк до 9 березня 2021 року (а.с. 40-45, т.1). Кредитні кошти отримані позичальником для використання за цільовим призначенням: для придбання двокімнатної квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60 кв.м., житловою площею- 30 кв.м.(п. 2.3 договору).
1 вересня 2014 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 14-06-И/02 від 10 березня 2006 року, відповідно до умов якої відповідач повністю повертає кредит у строк до 9 березня 2021 року та починаючи з вересня 2014 року по лютий 2015 року в термін з 1 по 10 число кожного місяця здійснює погашення заборгованості у розмірі 600 доларів США, а з березня 2015 року по 9 березня 2021 року в термін з 1 по 10 число кожного місяця у розмірі 596,79 доларів США, відповідно до графіку зниження розміру заборгованості, що є додатком 1 до кредитного договору. Додаток № 1 до кредитного договору викладено у новій редакції (а.с. 46-48, т.1).
Крім того, 10 березня 2006 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого відповідач в забезпечення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором № 14-06-И/02 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 57-58, т.1).
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 10 березня 2006 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 14-06-П1/02, відповідно до якого поручитель поручається перед банком за виконання зобов`язань позичальником, які передбачені кредитним договором № 14-06-И/02 від 10 березня 2006 року (а. с. 59-61, т.1).
Також, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 10 березня 2006 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 14-06-П2/02, відповідно до якого поручитель поручається перед банком за виконання зобов`язань позичальником, які передбачені кредитним договором № 14-06-И/02 від 10 березня 2006 року (а. с. 62-64, т.1).
Банком було видано позичальнику готівкові кошти у розмірі 65000 доларів США (еквівалент гривні - 328250 грн), що підтверджується копією банківської виписки від 10 березня 2006 року (а.с. 56, т.1) та не заперечувалось відповідачами у справі.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, зареєстровано іпотеку на квартиру АДРЕСА_2 , іпотекодавець: ОСОБА_1 (а.с. 65-66, т.1).
11 лютого 2015 року між Державною іпотечною установою та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір відступлення прав вимоги № 17/4-В, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 14-06-И/02 від 10 березня 2006 року та договорами поруки № 14-06-П1/02, № 14-06-П2/02 від 10 березня 2006 року перейшло до Державної іпотечної установи (а. с. 18-29, т.1).
15 жовтня 2015 року позивачем на адресу відповідача ОСОБА_1 надіслано повідомлення про відступлення прав вимоги (а. с. 30-35, т.1), яке було отримано відповідачкою 27 жовтня 2015 року, що підтверджується копією зворотного повідомлення (а.с. 32). Вказаний факт не заперечувався та не спростовувався відповідачкою ОСОБА_1 .
Крім того, як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості, та це підтверджено представником відповідача у судовому засіданні, відповідачка після отримання повідомлення від позивача про відступлення прав вимоги, перерахувала на рахунок позивача 3208, 24 грн.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 14-06-И/02 від 10 березня 2006 року загальна заборгованість станом на 15 березня 2023 року, яку позивач просить стягнути солідарно з відповідачів становить у розмірі 1593353,80 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 930052,88 грн, заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом у розмірі 572528,53 грн, трьох процентів річних за період з 11 березня 2021 року по 15 березня 2023 року - 90772,39 грн.
Частиною другою статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно положень статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. В силу статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).
Згідно частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно зі статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Як вбачається з досліджених доказів, умови кредитного договору позичальником належним чином не виконані, в передбачені договором строки кредит не погашений.
Відповідачами не оскаржено договір відступлення прав вимоги. Відповідачі не заперечували про наявність заборгованості за кредитним договором та не спростували її розмір жодним доказом. Також суд враховує, що як зазначено представником відповідача ОСОБА_1 , відповідачі останній раз внесли кошти на погашення заборгованості у грудні 2015 року та протягом 9 років жодних платежів не здійснювали, не звертались до позивача, як нового кредитора із будь-якими письмовими заява щодо порядку виконання з їх боку кредитного договору від 10 березня 2006 року.
Представник відповідача Дьоміної І.В. не надала суду доказів того, що відповідачами здійснювались сплати коштів, відповідно до визначеного графіку платежів, що є додаток 1 до додаткової угоди до кредитного договору від 10 березня 20006 року, на спростування суми заборгованості по тілу кредиту та по відсоткам, визначені позивачем у цій позовній заяві.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, судом встановлено, що відповідачі не виконували зі свого боку належним чином умови кредитного договору від 10 березня 2006 року, кошти на погашення заборгованості щонайменше протягом останніх 9 років не вносили, надані позивачем докази щодо розміру заборгованості не спростували належними та достатніми доказами, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за тілом кредиту та відсотками є обґрунтованими.
В той же час, представником відповідача Дьоміної І.В. подано до суду заяву про застосування позовної давності, оскільки відповідачі, починаючи з грудня 2015 року погашень заборгованості за кредитним договором не здійснювали, про що було відомо позивачу.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і відсотків) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).
Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) сказано, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними.
Виходячи з наведеного, позовна давність застосовується лише у випадку обґрунтованості позову. У разі якщо вимоги позову є необґрунтованими, то суд має відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження №14-10цс18) відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, та зроблено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу».
Судом встановлено, що умовами кредитного договору передбачено строки виконання позичальником зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів (до 10 числа кожного місяця) (пункт 3.2 кредитного договору).
Таким чином, умовами кредитного договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.
Отже, поряд з установленням строку дії договору (до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань) сторони встановили строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.
Останній платіж на погашення кредиту (основний борг) здійснений 16 грудня 2015 року, тобто з розрахунку заборгованості за кредитом вбачається обізнаність позивача щодо невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором з 01 січня 2016 року.
Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Відповідно до п. 3.2. договору № 14-06-И/02 від 10 березня 2006 року та додаткової угоди № 1 до нього від 1 вересня 2014 року позичальник зобов`язується щомісячно, з вересня 2014 року по лютий 2015 року в термін з 1 по 10 число кожного місяця здійснює погашення заборгованості у розмірі 600 доларів США, а з березня 2015 року по 9 березня 2021 року в термін з 1 по 10 число кожного місяця у розмірі 596,79 доларів США, відповідно до графіку зниження розміру заборгованості, що є додатком 1 до кредитного договору (а.с. 46-48, т.1).
Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати до 10 числа кожного календарного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Статтею 58 Конституції України, статтею 3 ЦПК України закріплено принцип права, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Таким чином, з 2 квітня 2020 року визначена статтею 257 ЦК України позовна давність продовжена, а вимоги позивача підлягають задоволенню у період з 3 квітня 2017 року.
Таким чином, враховуючи зазначене та те, що виплата коштів відбувалась за періодичним платежем до 10 числа кожного місяця, суд доходить висновку, що позивачем не пропущено позовну давність на заборгованість, яка виникла у відповідачів в період з 11 квітня 2017 року по 9 березня 2021 року.
Відповідно до п. 3.2. додаткової угоди № 1 від 1 вересня 2014 року, позичальник зобов`язується здійснювати погашення позичкової заборгованості, а саме з березня 2015 року по 9 березня 2021 року в термін з 1 по 10 число кожного місяця у розмірі 596,79 доларів США.
З розрахунку, проведеному у відповідності до графіку зниження розміру заборгованості (а.с. 47-48, т.1) в період з 11 квітня 2017 року по 9 березня 2021 року у відповідачів виникла заборгованість у розмірі 28645,78 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 9 березня 2021 року (27,7091) становить 793748,78 грн.
Також суд погоджується із позицією представника відповідача Дьоміної І.В. про необхідність застосування позовної давності до вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом.
За підрахунком суду за період з 11 квітня 2017 року по 9 березня 2021 року, з урахуванням додатку 1 до кредитного договору (графік зниження розміру заборгованості) суд дійшов висновку, що до стягнення підлягають відсотки у розмірі 189286,13 грн, які розраховані за формулою, застосованою судом до розрахунку боргу за тілом кредиту.
Також позивачем ставилась вимога про стягнення 3% річних у сумі 90772,39 грн, нарахованої за період з 11 березня 2021 року по 15 березня 2023 року.
Суд частково погоджується із такою позицією позивача, враховуючи наступне.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 18 «Перехідні та Прикінцеві положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, враховуючи період нарахування 3% річних, визначених позивачем (з 11 березня 2021 року по 15 березня 2023 року), з огляду на положення пункту 18 Перехідних та Прикінцевих положень ЦК України, до стягнення підлягають 3% річних нараховані за період з 11 березня 2021 року по 23 лютого 2024 року включно на тіло кредиту у розмірі 22833,87 грн та на відсотки у розмірі 5445,22 грн.
Стосовно стягнення заборгованості з поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов`язання може бути порука.
Згідно з частинами першою, другою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до частин першої та другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України, у редакції до набрання чинності Закону № 2478-VIII, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18) зазначено, що з огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (провадження № 14-70цс19) зроблено висновок про те, що за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України у зазначеній редакції порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється після шести місяців з моменту спливу строку погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги у зв`язку з припиненням поруки за відповідною частиною основного зобов`язання.
Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив призводить до припинення суб`єктивного права кредитора.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Зазначений шестимісячний строк є преклюзивним, тобто його сплив є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові до поручителя. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника. Однак і в такому разі кредитор може звернутися із зазначеною вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.
З відповідним позовом про стягнення кредитної заборгованості з поручителів кредитор може звернутися протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем) (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (пункт 64) та від 27 березня 2019 року у справі № 200/15135/14-ц) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (пункт 61, 64) та постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2021 року у справі № 202/781/14).
Пунктом 5.1 договорів поруки від 10 березня 2006 року було передбачено, що порука припиняється, якщо кредитором протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором не заявив вимоги до поручителя.
Як зазначалось вище, додатком 1 до додаткової угоди 1 до кредитного договору від 10 березня 2006 року було передбачено щомісячні платежі, а строк кредитного договору визначено до 9 березня 2021 року. Із цим позовом позивач звернувся до суду 21 квітня 2023 року (надсилання позову до суду засобами поштового зв`язку), при цьому щонайменше з 1 січня 2016 року був обізнаний про те, що відповідачами, зокрема поручителями не виконуються умови кредитного договору та тіло кредиту і відсотки не сплачуються.
Отже, оскільки позивач звернувся з вимогами до поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 лише 21 квітня 2023 року, тобто поза межами строку дії договорів поруки (та з урахуванням того, що 6-ти місячний строк вираховується для кожного щомісячного платежу окремо), вимоги до них заявлено безпідставно та, відповідно, не підлягають задоволенню, через припинення строків договорів поруки.
Суд відхиляє доводи представника позивача про те, що позивач не надсилав вимогу до поручителів про сплату заборгованості за кредитним договором до 21 квітня 2023 року, оскільки у договорах зазначено, що місце реєстрації поручителів м. Донецьк, яке з 2014 року є тимчасово окупованою територією, та відповідно надсилання кореспонденції не є можливим, а поручителі у порушення умов кредитного договору не повідомили кредитора про зміну місця реєстрації, яка стала відома позивачу після подання цього позову до суду, оскільки, як зазначалось вище, вимога до поручителів має бути пред`явлена саме позовна. Доказів звернення позивачем до поручителів саме із позовною заявою (заявами) суду представником позивача не надавалось та такі обставини нею не стверджувались.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовних вимог до поручителів-відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відсутні.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на викладене, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що заявлені позивачем вимоги є частково обґрунтованими та підтверджені відповідними засобами доказування, а тому підлягають частковому задоволенню, а саме щодо стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірах, визначених в мотивувальній частині рішення суду саме з відповідача ОСОБА_1 як позичальника, а вимоги про стягнення заборгованості із поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів статті 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає до стягнення й сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 22, 525-526, 530, 546, 572, 589, 590, 591, 625, 1048, 1050,1054 Цивільного кодексу України, статтями 2, 10, 12, 13, 49, 76-81, 89, 133, 137, 141, 174,178, 264-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
У Х В А Л И В :
позовні вимоги Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за кредитним договором від 10 березня 2015 року № 14-06-И/02: основного боргу у розмірі 793748,78 грн, відсотки за користування кредитом у розмірі 189286,13 грн, 3% річних, нарахованих на суму основного боргу у розмірі - 22833,87 грн, 3% річних, нарахованих на борг щодо сплати відсотків у розмірі 5445, 22 грн та судовий збір у розмірі 15169,71 грн.
В іншій частині позовних вимог, а також в частині вимог щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Державна іпотечна установа, код ЄДРПОУ 33304730, м. Київ, бул. Лесі України, 34, 01133
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .
Повний текст судового рішення складено 23 грудня 2024 року.
Суддя К.В. Шаповалова
Суд | Дарницький районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 17.12.2024 |
Оприлюднено | 26.12.2024 |
Номер документу | 123971859 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них |
Цивільне
Дарницький районний суд міста Києва
Шаповалова К. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні