Постанова

від 10.12.2024 по справі 544/1941/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 544/1941/23 Номер провадження 22-ц/814/3098/24Головуючий у 1-й інстанції Сайко О. О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Чумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,

при секретарі Галушко А.О.,

розглянувши упорядку письмовогопровадження цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 28 травня 2024 року, ухвалене суддею Сайко О.О., повний текст рішення складено 04.06.2024, по справіза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру та способу стягнення аліментів, стягнення додаткових витрат на дітей,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про зміну розміру та способу стягнення аліментів, стягнення додаткових витрат на дітей.

В обґрунтування позову зазначала, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 17 грудня 2019 року. Від шлюбу з відповідачем мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після розлучення проживають з позивачем і перебувають на її утриманні. Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 19 вересня 2014 року на користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 вересня 2014 року і до досягнення ОСОБА_4 повноліття. На даний час розмір аліментів, який був визначений за рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2014 року, значно менше ніж прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, що недостатньо для матеріального утримання дітей і ставить позивача у скрутне матеріальне становище. Відповідач не бере участі у вихованні та утриманні дітей.

Також позивач вказувала, що навчання сина, який з 01 вересня 2022 року є студентом Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», здійснюється на платній основі, відповідно до договору вартість освітньої послуги за рік становить 17500 грн, яка була сплачена позивачем. Окрім того, позивачем було сплачено за проживання сина у гуртожитку за вказаний період. Сума проживання за рік становить 9400 грн.

Також зазначає, що неповнолітня донька сторін ОСОБА_5 має ряд складних хвороб, в зв`язку з чим потрібно проводити складне лікування. Згідно висновків медичних закладів донька має хвороби: хронічний пієлонефрит, хронічний цистит, сколіоз, плоскостопість, міопія ІІ ступеня, деформація грудної клітки. У зв`язку з хворобами донька перебуває на «Д» обліку. За останні три роки позивач придбала ліків на лікування дитини на суму 16769,51 грн. При цьому відповідач допомоги на лікування доньки не надає.

Просила збільшити розмір стягуваних з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та змінити спосіб утримання аліментів визначивши їх у твердій грошовій сумі в розмірі 2833 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення ОСОБА_4 повноліття.

Стягнути з відповідача половину сплачених коштів на навчання сина ОСОБА_3 в розмірі 20375 грн. та на лікування доньки ОСОБА_4 в розмірі 8384,76 грн як додаткові витрати на дитину.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 28 травня 2024 року Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Змінено спосіб стягуваних аліментів, визначений рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 19 вересня 2014 року вирішено стягувати із ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2200 грн. щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття ОСОБА_4 .

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 , 1/2 частину понесених додаткових витрат на навчання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 13500 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 , 1/2 частину понесених додаткових витрат на лікування доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 7374 грн. 45 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 1073 гривні 60 копійок.

З рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу. Просить рішення суду в частині зміни способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат на лікування доньки ОСОБА_6 у розмірі 7374 грн. 45 коп. скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що суд не взяв до уваги відсутність умов для зміни розміру аліментів, тоді як він не спроможний сплачувати аліменти навіть у тому розмірі, що стягувався. Щодо додаткових витрат на лікування доньки, то відповідач вважає, що позивачем не доведено, що ліки придбавалися саме на лікування доньки, тоді як в судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердила, що частина ліків використовувалася на лікування сина.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Сторони будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи до суду не з`явилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку .

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки,рішення судуоскаржується лишев частинізадоволенених вимогпро зміну розміру та способу стягнення аліментів, а також стягнення додаткових витрат на лікування доньки,у судуапеляційної інстанціївідсутні підставидля переглядуправильності рішеннясуду щодозадоволених вимогпро стягненнядодаткових витратна навчання сина.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з23 жовтня 2004року перебували взареєстрованому шлюбі(а.с.9-10).

У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народився син ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 - народилася дочка ОСОБА_4 . (а.с.5,6).

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 19 вересня 2014 року з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуті аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку платника аліментів, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 10 вересня 2014 і до досягнення ОСОБА_4 повноліття (а.с.7-8).

На підставі вказаного рішення суду видано виконавчий лист № 544/1908/13-ц та відкрито виконавче провадження №47149583 (а.с.59,60).

Згідно розрахункузаборгованостізі сплати аліментів виданого ЛубенськимМРВ ДВС СхідногоМРУ МЮ (м. Суми) заборгованість по аліментам ОСОБА_1 станом на31 липня 2023 року становила 34767,62 грн ( а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_5 старшийсин подружжя ОСОБА_3 досяг повнолітття.До липня2023 рокуз доходу відповідача утримувалисякошти наутримання неповнолітніхдітей врозмірі 2833грн, з липня 2023 року на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 у розмірі 1416,50 грн.

Неповнолітня ОСОБА_4 проживає разом із матір`ю ОСОБА_2 .

Повнолітній син сторін ОСОБА_3 досягнув повноліття, але навчається. Станом на час звернення до суду з позовом він є здобувачем вищої освіти 1 курсу денної форми навчання Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» (а.с. 38).

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2023 року, яке змінене постановою Полтавського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року, на його утримання з відповідача стягнуто аліменти в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку, починаючи з 31 липня 2023 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, тобто до 30 червня 2026 року (а.с.126-135).

Відповідно до договору 09. /3/-22 від 06 вересня 2022 року вартість освітньої послуги в університеті за 2022-2023, 2023-2024 навчальний рік складає 17500 грн (а.с.39-40), яка була сплачена позивачем (а.с.154,155). Окрім того, плата за проживання в гуртожитку студента ОСОБА_3 згідно довідки від 28 жовтня 22 року № 15-10/2129 становить 1000 грн на місяць, відповідно плата за проживання в гуртожитку за період навчального року з 19 вересня 2022 року по 30 червня 2023 року становить для даного студента 9400 грн (а.с.41). Позивачем було сплачено 9500 грн за проживання сина у гуртожитку за вказаний період та додатково 5000 грн за проживання протягом 2023-2024 навчального року (а.с.155,156).

ОСОБА_1 працездатний, працює черговим стрілочного посту ВП «Полтавська дирекція залізничних перевезень «Регіональної філії «Південна залізниця «АТ «Укрзалізниця» та його дохід за період з січня по липень 2023 року становив58195,39(а.с.58).

Заборгованість відповідача по сплаті аліментів, визначених попереднім рішенням суду не звільняє його від сплати аліментів на утримання своїх дітей.

ОСОБА_2 працює в КП «Готель «Пирятин» та розмір її доходу за період із січня по вересень 2023 року становив 52227,67 грн (а.с.79).

Неповнолітня донька сторін ОСОБА_7 згідно висновків медичних закладів має хвороби: хронічний пієлонефрит, хронічний цистит, сколіоз, плоскостопість, міопія ІІ ступеня, деформація грудної клітки та у зв`язку з хворобами перебуває на «Д» обліку, що підтверджується медичними висновками, виписками з історії хвороби, де містяться лікарські рекомендації та призначення лікування. (а.с.11-25)

На підтвердження витрат на лікування доньки позивачем надано копії квитанцій та товарних чеків на придбання ліків та медичних препаратів на загальну суму 14748 грн. 89 коп. (а.с. 142-153)

Частиною 3 статті 51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина 2 статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Відповідно дочастин 1та 2статті 27Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За змістом статті 180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Як передбачено частинами 1-3 статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч.1).

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч. 2).

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3).

42. Згідно з частиною першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:1)стан здоров`ята матеріальнестановище дитини; 2)стан здоров`ята матеріальнестановище платникааліментів; 3)наявність уплатника аліментівінших дітей,непрацездатних чоловіка,дружини,батьків,дочки,сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

За приписами частини другої цієї статті розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно з пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

У частині 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи матеріали справи, зважаючи на те, що батько є працездатною, фізично здоровою особою, беручи до уваги вік дитини та стан здоров`я, а саме те, що вона страждає на хронічне захворювання, тобто потребує регулярного лікування, враховуючи прожитковий мінімум визначений законодавством для дитини відповідного віку, колегія суддів приходить до висновку, що сума аліментів у розмірі 2200 грн. є необхідною для забезпечення гармонійного розвитку дитини та посильною для спати відповідачем.

При цьому, надаючи оцінку доказам наданим сторонами, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про недоведеність ОСОБА_1 неспроможності сплачувати аліменти в зазначеному розмірі.

Відповідач також не надав доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги щодо неможливості отримувати додатковий дохід у зв`язку з графіком роботи, а також що стягуваний з нього розмір аліментів є непосильний та перевищує половину його доходу.

Разом з тим, законодавцем визначені обмеження щодо розміру відрахувань, а саме частиною 3статті 70 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Зазначене вище гарантує захист боржника від непомірних стягнень саме на стадії виконання та збалансовує інтереси сторін виконавчих проваджень.

Крім того, частиною 2 статті 150 СК України встановлено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до вимог частини 1 статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489 цс 17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Згідно з частиною 2 статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18.

Аналізуючи зазначені норми права та правові позиції Верховного Суду колегія суддів звертає увагу, що додаткові витрати на лікування пов`язанні з наявність у доньки ОСОБА_6 ряду захворювань, а саме хронічного пієлонефриту, хронічного циститу, сколіозу, плоскостопості, міопії ІІ ступеня, деформація грудної клітки. У зв`язку з зазначеними хворобами донька потребувала додаткового лікування, однак розмір аліментів, що стягувався з відповідача був недостатнім для забезпечення належного лікування дитини.

При дослідженні квитанцій та виписок наданих позивачем на підтвердження витрат на лікування доньки, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку. що придбані препарати відповідають призначенням та рекомендаціям лікарів. При цьому, судом було прийнято до уваги розрахунок позивачки щодо розміру витрат на придбання ліків для лікування доньки та для лікування сина, та задоволено позов частково.

За вказаних обставин, враховуючи, що оскаржуваним рішенням стягнуті додаткові витрати лише на лікування доньки, безпідставними є доводи наведені в апеляційній скарзі, щодо придбання ліків на лікування сина.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем жодним чином не спростовано розмір витрат на лікування доньки, їх невідповідність призначенням лікарів, чи використання ліків іншими особами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Зважаючи на наведене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 28 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 10 грудня 2024 року

Головуючий О.В. Чумак

Судді Ю.В. Дряниця

Л.І. Пилипчук