Ухвала

від 18.12.2024 по справі 545/3622/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/3622/24 Номер провадження 11-кп/814/2002/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого суддіОСОБА_2 суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника засудженогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 , в інтересах засудженого ОСОБА_8 , на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 04 вересня 2024 року,

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням у вигляді пробаційного нагляду

ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та проживаючому за адресою АДРЕСА_1 , засудженому

24 березня 2021 року Біляївським районним судом Одеської області за ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Ухвалене рішення місцевий суд мотивував тим, що засуджений не став на шлях виправлення.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 04 вересня 2024 року, ухвалити нову ухвалу, якою замінити ОСОБА_8 невідбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі більш м`яким покаранням у вигляді пробаційного нагляду в межах невідбутої частини покарання з покладенням на засудженого таких обов`язків: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що засуджений за час відбування покарання твердо став на шлях виправлення, при цьому, позитивно характеризується, 3 рази заохочувався, мав лише 1 стягнення, яке 16 лютого 2024 року погашено, після чого отримував 2 заохочення, працює в установі, до засудження проходив службу пожежним рятувальним, відшкодував витрати, пов`язані з проведенням експертиз, у сумі 2642 гривні 40 копійок, а інші виконавчі листи до виправної колонії не надходили, бажає та готовий відшкодувати стягнуту з нього за цивільними позовами шкоду, має: цивільну дружину, двох малолітніх дітей і батьків похилого віку, яким фінансово допомагає.

Колегія суддівСудової палатиз розглядукримінальних справзаслухала суддю-доповідача, доводи засудженого та його захисника про задоволення апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження, особової справи, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.404КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зіст.370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно дост.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Цих вимог місцевим судом дотримано.

Частинами 1 та 4 ст.82 КК України передбачено, що особам, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням.

Виходячи з положень ч.3 ст.82 КК України, заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

У п.п.1,17Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №2від 26квітня 2002року "Проумовно-достроковезвільнення відвідбування покаранняі замінуневідбутої частинипокарання більшм`яким" зазначено, що заміна невідбутої частини покарання більш м`яким має сприяти досягненню мети, передбаченоїст.50 КК України- виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. При вирішенні питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

За змістом приписів ст.6КВК України виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються у його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Становлення ж особи на шлях виправлення являє собою прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і добросовісне ставлення до праці, які свідчать про сумлінне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись й в умовах відбування більш м`якого покарання.

Висновок про таке ставлення повинен бути заснований на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого і ставлення його до праці за весь період перебування в установі виконання покарань.

При цьому, відповідно до ст.9 КВК України добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є обов`язком засудженого.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що 24 березня 2021 року Біляївським районним судом Одеської області ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Стянуто з ОСОБА_8 на користь: КУ «Одеська обласна клінічна лікарня» 18 041 гривгю 41 копійку майнової шкоди; ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» - 124693 гривні майнової шкоди; ОСОБА_10 61590 гривень 99 копійок майнової шкоди та 200000 гривень моральної шкоди; держави 2642 гривні 40 копійок процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експертів.

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що він 05 січня 2016 року приблизно о 17 годині по вул. Леніна в м. Біляївка Одеської обл. у порушення вимог п.п.1.5, 2.3 «б», 2.9 «а», 10.1, 12.1, 12.3, 13.1ПДРУкраїни, керуючи автомобілем «ВАЗ 21063» н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, не врахував дорожню обстановку, застосував неправильні методи керування, не обрав безпечну швидкість руху та вчинив зіткнення з автобусом «ПАЗ 3205», н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого пасажиру керованого ним (засудженим) автомобіля ОСОБА_10 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження (т.1 а.о.с.7-11).

Судом апеляційноїінстанції встановлено,що початок строку покарання ОСОБА_8 визначено з 10 листопада 2022 року, кінець цього строку 10 листопада 2027 року.

Тобто є наявними передумови (формалізовані підстави, що пов`язуються із фактичним відбуттям засудженим певної частини строку призначеного йому покарання) для розгляду питання про застосування положень ст.82 КК України щодо ОСОБА_8 і це не оспорюється ніким із учасників судового провадження.

Однак для застосування положень ст.82 КК України необхідна наявність не лише формально-юридичних підстав, а й оціночних, які виражаються формулюванням «… засуджений став на шлях виправлення».

Як убачається з матеріалів особової справи, ОСОБА_8 у місцях позбавлення волі знаходиться з 10 листопада 2022 року, за час перебування в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» характеризувався посередньо, стягнень і заохочень не мав.

Далі з26грудня 2022року засудженийвідбував покаранняв ДУ«Кагарлицька виправнаколонія (№115)»,де отримував1заохочення увигляді подяки,до застосуваннястягнення дотримувавсяповедінки позитивноїспрямованості,разом зтим,16серпня 2023року притягувавсядо дисциплінарноївідповідальності зазлісне порушення встановленого порядку відбування покарання, а саме вживання алкоголю на контрагентському об`єкті, із застосуванням до нього стягнення у вигляді поміщення в дисциплінарний ізолятор строком на 3 доби, яке наразі погашене, перебував на профілактичному обліку як особа, схильна до вчинення злісних порушень порядку відбування покарання, був працевлаштований, виконував роботи з благоустрою установи, компенсував 2642 гривні 40 копійок у рахунок стягнутих із нього за вироком суду процесуальних витрат.

Із 04 січня 2024 року ОСОБА_8 відбуває покарання в ДУ «Крюковська виправна колонія (№29)», де 2 рази заохочувався із застосуванням подяк, стягнень не має, характеризується позитивно, не працевлаштований у зв`язку з відсутністю необхідних робочих місць в установі, здійснює роботи з благоустрою виправної колонії, бере участь у виховних заходах, винуватість у вчиненому злочині не визнає та не усвідомлює наслідки вчинених кримінально-протиправних дій для потерпілого, що зафіксовано в даних характеристик ДУ «Кагарлицька виправна колонія (№115)» від 15 серпня 2023 року, ДУ «Крюковська виправна колонія (№29)» від 15 липня, 27 серпня 2024 року, виписки з протоколу ДУ «Кагарлицька виправна колонія (№115)» від 23 серпня 2023 року, матеріалів про стягнення і заохочення засудженого (т.2 а.о.с.43-44, 49, 58, 84-96, а.с.п.31-43).

Процес же отримання ОСОБА_8 заохочень без стягнень почав здійснюватися лише з 06 червня 2024 року, в той час як засуджений перебуває в місцях позбавлення волі з 10 листопада 2022 року, тобто такий процес у послідовному виразі не мав місце протягом більше півтора року, а спостерігався лише в період часу безпосередньо перед поданням до суду клопотання про застосування положень ст.82 КК України.

При цьому, ОСОБА_8 засуджений за вчинення тяжкого злочину в стані алкогольного сп`яніння, який призвів до заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Як убачається зі змісту ухвали Одеського апеляційного суду від 10 листопада 2024 року, якою залишено без зміни вирок Біляївського районного суду Одеської області від 24 березня 2021 року щодо ОСОБА_8 , за рік до вчинення кримінального правопорушення останній неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння (т.1 а.о.с.24-27).

Окрім того, в ході розгляду питання про заміну невідбутоїчастини покараннябільш м`яким слід ретельно з`ясовувати, зокрема, ставлення засудженого до вчиненого злочину (п.17постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким»).

Разом з тим, засуджений як у ході розгляду кримінального провадження по суті, так і навіть станом на час відбування покарання не визнав винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, спричиненні ним негативних наслідків для потерпілого й не надав критичний осуд своїй кримінально-протиправній поведінці. У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_8 також не висловив щире каяття у вчинених злочинних діях.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що застосоване до засудженого стягнення у вигляді поміщення в дисциплінарний ізолятор за злісне порушеннявстановленого порядкувідбування покарання хоча й погашене наразі, проте свідчить про його схильність до свідомого систематичного порушення встановлених КВК України й те, що він належних висновків для себе не зробив після вчинення зазначеного вище тяжкого злочину в стані алкогольного сп`яніння, натомість продовжив протиправну поведінку в місцях позбавлення волі.

Таким чином, із аналізу наведених вище даних та обставин у їх сукупності встановлено, що поведінка засудженого була нестабільною та не характеризувалась своєю сумлінністю, позитивністю протягом усього строку відбування покарання, і є відсутніми підстави для висновку про становлення ОСОБА_8 на шлях виправлення, яке могло би ефективно продовжуватись і в умовах відбування більш м`якого покарання, в тому числі у вигляді пробаційного нагляду, про що порушується питання в апеляційній скарзі.

Посилання апелянта на наявність у засудженого родини, якій він фінансово допомагає, працевлаштування останнього до затримання, як окремо, так і в сукупності з наведеними вище обставинами не свідчать про становлення ОСОБА_8 на шлях виправлення, а тому не є доцільною та мотивованою підставою для застосування до нього приписівст.82 КК України.

Так, доцільність і необхідність заміни невідбутої частини покарання викликана тим, що процес виправлення досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестає бути необхідним, і подальше його виправлення можливе в умовах відбування більш м`якого виду покарання, чого не встановлено в цьому провадженні. Відбутий ОСОБА_8 строк покарання хоча і узгоджується з вимогами КК України, проте наразі застосування положень ст.82 КК України щодо засудженого є невиправданим з точки зору дотримання вимог загальної та особливої превенції.

За таких обставин, місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні клопотання захисника про заміну ОСОБА_8 невідбутої частини покарання більш м`яким.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення, не встановлено.

Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , в інтересах засудженого ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 04 вересня 2024 року щодо ОСОБА_8 без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4