Рішення

від 23.12.2024 по справі 308/7066/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/7066/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

23 грудня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання - Майор Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовною заявою Служби у справах дітей Виконавчого комітету Сюртівської сільської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

Служба у справах дітей Виконавчого комітету Сюртівської сільської ради звернулася до Ужгородського міськрайонного суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивує тим, що на адресу служби у справах дітей Сюртівської сільської ради надійшло усне повідомлення від служби у справах дітей Закарпатської обласної військової адміністрації, що в обласному притулку для дітей Закарпатської області перебуває дитина на ім?я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ймовірне місце проживання якого територія Сюртівської територіальної громади, а саме: АДРЕСА_1 .

До притулку служби у справах дітей Закарпатської обласної військової адміністрації дитина потрапила з дитячої лікарні міста Мукачева на підставі клопотання служби у справах дітей Мукачівської міської ради без документів, що посвідчили особу хлопчика (свідоцтво про народження). Водночас заклад повідомив, що жодних документів (актів) про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров?я або яку відмовилися забрати батьки чи інші родичі, про підкинуту чи знайдену дитину складено не було.

Зазначає, що реагуючи на повідомлення службою у справах дітей виконавчого комітету Сюртівської сільської ради було проведено пошукову роботу щодо місцязнаходження ймовірних батьків дитини. Відомо, що матір`ю дитини являється громадянинка ОСОБА_4 , а батьком - ОСОБА_2 . Після залишення дитини у лікарні вищевказана особа не виявляла бажання спілкуватися з дитиною та не цікавилася нею, жодного разу до закладу (притулку) не приходила, про що свідчить лист завідувача притулку служби у справах дітей N? 01-14/72 від 30.01.2024 року.

Щодо інформації про батька дитини служба неодноразово намагалася віднайти ОСОБА_2 , але зі слів сусідів чоловік перебував на стаціонарному лікуванні у місті Ужгород. На початку 2024 року службі у справах дітей все ж таки вдалося поспілкувалася з гр. ОСОБА_2 у ході спілкування з?ясовано, що на території громади за адресою АДРЕСА_2 , проживає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомо, що останній з 28.06.1997 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , шлюб не розірвано, проте подружжя тривалий час, а саме з 2004 року не проживають разом. Наразі громадянину ОСОБА_2 нічого не відомо про місце перебування дружини, контактів з нею він не підтримує і вказав, що дитина, ОСОБА_1 не є його біологічною дитиною, про існування такої дитини йому нічого не відомо. Про дружину ОСОБА_5 висловлювався вкрай негативно, зі слів чоловіка його дружина нехтувала їхнім сімейним життям, чоловік постійно наголошував на тому, що остання веде асоціальний спосіб життя, бродяжить, місця постійного проживання не має, схильна до вживання алкоголю.

Службою у справах дітей було взято на облік малолітнього хлопчика, як такого, що залишився без батьківського піклування. Після трьох місячного перебування у притулку для дітей у смт. Батьово, відповідно до клопотання служби у справах дітей виконавчого комітету Сюртівської сільської ради №23/19/01-04 від 30.01.2024 року малолітнього ОСОБА_1 було влаштовано до Закарпатського центру соціально-психологічної реабілітації дітей у місто Сваляву.

Так, як дитина немала відповідних правових документів, які б засвідчували його особу службою у справах дітей Сюртівської сільської ради було проведено реєстрацію народження хлопчика в органах ДРАЦСу та виготовлено свідоцтво про народження дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_1 від 21.12.2023 року виданого Тячівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління.

Позивач зазначає, що питання щодо ухиляння гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов?язків було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулося 22.01.2024 року де обговорено дане відношення батьків до малолітнього хлопчика та прийнято рішення про наявність підстав для надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно їх малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Посилаючись на викладене, на дані рішення Виконавчого комітету Сюртівської сільської ради "Про доцільність позбавлення батьківських прав" від 26.01.2024 року №11/2023, яким затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та гр. ОСОБА_2 , відносно їх неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просить суд ухвалити рішення, яким: позбавити гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно їх малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позиція сторін справи :

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, натомість на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомляла, клопотань про відкладення розгляду справи та письмових заперечень до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України. Оскільки відповідно до відповіді з Холмківської сільської ради, гр. ОСОБА_3 згідно адресної картотеки реєстраційного обліку - не значиться. 01.07.2008 року гр. ОСОБА_3 було знято з реєстрації місця проживання за заявою нового власника житла. Згідно господарської книги №2 с. Ботфалва 2006-2010 р.р. стор. 58 зроблено відповідний запис: вибула у АДРЕСА_3 , а саме 01.08.2008 року, то ОСОБА_3 викликалася до суду через оголошення на офіційному веб -сайті судової влади України, яке було розміщено з 29.05.2024 року, 09.09.2024 року та на 30.10.2024 року та на 09.12.2024 року.

Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Окрім того, відповідач ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку за останньою відомою адресою місця проживання, що стверджується рекомендованими повідомленнями, які повернулись на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» за №0600269191756, №0600286793042, №0600294890570, №0600294964433, №0600286791350 та з відміткою «вручено » за №0600271215018.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи неодноразово був повідомлений у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання у відповідності до ч.ч.6,7 ст. 128 ЦПК України, відзив до суду не надходив.

Відповідач ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що стверджується рекомендованими повідомленнями, які повернулись на адресу суду як невручене за №0600294962961 та даними відстеження з додатку «Укрпошта» з відміткою «за закінченням терміну зберігання» за №0600294962961 та підтверджується даними розписки від 21.06.2024 року про отримання повістки про виклик до суду , яка була вручена останньому особисто.

Окрім того слід зазначити, що інформація про дату і час розгляду справи наявна на сайті Судова влада.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 4 ст. 10 Цивільно- процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що відповідачі повідомлені належним чином повторно не з`явилися до суду без повідомлення причин, не подали відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

28.05.2024 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

02.10.2024 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не застосовували-ся.

Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з влас-ної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Фактичні обставини справи встановлені судом:

Судом встановлено, що 09.10.2023 року дитину ОСОБА_6 знайдено в АДРЕСА_4 , на майданчику. Хлопчик доставлений у супроводі працівників поліції та госпіталізований в інфекційне відділення ОДЛ для подальшого обстедення та перебування до оформлення документації, так як прізвище, ім`я та побатькові написані зі слів знайомих, як і адреса проживання, що пітверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого 8221 від 31.10.2023 року виданої КНП "Обласна дитяча лікарня Закарпатської обласної ради".

Судом встановлено, що листом №1112 від 30.10.2023 року Служба у справах дітей Мукачівської міської ради звернулась до завідувачки притулком для дітей служби у справах дітей Закарпатської ОДА Шелемба М. згідно якого просила розглянути можливість тимчасового влаштування до закладу дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначено, що дитина перебувала у супроводі жінки, ідентифікованої працівниками поліції як ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_5 . ОСОБА_3 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , 1969 р.н. зареєстрованим в АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що згідно наказу начальника служби у справах дітей Виконавчого комітету Сюртівської сільської ради Кіш В. «Про взяття на облік дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 09.11.2023 року №17/01-06 взято на облік служби у справах дітей Виконавчого комітету Сюртівської сільської ради дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який залишився без батьківського піклування. Судом встановлено, що згідно наказу начальника служби у справах дітей Сюртівської сільської ради Кіш В. «Про продовження перебування дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на обліку, як такого, що залишився без батьківського піклування» від 20.11.2023 року №18/01-06 продовжено перебування дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку служби у справах дітей виконкому Сюртівської сільської ради дитини, як такого, що залишився без батьківського піклування.

Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Сюртівської сільської ради від 24.11.2023 року №76/2023 " Про реєстрацію народження дитини" вирішено: Службі у справах дітей Сюртівської сільської ради в особі Кіш В.С. звернутися із заявою про реєстрацію дитини до Тячівського віддіду ДРАЦС у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністрества юстиції; при реєстрації народження дитини в актовому записі про народження вказати відомості про дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Тячів, матір`ю дитини записати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у графі відомості про батька зазначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Судом встановлено, що гр. ОСОБА_3 , в пологовому будинку ІНФОРМАЦІЯ_5 о 11 год. 15 хв. народила дитину : хлопчик, вагою - 1850 грамів. Дитина народилась недоношена, на 32 тижні вагітності, що підтверджується медичним свідоцтвом про народження №401/1259 від 26.05.2022 р., виданим КНП «Тячівська РП» на якому наявний підпис ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що начальник служби у справах дітей Сюртівської сільської ради Кіш В. звернулась до керівника Тячівського віддіду ДРАЦС у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністрества юстиції Маханець С. з листом №233/19/01-17 від 14.12.2023 року в якому просила на виконання рішення виконавчого комітету Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 24.11.2023 року №76 "Про державну реєстрацію народження дитини" провести реєстрацію малолітньої дитини за ст.. 133 СК України, а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тячів, Закарпатської області, відповідно до чинного законодавства України та видати відповідні документи про проведення державної реєстрації народження.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 21.12.2023 року, виданого Тячівським відділом ДРАЦС у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністрества юстиції, копія якого приєднана до матеріалів справи.

У свідоцтві про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у графі батько зазначено ОСОБА_2 , а у графі мати - ОСОБА_3 .

Предметом розгляду Служби у справах дітей Сюртівської сільської ради було питання виконання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно їх неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно висновку органу опіки та піклування Виконавчого комітету Сюртівської сільської ради враховуючи інтереси ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно їх малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також вищевказаним висновком встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не приймають участі у вихованні дитини, не цікавляться її життям та здоров`ям, не виявляють бажання спілкуватися з ним, а також не надають матеріальну допомогу на його утримання, не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, зокрема - не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток. Батьки дитини на вищевказане засідання не з`явилися, хоча була належним чином повідомлені про час та місце його проведення.

Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Сюртівської сільської ради від 26.01.2024 року №11/2023 «Про доцільність позбавлення батьківських прав» затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відносно їх малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 12.02.2024 року був прийнятий та зарахований до стаціонарної групи до Закарпатського центру соціально-психологічної реабілітації дітей, що підтверджується даними довідки №01-11/53 від 12.02.2024 року виданої вихователем- методистом ОСОБА_7 центру соціально-психологічної реабілітації дітей.

Нормативно-правове регулювання:

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Правовідносини між сторонами випливають із норм Сімейного Кодексу України.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина перша статті 121 СК України).

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини (частина перша статті 122 СК України).

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 126 СК України).

Законодавством передбачено певні обов`язки батьків щодо їх дитини, а також вимогу ухвалювати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, інших осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Зокрема відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватись з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти , готувати її до самостійного життя.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання одного з них окремо від дитини, не впливає на об`єм їх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків.

Всупереч закону та моральним засадам суспільства відповідачі жодного з покладеного законом на батьків обов`язків не виконують, хоча дитина за своїм віком потребує цього.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини є підставою передбаченою п.2 ч. 1 ст. 164 СК України позбавлення батьківських прав.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення поновлення батьківських прав", особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України. Ухилення від виконання батьківських обов`язків має місце тоді, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків.

Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Відповідно до ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалась з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовими рішеннями, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до ч.8, ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

За змістом ст.18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за вихо-вання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідачі впродовж тривалого часу вихованням малолітньої дитини не займаються, не виявляють інтересу до її життя, не виявляють бажання до спілкування з нею та, зокрема, матір залишила дитину в медичному закладі.

Згідно зі ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, відповідач ОСОБА_2 надав письмову заяву, згідно якої зазначив, що перебуває у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 , однак з 2004 року вони спільно не проживають. Вказав, що діти народжені після 2004 року не є його дітьми, ОСОБА_1 не народився у їхньому шлюбі та він не являється його батьком. Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 добровільно відмовився від батьківських прав та обов`язків щодо дитини ОСОБА_1 , що є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, відповідачі ухилялись від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини , що є підставою для позбавлення їх батьківських прав.

За приписами ч. 1 ст. 76, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідачі жодних доказів на спростування доводів позивача не надали що, на думку суду, свідчить про їх байдуже ставлення до їх малолітньої дитини.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд вважає що з боку відповідачів мала місце винна поведінка, яка проявилась в свідомому ухиленні ними від виконання своїх батьківських обов`язків. Оскільки вказані факти як кожен окремо, так і в сукупності, розцінюються судом як ухилення відповідачів та свідомим нехтуванням батьківськими обов`язками, суд приходить до висновку про необхідність позбавлення відповідачів батьківських прав відносно їх дитини.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачі ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню свого сина, а тому, з метою захисту прав та інтересів малолітньої дитини , суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості , суд приходить до висновку, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відносно їх малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є обґрунтованими та підлягають до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Згідно п.1 ч.1 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо його виховання.

Разом з тим, слід роз`яснити відповідачам, що згідно ч.2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргу ментів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо розподілу судових витрат

Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів на користь держави суму судового збору в розмірі 3028,00 гривень.

Разом з тим солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Судове засідання було призначено на 09.12.2024 року, дата складання повного судового рішення 23.12.2024 року, а відтак датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення -23.12.2024 року.

Керуючись ст. ст. 13, 76, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 7, 150, 155, 164-166, 191 СК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Служби у справах дітей Виконавчого комітету Сюртівської сільської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав- задовольнити.

Позбавити гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (місце реєстації: АДРЕСА_2 ), на користь держави суму судового збору в розмірі 1514 гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце проживання: АДРЕСА_6 ) на користь держави суму судового збору в розмірі 1514 гривень 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Сюртівської сільської ради (89432, Ужгородський р-н., с. Сюрте, вул. Ракоці, буд.2, код ЄДРПОУ 43952755);

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (місце реєстації: АДРЕСА_2 );

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце проживання: АДРЕСА_6 );

Дата складання повного тексту рішення з врахуванням днів перебування у нарадчий кімнаті в іншій справі - 23.12.2024 року

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца