Рішення

від 20.12.2024 по справі 588/1124/24

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 588/1124/24

Провадження № 2/588/298/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю: секретаря судових засідань Міронченко Г.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Тростянецької міської ради як орган опіки та піклування, Відділ «Служба у справах дітей» Тростянецької міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з батьком,

У С Т А Н О В И В:

Представниця позивача ОСОБА_3 у червні 2024 року звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з указаним позовом, який мотивувала тим, що 05.06.2021 позивач та відповідачка уклали шлюб, який був зареєстрований у Тростянецькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 55. За час шлюбу у позивача та відповідачки народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спільне життя сторін не склалося через різні погляди на життя та обов`язки.

27.03.2024 відповідачка покинула позивача та їх спільну дитину та поїхала на роботу в Польщу. З цього часу спільне господарство сторони не ведуть. Подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та інтересам дитини. Шлюб носить формальний характер, подальше його збереження та примирення неможливе.

Після припинення сімейних стосунків донька сторін проживає разом із позивачем, який опікується нею, годує, купає, пере речі, водить до садка, проводить дозвілля, займається її розвитком, тобто самостійно, без участі відповідачки, виховує доньку.

З березня 2024 року відповідачка державний кордон не перетинала, у житті доньки активної участі не приймає. Позивач, як батько дитини відповідально відноситься до виконання своїх батьківських обов`язків, а саме повністю матеріально забезпечує свою малолітню доньку, піклується про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, створює належні умови для розвитку її здібностей та інтересів. Малолітня дитина відвідує дитячий садок по теперішній час, зареєстрована та проживає разом із батьком, у належній останньому на праві власності квартирі, у якій забезпечені усі матеріально-побутові умови для комфортного проживання його доньки. Позивач працює та має постійний прибуток.

Посилаючись на вказані обставини представниця позивача просить суд: 1) розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрований 05.06.2021 у Тростянецькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 55; 2) визначити місцем проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання її батька ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 25.06.2024 було відкрито провадження у даній справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 18.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду та за клопотанням представниці позивача витребувано докази у справі.

У судовому засіданні позивач та його представниця заявлені вимоги підтримали з підстав указаних у позові, просили задовольнити.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, але подала заяву в якій зазначила, що позовні вимоги визнає повністю та просить розглянути справу без її участі.

Представниця третьої особи Відділу «Служба у справах дітей» Тростянецької міської ради подала заяву про розгляд справи без участі представника відділу.

Представник третьої особи Виконавчого комітету Тростянецької міської ради як органу опіки та піклування у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, письмових пояснень по справі не подав.

Заслухавши пояснення позивача та його представниці, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що між сторонами мають місце сімейні правовідносини, позов частково обґрунтований і підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 05.06.2021 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований шлюб у Тростянецькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 55. Після реєстрації шлюбу відповідачка змінила своє прізвище на « ОСОБА_7 » (а.с. 6).

За час шлюбу у позивачки та відповідача народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).

З вересня 2023 року по вересень 2024 року малолітня ОСОБА_5 відвідувала Комунальний заклад дошкільної освіти «Казка», а з вересня 2024 року відвідує Комунальний заклад дошкільної освіти «Калинка». За час перебування у дитини у закладі «Калинка», мати дитини ОСОБА_4 не брала участі у вихованні дитини, не цікавилася справами дитини, не спілкувалася з вихователями групи. Всі питання щодо дитини вирішуються батьком (а.с. 8, 42).

Згідно записів будинкової книги малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована разом із батьком ОСОБА_1 та матір`ю ОСОБА_4 за однією адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9-11).

Відповідно до інформації Державної прикордонної служби УкраїниОСОБА_4 виїхала з території України перетнувши державний кордон 28.03.2024. Інформація про повернення в Україну відсутня (а.с. 32).

16.12.2024 Відділом «Служба у справах дітей» Тростянецької міської ради складено висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 (а.с. 37-38).

12.08.2024 відповідачка була звільнена з роботи у КНП «Тростянецька міська лікарня» ТМР (а.с. 40).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомив, що дружина відповідача ОСОБА_9 на весні 2024 року поїхала на заробітки та з того часу він її не бачив у м. Тростянець. Дитина ОСОБА_10 проживає разом із батьком, який її виховує. Між дитиною та батьком гарні відносини. Дитина забезпечена одягом, іграшками.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомила, що позивач сам виховує дитину ОСОБА_10 , а дружина позивача ОСОБА_9 поїхала за кордон на початку весни 2024 року. Вона бачила як позивач гуляє з дитиною, займається вихованням. Дитина доглянута. У позивача гарні відносини з дитиною.

Отже судом встановлено, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені. Шлюб на даний час носить формальний характер. Подальше збереження шлюбу неможливе.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки. Примушування чоловіка та жінки до шлюбу не допускається.

Згідно ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на визнання відповідачкою заявленого позову, відсутність згоди позивача на збереження шлюбу, примушування для збереження шлюбних відносин є порушенням прав чоловіка та дружини на свободу, а тому шлюб необхідно розірвати.

Відтак, позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини з батьком зважаючи на таке.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згодищодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

При вирішенні спору щодо місця проживання дитини, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, бажання дитини, стать, вік дитини, матеріальне забезпечення батьків, їх працевлаштування та інші обставини, що мають істотне значення.

Як установлено судом, місце проживання малолітньої ОСОБА_5 сторони визначили за взаємною згодою за місцем проживання батька та між ними відсутній спір з цього питання.

Сімейні відносини, враховуючи їх особистісний характер, повинні в першу чергу вирішуватися за згодою їх учасників, і тільки в разі відсутності такої згоди (існування між ними спору) - зокрема, в суді.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене права чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Отже, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушення.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Фактично у даній справі спір щодо місця проживання дитини ініційований батьком, з яким дитина проживає і від якого мати не вимагає зміни місця проживання.

З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що вимоги про визначення місця проживання дитини заявлені позивачем передчасно, оскільки зверненню до суду з відповідним позовом має передувати спір між батьками про визначення місця проживання дитини та, принаймні, існувати на час вирішення справи в суді.

Відсутність між сторонами відповідного спору, унеможливлює вирішення питання в судовому порядку, оскільки завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав особи.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про визначення місця проживання дитини з батьком задоволенню не підлягають.

Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Тростянецької міської ради як орган опіки та піклування, Відділ «Служба у справах дітей» Тростянецької міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з батьком - задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрований 05.06.2021 у Тростянецькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 55.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідачка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

третя особа - Виконавчий комітет Тростянецької міської ради Сумської області як орган опіки та піклування, адреса: вул. Миру, буд. 6, м. Тростянець, Охтирський район, Сумська область, 42600, ЄДРПОУ 24006361;

третя особа - Відділ «Служба у справах дітей» Тростянецької міської ради Сумської області, адреса: вул. Благовіщенська, буд. 3, м. Тростянець, Охтирський район, Сумська область, 42600, ЄДРПОУ 44133812.

Повне рішення суду складено 23.12.2024.

Суддя О. О. Огієнко