Постанова

від 19.11.2024 по справі 438/1374/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 438/1374/19 Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т.

Провадження № 22-ц/811/3332/23 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря Матяш С.І.,

з участю: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 06 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Бориславського міського нотаріального округу Львівської області Фірман Борис Ілліч, приватний нотаріус Бориславського міського нотаріального округу Львівської області Василевич Оксана Романівна, виконавчий комітет Бориславської міської ради Львівської області, як орган опіки та піклування, ОСОБА_5 , про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом і за законом, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом і за законом, та витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2019 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, в якому просили:

1) встановити факт прийняття ними спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Бориславі Львівської області;

2) визнати недійсними видані на ім`я ОСОБА_2 приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Фірманом Б.І.: свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 23.11.2018 року за реєстровим №846 на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 ; свідоцтво про право на спадщину за законом від 23.11.2018 року за реєстровим №847 на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 , скасувати рішення приватного нотаріуса Бориславського міського нотаріального округу Фірмана Б.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.11.2018 року, індексний номер 44226150, та записи про проведену державну реєстрацію права власності №№29086463, 29086489;

3) визнати за ними, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , право спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 : по 1/4 частині за кожним в порядку спадкування за заповітом, та по 1/4 частині за кожним в порядку спадкування за законом, після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Бориславі Львівської області;

4) визнати за кожним із них, за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , по 1/4 частині у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Бориславі Львівської області;

5) витребувати від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивачі обгрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько ОСОБА_6 , який є також батьком відповідача ОСОБА_2 . На момент смерті ОСОБА_6 постійно проживав у будинку АДРЕСА_1 .

За життя, 02.02.1993 року батько склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Бориславської державної нотаріальної контори Петруняк І.О., за реєстровим №276, згідно з яким, відповідачу ОСОБА_2 заповів 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями на АДРЕСА_1 , а їм (позивачам) по 1/4 частині цього будинку. Решту майна: автомобіль марки ВАЗ 21063, 1984 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , грошовий вклад на рахунку № НОМЕР_2 ТВБВ філії Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк», предмети домашньої обстановки і вжитку, що знаходяться у житловому будинку АДРЕСА_1 , батько заповів усім дітям в рівних частинах. 1/2 частина житлового будинку по АДРЕСА_2 заповітом не охоплена, тому є предметом спадкування за законом.

Позивачі вважають себе такими, що відповідно до п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР прийняли спадщину після смерті батька, оскільки в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини вони фактично вступили в управління та володіння спадковим майном. Зокрема, позивач ОСОБА_1 у серпні 1996 року вселився у спадковий житловий будинок АДРЕСА_1 , здійснив у ньому ремонтні роботи та постійно проживав у будинку разом із своєю сім`єю без реєстрації до січня 2002 року, а з лютого 2007 року у будинок за його згодою вселилися батьки його дружини. Окрім того, у нього наявні оригінали документів щодо спадкового майна.

Позивачка ОСОБА_3 в період шести місяців після смерті батька постійно проживала і була зареєстрована у спадковому будинку на АДРЕСА_2 , крім того, у неї знаходиться оригінал правовстановлюючого документа на вказане спадкове нерухоме майно.

Відповідач ОСОБА_2 на час відкриття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 був неповнолітнім та проживав разом із своєю матір`ю ОСОБА_7 , окремо від батька. ОСОБА_7 , як законний представник неповнолітнього сина, будь-якої з дій, передбачених ст.549 ЦК УРСР і спрямованих на прийняття від імені та в інтересах неповнолітнього сина спадщини, не вчинила, а безумовної підстави прийняття спадщини неповнолітніми до 01.01.2004 року законодавство не містило, тому позивачі вважають, що відповідач ОСОБА_2 не прийняв спадщини після смерті батька.

Незважаючи на це, 23.11.2018 року приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Фірманом Б.І. відповідачу ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстровим №846 на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.11.2018 року, індексний номер 44226150, номер запису про право власності 29086463) та свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим №847 на іншу 1/2 частину цього нерухомого майна (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.11.2018 року, індексний номер 44226150, номер запису про право власності 29086489).

Вказані свідоцтва про право на спадщину за заповітом і за законом позивачі вважають незаконними, оскільки такі видані особі, яка не мала права на спадкування, і з порушенням їхніх прав, як спадкоємців першої черги за законом і за заповітом, які прийняли спадщину, чим їх позбавлено права на спадковий житловий будинок.

В подальшому, 15.01.2019 року відповідач ОСОБА_2 продав будинок на АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області Василевич О.Р. за реєстровим №22 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.01.2019 року, індексний номер 45061469, номер запису про право власності 29862941), письмову згоду на укладення якого надано дружиною ОСОБА_4 ОСОБА_5 .

У спірному будинку відповідач ОСОБА_4 23.04.2019 року зареєстрував своє та малолітньої дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання, хоча фактично будинком не користувався.

Позивачі зазначають, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 вибув з їхнього володіння не з їхньої волі і придбаний ОСОБА_4 за відплатним договором купівлі-продажу від 15.01.2019 року в особи, яка не мала права його відчужувати ( ОСОБА_2 ), а тому підлягає витребуванню від ОСОБА_4 , як добросовісного набувача, на їхню користь на підставі ст.388 ЦК України.

Також, позивачі вважають, що оскільки відповідач без їх відома оформив свої спадкові права на будинок по АДРЕСА_1 , то у нього немає перешкод в оформленні спадкових прав на інше спадкове майно, зокрема, на 1/2 частину будинку по АДРЕСА_2 , позаяк, на їхні заяви про видачу свідоцтв про право на спадщину після смерті батька, подані ними 12.12.2018 року та 15.01.2019 року до приватного нотаріуса Фірмана Б.І. (за місцем заведення спадкової справи), нотаріус повідомив їм про необхідність звернення до суду для встановлення факту прийняття спадщини після смерті батька.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 06 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прийняли спадщину в порядку спадкування за заповітом та законом, що відкрилася після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Бориславі Львівської області.

Визнано недійсними свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 23.11.2018 року, видане на ім`я ОСОБА_2 приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Фірманом Б.І. за реєстровим №846, на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого на АДРЕСА_1 , свідоцтво про право на спадщину за законом від 23.11.2018 року, видане на ім`я ОСОБА_2 приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Фірманом Б.І. за реєстровим №847, на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 , скасовано рішення приватного нотаріуса Бориславського міського нотаріального округу Фірмана Б.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.11.2018 року, індексний номер 44226150, та записи про проведену державну реєстрацію права власності №№29086463, 29086489.

Визнано право спільної часткової власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований на АДРЕСА_1 , по 1/4 частині за кожним в порядку спадкування за заповітом та по 1/4 частині за кожним в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Бориславі Львівської області.

Визнано право спільної часткової власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований на АДРЕСА_2 , по 1/4 частині за кожним в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Бориславі Львівської області.

Витребувано від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований на АДРЕСА_1 .

Стягнутов рівних частинах з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 судові витрати по 1861 грн. 10 коп. з кожного.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалами Бориславського міського суду Львівської області від 22 січня 2019 року, 18 квітня 2019 року та 29 листопада 2019 року, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_2 , просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вважає, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованим і таким, що ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки доказів та неправильного визначення відповідно до встановлених судом обставин справи.

Наголошує, що він ( ОСОБА_2 ) після смерті свого батька у встановленому законом порядку прийняв спадщину, оскільки у нього строк на прийняття спадщини не закінчився до 01.01.2004 року, відповідно, ще був неповнолітнім й станом на набрання чинності Цивільним кодексом України (2004 року) автоматично прийняв спадщину як неповнолітній спадкоємець в силу норми ч.4 ст.1268 ЦК України.

Зауважує, що жодний із позивачів не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк, більше того, позивачі не звернулись з такою заявою і після закінчення цього строку і не подали до суду позов про продовження строку для прийняття спадщини, жодними своїми діями не ініціювали питання оформлення права власності на спадкове майно впродовж 23 років.

За таких обставин, вважає, що при оформленні права власності на спадкове майно та отриманням свідоцтва про право на спадщину, він жодним чином не порушив прав інших осіб.

Звертає увагу, що позивач ОСОБА_1 , згідно матеріалів справи, на момент смерті батька з ним не проживав і зареєстрований за місцем його проживання не був, як на момент смерті батька, так і упродовж шести місяців з моменту її відкриття, а довідку та акт від 17.05.2019 року про вселення та постійне проживання у спадковому житловому будинку без реєстрації до січня 2002 року, які позивач надав до матеріалів справи, суд належно не дослідив і помилково взяв до уваги.

Зазначає, що позивачі просять визнати за ними право власності в порядку спадкування як за законом, так і за заповітом за кожним з них, однак, як позивач ОСОБА_1 , так і позивач ОСОБА_3 не надали жодних доказів про прийняття спадщини за законом та за заповітом після смерті батька.

Наголошує, що позивачами не доведено, що вони після смерті батька упродовж шести місяців вступили у володіння та користування всім спадковим майном.

Додає, що позивачами не доведено, що на протязі тривалого часу вони продовжували здійснювати догляд за спадковими домоволодіннями, проводили необхідні його покращення та ремонти, також не знайшов підтвердження і той факт, що позивачі вчасно та відкрито своїми фактичними діями прийняли спадщину після смерті свого батька, у відповідності до діючого на той час ЦК УРСР.

08.01.2024 року позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апелянта. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судове засідання апеляційного суду інші учасники справи, окрім позивача ОСОБА_1 , повторно не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, тому відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у їхній відсутності.

Заслухавши пояснення позивача в заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є батьком позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (до зміни імені та прізвища ОСОБА_9 ) (а.с.43-47 т.1) та відповідача ОСОБА_2 (а.с.8 т.3).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.42 т.1).

На момент смерті ОСОБА_6 проживав і був зареєстрований один в будинку АДРЕСА_1 (а.с.74-77 т.1, а.с.5 т.3).

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент смерті батька був іще неповнолітнім, проживав разом із своєю матір`ю ОСОБА_7 , з якою спадкодавець не перебував у зареєстрованому шлюбі.

Позивачка ОСОБА_3 на момент смерті батька була зареєстрована та проживала у будинку по АДРЕСА_2 (а.с.14 т.1).

Зареєстрованим місцем проживання позивача ОСОБА_1 є: АДРЕСА_3 .

За життя, ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Бориславської державної нотаріальної контори Петруняк І.О. 02.02.1993 року та зареєстрований у реєстрі за №276 (а.с.48 т.1), згідно з яким, 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 , заповів своєму синові ОСОБА_2 , а по 1/4 частині цього будинку двом іншим своїм дітям: ОСОБА_1 та ОСОБА_9 ; інше майно, а саме: автомобіль марки ВАЗ 21063, 1984 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , грошовий вклад на рахунку № НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк», предмети домашньої обстановки і вжитку, що знаходяться у житловому будинку АДРЕСА_1 , заповів своїм дітям: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_9 у рівних частинах.

Предметом спору в даній справі є: житловий будинок на АДРЕСА_1 , який на момент смерті ОСОБА_6 належав останньому на підставі договору дарування від 14.01.1992 року, посвідченого Бориславською державною нотаріальною конторою за реєстровим №60 (а.с.17-18, 34-35 т.1), та житловий будинок по АДРЕСА_2 , співвласниками якого (по 1/2 частині) були батьки позивачів: ОСОБА_6 та його колишня дружина ОСОБА_10 , з якою він розірвав шлюб 21.09.1988 року, актовий запис №93 (а.с.16, 19-20 т.1).

Розпорядження в заповіті щодо 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_2 спадкодавцем ОСОБА_6 зроблено не було, тому спадкування цього нерухомого майна здійснюється спадкоємцями за законом.

Спадкова справа №47/2018 (номер у Спадковому реєстрі 63096977) після смерті ОСОБА_6 заведена приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Фірманом Б.І. на підставі заяви ОСОБА_2 від 04.10.2018 року (а.с.2-3 т.3).

Із матеріалів спадкової справи вбачається, що спадкодавець ОСОБА_6 на момент смерті у зареєстрованому шлюбі не перебував.

Таким чином, спадкоємцями ОСОБА_6 , як за заповітом, так і за законом, є його діти: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які належать до спадкоємців першої черги за законом.

23.11.2018 року приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Фірманом Б.І. видано відповідачу ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, за реєстровим №846, на 1/2 частину житлового будинку на АДРЕСА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.11.2018 року, індексний номер 44226150; запис про право власності 29086463), та свідоцтво про право на спадщину за законом, за реєстровим №847, на 1/2 частину житлового будинку на АДРЕСА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.11.2018 року, індексний номер 44226150; запис про право власності 29086489) (а.с.147-152 т.1, а.с.46-49 т.3).

Згідно зі статтею 549 ЦК УРСР (1963 року), в редакції, чинній на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 , визнавалось, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини, і зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 14.06.1994 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.07.1994 року за №152/361 (наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 року), свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 ЦК УРСР). Під фактичним вступом у володіння спадковим майном розуміються будь-які дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню й використанню цього майна, підтриманню його в належному стані, сплаті податків, страхових внесків, інших платежів, стягнення плати за оренду житлового будинку з наймачів, що мешкають у будинку за договором найму житла, здійснення за рахунок спадкового майна витрат, погашення боргів спадкодавця та ін. Перелік цих дій не є вичерпним, до них відносилася і наявність у спадкоємця документів щодо спадкового майна.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 25 березня 2020 року у справі №305/235/17 (провадження №61-11869св19).

Судом встановлено, що згідно з довідкою МПП «Бескид» від 28.03.2019 року №913 (а.с.14 т.1), позивачка ОСОБА_3 ( ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з 10.12.1976 року по 14.03.1997 року, тобто в період шести місяців після смерті спадкодавця, постійно проживала і була зареєстрована у спадковому будинку житловому будинку на АДРЕСА_2 .

Крім того, у ОСОБА_3 знаходяться взяті після смерті батька оригінали правовстановлюючих документів на вказаний вище спадковий будинок: свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, видане державним нотаріусом Бориславської державної нотаріальної контори Петруняк І.О. 19.02.1970 року, за реєстровим №333; реєстраційне посвідчення Дрогобицького міжміського бюро технічної інвентаризації від 02.02.1994 року.

Позивач ОСОБА_1 у серпні 1996 року (в період шести місяців після смерті спадкодавця) вселився у спадковий житловий будинок АДРЕСА_1 та постійно проживав у ньому із сім`єю без реєстрації (прописки) до січня 2002 року, що підтверджується довідкою від 17.05.2019 року Комітету громадського самоврядування мікрорайону «Тустановичі» Бориславської міської ради та актом комісії Комітету громадського самоврядування мікрорайону «Тустановичі» Бориславської міської ради від 17.05.2019 року (а.с.69, 70 т.1), а також показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Із показань свідків встановлено, що ОСОБА_1 здійснив у житловому будинку АДРЕСА_1 ремонт: оштукатурив ззовні стіни будинку; встановив навколо будинку огорожу; підключив будинок до централізованих мереж водопостачання і водовідведення; влаштував у ньому санвузол, встановив газові конвектори, прилади обліку споживання природного газу і води; перемурував кахельні печі; провів ремонт комину і частковий ремонт покрівлі даху з черепиці.

Крім того, у позивача ОСОБА_1 знаходяться оригінали правовстановлюючих документів на спадковий житловий будинок АДРЕСА_1 , зокрема, договір дарування, посвідчений державним нотаріусом Бориславської державної нотаріальної контори Петруняк І.О. 14.01.1992 року, за реєстровим №60.

Отже, з урахуванням наведених вище вимог закону та встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про встановлення факту прийняття позивачами спадщини після смерті свого батька, шляхом фактичного вступу протягом шести місяців з дня відкриття спадщини в управління та володіння спадковим майном, тому доводи апеляційної скарги в цій частині вирішення спору є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Таким чином, за встановлених обставин справи, ураховуючи, що частина спадкового майна була охоплена заповітом, а інша частина ні, позивачі мають право на спадкування після смерті свого батька, як за заповітом, так і за законом.

Зокрема, згідно із заповітом, кожному з них належить по 1/4 частині житлового будинку АДРЕСА_1 , тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог позивачів про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.11.2018 року, за реєстровим №847, на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.11.2018 року та запису про проведену державну реєстрацію права власності, необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу в цій частині без задоволення.

При цьому, необхідно зазначити, що відповідач ОСОБА_2 , як на момент відкриття спадщини після смерті батька, так і станом на 01.01.2004 року (дата набрання ЦК України чинності), був неповнолітнім.

У відповідності до частини першої статті 1268 ЦК України (2004 р.), спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У відповідності до частини третьої статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою четвертою статті 1273 цього Кодексу (ч.4 ст.1268 ЦК).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК).

Таким чином, в силу вимог закону, відповідач ОСОБА_2 вважається таким, що прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_6 , а тому йому належить 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 , як спадкоємцю за заповітом.

Таким чином,висновки судупершої інстанціїв ційчастині вирішенняспору єпомилковими,а томуоскаржуване рішенняв частині задоволення позовних вимог позивачів про: визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.11.2018 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Фірманом Б.І. за реєстровим №846, на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого на АДРЕСА_1 , скасування рішення приватного нотаріуса Бориславського міського нотаріального округу Фірмана Б.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.11.2018 року, індексний номер 44226150, та запису про проведену державну реєстрацію права власності №29086463, визнання права спільної часткової власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований на АДРЕСА_1 , по 1/4 частині за кожним в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог позивачів.

Отже, внаслідок такого вирішення спору буде відновлена воля спадкодавця, згідно із складеним ним за життя заповітом відносно трьох своїх дітей щодо спадкування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого на АДРЕСА_1 , а саме: позивачами по 1/4 частині будинку кожним із них, а відповідачем ОСОБА_2 1/2 частини будинку.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, 15.01.2019 року відповідач ОСОБА_2 продав будинок на АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області Василевич О.Р., за реєстровим №22 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.01.2019 року, індексний номер 45061469, номер запису про право власності 29862941), письмову згоду на укладення якого надано дружиною ОСОБА_4 ОСОБА_5 (а.с.51-53, 144-145, 172-173 т.1).

Ураховуючи вимоги ч.5 ст.1268 ЦК України про те, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність визначених законом підстав для витребування належного позивачам спадкового майна від відповідача ОСОБА_4 на підставі статті 388 ЦК України, але не всього будинку, як вирішив суд, а лише його 1/2 частини, витребувавши по 1/4 частині будинку на користь кожного з позивачів, оскільки іншою 1/2 частиною будинку, на яку відповідач ОСОБА_2 мав законне право, як спадкоємець за заповітом, він правомірно розпорядився на користь відповідача ОСОБА_4 , відтак, рішення суду першої інстанції в цій частині вирішення спору також підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом в цій частині нового рішення про часткове задоволення цієї позовної вимоги позивачів.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, в складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Отже, законом визначено порядок прийняття спадщини та оформлення прав на спадкове майно, якого повинні дотримуватись спадкоємці.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку.

За обставинами справи, відповідач ОСОБА_2 не вчиняв дій щодо оформлення спадкових прав на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_2 , тому, за встановлення судом факту прийняття позивачами спадщини після смерті батька, вони не позбавлені можливості оформити свої спадкові права на це спадкове майно в позасудовому порядку.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги позивачів про визнання за ними права спільної часткової власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.

Відповідно до статті 141 ЦПК України та враховуючи наслідки розгляду справи апеляційним судом, оскаржуване рішення необхідно змінити в частині розподілу судових витрат, присудивши з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачів понесені ними судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви по 1665 грн. 39 коп. кожному, з вирахуванням із цієї суми понесених відповідачем судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в задоволеній її частині 293 грн. 57 коп. по кожному з позивачів, що в кінцевому підлягає до стягнення з відповідача по 1371 грн. 82 коп. на користь кожного з позивачів.

В решті, підстав для скасування чи зміни рішення суду за апеляційною скаргою відповідача немає, тому така підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 06 жовтня 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про:

визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 листопада 2018 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Фірманом Б.І., за реєстровим №846, на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого на АДРЕСА_1 , скасування рішення приватного нотаріуса Бориславського міського нотаріального округу Фірмана Б.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 листопада 2018 року, індексний номер 44226150, та запису про проведену державну реєстрацію права власності №29086463;

визнання права спільної часткової власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований на АДРЕСА_1 , по 1/4 частині за кожним в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Бориславі Львівської області;

визнання права спільної часткової власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований на АДРЕСА_2 , по 1/4 частині за кожним в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Бориславі Львівської області,

скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_3 відмовити.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 06 жовтня 2023 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про витребування від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого на АДРЕСА_1 , скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким цю позовну вимогу задовольнити частково.

Витребувати від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими на АДРЕСА_1 .

Витребувати від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими на АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти вимог в цій частині відмовити.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 06 жовтня 2023 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 1371 гривні 82 копійок судового збору.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 29 листопада 2024 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич