Постанова

від 18.12.2024 по справі 523/12719/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6959/24

Справа № 523/12719/24

Головуючий у першій інстанції Аліна С.С.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Комлевої О.С.,

суддів: Драгомерецького М.М., Сєвєрової Є.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2024 року про повернення, постановлену під головуванням судді Аліної С.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер консалтинг груп», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу та пені позики грошей,-

в с т а н о в и в:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Лідер консалтинг груп», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу та пені позики грошей, у якому просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за договором позики у розмірі 2993 125, 25 грн.., з яких станом на 22 грудня 2021 року залишок неповернутої суми позики складає 22845 грн. та 2521376 грн. пеня 3% за кожний день прострочки до 22 грудня 2021 року, пеня 3% на суму 22845 грн. за 655 днів прострочення, (з 23 грудня 2021 року по 08 жовтня 2023 року) у розмірі 448904, 25 грн.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору залишено без задоволення, а позов повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У обґрунтування своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору суд першої інстанції не врахував надані ОСОБА_1 докази про те, що сума судового збору 15140 грн. є значною для нього, оскільки його місячний посадовий оклад на посаді державного реєстратора складає 6833,65 грн., що було підтверджено випискою з зарплатного рахунку від 07 серпня 2024 року та надано до суду першої інстанції. Крім того, судом не було враховано, що на утриманні ОСОБА_1 перебувають три неповнолітні дитини, один з яких має інвалідність з дитинства, свідоцтва про народження було надано до суду першої інстанції. Проте, суд зазначені докази не дослідив, правової оцінки їм не надав чим порушив ч.5 ст. 263 ЦПК України.

Відзиву до апеляційного суду не надходило.

Відповідно до частини 3статті 360 ЦПК Українивідсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до ч. 13ст. 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно доч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першоїстатті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 5ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши доповідьсудді-доповідача,дослідивши матеріалисправи,обговоривши доводиапеляційної скарги,дослідивши правильністьзастосування судомпершої інстанціїнорм матеріальногота процесуальногоправа,колегія суддівапеляційного судувважає,що апеляційнаскарга підлягаєзадоволенню виходячиз наступного.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятоюстаття 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Ухвала суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Як вбачаться з матеріалів справи ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Лідер консалтинг груп», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу та пені позики грошей залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору у зв`язку із низькою заробітною платою та перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору залишено без задоволення, а позов повернуто позивачу.

Повертаючи ОСОБА_1 позовну заяву, районний суд виходив з того, що позивачем до суду не надано жодного доказу, який би підтвердив скрутне матеріальне становище позивача та необхідність відстрочення сплати судового збору.

Проте, апеляційний суд не погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справ, виходячи з наступного.

Так, вимоги та зміст позовної заяви містяться у ст.175 ЦПК України.

Статтею 177 ЦПК України визначено перелік документів, що додаються до позовної заяви, а її ч.4 передбачає, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч.1, 3 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175 і 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.175 і 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За приписами ч.2 ст.127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до ч.1ст. 136 ЦПК Українисуд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Подаючи клопотання про відстрочення від сплати судового збору, особа вправі очікувати задоволення судом такого клопотання, що очевидно надає їй підстави не сплачувати судовий збір, тому одночасна відмова у задоволені клопотання про відстрочення від сплати судового збору та визнання неподаною і повернення апеляційної скарги, чи іншого процесуального звернення, є невиправданим, оскільки у разі відмови у задоволенні клопотання про відстрочення від сплати судового збору, суд може продовжити строк заявнику для сплати судового збору. Реалізацією особою процесуального права на подання клопотання про відстрочення від сплати судового збору не може оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору та мати наслідком повернення апеляційної скарги, оскільки це за процедурою порушує право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції.

Такий правовий висновок узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі № 503/1904/16-ц.

Таким чином, суд першої інстанції розглядаючи клопотання ОСОБА_1 про відстрочення від сплати судового збору та відмовляючи у його задоволенні повинен був діяти відповідно до вимогстатті 185 ЦПК України, а саме продовжити строк на усунення недоліків, а не одразу повертати позовну заяву, адже у останнього не було можливості усунути зазначені недоліки з урахуванням прийнятого в оскаржуваній ухвалі відповідного процесуального рішення за клопотанням про відстрочення від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зіст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відповідності до вимогст. 379 ЦПК України,підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального законодавства, які призвели до постановлення помилкової ухвали суду, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу суду скасувати, направивши справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.367,369,374,379,381,382,384, 389 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2024 року про повернення позову скасувати, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 18 грудня 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

М.М. Драгомерецький

---

Є.С. Сєвєрова