Постанова

від 17.12.2024 по справі 947/36595/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6996/24

Справа № 947/36595/23

Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу «Одеський фаховий коледж комп`ютерних технологій Одеського державного екологічного університету», Одеського державного екологічного університету про визнання протиправними і скасування наказів та стягнення заборгованості по заробітній платі, на ухвалу Київського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Огренич І.В. 15 серпня 2024 року у м. Одеса, -

встановила:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Відокремленого структурного підрозділу «Одеський фаховий коледж комп`ютерних технологій Одеського державного екологічного університету», Одеського державного екологічного університету про визнання протиправними і скасування наказів та стягнення заборгованості по заробітній платі.

Справа неодноразово призначалась до слухання, однак у судові засідання 13 травня 2024 року, 17 червня 2024 року та 15 серпня 2024 року позивачка та її представник повторно не з`явились, будучи належним чином повідомленими про день та час слухання справи, шляхом направлення судових повісток та через систему «Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронного документа, відповідно до положень ст. 131 ЦПК України доказів підтверджуючих поважність причин неявки до судового засідання не надали, заяви про розгляд справи за їх відсутності не подавали.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 було залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачка жодного разу не була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, чим порушено її право на доступ до правосуддя.

Сторони про розгляд справи на 17 грудня 2024 рокубули сповіщені належним чином, у судове засідання з`явились представник позивача та представники відповідачів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно положень ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходилась дана цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу «Одеський фаховий коледж комп`ютерних технологій Одеського державного екологічного університету», Одеського державного екологічного університету про визнання протиправними і скасування наказів та стягнення заборгованості по заробітній платі..

Залишаючи подану ОСОБА_1 позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що у судові засідання, призначені на 13 травня 2024 року, 17 червня 2024 року та 15 серпня 2024 року позивачка та її представник повторно не з`явились, будучи належним чином повідомленими про день та час слухання справи, шляхом направлення судових повісток та через систему «Електронний суд», на підставі чого суд дійшов висновку, що є підстави для залишення позову без розгляду у зв`язку із повторною неявкою останніх у судове засідання.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з наступних підстав.

У разі повторної неявки позивача (усіх позивачів) в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (ч. 5 ст. 223 ЦПК України).

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України).

Неявка позивачів, участь яких у засіданні визнана судом обов`язковою для дачі особистих пояснень, може мати наслідком залишення позовної заяви без розгляду за правилами п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 201/10953/18-ц (провадження № 61-7240св19, ЄДРСРУ № 88834091 ).

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України, суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

У рішенні від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03, у справі «Цихановський проти України» ЄСПЛ зазначив «саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні».

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

У ч. 5 ст. 223 ЦПК України законодавець встановив особливий порядок наслідок (санкцію) повторної неявки позивача. Ця норма фактично дублює норму, закріплену в п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 28 березня 2023 року у справі № 711/7486/19 (провадження № 61-10183св21) зазначено, що п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України необхідно тлумачити в системному зв`язку з іншими положеннями цієї статті та іншими нормами процесуального закону (ЦПК України), які визначають наслідки повторної неявки позивача, який не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, а саме ч. 5 ст. 223 і п.3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

З огляду на системне тлумачення вказаних норм процесуального закону Верховний Суд виходив з того, що п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України у контексті ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України не може застосовуватися судом щодо неявки позивача у судове засідання.

Аналіз положень ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України дає підстави дійти висновку, що наслідком повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.

У даному випадку колегією суддів встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази належного сповіщення ОСОБА_1 та її представника про судове засідання, призначене на 13 травня 2024 року.

Щодо судового засідання, призначеного на 17 червня 2024 року, то матеріали справи містять докази належного сповіщення позивачки, зокрема, судову повістку, яка містить підпис ОСОБА_1 .

Однак, про судове засідання, призначене 15 серпня 2024 року, позивачку та її представника знову не було сповіщено передбаченим законом способом.

Таким чином, неявка позивача та її представника у судове засідання, призначене на 15 серпня 2024 року, не може бути розцінена судом апеляційної інстанції як повторна, на підставі чого суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду по причині саме повторної неявки ОСОБА_1 у судове засідання.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття (розгляду) позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

У справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970 року зазначено, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

У рішеннях ЄСПЛ у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року (пункт 65), у справі «Кудла проти Польщі» от 26 октября 2000 року (пункт 122) зазначено, що однієї із гарантій 6 Конвенції є право на забезпечення ефективного доступу до суду для того, щоб учасники судового процесу могли одержати рішення, яке стосується їх «прав та обов`язків».

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і перешкодило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Також колегія суддів враховує, що розгляд справи триває більше року, і протягом цього періоду ОСОБА_1 проявляла зацікавленість у розгляді справи, а також не здійснювала дій, які носять ознаки зловживання позивачем своїми процесуальними правами.

При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, у зв`язку із чим ухвала Київського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2024 року підлягає скасуванню, а цивільна справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 379, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2024 року - скасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу «Одеський фаховий коледж комп`ютерних технологій Одеського державного екологічного університету», Одеського державного екологічного університету про визнання протиправними і скасування наказів та стягнення заборгованості по заробітній платі направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 23 грудня 2024 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе