Рішення

від 23.12.2024 по справі 160/27387/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 рокуСправа №160/27387/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1: міжрайонної Зарічної МСЕК м. Кривий Ріг, відповідача 2: Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: обласна МСЕК №2 про визнання протиправним та скасування Довідки до акту огляду МСЕК, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача 1: міжрайонної Зарічної МСЕК м. Кривий Ріг, відповідача 2: Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради (далі відповідач 2, КЗ «ОКЦМСЕ`ДОР), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати Довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 07.08.2024 року, Серія 12 ААД № 082676, складену міжрайонної Зарічної МСЕК у м. Кривий Ріг, про призначення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності;

- зобов`язати Комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної Ради, провести повторний огляд ОСОБА_1 на предмет встановлення їй другої групи інвалідності.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач має третю групу інвалідності з 2018 року, за основним захворюванням: Цукровий діабет, тип 1. 07.08.2024 року ОСОБА_1 проходила повторних огляд у міжрайонної Зарічної МСЕК у м. Кривий Ріг, де їй було повторно призначена третя група інвалідності, строком до 01.08.2026 року. З такими висновками міжрайонної Зарічної МСЕК у м. Кривий Ріг позивач не погоджується, оскільки на комісію МСЕК були надані медичні документи, з яких вбачається, що її стан значно погіршився та перейшов із середньої до важкої форми захворювання, що супроводжується супутніми захворюваннями. З огляду на медичні документи, ОСОБА_1 встановлено діагнози, які характеризуються, як стійкі та необоротні порушення організму, що, на думку позивача, є підставою для встановлення їй другої групи інвалідності. Також у позові зазначено, що позивач через свого адвоката, зверталася до МОЗ з проханням, розглянути питання про повторне призначення проходження медико-санітарної експертної комісії, проте на даний час, питання стосовно призначення повторного проходження МСЕК, на предмет встановлення позивачу другої групи інвалідності - не вирішено.

Ухвалою суду від 25.10.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження безповідомлення учасників справи. Залучено до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Обласну МСЕК №2(вул. Володимира Великого, 21-в, м. Кривий Ріг, 50071).

Через систему «Електронний суд» від представника Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 та просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. У відзиві відповідач 2 звернув увагу на те, що Міжрайонна Зарічна МСЕК та Обласна МСЕК № 2 є структурними підрозділами КЗ "ОКЦМСЕ"ДОР і не можуть виступати відповідачами по справі, а тому подає відзив від юридичної особи, а не від її структурних підрозділів. Відзив обґрунтовано тим, що позивач 07 серпня 2024 року була оглянута експертами Міжрайонної Зарічної МСЕК КЗ "ОКЦМСЕ" ДОР. Діагноз згідно медичної справи відповідач 2 повідомити наразі не має можливості, адже за скаргою ОСОБА_1 її медична справа направлена до Центральної МСЕК для перегляду рішення експертів відповідача. При огляді в МСЕК позивачці ОСОБА_1 , встановлена третя група інвалідності. Підставою для встановлення інвалідності стала загальне захворювання, зазначене в медичній справі. Щодо інших захворювань, на які посилається позивачка, відповідач 2 зазначив, що вони за результатами огляду у МСЕК не стали причиною інвалідізації ОСОБА_1 , у позивачки, виявлені та зафіксовані в індивідувальній програмі реабілітації інваліда мінімальні функціональні порушення, що обмежують життєдіяльність хворої в легкому ступені (0-1), у зв`язку з цими захворюваннями, та не дають підстав для встановлення II групи інвалідності, згідно діючого чинного законодавства. Цю обставину позивачка не спростовує і не оскаржує. Зауважив, що вказана правова та медична позиція ґрунтується на "Положенні про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009 р. Наявна у позивачки ступінь втрати здоров`я дали відповідачу підстави для встановлення III групи інвалідності і підстав для зміни групи на II групу на даний час немає. Звернув увагу суду на те, що, не дивлячись на певні обмеження та захворювання, позивачка продовжує свою трудову діяльність викладачем в Музичній школі. Інших обмежень життєдіяльності та працездатності у позивачки експертами відповідача виявлено не було. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 , на думку відповідача 2 не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства і не підлягають задоволенню.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має третю групу інвалідності з 2018 року.

07.08.2024 року позивач проходила повторний огляд у міжрайонній Зарічній МСЕК у м.Кривий Ріг, де їй було повторно встановлена третя група інвалідності.

На підставі Акта огляду МСЕК №1670 від 07.08.2024 року позивачу була видана довідка № 082676 серія 12 ААД до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, в якій зазначено про повторний огляд ОСОБА_1 , група інвалідності третя з 01 серпня 2024 року, причина інвалідності загальне захворювання, інвалідність встановлено до 01 серпня 2026 року.

У зв`язку з відмовою у підвищенні групи інвалідності ОСОБА_1 , в її інтересах, адвокат звернувся з адвокатським зверненням від 06.09.2024 року з цього питання.

Листом №3547/0/476-24 від 25.09.2024 року Департамент охорони здоров`я Дніпропетровської обласної військової адміністрації, на адвокатське звернення в інтересах позивача, повідомив що за інформацією наданою адміністрацією КЗ «ОКЦМСЕ» ДОР, 07.08.2024 року ОСОБА_1 була оглянута складом двох комісій: міжрайонною Зарічною МСЕК та обласною МСЕК №2, які продовжили їй третю групу інвалідності, загальне захворювання, до 01.08.2026 року. Рішення було прийнято згідно з чинним законодавством, а саме «Інструкцією про встановлення груп інвалідності», «Положенням про медико-соціальну експертизу» та «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності». У зв`язку з незгодою з рішенням МСЕК, згідно з п.24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, ОСОБА_1 було запропоновано обстеження у ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медоки-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», від якого вона відмовилася.

У листі також повідомлено, що у зв`язку з відмовою від дообстеження у ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медоки-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», медекспертну справу ОСОБА_1 буде направлено на розгляд до ДП «Центральна МСЕК міністерства охорони здоров`я України» для винесення остаточного рішення.

Відповідач 2 у відзиві зазначив, що на момент подання відзиву за скаргою ОСОБА_1 її медична справа направлена до Центральної МСЕК для перегляду рішення експертів відповідача.

Вважаючи протиправною Довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 07.08.2024 року Серія 12 ААД № 082676 про призначення позивачу третьої групи інвалідності, з метою проведення повторного огляду ОСОБА_1 на предмет встановлення їй другої групи інвалідності, позивач звернулась до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Правовідносини щодо створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянин, умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, порядок, умови та критерії встановлення інвалідності регулюються, зокрема, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 року №2801-ХІІ, Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року №875-ХІІ, Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 року №2961-ІV, Положенням про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 року №561, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 року за №1295/20033, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 року №577 «Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.09.2012 року за № 1504/21816.

Відповідно до статті 69 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» медична експертиза з тимчасової втрати працездатності громадян проводиться лікарем або комісією лікарів у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, а також лікарями, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці.

Порядок проведення медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності громадян визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Під час проведення медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності встановлюється факт необхідності надання листка непрацездатності чи іншого документа, що засвідчує тимчасову втрату працездатності у зв`язку з хворобою, травмою, вагітністю та пологами, реабілітаційною допомогою, доглядом за хворим членом сім`ї, хворою дитиною, карантином, протезуванням, санаторно-курортним лікуванням, визначаються необхідність і строки тимчасового переведення працівника у зв`язку з хворобою на іншу роботу, приймається рішення про направлення на медико-соціальну експертну комісію для визначення наявності та ступеня стійких обмежень життєдіяльності, причини, часу настання і групи інвалідності.

Медико-соціальна експертиза стійких обмежень життєдіяльності здійснюється медико-соціальними експертними комісіями, які встановлюють ступінь та причину інвалідності, складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначають реабілітаційні заходи відповідно до законів України"Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"та"Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я".

Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1 Закону України Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні передбачено, що медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

У свою чергу статтею 3 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні встановлено, що інвалідність визначається шляхом експертного обстеження органами медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Положення про медико-соціальну експертизузатверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю.

Відповідно до статті 3 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та статті 7 Закону України Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні, Кабінет Міністрів України постановою від 03.12.2009 року № 1317 затвердив Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до п.1 Положення про медико-соціальну експертизу це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. (п.3 Положення про медико-соціальну експертизу)

Згідно з п.4 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Комісії у своїй роботі керуютьсяКонституцієюі законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи. (п.5 Положення про медико-соціальну експертизу).

Відповідно до п.11 Положення про медико-соціальну експертизу міські, міжрайонні, районні комісії визначають, зокрема, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу (п.15 Положення про медико-соціальну експертизу).

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (п.17 Положення про медико-соціальну експертизу).

Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я (п.18 Положення про медико-соціальну експертизу).

Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою (п.19 Положення про медико-соціальну експертизу).

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (п.20 Положення про медико-соціальну експертизу).

Згідно з п.1 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності це Положення визначає порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями.

Медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи. (п.3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності)

Лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров`я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.

Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв`язку з одним і тим самим захворюванням протягом п`яти місяців з перервою за останні 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз - протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.(п.4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності)

Повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки.

Повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такої особи з інвалідністю, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду.

Особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання особи з інвалідністю, а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (п.22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).

Відповідно до п.23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Згідно з п.24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. Після обстеження зазначені установа або інститут складають консультативні висновки, які є обов`язковими для розгляду під час прийняття рішення комісією.

Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку. (п.25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).

Особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. Причиною інвалідності, зокрема, є загальне захворювання. (п.26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності)

Відповідно до п. 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності) підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:

обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;

обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

II група інвалідності встановляється учням, студентам вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації денної форми навчання, що вперше здобувають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень освіти, у разі наявності в них ознак інвалідності на період їх навчання. Після закінчення навчального закладу видається довідка про придатність їх до роботи у результаті набуття професії.

Особи з інвалідністю II групи з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:

обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;

обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;

обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);

обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);

обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;

обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;

обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Як вбачається з позовної заяви, позовні вимоги обґрунтовані незгодою позивача із встановленням їй третьої групи інвалідності, оскільки надані ОСОБА_1 медичні документи, підтверджують, що її стан значно погіршився та перейшов із середньої до важкої форми захворювання, що супроводжується супутніми захворюваннями та встановлено діагнози, які характеризуються, як стійкі та необоротні порушення організму, що, на думку позивача, є підставою для встановлення їй другої групи інвалідності.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 13.04.2021 року у справі № 0540/7965/18-а, при розгляді подібних до спірних правовідносин, зазначив, що беручи до уваги сутність спірних правовідносин, суд, при розв`язанні спору, у першу чергу перевіряє дотримання медико-соціальною експертною комісією порядку проведення експертизи та основних вимог законодавства, що регулює відповідну сферу, тоді як вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних комісій, яке суд не може перебирати на себе.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідалозакону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Позивачем не наведено, а судом не встановлено порушення відповідачами порядку проведення експертизи та основних вимог законодавства, що регулює відповідну сферу спірних правовідносин, отже підстави для задоволення позовних вимог з підстав порушення відповідачами порядку проведення експертизи чи основних вимог законодавства у суду відсутні.

Водночас, відповідач 2 у відзиві зазначив, що при огляді в МСЕК позивачці ОСОБА_1 , встановлена третя група інвалідності. Підставою для встановлення інвалідності стало загальне захворювання, зазначене в медичній справі. Інвалідність позивачу встановлена з 01 серпня 2024 р. по 01 серпня 2026 р., до завершення лікувально-реабілітаційних заходів.

Щодо інших захворювань, на які посилається позивач, відповідач 2 повідомив, що вони за результатами огляду у МСЕК не стали причиною інвалідізації ОСОБА_1 , у позивачки, виявлені та зафіксовані в індивідуальній програмі реабілітації інваліда мінімальні функціональні порушення, що обмежують життєдіяльність хворої в легкому ступені (0-1) у зв`язку з цими захворюваннями, та не дають підстав для встановлення II групи інвалідності згідно діючого чинного законодавства. Цю обставину позивач не спростовує і не оскаржує.

Вказана правова та медична позиція відповідачів ґрунтується на "Положенні про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009 року та не спростована позивачем.

Також, як встановлено з матеріалів справи та не спростовано позивачем, у зв`язку з незгодою з рішенням МСЕК, згідно з п.24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, ОСОБА_1 було запропоновано обстеження у ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медоки-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», від якого вона відмовилася.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду цієї справи, медична справа ОСОБА_1 направлена до Центральної МСЕК для перегляду рішення експертів відповідача та винесення остаточного рішення, тобто, на цей час, триває процедура адміністративного (досудового) оскарження рішення відповідачів щодо встановлення позивачу третьої групи інвалідності і остаточне рішення з цього питання ще не прийнято. Доказів протилежного до суду не надано.

Враховуючи те, що при розгляді справи судом не встановлено порушення відповідачами порядку проведення експертизи та основних вимог законодавства, що регулює відповідну сферу спірних правовідносин, а вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних комісій, яке суд не може перебирати на себе, а також з огляду на встановлені у справі обставини та наведені вище норми права, які регулюють спірні правовідносини та беручи до уваги висновки Верховного Суду викладені у постанові від 13.04.2021 року у справі № 0540/7965/18-а, суд дійшов висновку, що відповідачі діяли у межах наданих їм повноважень, на підставі, у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Відповідно до частини другоїстатті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги.

В свою чергу, відповідачі належним чином довели правомірність прийняття оскаржуваної Довідки до акту огляду МСЕК та відсутність правових відстав для задоволення позовних вимог.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому в задоволення позовної заяви слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідачів судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 72, 77, 241, 243-246,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до відповідача 1: міжрайонної Зарічної МСЕК м. Кривий Ріг (вул. Володимира Великого, 21-в, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50071), відповідача 2: Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 13428538, площа Соборна, 14, м.Дніпро, 49005), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: обласна МСЕК №2 (вул. Володимира Великого, 21-в, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50071) про визнання протиправним та скасування Довідки до акту огляду МСЕК, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2024 року

Суддя О.М. Неклеса